Рішення

від 30.08.2018 по справі 914/849/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.08.2018 р. Справа № 914/849/18

м.Львів

за позовом: Приватного підприємства «Наттекс» , с.Волиця-Гніздичівська, Жидачівський район Львівської області

до відповідача: Фірми « Nattex Germany e.K.» (Фірма «ОСОБА_1 Джермані е. К.» , AuracherWeg 5A, Weinberg (Aurach), Freistaat Bayern, 91589, Aurach, Bundesrespublik Deutschland (Вайнберг (Аурах) вул. Аурахервег, 5 А, Баварія, Федеративна Республіка Німеччина)

про стягнення заборгованості. Ціна позову 99539,57 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Зарицькій О.Р.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представники (довіреності від 27.08.2018р.);

від відповідача: ОСОБА_4 - адвокат (договір про надання правової допомоги (адвокатських послуг) №01-13/12-2017 від 13.12.2017р.)

Суть спору: Приватне підприємство Наттекс , с.Волиця-Гніздичівська Жидачівського району Львівської області звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Фірми « Nattex Germany e.K.» (Фірма «ОСОБА_1 Джермані е. К.» ) Федеративна Республіка Німеччина про стягнення заборгованості в сумі 99539,57грн., з яких 98962,07грн. основного боргу, 577,50грн. 3 % річних за період з 09.02.2018р. по 20.04.2018р.

Ухвалою суду від 15.05.2018р. позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк у 10 днів з дня вручення ухвали суду на усунення недоліків. 29.05.2018р. позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви. Відтак, ухвалою суду 01.06.2018р. відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.06.2018. Подальший хід розгляду справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

06.08.2018 р. за вх.№29069/18 в документообігу суду зареєстровано скерований відповідачем 03.08.2018 до господарського суду відзив за вих.№01-03/08-2018 від 03 серпня 2018 у якому, серед іншого, відповідач заявляє клопотання про залишення без розгляду позову ПП Натекс до ОСОБА_1 Джермані е.К. про стягнення заборгованості, посилаючись на п.7 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України.

06.08.2018 за вх.№29021/18 в документообігу суду зареєстровано клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання для надання сторонам можливості мирного врегулювання спору.

З метою мирного врегулювання сторонами спору, суд, задоволивши клопотання представника відповідача, ухвалою від 07.08.2018 відклав підготовче засідання на 29.08.2018.

29.08.2018р. за вх.№32079/18 в документообігу суду зареєстровано подане відповідачем клопотання передати за підсудністю справу №914/849/18 за позовом НН НАТТЕКС до ОСОБА_1 е.К. про стягнення заборгованості . Клопотання відповідача мотивовано тим, що місцем виконання договору не є місцезнаходження позивача, а відтак вважає, що справа підсудна господарському суду, який знаходиться на території Німеччина, до юрисдикції якого входить місце виконання договору - Вайнберг, Німеччина .

29.08.2018р. за вх.№32084/18 в документообігу суду зареєстровано подану позивачем відповідь на відзив.

В засіданні 29.08.2018 оголошувалась перерва до 30.08.2018 за усним клопотанням представника відповідача.

30.08.2018р. за вх.№32174/18 в документообігу суду зареєстровано подані позивачем додаткові пояснення по суті спору.

Представники позивача та відповідача в підготовче засідання 30.08.2018р. з'явилися.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Як з ясовано, сторони не врегулювали спір у добровільному порядку.

В підготовчому засіданні 30.08.2018р. представник відповідача надав усні пояснення по суті клопотання, викладеного у відзиві на позов від 03.08.2018р. за вих.№01-03/08-2018 (вх.№29069/18 від 06.08.2018р.) щодо залишення позову без розгляду. Зокрема, зазначив, що відповідно до п.12.3 Контракту, у разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів, вони вирішуються при арбітражному суді Торгово-Промислової палати України. Відповідач заперечує твердження позивача у позовній заяві про те, що таке арбітражне застереження не може бути виконано з огляду на те, що сторони зазначили у Контракті неіснуючий арбітражний суд, оскільки відповідно до положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України, даний суд є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), який здійснює свою діяльність згідно з Законом України Про міжнародний комерційний арбітраж . Відтак, відповідач вважає, що невірно зазначене у Контракті найменування арбітражного суду не впливає на дійсність арбітражного застереження. З огляду на це, відповідач просить залишити позовну заяву без розгляду на підставі п.7 ч.1 ст.226 ГПК України, відповідно до якої, суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору у господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Представники позивача заперечили проти даного клопотання, зазначивши, що, оскільки в п.12.3 Контракту сторони зазначили арбітражну установу, яка не існує, то така арбітражна угода не може бути виконана. Позивач переконаний, що арбітражне застереження у договорі не може перешкодити йому звернутись з відповідним позовом до господарського суд, оскільки в такому випадку воно б порушувало положення п.4 ст.4 ГПК України, згідно яких відмова від права звернення до господарського суду є недійсною.

Щодо клопотання про передачу справи за підсудністю відповідач зазначив, що відповідно до п.1.4 Контракту, виконавець (у даному випадку позивач) зобов'язаний завершити виробничий цикл: виготовити і відвантажити продукцію. Також, відповідно до інвойсу від 01.02.2018, який був виставлений позивачем, поставка товарів здійснюється на умовах DAP Інкотермс 2010 , м.Вайнберг Німеччина, тому, не можна вважати, що місцем виконання договору є місцезнаходження позивача, а відтак справа підсудна господарському суду, який знаходиться на території Німеччина, до юрисдикції якого входить місце виконання договору - Вайнберг, Німеччина , вважає відповідач та просить у клопотанні передати за підсудністю справу №914/849/18 за позовом ПП НАТТЕКС до ОСОБА_1 к.К. про стягнення заборгованості. Клопотання мотивовано покликанням на положення п.1 ч.1 ст.31 ГПК України, - суд передає справу на розгляд іншого суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Представники позивача заперечили проти клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю, вважають його безпідставним та необгрунтованим. Додатково пояснили, зокрема, що пункт 2.2 Контракту передбачає, що поставка готової продукції здійснюється паріями автомобільним транспортом на умовах ЕХW с.Волиця-Гніздичівська, України. При поставках Сторони керуються Правилами INCOTERMS-2010. Термін ЕХW (Франко завод) відповідно до зазначених Правил означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому місці. Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Місцем виконання Контракту, стверджує позивач, є с.Волиця - Гніздичівська, Україна.

В ч.5 ст.29 Господарського процесуального кодексу України вказано, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред являтися також за місцем виконання цих договорів.

На переконання позивача даний господарський спір належить розглядати в Господарському суді Львівської області.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотань відповідача, виходячи з наступного.

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 98 962,07 грн. основного боргу за виготовлену продукцію, 577,50 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 09.02.2018 по 20.04.2018 відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідачем умов Контракту №4 від 24.11.2017 року Про переробку давальницької сировини щодо оплати отриманої продукції. При цьому зазначає, що арбітражне застереження, передбачене п.12.2 Контракту, не може бути виконано з огляду на зазначення позивачем та відповідачем у Контракті неіснуючого арбітражного суду - Арбітражного суду Торгово-промислової палати України.

В п.1 ст.7 Закону України Про міжнародний комерційний арбітраж передбачено, що угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними, може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Відповідно до п.12.3 Контракту, розбіжності, що можуть виникнути внаслідок даного Контракту, повинні вирішуватися шляхом переговорів. У разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів, вони вирішуються при арбітражному суді Торгово-Промислової палати України.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Таким чином, направлений відповідачем 03.08.2018 та отриманий судом (06.08.2018) відзив на позов за вих.№01-03/08-2018 від 03 серпня 2018 за підписом представника ОСОБА_5 є першою заявою відповідача по суті, а тому суд враховуючи це, не має права залишати позовну заяву без розгляду, оскільки клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, яке викладено у відзиві, фактично надійшло до суду (06.08.2018) разом з відзивом, а не до подання відповідачем першої заяви щодо суті спору.

Згідно ст. 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Звернення до арбітражу - це право, а не обов`язок сторони, яке реалізовується у встановленому порядку (стаття 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж"), а підсудність суду справи з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Приписами ч.3 ст.2 Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, яка набула чинності для України з 10 січня 1961 року, передбачено: Суд Договаривающегося Государства, если к нему поступает иск по вопросу, по которому стороны заключили соглашение, предусматриваемое настоящей статьей, должен, по просьбе одной из сторон, направить стороны в арбитраж, если не найдет, что упомянутое соглашение недействительно, утратило силу или не может быть исполнено .

У п. 5 роз`яснень Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. передбачено, що господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.

Господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 1958).

Арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.

Відповідно до п.12.3 Контракту, у разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів, вони вирішуються при арбітражному суді Торгово-Промислової палати України.

Як встановлено судом і на що звертає увагу позивач ,у п.12.3 Контракту визначено компетентний орган - Арбітражний суд Торгово-Промислової палати України, який не існує.

Таким чином, враховуючи те, що сторони у п.12.3 Контракту чітко не визначили, який саме орган має вирішувати спір, що не дозволяє суду встановити істинні наміри сторін щодо арбітражного механізму вирішення спору, тому суд приходить до висновку, що арбітражна угода не може бути виконана сторонами, а тому спір підлягає вирішенню господарським судом.

Крім того, згідно ч.1 ст.5 Закону України Про міжнародне приватне право у випадках, передбачених законом учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону України Про міжнародне право у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору застосовуються право відповідно до ч.ч.2,3 ст.32 цього Закону. .

Частинами 2,3 ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

При цьому, стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору підряду є підрядник (п.7 ч.1 ст. 44 Закону України "Про міжнародне приватне право").

За Контрактом №4 від 24.11.2017 Про переробку давальницької сировини , який за своєю правовою природою є договором підряду, підрядником є позивач, місцезнаходженням якого є адреса: Україна, Львівська область, Жидачівський район, с.Волиця-Гніздичівська, вул.Польова,9, індекс 81741.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У п.12.1 Контракту зазначено, що сторони несуть відповідальність за свої зобов язання, зазначені в цьому Контракті, згідно з чинним законодавством України.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, беручи до уваги те, що стороною, яка повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору є позивач ( підрядник за контрактом), суд приходить до висновку , що зміст правочину, неналежне виконання якого є підставою та предметом даного позову має регулюватися правом України.

Окрім того, в ч.5 ст.29 ГПК України вказано, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред являтися також за місцем виконання цих договорів.

Пункт 2.2 Контракту передбачає, що поставка готової продукції здійснюється партіями автомобільним транспортом на умовах ЕХW с.Волиця-Гніздичівська, України. При поставках Сторони керуються Правилами INCOTERMS-2010. Термін ЕХW (Франко завод) відповідно до зазначених Правил означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому місці. Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Відтак, місцем виконання Контракту є с.Волиця - Гніздичівська (Україна, Львівська область, Жидачівський район).

Відповідачем подано окрім клопотання про залишення позову без розгляду, ще й клопотання про передачу справи за підсудністю. Клопотання мотивовано посиланням на ст.31 ГПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншого суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 1 ст.31 ГПК України встановлено порядок дій господарського суду, якщо до нього надійшла справа, яка йому не підсудна. Йдеться про справи, які підвідомчі господарським судам, але при поданні позовної заяви порушено правила територіальної підсудності справ господарським судам.

Правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий господарський суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

В загальному, принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Клопотання відповідача (вх.№32079/18) про передачу справи за підсудністю безпідставне та задоволенню не підлягає.

Даний господарський спір належить розглядати в Господарському суді Львівської області.

Керуючись ст.ст.2, ч.5 ст.29, ст.31, 177, п.7 ч.1 ст.226,182, п.3 ч.2 ст.185, ст.ст. 234,235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1 .Відмовити відповідачу у задоволенні клопотання , викладеного у відзиві вих.№01-03/08-2018 від 03.08.2018 (вх.№29069/18 від 06.08.18) про залишення без розгляду позовної заяви.

2 .Відмовити відповідачу у задоволенні клопотання вих.№01-29/08-2018 від 19.08.2018 (вх.№32079/18 від 29.08.18) про передачу за підсудністю справи №914/849/18 за позовом ПП Наттекс до ОСОБА_1 е.К про стягнення заборгованості.

3 .Закрити підготовче провадження у справі №914/849/18 та призначити справу до судового розгляду по суті.

4 . Судове засідання з розгляду справи по суті призначити на 19.09.18 р. о 10:00 год.

Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: Україна, 79014 м.Львів, вул.Личаківська №128, 2-ий поверх, зал судових засідань №9.

5 .Сторонам - забезпечити в засідання явку представників.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію про справу можна отримати за такою веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud5015 .

Повний текст ухвали складено 04.09.2018.

Суддя Кітаєва С.Б.