Рішення

від 19.09.2018 по справі 914/849/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2018 Справа №914/849/18

м.Львів

за позовом: Приватного підприємства «Наттекс» , с.Волиця-Гніздичівська, Жидачівський район Львівської області

до відповідача: Фірми « Nattex Germany e.K.» (Фірма «ОСОБА_1 Джермані е. К.» , AuracherWeg 5A, Weinberg (Aurach), Freistaat Bayern, 91589, Aurach, Bundesrespublik Deutschland (Вайнберг (Аурах) вул. Аурахервег, 5 А, Баварія, Федеративна Республіка Німеччина)

про стягнення заборгованості. Ціна позову 99539,57 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Зарицькій О.Р.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представники (довіреності від 27.08.2018р.);

від відповідача: ОСОБА_4 - представник (довіреність від 18.04.2018р.);

Суть спору: Приватне підприємство «Наттекс» , с.Волиця-Гніздичівська Жидачівського району Львівської області звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Фірми « Nattex Germany e.K.» (Фірма «ОСОБА_1 Джермані е. К.» ) Федеративна Республіка Німеччина, про стягнення заборгованості в сумі 99539,57грн., з яких 98962,07грн. основного боргу, 577,50грн. 3 % річних за період з 09.02.2018р. по 20.04.2018р.

Ухвалою суду від 15.05.2018р. позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк у 10 днів з дня вручення ухвали суду на усунення недоліків. 29.05.2018р. позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви. Відтак, ухвалою суду 01.06.2018р. відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.06.2018.

21.06.2018 року в документообігу суду зареєстровано клопотання представника відповідача ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності №01-18/04-2018 від 18 квітня 2018 року, про ознайомлення з матеріалами справи. 22.08.2018 року представник відповідача зі справою №914/849/18 ознайомилась та виготовила копії з наявних в ній матеріалів, що підтверджується відповідним записом представника відповідача на поданому нею клопотанні.

З підстав, зазначених в ухвалі від 26.06.2018 року розгляд справи відкладався на 07.08.2018 року; продовжено встановлений судом процесуальний строк до 03.08.2018 року для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

06.08.2018 р. за вх.№29069/18 в документообігу суду зареєстровано скерований відповідачем 03.08.2018 до господарського суду відзив за вих.№01-03/08-2018 від 03 серпня 2018 у якому, серед іншого, відповідач заявляє клопотання про залишення без розгляду позову ПП «Натекс» до ОСОБА_1 Джермані е.К. про стягнення заборгованост. Клопотання мотивовано посиланням на п.7 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України.

06.08.2018 за вх.№29021/18 в документообігу суду зареєстровано клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання для надання сторонам можливості мирного врегулювання спору.

Ухвалою суду від 07.08.2018 відкладено підготовче засідання на 29.08.2018.

29.08.2018р. за вх.№32079/18 в документообігу суду зареєстровано подане відповідачем клопотання «передати за підсудністю справу №914/849/18 за позовом ПП «НАТТЕКС» до «ОСОБА_1 е.К.» про стягнення заборгованості» .

29.08.2018р. за вх.№32084/18 в документообігу суду зареєстровано подану позивачем відповідь на відзив.

В засіданні 29.08.2018 оголошувалась перерва до 30.08.2018 за усним клопотанням представника відповідача.

30.08.2018р. за вх.№32174/18 в документообігу суду зареєстровано подані позивачем додаткові пояснення по суті спору.

Ухвалою суду від 30.08.2018р. відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання, викладеного у відзиві вих.№01-03/08-2018 від 03.08.2018 (вх.№29069/18 від 06.08.18) про залишення без розгляду позовної заяви; відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання вих.№01-29/08-2018 від 19.08.2018 (вх.№32079/18 від 29.08.18) про передачу за підсудністю справи №914/849/18 за позовом ПП «Наттекс» до «ОСОБА_1 е.К» про стягнення заборгованості; закрито підготовче провадження у справі №914/849/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.09.2018 р.

Позивач явку повноважних представників в судове засідання забезпечив. Представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові та наданих поясненнях.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив. Представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві та наданих поясненнях.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне.

24.11.2017 між Приватним Підприємством Наттекс (позивач, виконавець) та Фірмою Nattex Germany e.K. (Фірма ОСОБА_1 е.К. ) (відповідач, замовник) було укладено Контракт №4 про переробку давальницької сировини за яким позивач, як виконавець, взяв на себе зобов язання виготовити (пошити) матраци, чохли, наматрацники (надалі - продукція) з наданого відповідачем, як замовником, матеріалу - поролонових блоків, масажних систем, тканини (надалі - матеріал).

У пункті 2 Контракту погоджені сторонами базові умови поставки. Так, відповідно до п.п.2.1 п.2 поставка матеріалу здійснюється партіями автомобільним транспортом на умовах DАР с.Волиця-Гніздичівська.

У п.п.2.2 п.2 сторонами погоджено, що поставка готової продукції здійснюється автомобільним транспортом на умовах EXW с.Волиця-Гніздичівська.

Згідно п.п.2.3 п.2 - при поставках Сторони керуються Правилами INCOTERMS -2010.

Відповідальність за можливі пошкодження або втрати матеріалів і продукції переходять від постачальника на одержувача з моменту закінчення передачі товару (п.п.2.4 п.2).

Згідно п.3 ( Ціна і Загальна сума Контракту ) за попередніми підрахунками Сторін:

- Замовник зобов язується оплатити Виконавцю встановлену ціну за одиницю виробу згідно калькуляції (п.п.3.1 п.3).

-п.п.3.2 п.3 - загальна сума Контракту 70 000,00 Євро (без ПДВ)

-п.п.3.3. п.3 - суми, вказані в п.п.3.1-3.2 та Додатках 1,3 до Контракту №4 від 24.11.2017 року можуть мінятися в залежності від кількості та складності виготовлення продукції.

Замовник зобов язується своєчасно постачати матеріал, необхідний для виготовлення продукції згідно умов даного Контракту (п.п.4.1 п.4).

Виконавець зобов язується виготовити продукцію з наданого Замовником Матеріалу за 90 днів з дати поставки матеріалів і передати її Замовнику (п.п.5.1.1 п.5). Використовувати при виконанні своїх зобов язань по даному Контракту власні матеріали та матеріали Замовника ( п.п.5.1.2 п.5).

Умови платежів - п.6 Контракту.

Відповідно до п.п.6.1 п.6 Замовник зобов язується оплатити вартість виконаних робіт по виготовленню кожної окремої партії Продукції протягом 10 банківських днів з дати її відвантаження.

Валюта платежу по даному Контракту - Євро. Замовник здійснює оплату банківським переводом в Євро (Euro) на розрахунковий рахунок Виконавця ( п.п.6.2 п.6).

Відповідно до п.п.7.1 п.7 Контракту приймання-здача товару здійснюється в пункті Волиця-Гніздичівська на території України. Товар вважається таким, що зданий Виконавцем і прийнятий Замовником: по кількості - згідно товаросупроводжуючих документів.

Відповідно до п.п.13.1 п.13 всі зміни і доповнення мають силу, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані сторонами. Даний Контракт складений у двох ідентичних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін. Термін дії Контракту становить 1 рік з моменту його підписання сторонами.

Даний Контракт, переданий факсимільним (електронним) зв язком, має силу оригіналу до моменту обміну оригіналами.

З матеріалів справи вбачається, що Сторонами підписано Додаток №1 від 24.11.2017 до Контракту №4 від 24.11.2017 року на переробку давальницької сировини.

05.12.2017 року Сторонами підписано Додаток до Контракту №4 на переробку давальницької сировини від 24.11.2017 року, у якому п.1.4 Контракту викладено в новій редакції: 1.4. Виконавець зобов язаний завершити виробничий цикл: виготовити і відвантажити продукцію протягом 15 днів з моменту оформлення Ввізної Митної Декларації на давальницьку сировину .

На виконання зобов'язань за Контрактом, позивач виготовив і поставив відповідачу, а відповідач прийняв готову продукцію, що підтверджується актом від 25.01.2018 №1 надання послуг (на загальну суму 5047, 52 євро) та актом від 25.01.2018 прийому-передачі готової продукції.

Як встановлено судом, згідно з п.п. 2.2.,п.п. 2.3. Контракту поставка готової продукції здійснюється партіями автомобільним транспортом на умовах EXW с. Волиця-Гніздичівська. При поставках сторони керуються правилами INCOTERMS-2010.

Обумовленим пунктом, виходячи з положень п.п. 2.2. Контракту, є с. Волиця-Гніздичівська (Україна, Львівська обл., Жидачівський р-н), факт передачі готової продукції підтверджується актом від 25.01.2018 №1 надання послуг (на загальну суму 5047, 52 євро) та актом від 25.01.2018 прийому-передачі готової продукції.

В акті надання послуг №1 від 25.01.2018 року, Сторони підтвердили, що загальна вартість робіт (послуг) склала п ять тисяч сорок сім євро 52 центи. Замовник підтвердив, що претензій по об єму, якості та термінах виконання робіт (надання послуг) не має.

Місце складання акта - с.Волиця-Гніздичівська.

Акт підписаний та завірений печатками Виконавця і Замовника. Акт затверджений Сторонами.

В акті прийому-передачі готової продукції від 25.01.2008 року Сторонами підтверджено виконання виконавцем робіт, що передбачені умовами Контракту (виготовлення 108 матраців) та що зауважень та скарг один до одного стосовно виконання умов Контракту Сторони не мають.

Як вбачається з п. 7.1. Контракту, приймання-здача товару здійснюється в пункті с. Волиця-Гніздичівська на території України.

У п. 6.1. Контракту встановлено, що замовник зобов'язується оплатити вартість виконаних робіт по виготовленню кожної окремої партії Продукції протягом 10 банківських днів з дати її відвантаження.

Як вбачається з акту від 25.01.2018 прийому-передачі готової продукції, продукція була відвантажена 25.01.2018. Відтак, виконані роботи мали бути оплачені не пізніше 08.02.2018.

Згідно з п. 12.1. Контракту, сторони несуть відповідальність за свої зобов'язання, зазначені в цьому Контракті, згідно з чинним законодавством України.

Згідно Виписки по рахунку ПП Наттекс від 23.04.2018, Фірма Nattex Germany e.K. (ОСОБА_1 е.К), за виконані роботи (на загальну суму 5047, 52 євро) здійснила часткову оплату заборгованості у розмірі 2000, 00 євро.

Даний факт визнається відповідачем. Сума боргу склала 3047, 52 євро.

Станом на 20.04.2018 офіційний курс гривні до євро (за даними Національного банку України) складає: 100 Євро - 3247.2987.

Відтак, позивач просить стягнути на його користь з відповідача грошову суму в розмірі 99 539, 57 грн., з якої основний борг - 98 962,07 грн. (3047,52 / 100 х 3247.2987 = 98962,07) та 3% річних - 577,50 грн. за 71 день прострочення з 09.02.2018 по 20.04.2018 (98962,07 х 0,03 х 71 / 365 = 577,50), нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають до задоволення повністю з наступних підстав.

Згідно з п.12.1. Контракту, сторони несуть відповідальність за свої зобов язання, зазначені в цьому Контракті, згідно з чинним законодавством України.

Згідно ст.7 Закону України Про міжнародний комерційний арбітраж арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України Про міжнародний комерційний арбітраж суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди , повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Звернення до арбітражу - це право, а не обов язок сторони, яке реалізовується у встановленому порядку (стаття 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж"), а підсудність суду справи з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Приписами ч.3 ст.2 Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, яка набула чинності для України з 10 січня 1961 року, передбачено: Суд Договаривающегося Государства, если к нему поступает иск по вопросу, по которому стороны заключили соглашение, предусматриваемое настоящей статьей, должен, по просьбе одной из сторон, направить стороны в арбитраж, если не найдет, что упомянутое соглашение недействительно, утратило силу или не может быть исполнено .

У п. 5 роз яснень Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. передбачено, що господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - асі nос). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.

Господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 1958).

Арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.

Відповідно до п.12.3 Контракту, у разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів, вони вирішуються при арбітражному суді Торгово- Промислової палати України.

Як встановлено судом і, у п.12.3 Контракту визначено компетентний орган - Арбітражний суд Торгово-Промислової палати України, який не існує.

Таким чином, враховуючи те, що сторони у п.12.3 Контракту чітко не визначили, який саме орган має вирішувати спір, що не дозволяє суду встановити істинні наміри сторін щодо арбітражного механізму вирішення спору, тому суд приходить до висновку, що арбітражна угода не може бути виконана сторонами, а тому спір підлягає вирішенню господарським судом.

Крім того, згідно ч.І ст.5 Закону України Про міжнародне приватне право у випадках, передбачених законом учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Відповідно до ч.І ст.44 Закону України Про міжнародне право у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору застосовується право відповідно до ч.ч.2,3 ст.32 цього Закону.

Частинами 2,3 ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Контрактом (у п.п.2.2 п.2) передбачено, що поставка готової продукції здійснюється партіями автомобільним транспортом на умовах ЕХW с.Волиця- Гніздичівська, України.

При поставках Сторони керуються Правилами INCOTERMS -2010.

Термін EXW (Франко завод), відповідно до зазначених Правил, означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому місці. Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Відтак, місцем виконання Контракту є с.Волиця - Гніздичівська (Україна, Львівська область, Жидачівський район).

Відповідно до ч.5 ст.29 ГПК України позови у справах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред являтися також за місцеем виконання цих договорів.

Даний господарський спір підлягає розгляду в Господарському суді Львівської області.

Заперечуючи підсудність даної справи Господарському суду Львівської області, відповідач стверджує, що відповідно до виставленого позивачем 1нвойсу від 01.02.2018 року, поставка товарів здійснюється на умовах DAP Інкотермс 2010, Вайнберг, Німеччина.

Однак, 1нвойс від 01.02.2018 року стосується Договору №5 щодо організації обробки сировини від 11.12.2017 року, який не є підставою заявлених позовних вимог у справі, а відтак не визнається судом як належний та допустимий доказ на підтвердження вищенаведених заперечень відповідача.

Окрім того, належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання сторонами умов п.п.13.1 п.13 Контракту №4 від 24.11.2017 року та внесення у встановленому порядку змін в п.п.2.1 п.2 Контракту матеріали справи не містять і про наявність таких доказів сторони не стверджують.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Визначаючи правову природу правовідносин, що склалися у сторін в ході виконання даного Контракту, суд приходить до висновку про те, що такий Контракт має ознаки договору підряду, за яким відповідно до ст. 837 ЦК України одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Крім того, укладений між сторонами Контракт, враховуючи, що ним врегульовано правовідносини сторін щодо поставки виготовленої продукції, також містить елементи договору поставки товару, за яким у відповідності до статті 265 Господарського Кодексу України одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить ст. 712 ЦК України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, за своєю правовою природою зазначений договір є змішаним договором, який містить у своєму складі елементи договору підряду та договору поставки товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

З умов Контракту №4 від 24.11.2017 року (п.п.2.2,2.3 п.2 базові умови поставок ) вбачається , що сторонами погоджено здійснювати поставку готової продукції партіями, автомобільним транспортом на умовах ЕХW с.Волиця- Гніздичівська, України, відповідно до Правил INCOTERMS -2010.

Факт виготовлення позивачем та поставки відповідачу партії готової продукції (108 матраців) підтверджується наявними у справі актом від 25.01.2018 №1 надання послуг (на загальну суму 5047, 52 євро) та актом від 25.01.2018 прийому-передачі готової продукції. Відповідач у відзиві підтверджує зазначені обставини.

В актах Сторони підтвердили загальну вартість робіт (послуг) - п ять тисяч сорок сім євро 52 центи. Крім того, замовник (відповідач) підтвердив, що претензій по об єму, якості та термінах виконання робіт (надання послуг) не має; сторони зауважень та скарг один до одного стосовно виконання умов Контракту не мають.

Згідно Виписки по рахунку ПП Наттекс від 23.04.2018, Фірма Nattex Germanye .K. (ОСОБА_1 і е.К), за виконані роботи (на загальну суму 5047, 52 євро), здійснила часткову оплату заборгованості у розмірі 2000, 00 євро.

Даний факт визнається відповідачем.

Таким чином,отримана відповідачем продукція не оплачена у повному обсязі, борг складає 3047, 52 євро.

Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Відповідно до п.п.6.1 п.6 Контракту замовник зобов язується оплатити вартість виконаних робіт по виготовленню кожної окремої партії продукції протягом 10 банківських днів з дати її відвантаження.

Актом від 25.01.2018 прийому-передачі готової продукції підтверджується, що продукція була відвантажена 25.01.2018. Відтак, виконані роботи мали бути оплачені не пізніше 08.02.2018 року, однак відповідач свої зобов язання виконав частково, здійснивши перерахування позивачу 2000, 00 євро в рахунок погашення боргу за поставлену партію продукції.

Покликання відповідача на митну декларацію на увагу не заслуговують, оскільки Контрактом не передбачена прив язка оплати кожної окремої партії Продукції , визначеної п.п 6.1.п.6 Контракту, до якоїсь конкретної митної декларації.

Не заслуговують на увагу й доводи відповідача про те, що оскільки відповідач надав позивачу сировину для переробки і виготовлення 156 матраців, а позивач виготовив тільки 108 матраців, то обов язок відповідача оплатити поставлену партію товару виникне тільки з моменту поставки всієї продукції, переробленої з давальницької сировини замовника, оскільки такі доводи відповідача суперечать погодженим сторонам умовам в п.6.1 Контракту.

Термін та визначення» партія товару - це визначена кількість товарів одного чи декількох найменувань закуплених, відвантажених або отриманих одночасно по одному товаросупровідному документу.

В даному випадку, 108 матраців виготовлених і поставлених замовнику і є окремою партією готової продукції, за яку відповідач зобов язаний був провести розрахунок протягом 10 банківських днів з дати її відвантаження.

В Контракті сторони не погоджували умов про те, що обов язок замовника (відповідача) оплатити поставлену партію продукції ( в даному випадку- в кількості 108 матраців) виникне у нього протягом 10 банківських днів з дати відвантаження всієї готової продукції, виготовленої із наданого замовником (відповідачем) матеріалу, а відтак , такі доводи відповідача є необгрунтованими.

В розумінні умов Контракту виготовлена окрема партія товару і продукція, виготовлена з наданих замовником матеріалів не є тототжними поняттями, відтак посилання відповідача на умови в п.п.5.1.1 п.5 Контракту, на Додаток від 05.12.2017 року до Контракту, яким внесено зміни в п.1.4 Контракту, є безпідставним стосовно доводів відповідача про відсутність у нього обов язку оплатити отриману партію продукції, в кількості 108 матраців, виготовлену з давальницької сировини замовника.

Окрім того, суд вбачає за доцільне зазначити, що відповідно до п.п.12.1 п.12 Контракту №4 від 24.11.2017 року сторони несуть відповідальність за свої зобов язання, зазначені в цьому Контракту, згідно з чинним законодавством України.

Відтак, відповідач має можливість вирішувати спірні питання, які виникли у зв язку із виконанням виконавцем (позивачем) зобов язань за Контрактом №4 від 24.11.2017 року, згідно чинного законодавства України.

Щодо посилання відповідача на умови Додатку від 05.12.2017 року до Контракту (яким викладено п.1.4 Контракту наступним чином: Виконавець зобов язаний завершити виробничий цикл: виготовити і відвантажити продукцію протягом 15 днів з моменту оформлення Ввізної Митної Декларації на давальницьку сировину та твердження відповідача про те, що позивач не виконав зобов язання за Контрактом в частині дотримання строків виконання робіт,що , на думку відповідача, не підтверджує наявного у нього обов язку оплатити отриману партію продукції позивачу, то такі доводи та твердження замовника не відповідають умовам Контракту і жодним чином не спростовують наявності обов язку замовника за Контрактом (відповідача по справі) оплатити позивачу залишок заборгованості - 3047,52 євро, що в еквіваленті становить 98962,07 грн. та є залишковою сумою неоплаченої вартості отриманої від позивача окремої партії готової продукції, і, як вже зазначено судом, щодо питань пов язаних з виконанням Контракту виконавцем (позивачем у справі) відповідач повинен діяти відповідно до чинного законодавства України.

Щодо посилання відповідача (в заперечення його обов язку провести з позивачем розрахунок за отриману партію готової продукції у повному обсязі та в спростування доводів позивача про підтвердження факту виготовлення і поставки відповідачу партії готової продукції в кількості 108 матраців), на те, що директор ОСОБА_1 е.К не перебував в Україні в момент підписання актів, а саме акту виконаних робіт та акту прийому -передачі від 25.01.2018 року, то такі доводи є необгрунтованими та безпідставними.

Слід зуважити, що з клопотанням про проведення судової почеркознавчої експертизи відповідач до суду не звертався, факт часткової оплати поставленої продукції, що підтверджується актом виконаних робіт та актом прийому -передачі від 25.01.2018 року, не заперечує, як і не заперечує того, що Контракт був чинним на момент здійснення господарських операцій між сторонами з виготовлення та поставки партії готової продукції, а саме - 108 матраців.

Окрім того, доводи відповідача про те, що директор ОСОБА_1 е.К не перебував в Україні в момент підписання актів з посиланням на незасвідчену копію паспорта директора, є недоведеними.

В акті надання послуг та в акті прийому -передачі від 25.01.2018 року, які завірені підписами та печатками виконавця і замовника, зазначено місце складання актів - с.Волиця-Гніздичівська, яке відповідає даним про пункт приймання-здавання товару (продукції), віждповідно до умов в п.п.7.1 п.7 Контракту. Жодних виправлень, зауважень замовника акти не містять.

Окрім того, копію паспора на яку посилається відповідач, суд не оцінює як доказ у справі та, відповідно, не бере його до уваги, виходячи з положень ст.91 ГПК України. В даному випадку копія паспорта не засвідчена у встановленому чинним законодавством порядку. Оригінал паспорта суду не надано для огляду при дослідженні обставин та доказів у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З врахуванням викладеного, беручи до уваги п.п.61.п.6 Контракту обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленої позивачем продукції мав бути виконаний на протязі 10 банківських днів з дати її відвантаження, тобто, включно по 08.02.2018 року, а прострочення виконання грошового зобов'язання за вказаними вище актами у відповідача виникло з наступного дня після спливу зазначеного строку, тобто, з 09.02.2018 року.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження повної оплати вартості поставленої продукції, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 98962,07 грн., виходячи із розрахунку позивача, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач не висловив заперечень чи зауважень щодо розрахунку заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу. Розрахунок основного боргу позивач провів станом на 20.04.2018 року, виходячи із офіційного курсу гривні до євро (за даними Національного Банку Укораїни) на вказану дату - 100 євро - 3247.2987. Судом перевірено курс гривні до євро (за даними Національного Банку України) станом на 09.02.2018 року - початок прострочення відповідачем грошового зобов язання та встановлено, що він становив : 100 євро - 3 323.2353., тобто, був більшим, ніж той, що застосований позивачем у розрахунку.

Оскільки позивач не звертався до суду із заявами про збільшення розміру позовних вимог, то вимога про стягнення основного боргу підлягає до задоволення в заявленій позивачем сумі - 98962,07 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 577,50 грн. - 3% річних, нарахованих відповідно доч.2 ст.625 ЦК України.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА , ТОВ ЛІГА: ЗАКОН , 2018 , суд встановив, що за період з 09.02.2018р. по 20.04.2018р. від суми боргу 98962,07 грн. розмір 3% річних становить 577,50 грн.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 577,50 грн. 3% річних є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

За наведеного вище суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, відтак вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 99539,57 грн. з яких: основний борг у розмірі 98962,07 грн., 3 % річних у розмірі 577,50 грн. - підлягають задоволенню повністю

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що позивач при поданні позову сплатив судовий збір у розмірі 1762,00 грн. платіжним дорученням від 02.05.2018р. №524.

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Відтак, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача в повному обсязі у розмірі 1762,00 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 161, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фірми NattexGermanye.K. (Фірма НаттексДжеманіе.К. ) (91589 Aurach, Федеративна Республіка Німеччина, Баварія, Вайнбург (Аурах), вул. Аурахервег, 5А; AuracherWeg 5A, Weinberg (Aurach), FreistaatBayern, 91589 Aurach, Bundesrespublik Deutschland) на користь Приватного підприємства Наттекс (81741, Україна, Львівська обл., Жидачівський р-н, с. Волиця-Гніздичівська, вул. Польова, 9, ідентифікаційний код: 36738293) 98 962, 07 грн. основного боргу, 577, 50 грн. 3% річних, 1762,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 02.10.2018р.

Суддя Кітаєва С.Б.