Рішення

від 20.08.2018 по справі 826/22725/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2018 року місто Київ № 826/22725/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Стринадко О.Г., представника позивача Генкіної А.А., представника відповідача Малогіної А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Терстар" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

29.09.2015 Приватне підприємство "Терстар" (ПП "Терстар") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.05.2015 №0003072202 та №0003082202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2015 у справі відкрито провадження і призначено її до розгляду.

На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 та згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2018, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями.

15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2018 справу прийнято до провадження і призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В судових засіданнях представники позивача заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та надані у справу докази. Додатково на пропозицію суду надали документи.

Правова позиція позивача з урахуванням заяви про зміну предмета позову та додаткових пояснень зводиться до того, що висновки відповідача викладені в акті перевірки №405/26-54-22-02/38216801 від 07.05.2015 є необґрунтованими в частині встановлених в ході перевірки порушень ПП "Терстар" вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) під час здійснення господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Далас" (ТОВ "Далас") та Приватним підприємством "Компанія "Арді" (ПП "Компанія "Арді").

Позивач зауважує, що правомірно включив до складу витрат та врахував при формуванні податкового кредиту витрати на придбання товарів у ТОВ "Далас" та ПП "Компанія "Арді", адже господарські операції з цими підприємствами є реальними та документально підтвердженими, товари та послуги отримані від ТОВ "Далас" та ПП "Компанія "Арді" використані у власній господарській діяльності.

Ненадання до перевірки первинних документів на підтвердження господарських операцій з ТОВ "Далас" та ПП "Компанія "Арді" позивач обґрунтовує вилученням таких документів слідчим ОВС СУФР ГУ ДФС у м. Києві Дуленицьким Ю.В. в ході обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Шамотайло О.В. від 13.02.2015 у справі №344/2097/15-к. При цьому, відповідач не вжив жодних заходів для отримання вказаних документів.

Позивач наголошує на принципі персональної відповідальності. Можливі порушення вимог податкового законодавства з боку ТОВ "Далас" чи ПП "Компанія "Арді" не можуть беззаперечно свідчити про фіктивність господарських операцій вказаних товариств з ПП "Терстар".

Також позивач стверджує, що відповідачем призначено і проведено перевірку ПП "Терстар" всупереч законодавчій забороні на проведення перевірок, встановленій пунктом 3 розілу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII

Оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.05.2017 №0003072202 та №0003082202 прийняті на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки, позивач вважає вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечила посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки №405/26-54-22-02/38216801 від 07.05.2015, згідно яких не підтверджено реальність господарських операцій ТОВ "Далас" чи ПП "Компанія "Арді".

В свою чергу суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, встановив наступне.

В період з 24.04.2015 по 29.04.2015 державним ревізором-інспектором ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Терстар" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Далас" за період з 01.07.2014 до 31.08.2014, ПП "Компанія "Арді" за період з 01.01.2015 до 31.01.2015.

За результатами перевірки складено акт №405/26-54-22-02/38216801 від 07.05.2015.

В ході перевірки виявлено та зафіксовано в акті перевірки порушення ПП "Терстар" вимог:

- пункту 138.2, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток за 2014 рік на 13485 грн;

- пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198, статті 201 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 540161 грн, в тому числі за липень 2014 року на 9983 грн, за серпень 2014 року на 5000 грн, за січень 2015 року на 525178 грн.

12.05.2017 за вих. №444 ПП "Терстар" подало заперечення на акт перевірки №405/26-54-22-02/38216801 від 07.05.2015, однак рішенням ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 21.05.2015 №11574/10/26-54-22-02-22 висновки вказаного акту залишено без змін, а заперечення ПП "Терстар" - без задоволення.

21.05.2015 на підставі висновків акту перевірки №405/26-54-22-02/38216801 від 07.05.2015 ДПІ у Оболонському районі прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0003082202, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП "Терстар" з податку на прибуток підприємств на 16856 грн, в тому числі на 13485 грн за основним платежем та на 3371 грн за штрафними санкціями;

- №0003072202, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП "Терстар" з податку на додану вартість на 675711 грн, в тому числі на 540161 грн за основним платежем та на 135550 грн за штрафними санкціями.

Позивач не погодився із податковими повідомленнями-рішеннями від 21.05.2015 №0003072202 та №0003082202 та оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання скарг до ГУ ДФС у м. Києві та до Державної фіскальної служби України (ДФС України).

Рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 02.07.2015 №10196/10/26-15-10-05-35 та рішенням ДФС України від 01.09.2015 №18621/6/99-99-10-01-04-25 скарги ПП "Терстар" залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 21.05.2015 №0003072202 та №0003082202 - без змін.

Позивач не погодився із результатами адміністративного оскарження та вважає протиправними податкові повідомлення-рішення від 21.07.2015 №0002612204 та №0002622204, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи", установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Тобто, вищевказані положення Закону стосуються перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень, контролюючими органами у 2015 та 2016 роках за період: попередній календарний рік, тобто 2014 рік.

Суд зважає, що з 24.04.2015 по 29.04.2015 державним ревізором-інспектором ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Терстар" зокрема з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Далас" за період з 01.07.2014 до 31.08.2014.

При цьому, відповідачем не доведено отримання ПП "Терстар" доходу понад 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік, наявності дозволу Кабінету Міністрів України, заявки ПП "Терстар" щодо його перевірки, рішенням суду чи наявності підстав для проведення перевірки позивача згідно вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Наведеними нормами Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи" з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема позапланових виїзних. Їх дотримання є обов'язковою умовою призначення та проведення перевірки платника податків. Не виконання таких вимог контролюючим органом призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки. Обставини законності проведення перевірки входять до предмету доказування при вирішення спору щодо оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки безвідносно до попереднього оскарження наказу про її призначення.

Верховний Суд у постанові від 25.06.2018 у справі №819/1355/17 зазначає, що порушення порядку призначення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

З урахуванням викладеного суд вважає, що ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві незаконно проведено перевірку ПП "Терстар" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Далас" за період з 01.07.2014 до 31.08.2014, що свідчить про протиправність податкових повідомлень-рішень від 21.05.2017 №0003072202 та №0003082202 у відповідній частині.

Так, судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 21.05.2015 №0003082202 прийняте виключно на підставі висновку відповідача про заниження позивачем податку на прибуток внаслідок відображення взаємовідносин з ТОВ "Далас" в 2014 році, а податкове повідомлення-рішення від 21.05.2015 №0003072202 прийняте, зокрема на підставі висновку відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість внаслідок відображення взаємовідносин з ТОВ "Далас" в 2014 році на 14983 грн. Тобто вказані рішення є протиправними в повному обсязі з вказаних вище підстав.

Визначаючись щодо правомірності висновку відповідача про заниження ПП "Терстар" податку на додану вартість в січні 2015 року на 525178 грн, внаслідок відображення взаємовідносин з ПП "Компанія "Арді", суд виходив з наступного.

08.10.2014 між ПП "Компанія "Арді" та ПП "Терстар" укладено договір поставки №08/10/2014, на підставі якого ПП "Компанія "Арді" поставляло ПП "Терстар" реформат-100.

ПП "Терстар" відображено в податковому обліку здійснення поставок товару від ПП "Компанія "Арді" в загальному розмірі 3151067,81 грн, в тому числі податок на додану вартість в сумі 525177,97 грн, яку позивач включив до складу податкового кредиту.

Обґрунтовуючи незаконність врахування вказаної суми податку на додану вартість в податковому обліку ПП "Терстар" відповідач зазначає, що позивачем до перевірки не надано довіреностей на осіб, які отримували товар у ПП "Компанія "Арді", сертифікатів якості, товарно-транспортних накладних, що не дає можливості встановити відповідальних за навантажувально-розвантажувальні роботи, тонаж, не вказано адресу пункту навантаження та пункту розвантаження. Тобто не можна перевірити рух товару від постачальників до ПП "Терстар".

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Суд зазначає, що реальність господарських операцій між ПП "Компанія "Арді" та ПП "Терстар" підтверджується документами, які надані позивачем до суду та які відповідають вимогам, які ставляться до первинними документів. Так, матеріали справи містять податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, виписку з рахунку у банку позивача, сертифікати відповідності.

Встановлено також наявність зв'язку отриманих товарів із господарською діяльністю позивача, наявність ділової мети та розумних економічних причин для здійснення господарських операцій. Так, основним видом діяльності ПП "Терстар" є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Матеріали справи містять докази реалізації позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагруп" товару, отриманого від ПП "Компанія "Арді".

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

В акті перевірки зазначено, що ПП "Терстар" повідомлено, що первинні на підтвердження господарських операцій з ПП "Компанія "Арді" вилученні слідчим ОВС СУФР ГУ ДФС у м. Києві Дуленицьким Ю.В. в ході обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Шамотайло О.В. від 13.02.2015 у справі №344/2097/15-к.

Відповідно до пункту 44.5 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Разом з цим нормами Кодексу не передбачено обов'язок платника податків у разі вилучення документів правоохоронними органами повідомляти контролюючий орган. При цьому таке вилучення документів згідно з нормами Кримінального процесуального кодексу України є процесуальною дією слідчого, прокурора або суду і не вважається втратою документів.

Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п. 85.2 ст. 85 ПК України).

Разом з тим відповідно до пункту 85.9 статті 85 ПК України у разі, коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Аналогічна позиція викладена в листі ДФС України від 28.07.2016 №16291/6/99-99-14-03-03-15.

Згідно наявної в матеріалах справи копії протоколу обшуку від 04.03.2015 вилучені фінансово-господарські документи ПП "Терстар". При цьому відповідач зазначає, що в даному протоколі не зазначено інформації про вилучення документів по взаємовідносинах з ПП "Компанія "Арді" за період з 01.01.2015 по 31.01.2015.

Разом з цим, суд зважає, що даний висновок відповідача не ґрунтується на перевірці документів вилучених слідчим ОВС СУФР ГУ ДФС у м. Києві Дуленицьким Ю.В. в ході обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Шамотайло О.В. від 13.02.2015 у справі №344/2097/15-к.

При цьому, відповідач міг подати відповідний письмовий запит до ОВС СУФР ГУ ДФС у м. Києві з метою дослідження вказаних документів. Однак, відповідач не використав даної можливості, а лише констатував факт неподання ПП "Терстар" жодних первинних документів для підтвердження реальності господарських операцій з ПП "Компанія "Арді". Тому висновок відповідача щодо відсутності таких документів є виключно його припущенням.

Водночас, суд зауважує, що позивачем подано до суду первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій ПП "Терстар" з ПП "Компанія "Арді", зокрема й рух товарів між даними підприємствами.

Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі №808/2447/17 зазначає, що судами обґрунтовано не взято до уваги посилання контролюючого органу на відсутність у позивача сертифікатів відповідності або інші документів, які б підтверджували технічні характеристики придбаного товару (трансформатор), оскільки такі документи не є документами на підставі яких формуються показники податкової та бухгалтерської звітності.

Згідно постанов Верховного Суду від 26.06.2018 у справах №826/548/17 та №804/4874/16 відсутність товарно-транспортної накладної ще не свідчить про безумовний безтоварний характер господарської операції з поставки товарів у цілому, так само як і відсутність сертифікатів якості на товар.

Тобто, слід враховувати, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі товарно-транспортних накладних, на що на обґрунтування своєї позиції посилається відповідач (зазначення у графі "продукція" - побутова техніка, без найменування товарів; зазначення в товарно-транспортних накладних населеного пункту призначення без вулиці і номеру будинку), не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте, як у спірному випадку, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій. За умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від заявлених контрагентів порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару.

Суд зазначає, що матеріали справи містять товарно-транспортні накладні, які підтверджують рух товару ПП "Компанія "Арді" із паливних складів Товариства з обмеженою відповідальністю "Стінг" до ПП "Терстар". Також в матеріалах справи наявні сертифікати якості товару ПП "Компанія "Арді".

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованості й правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а обставини справи свідчать про протилежне, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.05.2015 №0003072202 та №0003082202.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного у матеріалах справи платіжного доручення №1692 від 21.09.2015, позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 10388,50 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов приватного підприємства "Терстар" (адреса: 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 29-Б, літ.А; код ЄДРПОУ: 38216801) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (адреса: 04213, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 58; код ЄДРПОУ: 39468697) від 21.05.2015 №0003072202 та №0003082202.

Стягнути з Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (адреса: 04213, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 58; код ЄДРПОУ: 39468697) за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства "Терстар" (адреса: 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 29-Б, літ.А; код ЄДРПОУ: 38216801) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10388,50 грн (десять тисяч триста вісімдесят вісім гривень п'ятдесят копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак