Рішення

від 04.09.2018 по справі 478/1727/17

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 478/1727/17 Провадження № 2/478/125/2018

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

04 вересня 2018 року смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого судді Томашевського О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Фалій В.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши за правилами загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 смт. Казанка цивільну справу № 478/1727/17 за позовною заявою адвоката ОСОБА_2, подану в інтересах ОСОБА_1 до Казанківської державної нотаріальної контори Миколаївської області, в особі Корж Марини Василівни; Новобузької державної нотаріальної контори Миколаївської області, в особі Паліюк Лариси Михайлівни; Володимирівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про визнання недійсними правочинів, виключення записів із Спадкового реєстру спадкових справ,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_2, звернувся до суду з позовною заявою, подану в інтересах ОСОБА_1 до Казанківської державної нотаріальної контори Миколаївської області, в особі Корж М.В.; Новобузької державної нотаріальної контори Миколаївської області, в особі Паліюк Л.М.; Володимирівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про визнання недійсними правочинів, виключення записів із Спадкового реєстру спадкових справ.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тими обставинами, що 20 лютого 2018 року йому стало відомо про наявність двох правочинів вчинених Державним нотаріусом Новобузької державної нотаріальної контори Миколаївської області Паліюк Ларисою Михайлівною від 03 жовтня 2005 року, де він та його брати позбавлені долі у спадщині свого батька, а також про наявність правочину вчиненого Державним нотаріусом Казанківської державної нотаріальної контори Миколаївської області в особі Корж Мариною Василівною від 24 жовтня 2009 року з видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом матері позивача - ОСОБА_6, де остання заповіла його братові ОСОБА_7 земельні ділянки.

Вважаючи, що вказані дії порушують права позивача на отримання спадщини від своїх батьків, з урахуванням наданих під час підготовчого судового засідання уточнень до позовної заяви, остаточно просив суд:

- визнати недійсним правочин вчинений державним нотаріусом Новобузької державної нотаріальної контори Миколаївської області Паліюк Ларисою Михайлівною від 03 жовтня 2005 року;

- виключити запис із Спадкового реєстру спадкової справи за № 37301158 від 17 вересня 2005 року;

- визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 вчинений Володимирівською сільською радою Казанківського району Миколаївської області від 04 квітня 2004 року;

- виключити запис із державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за реєстраційним № НОМЕР_4 від 11 квітня 2017 року на земельну ділянку площею 6,0559 га за кадастровим № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_7;

- виключити запис із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за реєстраційним № НОМЕР_5 від 20 березня 2017 року.

Ухвалою суду від 09 січня 2018 року провадження у цивільній справі було відкрито в порядку загального провадження та призначено підготовче засідання.

30 січня 2018 року на адресу суду було надано відзив на позовну заяву від ОСОБА_3 (на той час - первісний відповідач у справі), де повністю заперечувала проти позовних вимог позивача. Зазначила, що на момент смерті ОСОБА_6 позивач не мав права на обов'язкову частку у спадщині.

Під час проведення підготовчого засідання, представником позивача - адвокатом ОСОБА_2 було подано суду заяву про заміну неналежного відповідача на належного, визнання недійсним заповіту, скасування правочинів в державному реєстрі та витребування доказів.

Ухвалою суду від 10 липня 2018 року було замінено первісного відповідача у справі, а саме - ОСОБА_3 на визначених в заяві представника позивача відповідачів: Казанківську державну нотаріальну контору Миколаївської області, в особі Корж М.В.; Новобузьку державну нотаріальну контору Миколаївської області, в особі Паліюк Л.М.; Володимирівську сільську раду Казанківського району Миколаївської області. ОСОБА_3 залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Витребувано від Казанківської державної нотаріальної контори Миколаївської області та Новобузької державної нотаріальної контори Миколаївської області копії спадкових справ.

Листом від 16 липня 2018 року за № 244/01-16 Казанківською державною нотаріальною конторою було повідомлено суд, що після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, Казанківською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 187/2005 та видано свідоцтво про право на спадщину за законом 03.10.2005 року за реєстровим № 541. Вказана спадкова справа передана на зберігання до Державного нотаріального архіву Миколаївської області.

Також, додатком до вказаного листа Казанківською державною нотаріальною конторою було надано суду копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_6 № 41/2009.

Будь-яких відзивів на позовну заяву позивача від відповідачів до суду не надходили.

Листом від 24.07.2018 року за № 03-15/311 Володимирівською сільською радою було надано лист про відсутність заперечень проти позову.

Відзивом б/н та б/д Володимирівською сільською радою повідомлено суд про відсутність спору між нею та позивачем, відкликано свій лист від 24.07.2018 року за № 03-15/311.

Ухвалою суду від 02.08.2018 року підготовче засідання було закрито, справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача та позивач уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду справи по суті повідомлялись належним чином та своєчасно.

Згідно листа від 24.07.2018 року за № 03-15/311 Володимирівська сільська рада просила судовий розгляд даної справи проводити за відсутності її представника.

Листом від 11.08.2018 року № 596/01-16 Новобузька державна нотаріальна контора просила суд провести розгляд справи без її представника.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору проти позову заперечувала, просила в його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, третьої особи, дослідивши матеріали справи та матеріали спадкової справи № 41/2009, судом встановлено наступне.

Відповідно до копії посвідки про народження серії НОМЕР_6 від 06.04.1976 року, ОСОБА_7, народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, про що в Книзі записів актів громадянського стану про народження було зроблено запис за № 79. З даної посвідки вбачається, що батьками ОСОБА_7 є: батько - ОСОБА_8 та мати - ОСОБА_6.

З огляду на копію свідоцтва про смерть, виданого повторно 05.09.2017 року серії НОМЕР_7, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Після смерті ОСОБА_8, його син ОСОБА_7 отримав у спадщину земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,06 га, яка розташована на території Володимирівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, кадастровий номер НОМЕР_8 та належала померлому ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, про що Державним нотаріусом Новобузької державної нотаріальної контори Миколаївської області, т.в.о. державного нотаріуса Казанківської державної нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.10.2005 року, зареєстрованого в реєстрі за № 541.

Наведені обставини встановлені судом в ході дослідження матеріалів цивільної та спадкової справ.

Як вбачається з дослідженої судом копії матеріалів спадкової справи № 41/2009 заведеної до майна померлої ОСОБА_6, остання померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 виданого 23.02.2009 року.

В свою чергу, 04 квітня 2003 року ОСОБА_6 склала заповіт, яким заповіла на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті ОСОБА_7 Заповіт був посвідчений секретарем Володимирівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, підписано особисто ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 630.

Після смерті ОСОБА_6 її син - ОСОБА_7 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, виданого 24.10.2009 року Державним нотаріусом Казанківської державної нотаріальної контори Миколаївської області та успадкував земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,06 га, яка розташована в межах території Володимирівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, кадастровий номер НОМЕР_3, яка належала спадкодавці на підставі Державного акту на право приватної власності на землю.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_7, успадкував від своїх померлих батьків ОСОБА_8 та ОСОБА_6 дві земельних ділянки, про що отримав відповідні свідоцтва про право на спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_7 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_10 видане 27.02.2017 року.

Згідно копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 47130524 від 20.03.2017 року, після смерті ОСОБА_7 Приватним нотаріусом Корж М.В. заведено спадкову справу за № 16/2017, номер у Спадковому реєстрі НОМЕР_5.

Відомостей щодо успадкування майна спадкодавця - ОСОБА_7, зокрема, належних йому земельних ділянок суду не надано. З пояснень третьої особи - ОСОБА_3 вона є спадкоємицею, але не отримувала свідоцтва про право на спадщину, через звернення позивача до суду.

За результатами встановлених судом обставин справи, вирішуючи спірні правовідносини між позивачем та відповідачами, суд враховує наступні норми законодавства.

Відповідно до статті 42 ЦПК України до складу учасників у справах позовного провадження віднесено позивача, відповідача, третіх осіб.

Згідно зі статтею 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 50 Закону України Про нотаріат право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

В ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 05 грудня 2007 року у справі № 6-16344св07 висловлена правова позиція про те, що: відповідно до статті 1 Закону України Про нотаріат нотаріат - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Виходячи із системного аналізу зазначених правових норм, слід зробити висновок, що при вирішенні справ, які стосуються оспорювання прав і обов'язків сторін, набутих на підставі вчинених нотаріальних дій - посвідчення договорів, угод (крім справ за скаргами на нотаріальні дії чи відмову в їх вчиненні), нотаріуси в розумінні статей 30, 34, 35 ЦПК не є особами, прав і обов'язків яких стосується спір сторін, оскільки відсутня їх юридична заінтересованість у результатах вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення .

Пунктом 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними також зазначено, що: особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса .

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування також зазначено, що: у справах про спадкування нотаріуси не є заінтересованими особами і не повинні залучатися до участі у справі .

З наведеного, суд приходить до висновку, що особи, які вважають свої права порушеними вчиненою нотаріальною дією, вправі звернутися до суду з відповідним самостійним позовом про недійсність посвідченого акта, але не до нотаріуса, а до інших суб'єктів спірних матеріальних правовідносин, з приводу яких виник спір, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача не стосуються нотаріусів (нотаріальних контор) визначених ним в якості відповідачів у даній справі.

Таким чином, вирішуючи позовні вимоги позивача до відповідачів - Державних нотаріальних контор в особі нотаріусів, суд виходить із роз'яснень, які містяться в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , згідно яких суд повинен відмовити в позові до неналежного відповідача та прийняти рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

З огляду на наведене, суд вважає що в задоволенні позовних вимог позивача до Казанківської державної нотаріальної контори Миколаївської області, в особі Корж М.В. та Новобузької державної нотаріальної контори Миколаївської області, в особі Паліюк Л.М. про визнання недійсним правочинів, виключення записів із Спадкового реєстру, виключення записів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - слід відмовити.

З приводу заявлених позовних вимог про визнання недійсним заповіту ОСОБА_6 посвідченого Володимирівською сільською радою Казанківського району Миколаївської області суд зазначає наступне.

На час посвідчення заповіту секретарем Володимирівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області був чинний ЦК УРСР, що діяв до 01.01.2004 року. Спадкування майна ОСОБА_6 відбувалось після набрання чинності редакції ЦК України, тобто після 01.01.2004 року. Вимоги позивача щодо скасування заповіту виникли після прийняття нового ЦК України.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак, при постановленні рішення по даній справі, слід керуватися положенням ЦК УРСР в редакції 1963 року. Окрім цього, при вирішенні вказаного судового спору також слід керуватися нормами ЦК України 2004 року, оскільки спадкування спадкового майна та вимоги позивача щодо скасування заповіту виникли після прийняття нового ЦК України.

Судом встановлено, що заповіт ОСОБА_6 було складено та посвідчено секретарем Володимирівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області 04 квітня 2003 року та зареєстровано в реєстрі за № 630.

Відповідно до статті 534 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час складання заповіту) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до чинних на момент складання та посвідчення заповіту, статті 37 Закону України Про нотаріат , статей 38, 42, 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та розділом 1 пунктами 1, 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 1994 року за N 256/466 у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, на яких такий обов'язок покладено рішенням виконавчого комітету відповідної ради. Нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Вирішуючи питання щодо правомірності посвідчення заповіту ОСОБА_6 секретарем Володимирівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, суд виходить з того, що позивачем в будь-який спосіб не зазначено та не надано доказів на підтвердження відсутності відповідних повноважень на вчинення нотаріальних дій у секретаря сільської ради.

Посилання представника позивача на відсутність реєстрації вказаного заповіту в Спадковому реєстрі суд не бере до уваги, оскільки пунктом 23 розділу 1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 1994 року за N 256/466, чинної на момент посвідчення заповіту ОСОБА_6 передбачалось, що заповіти, посвідчені посадовими особами, крім капітанів суден і начальників експедицій, реєструються в спеціальній книзі для реєстрації заповітів. Тобто, представником позивача не враховано відсутність існування Спадкового реєстру на момент посвідчення заповіту ОСОБА_6

Суд враховує, що заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Позивачем та його представником не спростовано заявлених посилань на те, що особа, яка вчиняла заповіт не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності. Не наведено також аргументів що волевиявлення ОСОБА_6 не відповідало її внутрішній волі.

За відсутності доведеності позивачем іншого, суд дослідивши копію заповіту, приходить до висновку, що він вчинений у формі, що була передбачена на час його вчинення законом та інструкцією, був спрямований на реальне настання правових наслідків.

При цьому позивач та його представник не оспорюють безпосередньо самого підпису на заповіті, недієздатність ОСОБА_6, а лише посилаються на відсутність відповідних повноважень у секретаря сільської ради та відсутність його реєстрації, що не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду даної справи.

В силу частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи досліджені докази по справі в сукупності з висновками, до яких дійшов суд при системному і детальному аналізі матеріалів справи, в сукупності також і з проаналізованими положеннями законодавчих актів, суд приходить до висновку, що позивачем та його представником не наведено доказів, які б свідчили про те, що заповіт, вчинений спадкодавцем на користь ОСОБА_7 суперечить ЦК України чи іншим актам цивільного законодавства, не доведено тих обставин нікчемності спірного заповіту, на які позивач посилався в обґрунтуванні пред'явленого цивільного позову та уточнень до нього, а також те, що заповіт складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, тобто обставин, з якими закон пов'язує визнання заповіту недійсним.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача та вважає їх необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні вимог позивача відмовлено, то витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

В той же час, ухвалою суду від 10.07.2018 року на позивача було покладено обов'язок здійснити доплату судового збору в розмірі 352,40 грн.

На момент розгляду даної справи, доказів щодо проведення доплати судового збору позивачем, суду надано не було.

Згідно з п.28 постанови Пленуму ВСС України від 17.10.2017 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , визначено, що якщо факт недоплати судового збору з'ясовано судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд залежно від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності оголосити перерву в її розгляді (стаття 191 ЦПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору.

Враховуючи наведене, суд вважає, що судовий збір в розмірі 352,40 грн. підлягає додатковому стягненню з позивача на користь держави.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 76, 81, 89, 141, 209, 229, 258-259, 263-265 ЦПК України -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовної заяви адвоката ОСОБА_2, подану в інтересах ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Казанківської державної нотаріальної контори Миколаївської області (56002, Миколаївська область, Казанківський район, смт. Казанка, вул. Миру, 213, ЄДРПОУ 02892787), в особі Корж Марини Василівни про визнання недійсними правочинів, виключення записів із Спадкового реєстру спадкових справ та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - відмовити.

В задоволенні позовної заяви адвоката ОСОБА_2, подану в інтересах ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Новобузької державної нотаріальної контори Миколаївської області (55601, Миколаївська область, м. Новий Буг, площа. Свободи, 34), в особі Паліюк Лариси Михайлівни про визнання недійсними правочинів, виключення записів із Спадкового реєстру спадкових справ та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - відмовити

В задоволенні позовної заяви адвоката ОСОБА_2, подану в інтересах ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Володимирівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області (56065, Миколаївська область, Казанківський район, с. Володимирівка, вул. Центральна, 91, ЄДРПОУ 04375323); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) про визнання заповіту недійсним- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 352,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано суддею: 04 вересня 2018 року.

Суддя Казанківського районного суду

Миколаївської області О.О. Томашевський