Ухвала

від 25.06.2007 по справі 20-12/299

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-12/299

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

20 червня 2007 року   Справа № 20-12/299

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

позивача: Черьомухіна Т.Б., дов. № б/н від 07.02.07 р.,

відповідача: Семкова О.В., дов. № 3569/10-0 від 06.06.07 р.,

                       Мєдвєдєва І.Г., дов. № 2588/10-0 від 14.05.07 р.,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Харченко І.А.) від 11 квітня 2007 року по справі № 20-12/299

за позовом           Закритого акціонерного товариства "Фінансово-страхова компанія "Адміралтейська" (вул. Брестська, 21,Севастополь,99001)

до           Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Гер. Севастополя, 74,Севастополь,99000)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя № 0000023500/0 від 10.04.2006, № 0000023500/1 від 19.06.2006, № 0000023500/2 від 22.08.2006

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 11 квітня 2007 року у справі № 20-12/299 позов Закритого акціонерного товариства "Фінансово-страхова компанія "Адміралтейська" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень  про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя № 0000023500/0 від 10.04.2006, № 0000023500/1 від 19.06.2006, № 0000023500/2 від 22.08.2006 задоволено частково.

Постановлено визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Держаної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя № 0000023500/2 від 22.08.2006 про визначення Закритому акціонерному товариству  "Фінансово-страхова компанія "Адміралтейська" податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 273304,50 грн.

У визнанні недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000023500/0 від 10.04.2006 та № 0000023500/1 від 19.06.2006 відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач 20 квітня 2007 року подав заяву про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу відповідач подав 10 травня 2007 року.

Апеляційну скаргу відповідач мотивує тим, що постанова суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить нормам матеріального права, а саме: пунктам 4.2, 4.9 статті 4, підпункту 6.1.1 статті 6, підпункту 7.4.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, підпунктам 8.1.4, 8.2.1, 8.2.2 статті 8 Закону України „Про податок на прибуток”, Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”, затвердженому наказом Міністерства Фінансів України від 27.04.2000, № 92. У зв'язку з чим, просить апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідачем по справі було проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового і валютного законодавства Закритого акціонерного товариства „Фінансово-страхова компанія „Адміралтейська”. Дана перевірка проводилась на підставі постанови слідчого відділення внутрішніх справ слідчої частини  слідчого відділу  Управління Міністерства Внутрішніх Справ України у місті Севастополі від 02 лютого 2006 року В.М. Клокова. Перевірка проводилась за період з 01 липня 2004 року по 31 грудня 2005 року, про що був складений акт від 29 березня 2006 року № 513/10/35-004/25137094. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 000023500/0 від 10 квітня 2006 року, № 0000023500/1 від 16 червня 2006 року та № 0000023500/2 від 22 серпня 2006 року, якими визначено податкове зобов'язання позивача у вигляді податку на додану вартість в сумі 182203 грн. та штрафні санкції в сумі 91101,50 грн., на загальну суму 273304,50 грн.

В акті перевірки донарахування податку на додану вартість мотивоване тим, що позивач у перевіряємому періоді занизив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме порушив пункт 4.2 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” –не включив у базу оподаткування вартість придбаних у грудні 2004 капітальних активів на суму 911000 грн., які не використовував у своїй господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що за договором міни від 13.12.2004, укладеного з СП „Технопарк „Корабел” позивач придбав будівлю спортивного майданчика площею 1823,5 кв. м, вартістю 1073160 грн. (податок на додану вартість -178860 грн.).

Податковим органом зроблений висновок про те, що оскільки вищевказане майно не використовується у власній господарській діяльності позивача, а фактично використовується дитячою спортивною школою, між позивачем та ДЮСШ існують правовідносини по безоплатної передачі майна у користування, а тому позивач був зобов'язаний нарахувати податкове зобов'язання з податку на додану вартість з цієї операції.

Відповідно до пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайної ціни.

Доказів того, що позивачем було надано у безоплатне користування майно, а тому базу оподаткування необхідно визначати з урахуванням фактичної ціни операції, відповідачем суду не надано.

Матеріали справи (а.с. 75-88) свідчать про те, що майно, яке придбав позивач використовувалось Севастопольською дитячо-юнацькою спортивною школою, вимоги позивача щодо укладення договору оренди користувач не задовольнив. З вищевикладеного випливає, що висновки податкового органу щодо існування правових підстав (договору безоплатного користування) користування ДЮСШ „Чайка” об'єктом нерухомого майна, яке належить позивачу, є помилковими.

Тому, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у позивача обов'язку нарахування податкового зобов'язання з операції безоплатної передачі майна, при фактичній відсутності самої операції.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у грудні 2004 були придбані гаражі, розташовані у м. Севастополі, вул..Щербака,48, вартістю 6480 гр. (податок на додану вартість –1080 грн.), 7080 грн. (податок на додану вартість –1180 грн.), 6480 грн. (податок на додану вартість –1080 грн.).

Оскільки вказані гаражі не використовувались у власній господарській діяльності відповідач зробив висновок, що позивач повинен був нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість з операції по переведенню основних фондів до складу невиробничих відповідно до пункту 4.9 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість”.

В Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що невиробничі фонди –це капітальні активи, які не використовуються  у господарській діяльності платника податку. В цьому ж Законі визначено, що господарська діяльність –це будь-яка діяльність особи, направлена  на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. З аналізу вищевикладених положень Закону, колегія суддів робить висновок про те,  що невиробничі фонди - це активи, які платник податків, не планує використовувати з метою отримання доходу. Таким чином, основним принципом віднесення об'єкту основних фондів для господарської діяльності підприємства, а саме для мети отримання доходу від здачі в оренду.

Саме таке призначення купленого майна зафіксовано в наказі Голови правління Цьовх С.О. від 01 грудня 2004 року № 45.

Згідно з пунктом 4.9 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстровані платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення, розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 –за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана норма права, зв'язує виникнення бази оподаткування з фактом переводу основних фондів з виробничих в невиробничі.

Судом першої інстанції встановлено, що не було факту переводу основних фондів платника податків з виробничих в невиробничі. Що свідчить про те, що внутрішньогосподарча операція платника податків в межах свого балансу не відбулася.

Апеляційна інстанція вважає за необхідне залишити без змін постанову суду першої інстанції і в частині відмови суду першої інстанції у визнанні недійсними податкових повідомлень-рішень відповідача №0000023500/0 від 10.04.06, №0000023500/1 від 19 червня 2006 року. Оскільки, відповідно до підпункту 5,3 пункту 5 Порядку  направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України, встановлено, що з  метою  доведення  до  платника  податків граничного строку сплати  податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому   повідомленні   (у   разі,   якщо   сума  податкового зобов'язання  за  результатами  розгляду  скарги  збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається),  податковим  органом  складається  та надсилається (вручається)  платнику  податків  податкове  повідомлення, яке має номер  первинного  податкового  повідомлення, при цьому через дріб проставляється  номер  скарги,  щодо  якої  воно складене (1 –для першої,   2   -  для  другої  тощо),  крім  того,  таке  податкове повідомлення  містить  новий  граничний  термін сплати податкового зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду, щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача №0000023500/2 від 22.08.2006 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість  на суму 273304,50 грн.                Керуючись статтями 24, 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

  Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

      Постанову господарського суду міста Севастополя від 11 квітня 2007 року у справі № 20-12/299 залишити без змін.

      Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

      Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя                                        

Судді