Рішення

від 28.08.2018 по справі 635/2176/17

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/2176/17

Провадження № 2/635/9/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2018 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Панас Н.Л.,

при секретарі - Крилєвській І.А.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника ПАТ "ПУМБ" - Брижань Ю.В.,

представника ПФ "Весна" - ОСОБА_9,

третьої особи - ОСОБА_5,

представника третьої особи - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у с.Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 до Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", код ЄДРПОУ 14282829, юридична адреса: м.Київ, вул.Андріївська, 4, Приватної фірми "Весна", код ЄДРПОУ 21233955, юридична адреса: Харківська область, Харківський район, с.Високий вул.АДРЕСА_3, 26, третя особа - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 про визнання частково недійсним іпотечного договору,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір іпотеки № 6, укладений 14 травня 2007 року між приватною фірмою Весна та Публічним акціонерним товариством Донгорбанк у частині передачі в іпотеку будівлі промислового комплексу літ. А-1 площею 1 474, 60 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14 травня 2007 року між ПАТ Донгорбанк (првонаступником якого є ПАТ ПУМБ ) та ПФ Весна було укладено іпотечний договір №6, за яким ПФ Весна (іпотекодавець) передала відповідачу (іпотекодержателю) в іпотеку об'єкт нерухомого майна, а саме: невиділену в натурі частину об'єкта - будівлю промислового комплексу (літ. А-1 ) загальною площею 1474,60 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3. Іпотечний договір було укладено на забезпечення зобов'язань третьої особи - ТОВ фірма Укан за кредитним договором, укладеним з банком. Після укладання іпотечного договору - 20 листопада 2009 року третя особа - ОСОБА_5, перебуваючи у шлюбі з позивачем, на підставі рішення Чугуївського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2009 року став власником нежитлових приміщень загальною площею 3562,7 кв.м. та земельної ділянки площею 0,4898 га за вищезазначеною адресою. Позивач вважає, що іпотечний договір від 14 травня 2007 року не відповідає вимогам ст.ст.203, 215 ЦК України та ст.5 Закону України Про іпотеку , а тому має бути визнаний недійсним з наступних підстав. Як вбачається з іпотечного договору, предметом іпотеки є будівля промислового комплексу загальною площею 1474,60 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3. Однак в технічному паспорті та в довідці КП Харківське МБТІ площа даної нежитлової будівлі зазначена - 3562,7 кв.м., таким чином Банку в іпотеку було передано частину нежитлової будівлі, а саме - нежитлові приміщення площею 1474,60 кв.м., розташовані за вказаною адресою, і оскільки зазначена частина нерухомого майна в натурі не виділялась, право власності на неї, як на окремий об'єкт нерухомості, не реєструвалось, вказані приміщення не могли бути предметом іпотеки через пряму заборону, яка міститься в ст.5 Закону України Про іпотеку , що є підставою для визнання іпотечного договору недійсним. Крім того, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 03 травня 2007 року, реєстраційний №14431698, який був врахований при укладенні іпотечного договору є хибним, оскільки у листі КП Харківське районне бюро технічної інвентаризації від 28 жовтня 2016 року, №506, повідомляється, що до Реєстру прав власності були внесені виправлення, та хибна інформація щодо площі будівлі промислового комплексу літ. А-1 - 1474,60 кв.м, була виправлена на площу 3562,70 кв.м, у зв'язку з чим попередній запис було скасовано.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 19 квітня 2017 року позовну заяву було прийнято до провадження суду і призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

27 червня 2017 року представником відповідача ПАТ Перший український міжнародний банк Брижань Ю.В. до канцелярії суду подані заперечення на позовну заяву, в яких він зазначив, що право власності на спірне майно визнано за ОСОБА_5 після укладення договору іпотеки на підставі рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 30 жовтня 2009 року, в якому позивач не була визначена як співвласник набутого нерухомого майна. А належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом його придбання під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами та працею в набутті майна. Крім того, в іпотеку була передана не частина об'єкта нерухомості, а об'єкт в цілому, відомості про який на час укладення договору іпотеки повністю відповідали відомостям, що зазначені у витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно від 03 травня 2007 року, №14431698. Тому просив у позові відмовити.

Крім того, просив застосувати до позовних вимог строк позовної давності, який необхідно обчислювати з моменту набуття ОСОБА_5 права власності на спірне майно - 22.11.2009 року, оскільки з цього часу позивач, як власник майна, мав можливість дізнатись про наявність договору іпотеки. Оскільки співвласником спірного майна ОСОБА_5 в 2013 році вже оскаржувався вказаний договір іпотеки, то позивачці, як співвласнику, було відомо про наявність спірного договору.

Позивач у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні надав відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначив, що рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 30 жовтня 2009 року в рахунок погашення боргу ОСОБА_9 було звернуто стягнення на нерухоме майно, що належало поручителю - ТОВ Весна та визнано право власності на нього за ОСОБА_5, який на той час перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачем ОСОБА_1 Крім того, у борг ОСОБА_9. надавались спільні гроші подружжя, що визнає й позивач. Також зазначив, що витяг з реєстру, на який посилається представник відповідача ПАТ ПУМБ , містить хибні відомості про спірне нерухоме майно, що підтверджено у листі КП Харківське районне бюро технічної інвентаризації від 28 жовтня 2016 року, №506, а тому не є достовірними доказом. Тому просив позов задовольнити.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства Перший Укрїнський міжнародний банк (далі ПАТ ПУМБ ) Брижань Ю.В., який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні проти позову заперечував, пославшись на свої письмові заперечення.

Представник відповідача - приватної фірма Весна ОСОБА_9. в судовому засіданні позовні вимоги визнав та просив їх задовольнити. Пояснив, що під час передачі спірного приміщення у власність ОСОБА_5 на підставі рішення Чугуївського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2009 року договір іпотеки був скасований на підставі рішення господарського суду Харківської області від 10 липня 2009 року, яке було залишено в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2010 року, однак згодом було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 23 лютого 2011 року. Отже, у період до прийняття постанови касаційною інстанцією іпотека була скасована. При цьому зазначив, що рішення суду про скасування договору іпотеки він, як власник майна, у встановленому законом порядку не реєстрував.

Третя особа - ОСОБА_5 позовну заяву підтримав та просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, показання свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_5, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 травня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Донгорбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Укан укладено кредитний договір № 6 /29-33/.

Як вбачається зі змісту п.1.1 Статуту ПАТ Перший Український Міжнародний банк , затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол №63 від 24.12.2012 року) та погодженого 01.02.2013 року Національним Банком України, рішенням №2/2011 єдиного акціонера, що одноособово здійснював повноваження позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ Донгорбанк від 15 липня 2011 року, та рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ ПУМБ від 15-16 липня 2011 року (протокол №59) було затверджено Передавальний акт від 15 липня 2011 року, згідно п.1 якого правонаступником усього майна, майнових прав та обов'язків ПАТ Донгорбанк є ПАТ ПУМБ .

14 травня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Донгорбанк (іпотекодержатель) та приватною фірмою Весна (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №06 (далі-Договір), згідно з умовами якого предметом договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п.1.2 цього договору в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ фірма Укан перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем зобов'язань забезпечених іпотекою, одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. /а.с.36-41/.

Відповідно до п.1.2 Договору предметом іпотеки є будівля промислового комплексу, розташована у АДРЕСА_3, літера в технічній документації А-1, загальною площею 1474,60 м2, та зливна яма, літера в технічній документації К, які належать іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 25.04.2000, зареєстрованого Харківським міжміським БТІ та записаного в реєстрову книгу №1 під реєстровим №52 від 26.04.2000 /а.с.42-43/

Пунктом 1.3 Договору сторони встановили, що іпотека поширюється на належну іпотекодавцю на праві власності земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки і, яка необхідна для його використання за цільовим призначенням, право власності на яку підтверджується Державним актом на право власності земельної ділянки Серія НОМЕР_3, виданим 03.10.01 р. на підставі рішення Височанської селищної ради ХV сесії ХХIII скликання від 29.03.01 р. Харківського району, Харківської області.

Відповідно до п.2.1 Договору, за рахунок предмета іпотеки задовольняються вимоги іпотекодержателя до ТОВ фірми "УКАН" за кредитним договором №06 від 14.05.07 р. в повному обсязі, включаючи сплату відсотків, неустойки, основної суми боргу, а також будь-яке збільшення цієї суми та відсотків за основним зобов'язанням.

Пунктом 7.1 Договору сторони узгодили, що Договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором та за кредитним договором №06 від 14.05.07 р., забезпеченням якого він є.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Десятниченком О.В. 14.05.07 р.

Відповідно до ст.73 Закону України "Про нотаріат" накладено заборону на відчуження переданого в іпотеку нерухомого майна та земельної ділянки до припинення дії спірного договору /а.с.12-13/.

Вимоги позивача стосуються визнання договору іпотеки недійсним з підстав, передбачених ст. 5 Закону України Про іпотеку , ст.ст.203, 215 ЦК України.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, зокрема, правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Згідно зі ст.5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

- нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

- нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

- нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Однією із істотних умов іпотечного договору, відповідно до статті 18 Закону України "Про іпотеку" є опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані; при іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення.

На момент укладання договору іпотеки будівля промислового комплексу загальною площею 1474, 60 кв. м., яка передавалась в іпотеку, належала іпотекодавцю - ПФ Весна на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 25 квітня 2000 року згідно розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 31 січня 2000 року №17, зареєстрованого Харківським міжміським БТІ та записаного в реєстровій книзі №1 під реєстровим №52 від 26 квітня 2000 року.

Таким чином, з урахуванням п.1.2 спірного договору іпотеки, в якому міститься опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, а саме: будівля промислового комплексу, розташована у АДРЕСА_3, літера в технічній документації А-1, загальною площею 1474,60 м2, та зливна яма, літера в технічній документації К, які належать іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 25.04.2000, зареєстрованого Харківським міжміським БТІ та записаного в реєстрову книгу №1 під реєстровим №52 від 26.04.2000, судом встановлено, що договір іпотеки №06 від 14 травня 2007 року укладений з дотриманням вимог, передбачених ст.203 ЦПК України.

Пункт 1 ст.2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. Наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 р.(в редакції, діючої на час вчинення оспорюваного правочину, далі - Інструкція), зазначає, що державними нотаріусами вчиняються такі нотаріальні дії, зокрема, посвідчуються правочини (договори, заповіти, довіреності, шлюбні договори та ін.).

Відповідно до ст.38 Інструкції, договори про відчуження та заставу (іпотеку) майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що відчужується або

заставляється, та в передбачених законодавством випадках державну

реєстрацію прав на це майно. Такі документи нотаріус приймає лише за наявності відмітки (штампа) про реєстрацію відповідних прав та витягу з Реєстру прав

власності на нерухоме майно, що є невід'ємною частиною

правовстановлювального документа.

Відповідно до ст.96 Інструкції, договір про заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчується нотаріусом за умови подання документів, які

підтверджують право власності на майно, що заставляється, та, у

передбачених законодавством випадках, державної реєстрації прав на

це майно. При посвідченні іпотечних договорів нотаріус вимагає витяг з

Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладені правові вимоги, презюмуючи той факт, що при посвідченні іпотечного договору №06 від 14 травня 2007 року, нотаріусом були перевірені документи про право власності на предмет іпотеки, а відповідно і витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 03 травня 2007 року, №14431698, що є невід'ємною частиною правовстановлювального документа, суд не приймає до уваги доводи представника позивача про те, що зазначений витяг є хибним. Крім того, спірний договір укладався у присутності представника власника спірного майна - Приватної фірми Весна , який не заперечував дані, зазначені у витязі з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 03 травня 2007 року, №14431698.

Суд також критично сприймає доводи представника відповідача ПАТ ПУМБ про те, що спірне нежитлове приміщення - будівля промислового комплексу літ. А-1 м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, не є спільною сумісною власністю подружжя виходячи з наступного.

Як вбачається з рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 30 жовтня 2009 року за ОСОБА_5 визнано право власності на земельну ділянку площею 0, 4998 га в с.Високий Харківського району Харківської області та на нежитлове приміщння в АДРЕСА_3, загальною площею 3562,7 кв.м (літ. А-1 ) (а.с.8-10).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4, виданого Палацом Жовтневий м.Харкова, 16 січня 1993 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено шлюб за актовим записом №17, дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_1 /а.с.15/

Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

У постанові ВС від 18 червня 2018 року (справа справа №711/5108/17) зазначено, що законом встановлено про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Свідок ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердили, що нежитлове приміщння в АДРЕСА_3 загальною площею 3562,7 кв.м є спільною сумісною власністю подружжя. Право власності на нього зареєстроване за ОСОБА_5 на підставі рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 30 жовтня 2009 року, згідно з яким з ОСОБА_9 було стягнуто суму боргу - грошові кошти у сумі 69000 грн., які надавались позичальнику за рахунок спільних коштів подружжя ОСОБА_1. Крім того, на даний час вони разом використовують вказане приміщення в якості складського.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 4, 5 ЦПК України, статей 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Положеннями статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..

Позивач в судовому засіданні не навів достатніх доказів того, що укладення договору іпотеки від 14 травня 2007 року порушило її право як співвласника спільного майна подружжя, яке виникло 30 жовтня 2009 року, тобто через 2 роки після укладення спірного договору.

Крім того, суд звертає увагу на те, що рішення Чугуївського міського суду Харківської області, яким визнано за ОСОБА_5 право власності на нежитлове приміщення в АДРЕСА_3 загальною площею 3562,7 кв.м, яке було предметом іпотечного договору № 6 від 14 травня 2007 року, було постановлене 30 жовтня 2009 року тобто в період, коли рішення Господарського суду Харківської області від 10 липня 2009 року, яким визнано спірний іпотечний договір недійсним, оскаржувалось у касаційному порядку.

Таким чином, судом встановлено, що при укладенні спірного договору іпотеки №06 від 14 травня 2007 року не було порушено цивільне право позивача, за захистом якого остання зверталась до суду.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову про визнання частково недійсним договору іпотеки, а тому в позові слід відмовити.

Підстав для застосування до позовних вимог за заявою представника відповідача ПАТ ПУМБ позовної давності судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст.ст.257, 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідачем не надано до суду, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивачу було відомо про наявність спірного іпотечного договору при набутті її чоловіком на підставі рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 30.10.2009 року та реєстрації права власності на будівлі промислового комплексу за адресою: АДРЕСА_3, а тому суд вважає слушними доводи позивача, допитаного в судовому засіданні в якості свідка про те, що він довідався про порушення свого права власності через існування іпотеки в січні-лютому 2017 року.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України та вважає їх покладеними на позивача.

Керуючись ст.ст.7, 8, 9-11, 141, 274-279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 до Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", код ЄДРПОУ 14282829, юридична адреса: м.Київ, вул.Андріївська, 4, Приватної фірми "Весна", код ЄДРПОУ 21233955, юридична адреса: Харківська область, Харківський район, с.Високий вул.Красіна, 26, третя особа - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 про визнання частково недійсним іпотечного договору відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: hr.hr.court.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів зі дня складання повного тексту рішення через Харківський районний суд Харківської області до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення буде виготовлено 06 вересня 2018 року

Суддя Н.Л.Панас