Постанова

від 15.01.2019 по справі 635/2176/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 січня 2019 року

м. Харків

справа № 635/2176/17

провадження № 22-ц/818/261/19

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря - Сізонової О.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство Перший Український міжнародний банк , представник - Брижань Юрій Васильович,

Приватна фірма Весна - представник Крупенік Віталій Віталійович,

третя особа - ОСОБА_5 ,

представник третьої особи - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк",Приватної фірми Весна , третя особа - ОСОБА_5, про визнання частково недійсним іпотечного договору, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 серпня 2018 року, постановлене під головуванням судді Панас Н.Л., в залі суду в с. Покотилівка Харківського району Харківської області (повний текст судового рішення складено 06 вересня 2018 року), -

в с т а н о в и в:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним договір іпотеки № 6, укладений 14 травня 2007 року між приватною фірмою Весна та Публічним акціонерним товариством Донгорбанк у частині передачі в іпотеку будівлі промислового комплексу літ. А-1 площею 1 474, 60 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 28 серпня 2018 року в задоволенні позову відмовлено. Судові витрати залишено за позивачем.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно містить помилкові відомості про об'єкти нерухомого майна. Позивачка вважає, що в договорі сторони дійшли згоди про передачу в іпотеку саме першого поверху будівлі, який не було виділено в натурі, що є порушенням вимог законодавства . Тому іпотека порушує її права як нового власника майна.

Представником ПАТ ПУМБ - адвокатом Брижань Ю.В. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні спірного договору іпотеки № 06 від 14 травня 2007 року не було порушено цивільне право позивача, за захистом якого остання зверталась до суду.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Судом встановлено, що 14 травня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Донгорбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Укан укладено кредитний договір № 6 за умовами якого Банк надав товариству кредитні кошти в сумі 1 400 000 доларів США ( а.с. 29-33 том 1).

В той же день, 14 травня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Донгорбанк (іпотекодержатель) та приватною фірмою Весна (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №06, згідно умов якого в забезпечення виконання зобов'язання ТОВ фірма Укан передала іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: будівлю промислового комплексу, розташовану у смт. Високий Харківського району Харківської області, вул. Красіна, 26, літера в технічній документації А-1, загальною площею 1474,60 м 2, та зливну яму, літера в технічній документації К, які належать іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 25.04.2000 року, зареєстрованого Харківським міжміським БТІ та записаного в реєстрову книгу №1 під реєстровим №52 від 26.04.2000 року (а.с. 36-43 том 1).

Пунктом 1.3 Договору сторони також визначили, що іпотека поширюється на належну іпотекодавцю на праві власності земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки і яка необхідна для його використання за цільовим призначенням, право власності на яку підтверджується Державним актом на право власності земельної ділянки Серія ХР № 043151, виданим 03 жовтня 2001 р. на підставі рішення Височанської селищної ради ХV сесії ХХIII скликання від 29 березня 2001 р. Харківського району Харківської області.

Відповідно до п. 2.1 Договору, за рахунок предмета іпотеки задовольняються вимоги іпотекодержателя до ТОВ фірми "УКАН" за кредитним договором № 06 від 14 травня 2007 року в повному обсязі, включаючи сплату відсотків, неустойки, основної суми боргу, а також будь-яке збільшення цієї суми та відсотків за основним зобов'язанням.

Пунктом 7.1 Договору сторони узгодили, що Договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором та за кредитним договором № 06 від 14 травня 2007 року, забезпеченням якого він є.

Договір підписаний сторонами та посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Десятниченком О.В. 14 травня 2007 року (а.с. 40 том 1).

Пунктом 1.1. Статуту ПАТ Перший Український Міжнародний Банк , затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол №63 від 24.12.2012 року) та погодженого 01.02.2013 року Національним Банком України, рішенням №2/2011 єдиного акціонера, що одноособово здійснював повноваження позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ Донгорбанк від 15 липня 2011 року, та рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ ПУМБ від 15-16 липня 2011 року (протокол №59) було затверджено Передавальний акт від 15 липня 2011 року, згідно пункту 1 якого правонаступником усього майна, майнових прав та обов'язків ПАТ Донгорбанк є ПАТ ПУМБ .

Відповідно до ст. 73 Закону України "Про нотаріат" накладено заборону на відчуження переданого в іпотеку нерухомого майна та земельної ділянки до припинення дії спірного договору. (а.с. 12-13 том 1).

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Згідно зі ст. 5 Закону України Про іпотеку предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

- нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

- нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

- нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Однією із істотних умов іпотечного договору, відповідно до статті 18 Закону України "Про іпотеку" є опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані; при іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення.

Пункт 1 ст. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. Наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 р. (в редакції, діючої на час вчинення оспорюваного правочину, далі - Інструкція), визначено, що державними нотаріусами вчиняються такі нотаріальні дії, зокрема, посвідчуються правочини (договори, заповіти, довіреності, шлюбні договори та ін.).

Відповідно до ст. 38 Інструкції, договори про відчуження та заставу (іпотеку) майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, та в передбачених законодавством випадках державну реєстрацію прав на це майно. Такі документи нотаріус приймає лише за наявності відмітки (штампа) про реєстрацію відповідних прав та витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, що є невід'ємною частиною правовстановлювального документа.

Відповідно до ст. 96 Інструкції, договір про заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчується нотаріусом за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що заставляється, та, у передбачених законодавством випадках, державної реєстрації прав на це майно. При посвідченні іпотечних договорів нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до частини 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до вимог статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з положеннями частин 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

У відповідності до п. 7 вказаної постанови, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

В п. 8 постанови вказано, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. (ст. 204 ЦК України).

Правочин це правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

Тобто, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору під час укладення правочину.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Стаття 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном . На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Стаття 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, в п. 1.2 спірного договору іпотеки міститься опис предмета іпотеки, а саме: будівля промислового комплексу, розташована у АДРЕСА_1, літера в технічній документації А-1, загальною площею 1474,60 м2, та зливна яма, літера в технічній документації К, яка належать в цілому іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 25.04.2000 року, зареєстрованого Харківським міжміським БТІ та записаного в реєстрову книгу № 1 під реєстровим № 52 від 26.04.2000 року.

Під час вчинення нотаріальних дій при посвідченні іпотечного договору № 06 від 14 травня 2007 року, нотаріусом були перевірені документи, що посвідчують право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, в тому числі витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 03 травня 2007 року, № 14431698. Спірний договір укладався у присутності повноважного представника власника спірного майна - Приватної фірми Весна , який не заперечував дані, зазначені у витязі з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 03 травня 2007 року, № 14431698. Повноваження представників та належність приватній фірмі Весна будівлі промислового комплексу та земельної ділянки, що передаються в іпотеку, перевірено нотаріусом. Будь-яких зауважень на момент вчинення правочину сторонами не зазначалось. І протягом кількох років претензій щодо змісту правочину не пред'являлось.

У 2009 році Приватна фірма Весна звернулася з позовною заявою до господарського суду про визнання недійсним іпотечного договору від 14.05.2007 року №06, з тих саме підстав, що і пред'явлений ОСОБА_1 позов.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2010 року в задоволенні позовних вимог Приватній фірмі Весна відмовлено в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 23 лютого 2011 року зазначену постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін (а.с.105-107 т.1).

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 30 жовтня 2009 року позов ОСОБА_5 до Крупеніка Віталія Віталійовича, ПФ Весна про стягнення суми боргу задоволено частково. Стягнуто з ПФ Весна на користь ОСОБА_5 суму боргу у розмірі 690 000 грн. В задоволенні позову в частині стягнення суми боргу з Крупеніка Віталія Віталійовича - відмовлено. Визнаючи порядок виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на майно боржника - земельну ділянку площею 0,4898 га в сел. Вмсокий Харківського району Харківської області і нежитлове приміщення загальною площею 3562,7 кв.м. (літ. А-1 ), розташовані в АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_5 право власності на вищевказане нерухоме майно. (а.с.8-10 т.1).

Після набуття права власності на спірне нежитлове приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 3562,7 кв.м. (літ. А-1 ) ОСОБА_5 подано позов по оспорюванню вищезазначеного договору іпотеки з таких саме підстав, що і у позові ПФ Весна до господарського суду. Аналогічні вимоги наразі заявлені ОСОБА_1

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ПАТ Перший український міжнародний банк , за участю третіх осіб - ТОВ Укан , ПФ Весна , про визнання іпотечного договору недійсним - відмовлено (а.с.108-110 т.1). Зазначене рішення є чинним.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2017 року в рахунок погашення заборгованості ТОВ Укан перед ПАТ Перший український міжнародний банк за кредитним договором №06 від 14 травня 2007 року в розмірі 1 871 716,62 доларів США звернуто стягнення на нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,4898 га в сел. Високий Харківського району Харківської області і нежитлове приміщення загальною площею 3562,7 кв.м. (літ. А-1 ) в АДРЕСА_1 , відповідно до договору іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах.

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що вона є дружиною ОСОБА_5 і, набуте чоловіком нежитлове приміщення в АДРЕСА_1 загальною площею 3562,7 кв.м. (літ. А-1 ), - є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 18 Закону України Про іпотеку іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Однією з істотних умов іпотечного договору, відповідно до ст. 18 Закону України Про іпотеку є опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення.

На момент укладення оспорюваного договору іпотеки ПФ Весна була власником земельної ділянки площею 0,4898 га в сел. Високий Харківського району Харківської області згідно з державним актом на право власності на землю НОМЕР_1, яка є частиною предмета іпотеки. Право власності на будівлю, розташовану в АДРЕСА_1 на момент укладення іпотечного договору було зареєстровано також за ПФ Весна . Відповідно до опису будівлі, зазначеного в п.1.2. іпотечного договору, можливо точно ідентифікувати надане в іпотеку майно, оскільки в ньому зазначено тип та адреса об'єкту, номер реєстрової книги та номер запису, назва будівель та споруд, літери в технічній інвентаризації, підстави виникнення права власності.

Твердження позивача про те, що в іпотеку була передана лише частина об'єкта нерухомого майна, - не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки відповідно до свідоцтва про право власності на будівлю промислового комплексу від 25 квітня 2000 року ПФ Весна належав об'єкт нерухомості в цілому, розташований у АДРЕСА_1, який складається з однієї будівлі, зазначений в цьому документі об'єкт нерухомості, а саме: будівля промислового комплексу в цілому зареєстрований в Харківському міжрайонному бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за приватною фірмою Весна за реєстровим № 52 26 квітня 2000 року. (а.с. 42-43 том 1).

Також згідно умов п. 1.2 договору іпотеки предметом іпотеки є будівля промислового комплексу А-1, розташована у АДРЕСА_1, який належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності від 25 квітня 2000 року, зареєстрованого Харківським міжміським БТІ та записаного в реєстрову книгу № 1 під реєстровим № 52 від 26 квітня 2000 року. (а.с. 36 том 1).

Отже, предметом іпотеки була не частина об'єкта нерухомості, а об'єкт нерухомого майна в цілому, а саме: літ. А-1 будівля промислового комплексу, розташована у АДРЕСА_1.

Відомості щодо майна повністю відповідають відомостям, що містилися у витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 03 травня 2007 року № 14431698 КП Харківське районне бюро технічної інвентаризації, в зазначено витягу в графі частка вказано:1/1.

Таким чином Приватна фірма Весна , як власник предмета іпотеки , розпорядилася своєю власністю на власний розсуд відповідно до вимог закону.

Та обставина, що в подальшому реєстратором Харківського регіонального БТІ було внесено зміни у реєстр нерухомого майна в частині розміру предмета іпотеки не свідчить про недійсність договору іпотеки.

Іпотечний договір відповідає за формою та змістом вимогам статей 509, 526 ЦК України, був посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко О.В. за реєстровим № 2840.

Оспорюваний договір був спрямований на набуття сторонами цивільних прав та обов'язків та його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, при укладанні договору волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин було вчинено в формі, встановленій законом, був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договір іпотеки № 06 від 14 травня 2007 року укладений з дотриманням вимог, передбачених ст. 203 ЦПК України, на момент вчинення правочину, а тому правові підстави для визнання його недійсним відсутні.

Згідно з частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, або розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук

Повний текст судового рішення виготовлено 18.01.2019 року.