Рішення

від 22.08.2018 по справі 915/259/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року Справа № 915/259/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: не з'явився;

представника відповідача: ОСОБА_1 за дов.№1111/02.02.01-22/02.06/14/17 від 29.05.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Вікторія (57286, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Галицинове, вул.Центральна, буд.1),

до відповідача : Миколаївської міської ради (54027, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20),

про : визнання за позивачем право власності на земельну ділянку площею 38870,00 кв.м. для обслуговування території консервного заводу та розірвання Договору оренди землі, укладеного 18.01.2005 між відповідачем та позивачем зі змінами від 05.06.2008.

в с т а н о в и в:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Вікторія звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №6 від 27.02.2018, в якій просить:

- визнати за СТОВ Вікторія , код ЄДРПОУ 19293424, право власності на земельну ділянку площею 38870,00 кв.м. для обслуговування території консервного заводу, що розташована в м.Миколаєві по вул.Національної Гвардії (ОСОБА_2), 2/1, кадастровий номер 4810136600:07:030:0001 із земель колективної власності асоціації імені ОСОБА_3, розташовану в межах території Миколаївської міської ради Миколаївської області;

- розірвати Договір оренди землі, укладений 18.01.2005 між Миколаївською міською радою Миколаївської області та СТОВ Вікторія , зареєстрований 24.02.2005 у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» за №040500100129 зі змінами від 05.06.2008, зареєстрованими 23.06.2008 у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» за №040800100701.

В обґрунтування позову СТОВ Вікторія посилалось на те, що позивачу на праві власності належить нерухоме майно - цілісний майновий комплекс консервного заводу по вул.Національної Гвардії (ОСОБА_2), 2/1 в м.Миколаєві, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради від 31.03.2003 та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.03.2003 №262369. Вказаний цілісний майновий комплекс консервного заводу розташований на земельній ділянці загальною площею 3,8870 га (38870 кв.м.) в межах території міста Миколаїв Миколаївської області, яка перебуває у СТОВ Вікторія в користуванні на підставі Договору оренди землі від 18.01.2005, укладеного між Миколаївською міською радою та СТОВ Вікторія , котрий 24.02.2005 зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП Центр ДЗК за №040500100129 із змінами від 05.06.2008, зареєстрованими 23.06.2008 за №040800100701 (далі - Договір).

Згідно витягу з ДЗК про земельну ділянку від 29.04.2014 спірна земельна ділянка має кадастровий номер 4810136600:07:030:0001 та цільове використання - для обслуговування території консервного заводу, віднесена до категорії земель - землі промисловості транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, комунальної форми власності.

Позивач стверджує, що спірна земельна ділянка безпідставно віднесена до комунальної форми власності та передана в користування позивачу, оскільки згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії МК №00005, виданого 16.06.1994 Жовтневою районною радою народних депутатів Миколаївської області (далі - Державний акт) земельна ділянка, яка є об'єктом договору оренди землі, належала до складу земель колективної власності асоціації імені ОСОБА_3. Державний акт не скасовано, розподіл земель між правонаступниками не відбувався, рішення чи розпорядження про скасування або відмову асоціації імені ОСОБА_3 та її юридичних осіб від Державного акту не приймались, переведення відповідних земель до земель запасу не здійснювалось. Виведення даних земель з державної власності, підтверджуєш також рішенням XXI сесії Жовтневої районної ради народних депутатів Миколаївської області ХХІ скликання від 29 березня 1994 року, яким затверджено проект роздержавлення земель асоціації імені ОСОБА_3 по виробництву, переробці, реалізації сільськогосподарської та іншого виду продукції, послуг Жовтневого району Миколаївської області. На підставі постанови Верховної Ради України від 22.12.1998 №339-ХІV Про зміну меж Жовтневого, Миколаївського та Новоодеського районів Миколаївської області частина земель, які зазначені в Державному акті, в тому числі й спірна земельна ділянка перейшла до адміністративних меж міста Миколаєва.

Позивач зазначає, що СТОВ Вікторія є правонаступником прав і обов'язків СГТОВ Вікторія , яке, в свою чергу, є правонаступником асоціації імені ОСОБА_3, що підтверджується відповідними статутами. До того ж, позивач зазначає, що СТОВ Вікторія є правонаступником СГК Меліоратор .

Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області з листом про проведення перевірки законності укладання відповідачем спірного договору оренди землі та надання відповідних роз'яснень.

20.09.2017 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївської області повідомило позивачу, що спірна земельна ділянка не належить до складу земель державної або комунальної власності, а перебуває у колективній власності асоціації імені ОСОБА_3, внаслідок чого СТОВ Вікторія може належати право на спірну земельну ділянку, а також запропонувало позивачу звернутися до відповідача з пропозицією про розірвання договору оренди землі та прийняття рішення про передачу у власність СТОВ Вікторія спірної земельної ділянки або звернутись до суду з відповідним позовом.

14.11.2017 Миколаївська міська рада на лист позивача від 27.09.2017 відмовила останньому у розірванні Договору оренди.

Позивач вважає, що саме йому належить право власності на спірну земельну ділянку, а відповідач без належних правових підстав передав не належну йому спірну земельну ділянку в оренду, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач у наданому відзиві на позовну заяву вхід.№7050/18 від 13.06.2018 зазначає, що позовні вимоги СТОВ Вікторія є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на наступне.

Відповідач погоджується, що згідно Державного акту земельна ділянка належала до складу земель колективної власності асоціації радгоспу імені ОСОБА_3. Позивач, згідно доданих статутних документів, є правонаступником асоціації імені ОСОБА_3, який в свою чергу є правонаступником радгоспу імені ОСОБА_3, та йому на праві приватної власності належить нерухоме майно - цілісний майновий комплекс консервного заводу по вул.Національної Гвардії, 2/1 в м.Миколаєві, однак зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин земельним законодавством не було імперативно врегульовано, що правонаступники сільськогосподарських підприємств, яким в свою чергу належали земельні ділянки на праві колективної власності, імперативно набувають право приватної власності (без здійснення правочинів передбачених Земельним кодексом України) на ці земельні ділянки, до того ж земельні ділянки колективних сільськогосподарських підприємств могли розподілятися між працівниками та пенсіонерами такого підприємства шляхом паювання. На підставі постанови ВРУ від 22.12.1998 №339 частина земель, які зазначені в Державному акті на право колективної власності на землю серії МК 00005 виданого Жовтневою районною перейшла до земель міста Миколаєва

Щодо вимог позивача стосовно розірвання договору оренди землі, відповідач зазначає про відсутність підстав для розірвання Договору у судовому порядку, адже він укладений на підставі волевиявлення сторін та правомірних правочинів - рішення Миколаївської міської ради від 28.02.2003 №10/26, яким було затверджено технічну документацію по земельно-кадастровій інвентаризації земельної ділянки загальною площею 38870 кв.м., у тому числі 11489 кв.м. під капітальною забудовою, 2547 кв.м. під спорудами, 12042 кв.м. під проходами, проїздами, 3514 кв.м. під зеленими насадженнями, 9275 кв.м, - інші землі, із земель агрофірми ім.Карла Маркса, зарахувавши її до земель промисловості та надано СТОВ Вікторія в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 38870 кв.м., залишивши її в землях промисловості, для обслуговування території консервного заводу по вул.Радянської Армії, 2/1. На підставі зазначеного вище рішення, між сторонами був укладений договір оренди землі від 24.02.2005 №2981, зі змінами від 05.06.2008.

Договір відповідає у повному обсязі приписам Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України та Закону України Про оренду землі . Підставою для судового рішення про дострокове розірвання договору оренди землі є невиконання умов договору та порушення норм чинного законодавства України, однак в матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір укладено з порушенням норм чинного законодавства України або того, що відповідачем не виконуються умови спірного договору.

До того ж, у відзиві відповідач просить суд застосувати строки позовної давності з посиланням на те, що з доданих документів вбачається, що позивач був обізнаний: - з 2000 року, що він є правонаступником асоціації ім.Карла Маркса; - з 2008 року про існування державного акту на право колективної власності, відповідно до відповіді відділу Держкомзему у Жовтневому районі Миколаївської області; - з 2005 року про існування оскаржуваного ним договору оренди землі, оскільки він був підписаний останнім, тобто позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Доказів поважності пропущення строку позовної давності позивачем не надано.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що державний акт на право колективної власності надавався сільськогосподарським підприємствам на всю земельну ділянку (а часто і на весь і майновий комплекс), що належала колгоспу або радгоспу. Тобто, такий державний акт посвідчував право підприємства, в тому числі, на землі сільськогосподарського призначення, що підлягали паюванню, тобто підлягали передачі у приватну власність громадянам. Таким чином, виникла ситуація, коли частина земельної ділянки, право колективної власності на яку посвідчувалось державним актом, була передана у власність фізичним особам, а інша частина залишилась з невизначеним статусом. Державні акти на право колективної власності не втратили своєї чинності, однак автоматичного переходу права колективної власності до інших її форм законодавчо передбачено не було.

Стосовно посилання відповідача на застосування у даному спорі строків позовної давності позивач зазначає, що при розподілі майна асоціації ім.Карла Маркса до СТОВ Вікторія не було передано жодних документів підтверджуючих право власності на землю, a було лише передано майно консервного цеху, а тому позивач не знав про наявність в нього прав на частину земельної ділянки асоціації їм.ОСОБА_3. Про наявність вказаного вище державного акту позивач дізнався лише у 2017 році із відповіді наданої на його запит Гoлoвним Управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області. При укладанні в 2005 році договору оренди відповідач ввів в оману позивача безпідставно зазначивши, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності, тобто власності територіальної громади міста. За таких обставин, позивач вважає, що строк позовної давності передбачений положеннями ст. 256 ЦК України у даному спорі не сплинув.

В той же час, заявою №42 від 18.07.2018 позивач просить суд, у разі встановлення судом факту пропуску строку позовної давності, вважати строк пропущеним з поважних причин та захистити порушене право позивача.

Відповідач у додаткових письмових поясненнях зазначає, що юридична особа - асоціація ім.Карла Маркса припинила свою діяльність 15.07.2002 на підставі розпорядження голови Жовтневої райдержадміністрації від 15.07.2002 №451-р №0050021. З позовної заяви та доданих документів вбачається, що розподіл земель між, при вирішення питання припинення юридичної особи - асоціація ОСОБА_3, правонаступниками не відбувся, за таких обставинах право колективної власності асоціації радгоспу ім.Карла Маркса на земельну ділянку було припинено з дати ліквідації асоціації радгоспу ім.Карла Маркса.

На думку відповідача, за приписами частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України (в редакції від 20.12.2001) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, з огляду на що, Миколаївська міська рада стала власником спірної земельної ділянки на підставі зазначених вимог законодавства, яке діяло на час ліквідації асоціації радгоспу імені ОСОБА_3 та відповідно фактичного припинення державний акту на право колективної власності.

Також, відповідач в поясненнях звертав увагу суду на те, що в документах, які містяться в матеріалах справи, відсутні докази того, що спірна земельна ділянка входить до меж земельної ділянки, на який був виданий Державний акт на право колективної власності на землю від 16.06.1994.

Ухвалою суду від 16.04.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

У підготовчих засіданнях 15.05.2018 та 13.06.2018, у відповідності до ст.ст.183, 202 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) судом оголошувались перерви.

13.06.2018 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 12.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.07.2018.

У зв'язку з неявкою представників сторін та за клопотаннями сторін, суд, ухвалами від 19.07.2018, 14.08.2018 відкладав судові засідання.

У судовому засіданні 22.08.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Вікторія на праві колективної власності належить нерухоме майно цілісний майновий комплекс консервного заводу, який розташований за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Радянської Армії, буд.2/1; що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно Серії САА №749932 виданим 31.03.2003 Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.03.2003 №262369 (а.с.14,15).

Згідно розпорядження Миколаївського міського голови №28р від 19.02.2016 Про перейменування об'єктів топоніміки (а.с.61,62) вулиця Радянської Армії в місті Миколаєві була перейменована на вулицю Національної гвардії.

Відповідно до Витягу №НВ-4800835772014 від 29.04.2014 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.35,36) - зазначений цілісний майновий комплекс консервного заводу розташований на земельній ділянці: площа - 3,8870 га; кадастровий номер 4810136600:07:030:0001; місце розташування: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Радянської Армії, буд.2/1; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для обслуговування території консервного заводу; право власності зареєстровано за Миколаївською міською радою (54000, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20); документ, який є підставою для виникнення права - рішення органу місцевого самоврядування Миколаївської міської ради від 12.05.2006 №1/1.

18.01.2005 між СТОВ Вікторія та Миколаївською міською радою укладено Договір оренди землі, який 24.02.2005 зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП Центр ДЗК , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 24.02.2005 за №040500100129 (а.с.30-32).

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Договору Миколаївська міська рада на підставі рішення №10/26 від 28.02.03 надає, а СТОВ Вікторія приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування території консервного заводу по вул.Радянської Армії, 2/1. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 38870 кв.м, у тому числі 11489 кв.м під капітальною забудовою, 2547 кв.м під спорудами, 12042 кв.м під проходами проїздами, 3514 кв.м під зеленими насадженнями, 9275 кв.м - інші землі, без права передачі її в суборенду.

Згідно п.2.2 Договору на земельній ділянці знаходяться забудови, що належать СТОВ Вікторія .

Згідно п.14.1 Договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

24.02.2005 сторонами підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с.33).

05.06.2008 між СТОВ Вікторія та Миколаївською міською радою укладено Договір про зміни до вказаного договору оренди землі щодо зміни розміру річної орендної плати, котрий 23.06.2008 зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП Центр ДЗК про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 23.06.2008 за №040800100701 (а.с.34).

Листом №19-14-0.6-7299/2-17 від 20.09.2017 (а.с.59) Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повідомило позивачу, що з відповідних архівних матеріалів встановлено наявність Державного акту на право колективної власності на землю Серія МК №00005, виданого 16.06.1994 Жовтневою районною Радою народних депутатів Жовтневого району Миколаївської області. Аналізуючи проект роздержавлення земель Асоціації ім.Карла Маркса по виробництву, переробці, реалізації сільськогосподарської та іншого виду продукції, послуг Жовтневого району Миколаївської області, план земельних ділянок асоціації імені ОСОБА_3, що міститься в Державному акті в сукупності з планом земельної ділянки, що міститься в договорі оренди землі від 18.01.2005, об'єкт нерухомості, що належать СТОВ Вікторія за твердженням Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області розташований в межах земель Асоціації імені ОСОБА_3. Таким чином, дана земельна ділянка не належить до складу земель державної або комунальної власності, а залишається перебувати в колективній власності Асоціації імені ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право колективної власності на землю. До того ж, у вказаному листі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області зазначає, що спірна земельна ділянка не належить до земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Згідно Державного акту на право колективної власності на землю Серія МК №00005 (а.с.37), який 16.06.1994 Жовтневою районною Радою народних депутатів Жовтневого району Миколаївської області видано Асоціації ім.Карла Маркса по виробництву, переробці, реалізації сільськогосподарських та інших видів продукції, послуг у тому, що вказаному власнику землі передається у колективну власність 3460,2 га. Землю передано у колективну власність для ведення сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення 21 сесії ХХІ скликання районної Ради народних депутатів від 29.03.1994.

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №12.

З листів Відділу Держкомзему у Жовтневому районі Миколаївської області №154 від 26.09.2008 та №229 від 10.03.2010 (а.с.39,40) вбачається наступне:

- добровільна відмова власника асоціації ім.Карла Маркса, або його правонаступників, від державного акту на право колективної власності на землю серії МК №00005 від 16.06.1994, який зареєстровано у книзі державних актів на право колективної власності на землю за №12, до Відділу не надходило;

- інформації або відповідних рішень уповноваженого на те органу про припинення права колективної власності на земельні ділянки під господарськими дворами асоціації ім.Карла Маркса або її правонаступників та переведення зазначених земельних ділянок до земель запасу, у Відділу відсутня. переведення відповідних земель до земель запасу до Відділу не надходило;

- рішення чи розпорядження про скасування виданого асоціації ім.Карла Маркса державного акту на право колективної власності на землю серії МК №00005 від 16.06.1994, який зареєстровано у книзі державних актів на право колективної власності на землю за №12, або переведення відповідних земель до земель запасу, у Відділі відсутні. Після припинення діяльності розподіл території земель Асоціації ім.Карла Маркса не відбувся.

З наявних в матеріалах справи довідок Жовтневої районної державної адміністрації №47/2-49 від 05.09.2007, №47/2-76 від 22.11.2007 (а.с.54, 58), витягу зі Статуту СТОВ Вікторія , затвердженого Установчими зборами від 20.12.1999, із змінами та доповненнями до нього, затвердженими рішеннями загальних зборів від 01.02.2000 протокол №13 та від 20.01.2001 протокол №1 (а.с.55-57), Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Вікторія являється правонаступником прав та обов'язків Асоціації імені ОСОБА_3.

27.09.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо розірвання договору оренди землі з метою передачі її у його власність як правонаступнику Асоціації імені ОСОБА_3.

Листом №12450/020201 від 14.11.2017 (а.с.60) відповідач повідомив позивача, що в Миколаївській міській раді інформація про державні акти на право постійного користування землею та на право колективної власності на землю відсутня, як відсутня і інформація щодо подальшого скасування чи визнання недійсними таких державних актів. Діючим законодавством права колективної власності на землю не передбачено. У зв'язку з тим, що СТОВ Вікторія не є ні власником земельної ділянки, ні постійним землекористувачем, товариство зобов'язано платити за земельну ділянку у формі орендної плати. Відповідач, вважає, що підстави для розірвання договору оренди землі у Миколаївської міської ради відсутні.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду.

На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Предметом позову є вимога про визнання за СТОВ Вікторія права власності на земельну ділянку площею 38870,00 кв.м. для обслуговування території консервного заводу, що розташована в м.Миколаєві по вул.Національної Гвардії (ОСОБА_2), 2/1, кадастровий номер 4810136600:07:030:0001 із земель колективної власності асоціації імені ОСОБА_3, розташовану в межах території Миколаївської міської ради Миколаївської області.

Згідно ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведеної норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Матеріали справи свідчать про те, що право позивача на спірну земельну ділянку відповідачем не тільки не визнається, а й оспорюється.

Як встановлено судом, спірна земельна ділянка віднесена до категорії земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для обслуговування території консервного заводу.

Статтею 1 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Несільськогосподарські угіддя (землі під огорожами, проходами і проїздами, будівлями і спорудами тощо) не паювалися. Вказана земельна ділянка не підлягала паюванню, оскільки є землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для обслуговування території консервного заводу.

Пунктом 7 Прикінцевих положень чинного Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Суд погоджується з позицією позивача з приводу того, що державні акти на право колективної власності не втратили чинності, однак, законодавець не передбачив автоматичного переходу права колективної власності до приватної у зв'язку з виключенням цієї форми власності з Земельного кодексу, та не прирівняв колективну власність до жодної з передбачених чинним законодавством форм власності.

При цьому, за приписами ст.28 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 в редакції, яка діяла на момент роздержавлення земель асоціації ім.Карла Маркса та реорганізації підприємства, право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припинялось у разі:

1) добровільної відмови від земельної ділянки;

2) відчуження (продажу) земельної ділянки Раді народних депутатів;

3) викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб;

4) припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6-8 статті 27 цього Кодексу (систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; використання землі не за цільовим призначенням; невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб).

В подальшому, статтею 140 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 в редакції, яка діяла на час скасування державної реєстрації асоціації ім.Карла Маркса, було передбачено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є:

а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

д) конфіскація за рішенням суду;

е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідач у своїх запереченнях зазначає, що підставою припинення права колективної власності була ліквідація асоціації ім.Карла Маркса з 15.07.2002.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки зазначена ним підстава припинення права не була передбачена нормами Земельного кодексу України, а доказів наявності підстав, які передбачені ст.28 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 та ст.140 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001, перелік яких є вичерпним, відповідач не надав.

Крім того, згідно відомостей розподілу основних фондів асоціації ім.Карла Маркса в розрізі по сільскогосподарським підприємствам (правонаступникам) на 01.01.2000 правонаступниками асоціації стали: кооператив Орендатор , кооператив Колос , агрофірма Глорія , ПСП АФ Родничок , кллператив Нива , кооператив Автомобіліст , кооператив Солнечний , ТОВ Любача, СГК Меліоратор , СГК Луч (а.с.54). Юридичну особу СГК Меліоратор колгоспу ім.Карла Маркса було створено згідно розпорядження Представника Президента України в Жовтневому районі №105 від 06.04.1993 та в подальшому ліквідовано шляхом приєднання до складу КСП Вікторія згідно розпорядження голови Жовтневої райдержадміністрації №306 від 15.07.1999 (а.с.58). При цьому, КСП Вікторія була правонаступником майнових права та обов'язків СГК Меліоратор колгоспу (асоціації) ім.Карла Маркса.

Таким чином, фактично відбулась не ліквідація, а реорганізація юридичної особи, якій було видано державний акт на право колективної власності на землю.

Належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка, на законних підставах вибула з колективної власності асоціації ім.Карла Маркса або її правонаступників шляхом добровільної відмови або втрати чинності Державним актом серії МК №00005 від 16.06.1994, відповідачем суду не надано.

До того ж, на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно - цілісний майновий комплекс консервного заводу, який перейшов у власність СТОВ Вікторія внаслідок перерозподілу майна асоціації ім.Карла Маркса (свідоцтво про право власності видане 31.03.2003 (а.с.14,15).

За змістом ст.377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Відповідно до довідки КП Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації №481/к від 20.03.2003 за наслідками технічної інвентаризації цілісного майнового комплексу консервного заводу, розташованого в м.Миколаєві по вул.Радянської Армії, 2/1 об'єкти нерухомості знаходяться на земельній ділянці з існуючими огорожами, проходами, проїздами, будівлями і спорудами площею 38870 кв.м, що є необхідною для їх обслуговування (а.с.68).

Аналогічна площа земельної ділянки, необхідної для обслуговування території належного СТОВ Вікторія консервного заводу, була визначена і у рішенні Миколаївської міської ради №10/26 від 28.02.2003 про затвердження технічної документації по земельно-кадастровій інвентаризації земельної ділянки із земель агрофірми ім.Карла Маркса (а.с.69) .

Таким чином, на момент прийняття вказаного рішення Миколаївська міська рада не вважала, що з 15.07.2002 право колективної власності агрофірми ім.Карла Маркса припинилось.

Згідно ст.120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень ст.120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою ст.125 Земельного кодексу України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти . Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.120 Земельного кодексу України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 у справі №5-рп/2005, право власності на землю не може бути втрачене внаслідок невчинення власником певних формальних дій щодо переоформлення цього права за новим законодавством. Вказана позиція ґрунтується на пункті 7 Перехідних положень Земельного кодексу України та статті 140 Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що СТОВ Вікторія є власником нерухомого майна цілісного майнового комплексу консервного заводу, який розташований за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Національної гвардії (ОСОБА_2), буд.2/1; та являється правонаступником прав та обов'язків Асоціації імені ОСОБА_3, в колективній власності якої перебувала спірна земельна ділянка на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії МК №00005 від 16.06.1994, що не заперечується та підтверджується відповідачем.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду належного та достатнього правового обґрунтування з посиланням на належні та допустимі докази того, що спірна земельна ділянка, на законних підставах, перейшла у комунальну власність з оформленням права на неї Миколаївською міською радою.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання за СТОВ Вікторія права власності на земельну ділянку площею 38870,00 кв.м для обслуговування території консервного заводу, що розташована в м.Миколаєві по вул.Національної Гвардії (ОСОБА_2), 2/1 в межах території Миколаївської міської ради Миколаївської області, кадастровий номер 4810136600:07:030:0001 із земель колективної власності асоціації імені ОСОБА_3, підтверджується наявними матеріалами справи, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

Щодо вимог позивача про розірвання спірного договору оренди землі, то суд в цій частині позовні вимоги також вважає за необхідне задовольнити, враховуючи наступне.

Відповідно до положень абз.3 ч.1, ч.3 ст.31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря . Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Оскільки, вище суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині визнання за СТОВ Вікторія права власності на спірну земельну ділянку та враховуючи відмову відповідача у розірванні договору оренди землі за згодою сторін, суд вважає, що Договір оренди землі, укладений 18.01.2005 між Миколаївською міською радою Миколаївської області та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія» , підлягає припинено в зв'язку з поєднанням в особі СТОВ Вікторія власника земельної ділянки та орендаря.

Крім того, судом взято до уваги ту обставину, що згідно Витягу з Державного земельного кадастру відповідач набув право за спірну земельну ділянку на підставі рішення №1/1 від 12.05.2006 (а.с.35), тобто, станом на 18.01.2005 (дату укладання спірного Договору) відповідач не був титулярним власником спірної земельної ділянки.

Вказані обставини відповідачем не спростовані.

Доводи відповідача, висловлені в письмовому відзиві, щодо застосування строку позовної давності судом відхиляються, оскільки позови про визнання права власності, що пред'явлені на підставі статті 392 ЦК, пов'язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, то на ці позови не поширюються правила про позовну давність.

Керуючись ст.ст.73,74,76-79,91,123,129,210,220,233,238,240,241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія» (57286, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Галицинове, вул.Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 19293424) право власності на земельну ділянку площею 38870,00 кв.м для обслуговування території консервного заводу, що розташована в м.Миколаєві по вул.Національної Гвардії (ОСОБА_2), 2/1 в межах території Миколаївської міської ради Миколаївської області, кадастровий номер 4810136600:07:030:0001 із земель колективної власності асоціації імені ОСОБА_3.

3. Розірвати Договір оренди землі, укладений 18.01.2005 між Миколаївською міською радою Миколаївської області та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія» , зареєстрований 24.02.2005 у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» за №040500100129 зі змінами від 05.06.2008, зареєстрованими 23.06.2008 у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» за №040800100701.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.238 ГПК України

та підписано суддею 03.09.2018 року.

Суддя М.В. Мавродієва