Рішення

від 27.08.2018 по справі 922/1009/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1009/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ТОВ "Українська компанія фінтранс", м. Київ до ТОВ "Лі Тур", м. Харків про стягнення 980 308,29 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - ОСОБА_1 діє на підставі договору про надання правової допомоги № 08-2018 від 18.06.2018р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська компанія фінтранс" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лі Тур" заборгованість за Договором поставки обладнання № 15/2017 від 18.12.2017 в сумі 980 308,29 грн., з яких: 918 763,75 грн. - основний борг за поставлений товар; 61 544,54 грн. - штрафні санкції (пеня). Витрати зі сплати судового збору в розмірі 14 704,63 грн. позивач також просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 23.04.2018 позовну заяву ТОВ "Українська компанія фінтранс" залишено без руху; надано позивачеві строк десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме: надати суду докази направлення позовної заяви на адресу відповідача, яку зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - 61058, Харківська область, місто Харків, ПРОВУЛОК ІВАНІВСЬКИЙ, будинок 5, офіс 1.

У зв`язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 08.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1009/18; встановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30 травня 2018 року о(об) 12:00.

Ухвалою суду від 30.05.2018 підготовче провадження продовжено на 30 днів по 15 липня 2018 року; відкладено підготовче засідання на 19 червня 2018 року.

19.06.18р. відкладено підготовче засідання на "16" липня 2018 року о 14:30 год.

16.07.18р. у зв'язку з хворобою судді Шарко Л.В., керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Харківської області № 6-1/2016 від 28 березня 2016 року, повідомлено сторін про перенесення дати засідання з 16 липня 2018 року на 25 липня 2018 року о(б) 09:00.

Ухвалою суду від 25.07.18р. закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 10.08.18р. о 12:00 год.

Ухвалою суду від 10.08.18р. судове засідання відкладено на 27.08.18р. о 14:00 год.

23.08.18р. від представника позивача електронною поштою надійшло клопотання про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

27.08.18р. від представника позивача поштою надійшло клопотання про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Суд, розглянувши вищенаведені клопотання, приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі представника позивача, за наявними матеріалами у справі, тому задовольняє клопотання про розгляд даної справи без участі представника позивача.

27.08.18р. від представника відповідача надійшли письмові пояснення з додатками, які долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.08.18р. проти позову заперечував.

Враховуючи те, що норми Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

18 грудня 2017 року між ТОВ "УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ ФІНТРАНС" (далі - позивач) та ТОВ "ЛІ ТУР" (далі - відповідач) було укладено Договір поставки обладнання № 15/2017 (далі - Договір поставки).

Відповідно до п.1.1. договору поставки, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити обладнання за номенклатурою, кількість, комплектністю та цінами, що визначено у специфікаціях обладнання (а.с. 15-21 том 1), які є невід'ємними частинами цього договору.

На виконання умов договору поставки, позивачем було здійснено поставку товару згідно наступних видаткових накладних (а.с. 48-54 том 1):

№ РН-0000004 від 20.12.2017р. на суму 110160,00 грн.;

№ РН-0000005 від 20.12.2017р. на суму 97960,00 грн.;

№ РН-0000006 від 20.12.2017р. на суму 683200,00 грн.;

№ РН-0000007 від 20.12.2017р. на суму 59865,00 грн.;

№ РН-0000008 від 20.12.2017р. на суму 59298,75 грн.;

№ РН-0000009 від 21,12.2017р. на суму 291480,00 грн.;

№ РН-0000010 від 27.12.2017р. (експрес-накладна № 59000307380421) на суму 37800,00 грн.;

разом на суму - 1339763,75 грн. (один мільйон триста тридцять дев'ять тисяч сімсот шістдесят три грн. 75 коп.).

Відповідно до п.2.2. договору поставки, оплата поставки обладнання здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування покупцем на поточний рахунок, постачальника в строк, передбачений в специфікаціях обладнання (додатках). Згідно специфікацій, оплата поставки обладнання здійснюється протягом 5 (п'яти) робочих днів після поставки обладнання.

Позивачем було виставлено відповідні рахунки-фактури:

№СФ-0000003 від 18 грудня 2017 року на суму 291480,00 грн.;

№СФ-0000004 від 20 грудня 20.17 року на суму 110160,00 грн.;

№СФ-0000005 від 20 грудня 2017 року на суму 97960,00 грн.;

№СФ-0000006 від 20 грудня 2017 року на суму 683200,00 грн.;

№СФ-0000007 від 20 грудня 2017 року на суму 59865,00 грн.;

№СФ-0000008 від 20 грудня 2017 року на суму 59298,75 грн.

За поставку обладнання відповідачем фактично було перераховано грошові кошти у наступному розмірі:

- 18.12.2017р. - 100000,00 грн.;

- 21.12.2017р. - 191000,00 грн.;

- 04.01.2018р. - 50000,00 грн.;

- 15.01.2018р. - 30000,00 грн.;

- 18.01.2018р. - 50000,00 грн.,

разом на суму - 421000,00 грн. (чотириста двадцять одна тисяча грн. 00 коп.).

Позивачем було вжито заходів досудового врегулювання спору, а саме - на адресу відповідача було направлено претензію від 28 лютого 2018 року № 01-280218 (а.с. 27-29 том 1) з вимогою сплати суми заборгованості та попередженням про звернення позивача до суду.

Вказана претензія була залишена відповідачем без реагування.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відзиві на позовну заяву (а.с. 138-141 том 1) відповідач вказує, що товар, який був поставлений на адресу ТОВ "ЛІ ТУР" позивачем - ТОВ "Українська компанія фінтранс" без будь-якої Специфікації був оплачений відповідачем повністю у сумі 421000, 00 грн., а саме:

18.12.2017 року - 100 000,00 грн.;

21.12.17 року - 191 000,00 грн.;

04.01.18 року-5 000,00 грн.;

15.01.18 року - 30 000,00 грн.;

18.01.18 року - 50 000,00 грн.

Також, відповідач вказує, що до сьогоднішнього дня більше обладнання відповідно до договору поставки № 15/2017 від 18.12.17 року на адресу ТОВ "ЛІ ТУР" від позивача не надходило не дивлячись на той факт, що ТОВ "ЛІ ТУР" вважає договір чинним і планувало продовжувати його виконання та підтримувати фінансово - господарські взаємовідносини.

Таким чином, відповідач зазначає, що ним в повному обсязі виконано умови договору поставки в частині повної оплати поставленого позивачем товару на суму 421000,00 грн.

Щодо обладнання зазначеного у видаткових накладних: №7 від 20.12.2018 року; № 8 від 20.12.2017 року; № 9 від 21.12.2017 року; № 10 від 27.12.2017 року - на залишок суми 448 440,75грн. відповідач зазначає, що товар не отримував, а також вказує, що у зазначених вище видаткових накладних у графі "отримала" відсутній підпис отримувача і печатка підприємства.

Разом з цим, відповідач вказує, що за видатковими накладними №4 від 20,12.2017 року, № 5 від 20.12,2017 року, № 6 від 20.12.2017 року на загальну суму 891 323,00 грн. товар (обладнання) отримано Відповідачем - ТОВ "ЛІ ТУР", про що свідчить розрахунок за товар проведений частково, а саме на суму 421000,00 гри.

Так, відповідач вказує, що заборгованість по оплаті поставленого обладнання, відповідно до вказаних вище видаткових накладних, станом на час розгляду справи становить 470 323,00 гри., але ніяк не суми зазначені у позовній заяві.

Таким чином, відповідач в своєму відзиві (а.с.1-5 том 2) вказує про те, що ТОВ "ЛІ ТУР" не відмовляється від зобов'язань з проведення заборгованості за поставлений товар у сумі 470 323,00 грн.

В свою чергу, відповідач зазначає, що саме позивачем договір поставки виконано не в повному обсязі та не здійснено повну поставку товару за спірним договором.

Твердження відповідача про те, що товар за видатковими накладними № 7 від 20.12.2017р., №8 від 20.12.2017р., №9 від 21.12.2017р., № 10 від 27.12.2017р. поставлено не було, спростовується матеріалами справи, а саме наступним.

По-перше, в матеріалах справи міститься копія довіреності (а.с. 56 том 1) на отримання товару, перелік, найменування, кількість та сума якого зазначено у згаданих вище видаткових накладних.

По-друге, відповідно до заяв свідків (а.с. 121-123 том 2) - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ТОВ "Українська компанія Фінтранс" на прохання представника ТОВ "ЛіТур", ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності ТОВ "Лі Тур" №НВІ 575852 від 19.11.16 р., отримала від ПП "Ітехсервіс-В" та підготувала для передачі представникові ТОВ "Лі Тур" ОСОБА_5 комп'ютерне обладнання та програмне забезпечення на загальну суму 1010483 грн. 75 коп. Передача обладнання представнику ТОВ "Лі Тур" ОСОБА_5 відбулась у відділенні Нової Пошти №8 (вул. Шекавицкька 46Б, м. Київ) у присутності директора ТОВ "Українська компанія Фінтранс" ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Було підписано видаткові накладні N9PH-0000004, №РН-0000005, №РН-0000006, а на обладнання за видатковими накладними №РН-0000007, №РН- 0000008 та №РН-0000009 ОСОБА_5І надав довіреність від ТОВ ЛіТур № 118 від 19.12.17 р., де дане обладнання зазначено за номерами рахунків - СФ-0000007, СФ-0000008 та СФ-0000003). Довіреність була надана у якості підтвердження отримання ОСОБА_5 вищезазначеного обладнання. Зазначені системні блоки були відправлені на адресу кінцевого покупця ДП "Івченко-Прогрес" (28 системних блоків) та ДП "Завод імені ОСОБА_6" (2 системних блока) в той самий день з того ж самого відділення від імені та за безготівковий рахунок ТОВ "Лі Тур" (копії відповідних експрес-накладних Нової пошти № 20400072196520, № 59998056747791 та 59998056746708 а.с. 136-137 том 2).

Вищенаведені заяви свідків суд приймає як належні докази по даній справі, оскільки відомості, які були викладені в даних заявах не були спростовані іншими доказами, або іншими заявами свідків.

Також, про поставку відповідачем на ДП "Івченко-Прогрес" 28 системних блоків, що були отримані від позивача, свідчить копія податкової накладної відповідача, яка була додана відповідачем до відзиву. Так, податкова накладна виписана на ДП "Івченко Прогрес", містить найменування товару та кількість товару, що співпадає з тими, що зазначені, зокрема, у видатковій накладній №9 від 18.12.2017р.

По-третє, факт отримання обладнання кінцевими покупцями - ДП "Івченко- Прогрес" та ДП "Завод імені ОСОБА_6", - підтверджується листами-відповідями цих підприємств (а.с. 133-135 том 1) в яких значиться, що ТОВ "ЛІ ТУР" було поставлено комп'ютерну техніку та обладнання, характеристики якого відповідають тим, що зазначені у рахунках-фактурах: СФ-0000007 від 20.12.2017, СФ-0000003 від 18.12.2017, СФ-0000008 від 20.12.17р.

По-четверте, 27.12.2017 р. у відділенні Нової Пошти №33 (вул. Закревського, 18, м. Київ) директором ТОВ "Українська компанія Фінтранс" - ОСОБА_4 було отримано мобільний телефон (видаткова накладна №РН-0000010 від 27.12.17), який був відправлений від ТОВ "Українська компанія Фінтранс" на адресу ТОВ "ЛіТур". Оскільки станом на сьогоднішній день телефон не було повернуто позивачу у зв'язку з тим, що його не було забрано відповідачем, та не отримано жодних повідомлень від компанії-перевізника "Нова Пошта" стосовно зберігання зазначеного телефону на складі, у позивача достатньо підстав вважати, що товар був отриманий відповідачем.

Також, необхідно звернути увагу на протиріччя фактів, викладених відповідачем у відзиві на позов, та у доданих до відзиву документах.

Так, у своєму відзиві відповідач вказує, що він не отримував товар за видаткової накладною № 7 від 20.12.2017р. Проте, пояснювальна записка від 18.07.2018р., яка додана до відзиву, містить твердження про сплату відповідачем 15.01.2018р. та 18.01.2018р. грошових коштів у розмірі 60000,00 (30000,00+30000,00) грн. за накладною № 7. Здійснені проплати також підтверджуються банківськими виписками.

Також, відповідно до Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток №5 до податкових декларацій з ПДВ) за період грудень 2017 року - січень-травень 2018 року, в розділі II. Податковий кредит , у графі 2 Постачальник вказано ІПН позивача - 335007326594, у графі З

"Період складання" вказано період 12.2017, в графі б "Обсяг постачання" зазначено суму 132748,96 грн. Дана сума є сумою, що складається з попередньої оплати у розмірі 100000,00 грн. за видатковою накладною №9 (83333,33 грн. без ПДВ) та суми у розмірі 59298,76 грн. за видатковою накладною №8 (49415,63 без ПДВ): 83333,33+49415,63= 132748,96грн. Дані суми також відображені у податкових накладних позивача: податкова накладна на суму 83333,33 грн. від 18.12.2017р. № 1 та податкова накладна на суму 49415,63 грн. від 20.12.2017р. № 4.

Таким чином, відповідач сформував податковий кредит на товар, зокрема, за видатковою накладною №8, за якою, за його твердженнями, він товар не отримував.

Також, відповідно до податкової накладної позивача від 20.12.2017 №2, у графі "Отримувач" вказано підприємство відповідача - ТОВ "Лі Тур", найменування товару є "Програмний продукт Microsoft Office Home and Business 2016", кількість 100 шт., та "Програмний продукт Windows 10 Pro 32/64 Bit Box", кількість 1 шт., обсяг постачання - 683200,00 грн. без ПДВ. Даний товар, його найменування, кількість та вартість вказані у видатковій накладній №6 від 20.12.2017р.

Цього ж дня - 20.12.2017р. - відповідачем складено податкову накладну № 28, отримувачем товару у якій зазначено казенне підприємство "НВК "Іскра", найменування та кількість товару - ті ж самі, що зазначені у податковій накладній позивача від цієї ж дати.

Таким чином, даний факт свідчить про те, що відповідачем було придбано вказаний товар саме у позивача в повному обсязі.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що положеннями пункту 4.4.1. Постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.13р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

- визнання пред'явленої претензії;

- зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

- письмове прохання відстрочити сплату боргу;

- підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

- часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Враховуючи рекомендації пункту 4.4.1. Постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.13р.Оскільки, відповідачем здійснено часткову оплату за товар по накладним, які ним не визнаються, суд розцінює дану часткову сплату, як визнання факту отримання відповідачем товару за цими накладними.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 918763,75 грн. заборгованості та не надав до суду достатніх доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду достатніх доказів, які б спростували існуючу заборгованість за договором у сумі 918763,75 грн.,

З огляду на додані позивачем до матеріалів справи докази, суд приходить до висновку про доведеність вищевказаної заборгованості у відповідача щодо стягнення 918763,75 грн. основного боргу, тому позовні вимоги в цій частині правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за договором поставки в сумі 61544,54 грн.

Відповідно до п. 4.3. договору у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов`язань, передбачених пунктами 2.2. цього договору, а також, відповідним додатком до цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення такого зобов`язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за договором поставки в сумі 61544,54 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 612, 623-625, 631 п.4, 629, 759, 762, 782, 797 Цивільного кодексу України; ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лі Тур" (м. Харків, пров. Іванівський, буд. 5, оф. 1, код ЄДРПОУ 37366371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія фінтранс" (01032, м. Київ, пров. Алли Горської, 10, оф. 1-3, код ЄДРПОУ 33500738, р/р 26003052669080 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 320649) заборгованість за договором поставки обладнання № 15/2017 від 18.12.2017р., а саме: 918 763,75 грн. - основний борг за поставлений товар; 61 544,54 грн. - штрафні санкції (пеня), витрати по сплаті судового збору в розмірі 14 704,63 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 31.08.18р.

Суддя ОСОБА_7