Постанова

від 24.11.2008 по справі 2а-186/08

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

2а-186/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2008 року     м.Донецьк

Київський районний суд м. Донецька в складі головуючого судді- ОСОБА_1, при секретарі  - С ОСОБА_2 ТУРКІНОЙ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Київського районного суду м. Донецька справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих грошових виплат у вигляді разової грошової допомоги до 5 травня за 2004, 2007, 2008 роки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій щодо відмови у виплаті разової грошової допомоги неправомірними та стягнення недоотриманих грошових сум разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», мотивуючи тим, що він є учасником війни і відповідно до ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на соціальний захист з боку держави, отримання разової щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Однак, відповідачем була здійснена виплата допомоги, яка значно нижче розміру, передбаченого законом. Так, за у 2004 році йому взагалі не сплачена щорічна допомога, у 2007 році він отримав лише 55 грн., а за 2008 рік - 65 грн. Тому він звернувся до суду за захистом порушених прав і просив суд стягнути з відповідача на його користь загальну суму 2830 гр.68 коп. у вигляді разової грошової допомоги за 2004, 2007, 2008 роки..

В судове засідання позивач та представник відповідача не з»явились, про день, час і місце розгляду справи вони повідомлялись належним чином, просили розглядати дану справу під час їх відсутності. При таких обставинах, суд вважає, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду даної справи.

Додослідив матеріали справи, суд вважає , що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступними підставами.

Як встановлено судом і таке підтверджується матеріалами справи - позивач має статус учасника війни \а.с.7\ перебуває на обліку Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради, як учасник війни і має право на отримання щорічної разової грошової допомоги, що виплачується до 5 травня у розмірі трьох мінімальних пенсій, зв»язку з чим фактично отримав щорічну разову грошову допомогу у наступних розмірах: за 2007 p.- 55 грн., за 2008 р.-65 грн., за 2004 p.- не отримував допомоги. \ а.с. 9\ при цьому відповідач, здійснюючи такі виплати, керувався Законами України «Про державний бюджет» на відповідні роки, а також - у 2007 році - розділом 3 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у 2008 році - ч.7 cт. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.08 р. № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».

Ці обставини визнані сторонами у справі, тобто між ними не має розбіжностей щодо встановлених судом обставин, а у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання і сторони не наполягають на їх

доказуванні, тому у відповідності до положень ч.3 ст.72 КАС України наведені вище обставини доказуванню не підлягають , визнаються судом достовірними та приймаються до уваги.

Разом з тим, в своїх письмових поясненнях і запереченнях проти позову, наданих суду відповідач посилався на те, що під час здійснення виплат вказаних вище сум позивачу він діяв в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, підстав для виплат грошових сум у тих розмірах, на які посилається позивач не було, а у 2004 році Законом України «Про державний бюджет України на 2003-2004 p.p.» виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни взагалі передбачені не були і позивачем пропущений річний строк для звернення до суду, тому просив застосувати строк позовної давнини.

Відповідно до cт. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією так і Законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення , сприяння формуванню в суспільстві шановливого ставлення до них визначає Закон України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Далі- Закон № 3551-ХІІ)

Відповідно до cт. 14 Закону України № 3551-ХІІ учасникам війни щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Однак, протягом спірного періоду Законами України від 27.11.03 р. 1344-1V «Про державний бюджет на 2004 рік» та «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.06 р.№ 489, а також п.20 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07 р. № 107- V1 , постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.08 р. № 183 «Про розміри разової грошової допомоги , що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» було фактично призупинено дії Закону України № 3551-ХІІ чи встановлено розмір грошової допомоги учасникам війни у твердій грошовій сумі, що протирічить положенням цього закону.

Так, Законом України від 27 листопада 2003 року № 1344-1V "Про державний бюджет України на 2004 рік» учасникам війни, до яких відноситься позивач взагалі не передбачена виплата щорічної разової допомоги. Цей закон в період з 5 травня до 30 вересня відповідного року, протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу, не визнавався неконституційним. Тобто, в даному випадку, на період виникнення спірних правовідносин які є предметом спору в цій справі були наявні нормативно-правові акти , які мають однакову юридичну силу , але по різному встановлювали розмір та право на допомогу учасникам війни. Тому, вирішуючи даний спір в частині вимог позивача щодо сплати допомоги за 2004 рік суд виходить з пріоритетності застосування законів, які регулюють дані правовідносини. Так, згідно зі cт. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону , в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. Водночас, Конституційний суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у праві про набрання чинності Конституцією України зазначив : « Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом , автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі

раніше» За змістом частини третьої ст.. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обв»язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спору у цих відносинах суд має застосувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи що Закон України «Про державний бюджет на 2004 рік» фактично змінив положення Закону України № 3551-ХІІ , який діяв у часі раніше, неконституційним цей закон не визнався, тому пріоритетним в даному випадку є положення закону України «Про держаний бюджет України на 2004 рік».

Таку ж правову позицію висловив і адміністративний суд України в ухвалі від 22 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_5 до УПСЗН.

Крім того щодо вимог позивача про стягнення недоотриманої щорічної допомоги за 2004 рік слід застосувати положення ст..99 Кас України. Оскільки відповідно до ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. КАС України набув чинності з 01.09.05 p., а позивач звернувся з даним позовом 24.07.08 p., тобто більш ніж рік після набрання чинності процесуальним кодексом.

Відповідно до ч.2 cт.99 КАС України для звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач щорічно отримував грошову допомогу яка йому виплачувалась до 5 травня поточного року, тобто з виплачених сум він повинен був дізнатись що, на його думку, його право на отримання цих сум в більшому розмірі є порушеним і юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення йому строку звернення до суду. Закони та інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами і можливість обізнаності людини про те ч інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини.

Більш того, ч.4 cт. 17-1 Закону України № 3551-ХІІ передбачено, що особи, які не тримали разової грошової допомоги до 5 травня мають право звернутися за нею та отримати до 30 вересня відповідного року у якому здійснюється виплата такої допомоги. Таких заяв позивача до відповідача у 2004 році не надходило.

Таким чином, суд вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом про стягнення грошової допомоги за 2004 рік і поважних причин пропуску звернення до адміністративного суду не вбачає.

Згідно ч. 1 cт. 100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін, а відповідачі в даному випадку на цьому наполягають, тому пропуск такого строку є підставою для відмови в позові за 2004 рік.

Разом з тим, решту заявлених вимог в частині стягнення грошової допомоги за 2007,2008 роки суд вважає обґрунтованими.

Відповідно до cт. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірності нарахування позивачу щорічної грошової допомоги у 2007 та 2008 роках з посиланням на застосування Законів України «Про державний бюджет» на відповідні роки, а також - у 2007 році -розділу 3 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у 2008 році - ч.7 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.08 р. № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».

Вирішуючи питання про задоволення заявлених вимог в частині стягнення

допомоги за 2007,2008 роки , суд виходить з того Рішеннями Конституційного Суду України встановлено, що обмеження пільг та компенсацій бюджетом України не допускається в частині зупинки дії деяких положень Закону і були визнані неконституційними відповідні положення Законів про бюджети України на 2007, 2008 роки, інші нормативно-правові акти, якими користувався відповідач при здійсненні грошових виплат у 2007,2008 роках.

Крім того, суд враховує, що відповідно до принципу верховенства права та законності - суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави.

Крім того, як роз"яснено постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя», - судам необхідно виходити з того, що нормативно - правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України) підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і закону.

Відповідно до cт. 14 Закону України № 3551-ХІІ учасникам війни щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Статтею 17 Закону України № 3551-ХІІ передбачено, що щорічна виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених cт. cт. 12-16 цього Закону, здійснюється органами праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача ) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач є органом владних повноважень , на якого чинним законодавством покладений обов»язок по здійсненню виплат, передбачений Законом № 3551-ХІІ, у тому числі й разової грошової допомоги.

Мінімальна пенсія за віком станом на 05 травня 2007 року складала 410 грн.06 коп., а на 05 траня 2008 року- 481 грн.

Проаналізувавши виниклі правовідносини, встановлені обставини і надані суду докази суд вважає, що дії відповідача щодо відмови позивачу в виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, в розмірах, встановлених cт. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2007, 2008 роки є неправомірними.

Отже, з відповідача на користь позивача має бути стягнута недоотримана сума разової грошової допомоги до 5 травня за 2007, 2008 роки у розмірі 2553,18 грн., виходячи з наступного розрахунку: 410,06 грн. х 3-55 грн. = 1175,18 грн.; 481 грн. х З- 65 грн.= 1378 грн.; 1175,18 + 1378= 2553, 18 грн.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає за можливе у відповідності до cт.88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 8, 11, 17, 71, 72, 88, 158-168 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України , ст.14 . Закону України № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих грошових виплат у вигляді разової грошової допомоги до 5 травня за 2004, 2007, -2008 роки - задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради, розташованого за адресою : м.Донецьк, вул. Челюскінців 263.МФО 834016, р\р 35214027001472, ЄДРПО 25968659 ГУДКУ у Донецькій області на користь ОСОБА_4 2553 ( дві тисячі п»ятсот п»ятдесят три) грн. 18 коп. у якості недоотриманого розміру разової грошової допомоги до 5 травня за 2007, 2008 роки .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана у 10-ти денний строк. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана у 20-ти денний строк після подачі заяви.