Рішення

від 17.08.2018 по справі 359/6109/17

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/359/380/2018

Справа №359/6109/17

РІШЕННЯ

Іменем України

17 серпня 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориспіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики-

ВСТАНОВИВ:

09.08.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому вказав, що 03.06.2010 року між ним та ОСОБА_2 був укладений письмовий договір позики, предметом якого було позичання грошових коштів в розмірі 480 000,00 гривень, що еквівалентно 60 000,00 доларів США станом на 03.06.2010 року. Укладений договір позики грошових коштів є письмовим правочином, який відповідає формі передбаченій ст.ст.207, 1047 ЦК України, оскільки відповідачем 03.06.2010 року було надано розписку підписану власноручно, з встановлення строку повернення позиченої суми грошових коштів до 01.12.2017 року. За вказаною розпискою відповідач зобов'язувався щомісячно виплачувати по 5000,00 гривень та при наявності можливості повернути позичену суму грошових коштів раніше зазначеного терміну. Повернення щомісячних сум позики згідно договору позики від 03.06.2010 року відповідач зобов'язувався повертати переказом або готівкою. Відповідачем було погашено борг частково: за липень, серпень 2010 року - 10 000,00 гривень, в вересні 2011 року - 5000,00 гривень, в січні 2011 року - 5000,00 гривень, в лютому 2011 року - 5000,00 гривень, разом 25 000,00 гривень На підтвердження повернення грошових коштів в січні 2011 року в сумі 5000,00 гривень збереглася копія заяви на видачу готівки від 17.01.2011 року; в лютому 2011 року в сумі 5000,00 гривень збереглася копія заяви на видачу готівки від 16.02.2011 року. З березня місяця 2011 року щомісячне повернення позиченої суми грошових коштів відповідач не проводить, та не виконує взяті на себе зобов'язання. 17.07.2017 року позивачем цінним листом було направлено на адресу відповідача письмову вимогу про повернення в семиденний термін з дня одержання даної вимоги, суми позики, що залишилася за договором позики від 03.06.2010 року, з урахуванням нарахованих процентів за користування позикою, інфляційних втрат та 3% річних станом на 10.07.2017 року, в загальному розмірі 1464032,87 гривень Борг за договором позики від 03.06.2010 року залишився неповернутим. Зв'язку з відповідачем не має. Тому, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до розрахунку, що додається до позовної заяви, на суму неповернутих позичених грошових коштів 455000,00 гривень позивачем було нараховано інфляційні втрати, проценти за позикою та три проценти річних, а тому сума заборгованості до стягнення 1467317,60 гривень складається з суми позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання (1011010,00 гривень, з яких 556010,00 гривень інфляційні втрати з 01.04.2011 року по 27.07.2017 року); проценти за позикою, нараховані відповідно до облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами (369919,93 гривень з 01.04.2011 року по 27.07.2017 року); три проценти річних від простроченої суми (86387,67 гривень з 01.04.2011 року по 27.07.2017 року).

Враховуючи вище викладене позивач просив стягнути з відповідача на його користь вказану суму заборгованості, а також сплачений судовий збір в сумі 8320,00 гривень та витрати на правову допомогу в сумі 7300,00 гривень

13.02.2018 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої остаточно просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 1528767,51 гривень, сплачений судовий збір в сумі 8320,00 гривень та витрати на правову допомогу в сумі 7300,00 гривень

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, зазначив, що договір позики укладений не в належній формі, а розрахунок суми заборгованості здійснено неправомірно.

Вислухавши пояснення учасників цивільного процесу та дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що відповідно до розписки ОСОБА_2 від 03.06.2010 року, він позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 480 000,00 гривень, що еквівалентно 60 000,00 доларів США станом на 03.06.2010 року (а.с.18).

В розписці ОСОБА_2 зобов'язався повернути позичену суму грошових коштів до 01.12.2017 року, шляхом здійснення щомісячних виплат по 5000,00 гривень та при наявності можливості повернути позичену суму грошових коштів раніше зазначеного терміну.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що в обумовлений строк відповідач повернув позивачу позику. Ця обставина свідчить про те, що у ОСОБА_2 виникла заборгованість по основній сумі боргу 455000,00 гривень

У постанові від 02.07.2014 р. в справі № 6-79цс14 Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що відповідно до норм ст. ст.1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Даний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України у справі № 6-369цс15 від 02.09.2015 р. та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права згідно із ч.1 ст.360-7 ЦПК України.

Наданий позивачем розрахунок щодо стягнення з ОСОБА_2 трьох відсотків річних у розмірі 93418,35 гривень, інфляційних втрат у розмірі 579215,00 гривень та відсотків за користування коштами у розмірі 401134,16 гривень відповідає вимогам ст.625 ЦК України, з яким суд погоджується.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З квитанції №19394462-1 від 31 липня 2017 року та квитанції №19394683-1 від 31 липня 2017 року встановлено, що при зверненні суду ОСОБА_1 сплатив 8000 гривень судового збору, а також 320 гривень за пред'явлення заяви про забезпечення позову.

З огляду на ці обставини суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 8320,00 гривень.

Крім того, згідно з ч.1 та ч.2 ст.137 ЦПК України сторони несуть також витрати, пов'язані з правничою допомогою. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Встановлено, що ОСОБА_1 поніс також витрати на правову допомогу у розмірі 7300 гривень. Вказана обставина підтверджується договором №01-07/07/17 про правову допомогу від 07 липня 2017 року (а.с.28-29) та квитанцією до прибуткового касового ордера №07/07 від 07 липня 2017 року (а.с.27-а1). Тому з ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 7300,00 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.1046, ч.2 ст.1047, ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1049 ЦК України, ч.1 та ч.2 ст.137, ч.1 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Дарницьким РУ ГУ УМВС України у м. Києві 05.05.2009 року, І.н.НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 борг в розмірі 1528767,51 (Один мільйон п'ятсот двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят сім гривень, 51 копійка) гривень, з яких 455000.00 гривень сума основного боргу, 401 134,16 гривень проценти за позикою, 579215,00 гривень інфляційні втрати. 93418,35 гривень - 3 % річних, а також судовий збір в розмірі 8370,00 гривень, та витрати на правову допомогу в розмірі 7300,00 гривень

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 серпня 2018 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський