Постанова

від 28.08.2018 по справі 755/3074/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:

судді-доповідача Крижанівської Г.В.,

суддів Шебуєвої В.А., Оніщука М.І.,

при секретарі Лисиці Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Укрсиббанк про визнання дій незаконними, захист прав споживача, внесення змін до договору та припинення правовідносин за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22 січня 2018 року, постановлену у складі судді Катющенко В.П., -

ВСТАНОВИВ:

Справа № 755/3074/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/6814/2018 Головуючий у суді першої інстанції: Катющенко В.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. У лютому 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ УкрСиббанк про визнання дій незаконними, захист прав споживача, внесення змін до договору та припинення правовідносин.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 січня 2018 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу в якій посилався на порушення судом норм процесуального права.

Зазначав про помилковість висновків суду першої інстанції, що належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки. Вказував на відсутність доказів в матеріалах справи щодо належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи. Крім того, зазначав, що 27.11.2016 позивачем подавалась на адресу суду заява про зміну адреси листування, однак судові повістки у справі направлялись на попередню адресу.

Зазначав, що позивач та його представник не з'явилися до суду з поважних причин, таким чином суд постановив необґрунтовану ухвалу та порушив право позивача на справедливий суд.

Просив скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22 січня 2018 року, справу направити для продовження розгляду.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити з наведених у ній підстав.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечувала, просила залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.10.2017 відновлено провадження у вказаній справі, справу призначено до розгляду на 27.11.2017 на 16.00 год., сторонам направлено судові повістки.

Від ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на адресу суду повернулись конверти з відміткою: за закінченням встановленого строку зберігання.

В судове засідання, призначене на 27.11.2017 о 16.00 год., сторони не з'явились, розгляд справи відкладено на 22.01.2018 на о 15.30 год.

Відповідно до наявних в матеріалах справи повідомлень про вручення поштового відправлення про дату судового засідання повідомлений тільки відповідач. Від ОСОБА_2 на адресу суду повернувся конверт з відміткою: за закінченням встановленого строку зберігання.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 січня 2018 року позовну заяву залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повторно не з'явився в судове засідання, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надавав.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки такий висновок суду є передчасним та помилковим, у зв'язку з тим, що позивача не було повідомлено належним чином про розгляд справи.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Тобто, для залишення позову без розгляду з підстав, визначених п.3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, обов'язковою є сукупність наступних обставин: повторна неявка в судове засідання належним чином повідомленого позивача; відсутність заяви про розгляд справи без участі позивача.

З матеріалів справи вбачається, що про судові засідання, призначені на 27.11.2017 та 22.01.2018 позивач та його представник повідомлялися судовими повістками за адресою, зазначеною у позовній заяві, проте судові повістки ними отримані не були. Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують вручення позивачу чи його представнику судових повісток, конверти повернувся на адресу суду за закінченням терміну зберігання (а.с. 29, 30, 36).

Крім того, позивачем до апеляційної скарги долучено докази направлення на адресу суду заяви про зміну адреси листування (а.с. 53), однак вказана заява до матеріалів справи долучена не була, та не була враховано судом.

Таким чином, на день постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, суд не мав доказів належного повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи ані на 27.11.2017, ані на 22.01.2018, а відтак судом безпідставно зроблено висновок про повторну неявку належним чином повідомленого позивача.

У низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи.

У справі Bellet v. France Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскражити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі Міргаль Есколано та інші проти Іспанії від 13.01.2000 та в рішенні по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні в справі Голдер проти Сполученого Королівства , 1975 суд відзначив, що було б неприйнятним, , якби ч. 1 ст. 6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду. Характеристики справедливості, публічності та оперативності судового провадження були б марними за відсутності судового провадження . Тож право на доступ до правосуддя має дуже важливе значення і без сумніву його необхідно вважати основною засадою судочинства.

Таким чином, вказані обставини свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, а саме для вирішення питання про відкриття провадження.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22 січня 2018 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач

Судді