Постанова

від 06.09.2018 по справі 911/3313/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/3313/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест"

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 (головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Іоннікова І.А., Гончаров С.А.)

за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Міністерство екології та природних ресурсів України, 2. Національний природний парк "Голосіївський", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. ОСОБА_4, 2. ОСОБА_5

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) звернувшись в суд з позовом, просив витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" (далі - відповідач) на користь держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач) земельну ділянку площею 0,15га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0134 вартістю 93 711, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому існують всі правові підстави для її витребування з незаконного володіння відповідача на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.02.2018 (суддя - Шевчук Н.Г.) позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2018 у справі і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Оскаржуваною ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою відповідача на вказане рішення Господарського суду Київської області.

У касаційній скарзі відповідач просить вказану ухвалу апеляційної інстанції скасувати і направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги. Ці вимоги мотивовані помилковістю висновків апеляційного суду, покладених в основу оскарженого судового акта, позаяк відповідач наголошує на тому, що отримав копію винесеного за його відсутності рішення у справі лише 30.03.2018.

У відзиві на касаційну скаргу прокурор просить касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи оскаржувану ухвалу, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Згідно з приписами частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 256 названого Кодексу визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частина 2 вказаної статті унормовує, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частина 3 вказаної вище статті).

Апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали з'ясовано, що відповідач у апеляційній скарзі просив поновити строк на апеляційне оскарження з тих підстав, що повний текст вказаного судового рішення отримано представником на поштовому відділенні 30.03.2018, про що скаржником здійснено напис на повідомленні про вручення.

Поряд з цим, апеляційним судом з'ясовано і те, що згідно даних сайту "Укрпошта" поштове відправлення за №0103261532739, в якому Господарським судом Київської області надіслано копію рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2018 у справі № 911/3313/17, отримано скаржником 05.03.2018.

Відтак враховуючи отримання, як встановлено судом апеляційної інстанції, копії рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2018 у справі саме 05.03.2018 у поштовому відділенні, апеляційний суд вірно визнав останнім днем для подання апеляційної скарги - 26.03.2018.

Однак, апеляційна скарга була подана відповідачем 19.04.2018 відповідно до дати поштового штемпеля на конверті.

Тому Верховний Суд визнає, що апеляційним судом підставно відхилено посилання відповідача на те, що повний текст вказаного судового рішення отримано представником на поштовому відділенні саме 30.03.2018 як таке, що не відповідало фактичним обставинам.

Відповідно до приписів частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Так з матеріалів справи слідує, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнано не поважними, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" на вказане рішення залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати до Київського апеляційного господарського суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин такого пропуску. Роз'яснено відповідачеві положення пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України.

В подальшому, а саме 01.06.2018, апеляційним судом від відповідача отримано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій останнім зазначено, що згідно із роздруківкою щодо вручення поштового відправлення, відправлення за №0103261532739 отримано 30.03.2018, а на запитання щодо внесення недостовірних відомостей на сайт "Укрпошта" представники відділення в усній відповіді зазначили, що вказані відомості внесені помилково, про що складено відповідний акт та надано письмові пояснення працівника відділення.

Однак вказані обставини не були визнані апеляційним судом поважними підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки ані відповідного акта відділення зв'язку, ані письмових пояснень, на які посилався відповідач у вказаній вище заяві, останнім до заяви не додано.

Посилання відповідача як на підставу для скасування оскарженої ухвали, що відомості сайту "Укрпошти" не носять офіційного характеру, відхиляються касаційним судом виходячи із наступного.

Вказані відомості сайту "Укрпошти" є загальнодоступними, доказів помилки чи недбалості працівників "Укропошта" при внесенні даних на сайт судом апеляційної інстанції не встановлено, а з копії листка вручення рекомендованого поштового повідомлення представнику відповідача (а.с.270 т.1), котре також додане останнім до заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, що в свою чергу було долучене до касаційної скарги, вбачається, що такий датовано 05.03.2018.

При цьому, як зазначає сам відповідач у касаційній скарзі, відомості від "Укрпошта" щодо помилковості даних на цьому сайті у нього відсутні.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України", вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

З огляду на викладені обставини, апеляційний суд правомірно визнав неповажними посилання відповідача на обставини, що нібито свідчать про отримання ним копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції 30.03.2018, позаяк саме лише посилання на наявність акта та письмових пояснень про невідповідність даних сайту "Укрпошта", не є доказом у розумінні статей 76-79 ГПК України, а можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, оскільки вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку, які у даному випадку були відсутні.

Відтак колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного суду погоджується з висновком апеляційного суду, оскільки згідно рішень Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

Наведеним спростовуються доводи відповідача щодо незаконності оскаржуваної ухвали, а тому аргументи, викладені у відзиві, знайшли своє підтвердження.

Посилання на порушення судом першої інстанції статті 242 Господарського процесуального кодексу України вказаних висновків апеляційного суду не спростовують.

При цьому колегія суддів зазначає, що пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України закріплено, окрім іншого, рівність учасників перед законом і судом, тому, з урахуванням наведеного вище, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про недоведеність відповідачем обставин, які унеможливили його вчасно звернутись з апеляційною скаргою.

За приписами статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої ухвали немає.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги належить покласти на відповідача.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 у справі Господарського суду Київської області № 911/3313/17, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов