Постанова

від 23.08.2018 по справі 826/17304/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17304/16 Суддя першої інстанції: Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Коротких А.Ю. та Файдюка В.В.,

за участю секретаря - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 травня 2018 року, яке прийняте в порядку письмового провадження, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов'язати Київську міську раду на підставі його заяви у відповідності до вимог чинного законодавства України прийняти рішення про приватизацію земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення садівництва, площею 0,0354 га, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 травня 2018 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що в даному випадку розроблення технічної документації щодо відведення земельної ділянки не здійснюється, оскільки вона вже сформована як об'єкт цивільних прав та перебуває у користуванні. Також позивач зазначає, що єдиним ефективним способом захисту його прав є зобов'язання відповідача прийняти рішення про приватизацію земельної ділянки.

Відзив на апеляційну скаргу Київської міської ради від позивача не надходив.

Під час судового засідання представник відповідача заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити у її задоволенні посилаючись на те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте явку свого представника у судове засідання не забезпечив та про причини неявки суду не повідомив. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності позивача та його представника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 травня 2018 року - скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами даної справи не заперечується, що ОСОБА_1 звернувся до Київської міської ради із заявою від 13 вересня 2016 року, в якій просив передати йому у власність (дозволити приватизувати) земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення садівництва у межах норм безоплатної приватизації площею 0,0354 га, що перебуває у складі земель комунальної власності територіальної громади міста Києва. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (для ведення садівництва). У заяві позивач повідомив, що даною земельною ділянкою він добросовісно, відкрито та безперервно користується більше ніж 10 років на підставі договору оренди земельної ділянки від 16 серпня 2005 року. Додатково заявник повідомив, що на даний час, він не скористався своїм правом на отримання у власність відповідного виду земельної ділянки. Вказана заява надійшла до Київської міської ради 19 жовтня 2016 року.

ОСОБА_1 зазначає, що не отримував відповідь на заяву від 13 вересня 2016 року, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що доказів розгляду заяви відповідачем матеріали справи не містять. Разом з тим, суд не має права перебирати на себе повноваження Київської міської ради та приймати рішення щодо надання дозволу на приватизацію земельної ділянки.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просив суд зобов'язати Київську міську раду на підставі його заяви у відповідності до вимог чинного законодавства України прийняти рішення про приватизацію земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення садівництва, площею 0,0354 га, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення. Іншим позовних вимог адміністративний позов не містить.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про неможливість задоволення такої позовної вимоги.

Разом з цим суд першої інстанції також встановив, що Київська міська рада не повідомила ОСОБА_1 про результати вирішення його заяви.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Встановивши, що відповідач порушив права позивача у сфері публічно-правових відносин, які полягають у не вирішенні його заяви про приватизацію земельної ділянки та зробивши висновок про те, що права позивача не можуть бути поновлені у обраний ним спосіб, суд першої інстанції повинен був реалізувати своє повноваження щодо виходу за межі позовних вимог та забезпечити ефективне відновлення права, на захист якого був поданий адміністративний позов.

Під час судового засідання представник Київської міської ради повідомила, що заява ОСОБА_1 була розглянута і вирішена відповідно до Порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, що затверджений рішенням від 28 лютого 2013 року № 63/9120 (далі - Порядок). Представник позивача пояснила, що звернення ОСОБА_1 було передане для розгляду до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Вказаний орган повідомив позивача про те, що його заява оформлена неналежним чином.

Разом з тим, представник відповідача не надала доказів на підтвердження зазначених обставин.

Колегія суддів враховує, що Київська міська рада отримала від суду першої інстанції копію адміністративного позову ОСОБА_1 та була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Також відповідач звертався до суду із письмовими запереченнями від 16 січня 2017 року № 08/230-58 та додатковими поясненнями від 24 січня 2017 року № 08/230-112.

Однак, Київська міська рада не повідомила суду першої інстанції про те, що звернення ОСОБА_1 було передане на розгляд до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та не надала письмових доказів, на основі яких такі обставини могли бути встановлені судом першої інстанції.

Представник відповідача також не повідомляв суд першої інстанції про те, що розгляд і вирішення заяви ОСОБА_1 від 13 вересня 2016 року був здійснений Київською міською радою самостійно.

З огляду на викладене колегія суддів під час апеляційного розгляду справи виходить з того, що вказана заява не була розглянута та вирішена у встановленому законом порядку.

Обираючи спосіб ефективного захисту порушеного права позивача, колегія суддів враховує, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

ОСОБА_1 просив зобов'язати Київську міську раду передати йому у власність земельну ділянку в порядку приватизації, яка перебуває у його користуванні, відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Згідно з ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Зазначені норми права вказують на те, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про приватизацію земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, а також технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки, Київська міська рада зобов'язана була у місячний строк прийняти рішення щодо приватизації земельної ділянки.

Суд встановив, що Київська міська рада фактично допустила протиправну бездіяльність щодо не розгляду у встановленому законом порядку заяви ОСОБА_1 про приватизацію земельної ділянки.

Разом з тим, у даному випадку прийняття рішення на користь позивача передбачає право відповідача діяти на власний розсуд.

Положення ч. 2 ст. 118 Земельного кодексу України вказують на те, що за результатами розгляду заяви, технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки відповідач наділений повноваженнями прийняти рішення щодо приватизації земельної ділянки, тобто про її приватизацію або відмову в приватизації.

Перед прийняттям відповідного рішення відповідач зобов'язаний здійснити перевірку відповідності наміру заявника вимогам законів, у тому числі передбачених ст. 111 Земельного кодексу України щодо обмежень у використанні земель, ч. 3 ст. 116 цього Кодексу щодо норм безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян, ч. 4 ст. 116 зазначеного Кодексу щодо передачі в власність земельних ділянок, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб та інших.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов'язання Київської міської ради прийняти рішення про приватизацію земельної ділянки.

Однак, порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача розглянути заяву від 13 вересня 2016 року про надання у власність земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення садівництва, площею 0,0354 га, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення та прийняти рішення, передбачене ст. 118 Земельного кодексу України.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 02 травня 2018 року.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, проте ухвалив судове рішення без додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 травня 2018 року - скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 травня 2018 року - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради, яка полягає у не здійсненні розгляду заяви ОСОБА_1 від 13 вересня 2016 року про надання у власність земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення садівництва, площею 0,0354 га, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення.

Зобов'язати Київську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 вересня 2016 року про надання у власність земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення садівництва, площею 0,0354 га, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення та прийняти рішення, передбачене ст. 118 Земельного кодексу України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді А.Ю. Коротких

В.В. Файдюк

Постанова складена у повному обсязі 04 серпня 2018 року.