Постанова

від 03.09.2018 по справі 813/524/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5771/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Бедрій Х.П.,

з участю представників позивача: Левицької Л.М., Козачок М.Й.,

представника відповідача: Чабана О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року (суддя- Брильовський Р.М., ухвалена в м. Львові о 09:53, повний текст складено 22.03.2018р.) у справі № 813/524/18 за адміністративним позовом Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішення та вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

06.02.2018 року позивач - Інститут сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління ДФС у Львівській області, у якій просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 0143331311 від 26.09.2017 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Львівській області № Ю-2793-23 від 15.01.2018 про сплату боргу (недоїмки).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, вказує, що в результаті порушення позивачем Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідачем прийнято 26.09.2017 рішення № 0143331311 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та виставлено вимогу № Ю-2793-23 від 15.01.2018 про сплату боргу (недоїмки). Зазначає, що позивачем перераховано кошти на рахунок, який з 1 жовтня 2015 року перестав бути рахунком відповідача, оскільки був відключений. Вказує, що кошти перераховані на вказаний рахунок не були перераховані до державного бюджету, а відтак даний рахунок не міг бути його частиною. Крім цього вказує, що заява позивача про перерахунок помилково сплаченої суми не відповідає зразку визначеному в додатку 1 до Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 6 від 05.02.2016.

В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили апеляційну скаргу та просили залишити судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно з п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до ч. 10 цієї ж статті, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Також абзацом першим ч. 5 ст. 9 згаданого Закону передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що сплатою єдиного внеску є внесення відповідних сум на рахунки органів доходів і зборів.

Положеннями абзацу першого ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", передбачено, що єдиний внесок сплачується за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Також абзацом 1 ч. 1 ст. 43 Бюджетного Кодексу України передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України..

Частиною 5 ст. 45 Бюджетного Кодексу України встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Разом з тим, пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 за № 2346-III, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання до банку платника.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що під сплатою єдиного внеску розуміється внесення відповідних сум на рахунки органів доходів і зборів.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення від 29.09.2015 № 496 на суму 19343,37 грн, № 505 на суму 81414.95 грн, № 273 на суму 3799,26 грн, № 272 на суму 3,71 грн, від 12.10.2015 № 519 на суму 140000,00 гри, № 518 на суму 11000,00 грн, № 288 на суму 1200,00 грн, № 294 на суму 100, 00 грн, від 29.10.2015 № 321 на суму 738,61 грн, № 322 на суму 9501, 40 грн, № 553 на суму 32702,16 грн, № 554 на суму 157717, 68 грн, в яких вказано призначення, зокрема, єдиний соціальний внесок.

При цьому, судом встановлено, що вищенаведені кошти були зараховані на рахунок, який раніше використовувався для сплати єдиного соціального внеску.

Судом першої інстанції встановлено, що рахунок по оплаті ЄСВ № 371992070113525 на який позивачем здійснено оплату був відключений 1 жовтня 2015 року.

Проте, відповідачем не надано доказів на підтвердження факту, що позивачу було відомо про відключення рахунку № 371992070113525.

З матеріалів справи, а саме з платіжних доручень вбачається, що суми коштів були сплачені на рахунок ДПІ у Пустомитівському районі м. Львова, а відтак кошти надійшли до Державного бюджету України.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем зобов'язання зі сплати єдиного внеску виконані вчасно, у встановлені Законом терміни для такої сплати. Помилка при зазначенні невідповідного рахунку 3719, не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування ЄСВ. Дана правова позиція узгоджується з позицією ВерховногоСуду, яка викладена у постанові від 21.02.2018 у справі № 813/1008/16.

Посилання апелянта на ту обставину, що заява позивача про перерахунок помилково сплаченої суми не відповідає зразку визначеному в додатку 1 до Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 6 від 05.02.2016, вірно не взята до уваги судом першої інстанції з огляду на таке.

З матеріалів справи видно, що 02 листопада 2015 року Інститут сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України звернувся з листом № 540 до ДПС України у Львівській області, в якому просив здійснити переказ коштів з рахунку по ЄСВ № 371992207011325, на рахунок ЄСВ № 37195201011325.

На момент звернення позивача із зазначеним листом діяв Порядок зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів № 450 від 09.09.2013 (далі Порядок № 450), який втратив чинність 26.02.2016 на підставі Наказу Міністерства фінансів № 6 від 16.01.2016.

Так, Порядок № 450 визначає процедуру зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - платники єдиного внеску), сум помилково сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Відповідно до ч. 5 Порядку № 450 повернення коштів у випадках, передбачених пунктом 4 цього Порядку (окрім випадку надходження до органу доходів і зборів рішення суду про визнання безпідставним стягнення ним з юридичних і фізичних осіб сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій), здійснюється виключно на підставі заяви платника про повернення надміру або помилково сплачених коштів (далі - заява), яка подається в довільній формі до органу доходів і зборів.

Відтак судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що на момент звернення позивача 02 листопада 2015 року з листом № 540 до ДПС України у Львівській області законодавством не встановлено вимог щодо змісту та форми заяви, а відтак посилання апелянта, що заява позивача від 02 листопада 2015 року не відповідає зразку визначеному в додатку № 1 до Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 6 від 05.02.2016, підставно не прийнято судом до уваги.

Окрім того, Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів № 6 від 05.02.2016 на який посилається відповідач на момент звернення позивача із листом № 540 від 02.11.2015 не був чинний.

Враховуючи наведене та те, що апелянтом не представлено суду достатніх та належних доказів, які б спростовували доводи позивача, суд першої інстанції вірно скасував оскаржуване рішення та вимогу Головного управління ДФС у Львівській області.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року у справі № 813/524/18 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 06.09.2018р.