Постанова

від 05.09.2018 по справі 817/1052/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/1052/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"05" вересня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Капустинського М.М.

Моніча Б.С.,

за участю секретаря Черняк А.А.,

сторін та їх представників:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "17" жовтня 2017 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудпром Авто" до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

суддя в 1-й інстанції - Друзенко Н.В.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Рівне,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерудпром Авто" звернулось в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0002011403 від 04.04.2017, згідно з яким йому збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 46510,00 грн., в тому числі 37208,00 грн. за основним платежем та 9302,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкового повідомлення-рішення №0002021403 від 04.04.2017, згідно з яким йому збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 60012,00 грн., в тому числі 48009,00 грн. за основним платежем та 12003,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначає, що відповідач зробив висновки, які призвели до нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість з відповідними фінансовими санкціями, за рахунок того, що контрагенти позивача, а саме: ТОВ Тілар , ТОВ Скілур-Торг та ТОВ Аякс Матеріал , на переконання ревізорів, є недобросовісними суб'єктами господарювання та платниками податків, а відтак, сплачені позивачем на їх користь за товарно-матеріальні цінності грошові кошти не можуть бути віднесені до витрат, як і сплачені в ціні таких матеріалів, податок на додану вартість не може бути віднесений до складу податкового кредиту. При цьому, зазначили, що відповідач жодних доказів недобросовісності самого перевіряємого платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю Нерудпром Авто у своєму розпорядженні не мав і не має. Також, послалося на те, що висновки відповідача ґрунтуються не на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, а на власній суб'єктивній оцінці перевіряючих про неспроможність здійснення такими контрагентами тих чи інших операцій з огляду на відсутність у них матеріальних, трудових чи інших ресурсів, які, знову ж таки, лише на їхню суб'єктивну думку, є необхідною передумовою для здійснення саме таких господарських операцій.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.10.2017року позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0002011403 від 04.04.2017, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю Нерудпром Авто збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 46510,00 грн., в тому числі 37208,00 грн. за основним платежем та 9302,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0002021403 від 04.04.2017, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю Нерудпром Авто збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 60012,00 грн., в тому числі 48009,00 грн. за основним платежем та 12003,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присуджено на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудпром Авто" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги управління зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Також зазначає, що перевіркою встановлено, що позивач мав взаєморозрахунки з ТОВ Тілар , ТОВ Скілур-Торг та ТОВ Аякс Матеріал . Разом з тим, слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22015180000000067 за фактом придбання та створення суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.28, ч.2 ст.205, ч.1 ст.209 Кримінального кодексу України, в ході якого встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою, придбали та створили з метою прикриття незаконної діяльності, в тому числі і вказані підприємства, від імені яких у період 2014-2015 років укладали фіктивні господарські угоди щодо псевдо постачання товарів. Крім цього, податковий орган, проаналізувавши звітність з ПДВ та бази даних ЄРПН встановив по ТОВ "Тілар", ТОВ "Скілур-Торг" та ТОВ "Аякс Матеріал" невідповідність між придбаними і реалізованими товарами. Таким чином, ТМЦ які реалізовувалися ТОВ "Тілар" для контрагентів, є ТМЦ невідомого походження для їх подальшої реалізації, при цьому, ймовірно, відбувається рух "штучного податкового кредиту".

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Нерудпром Авто (код ЄДРПОУ 38473051) є зареєстрованою юридичною особою, що перебуває на обліку в Здолбунівській ОДПІ, є платником податку на прибуток підприємств на загальних підставах, податку на додану вартість (з 01.07.2013, свідоцтво №200128217), податку з доходів фізичних осіб. Основним видом діяльності вказаного господарюючого суб'єкта є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (а.с.8-9 том 1).

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 07.02.2017 в справі №569/1412/17 задоволено клопотання слідчого УФР ГУ ДФС у Рівненській області та призначено по кримінальному провадженню за №220115180000000067 позапланову документальну перевірку ТОВ Нерудпром Авто щодо правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ Тілар (код ЄДРПОУ 36650591), ТОВ Скілур-Торг (код ЄДРПОУ 39211359) та ТОВ Аякс Матеріал (код ЄДРПОУ 39473492), проведення якої доручено працівникам ГУ ДФС у Рівненській області (а.с.69-71 том 1).

Згідно із статтею 20 розділу I, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1, п.78.4 ст.78, ст.82, ст.86 глави 8 розділу II Податкового кодексу України, відповідно до наказу Головного управління ДФС у Рівненській області Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Нерудпром Авто №764 від 06.12.2016 та на виконання ухвали слідчого судді від 07.02.2017, з 7 по 14 березня 2017 року проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ Нерудпром Авто з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ Тілар , ТОВ Скілур-Торг та ТОВ Аякс Матеріал за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

ЇЇ результати оформлені актом №125/17-00-14-01/38473051 від 21.03.2017 (а.с.7-19 том1).

За висновками акту, перевіркою ТОВ Нерудпром Авто встановлено порушення п.44.1 ст. 44 розділу І, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2014 в сумі 8702,40 грн., березень 2014 в сумі 18000,00 грн., вересень 2014 в сумі 14640,00 грн., липень 2015 в сумі 6666,67 грн.; та порушення п.44.1 ст.44 розділу ІІ, п.п.138.1.1. п.138.1, п.138.2, ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 37208,00 грн.

24.03.2017 позивачем подано письмові заперечення на акт перевірки (а.с.22-24 том 1).

Вказані заперечення відхилені відповідачем згідно з його письмовою відповіддю №1262/10/17-00-14-03-06 від 03.04.2017 (а.с.25-35 том1).

04.04.2017 на підставі акту перевірки №125/17-00-14-01/38473051 від 21.03.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Рівненській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0002011403, згідно з яким ТОВ Нерудпром Авто збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 46 510,00 грн., в тому числі 37 208,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 9302,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.20 том.1);

- №0002021403 , згідно з яким ТОВ Нерудпром Авто збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 60 012,00 грн., в тому числі 48009,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 12003,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.21 том.1).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку - до Державної фіскальної служби України (а.с.36-39 том1), рішенням керівника якої №13217/6/99-99-11-01-01-25 від 20.06.2017 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення №0002011403 та №0002021403 від 04.04.2017 - без змін (а.с.41-47 том1).

Як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу зводяться до порушення позивачем приписів Податкового кодексу України при формуванні витрат по господарських операціях з ТОВ Тілар , ТОВ Скілур-Торг за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та при формуванні податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ Тілар , ТОВ Скілур-Торг та ТОВ Аякс Матеріал за період з 01.01.2014 по 31.12.2015. При цьому, такі висновки ґрунтуються на тому, що обумовлені господарські операції носять безтоварний характер.

При вирішенні даного адміністративного спору суд виходить з того, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІV від 16.07.1999 (у редакції, яка діяла на час існування відповідних правовідносин) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку встановлені статтею 9 цього Закону (у відповідній редакції). Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також згідно зі статтею 1 цього Закону (у відповідній редакції) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені відповідно до вимог чинного законодавства і лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За правилами п.138.1. ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла впродовж 2014 року, тобто на час існування відповідних правовідносин позивача з ТОВ Тілар , ТОВ Скілур-Торг ), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В свою чергу, пп.138.1.1. цього пункту визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, в силу вимог пункту 138.8 цієї статті, складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.138.4. цієї статті, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загально-виробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В силу вимог п.138.2 цієї статті, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (у відповідній редакції), не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за правилами п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла впродовж 2014 -2015 років, тобто на час існування відповідних правовідносин позивача з ТОВ Тілар , ТОВ Скілур-Торг та ТОВ Аякс Матеріал ), об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В силу вимог п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (у відповідній редакції), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п.198.2.цієї статті, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Перевіряючи підстави формування позивачем витрат по господарських операціях з ТОВ Тілар , ТОВ Скілур-Торг за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та формування податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ Тілар , ТОВ Скілур-Торг та ТОВ Аякс Матеріал за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 суд встановив наступне.

04.11.2013 між ТОВ Тілар , як продавцем, та ТОВ Нерудпром Авто , як покупцем, був підписаний договір купівлі-продажу №4/10 на поставку піску в кількості 10000 т на загальну суму 380000,00 грн. Поставка товару оформлена видатковими накладними: №1 від 17.01.2014, де загальна вартість піску в кількості 891 куб.м з доставкою - 34214,4 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 5702,40 грн.; №2 від 31.01.2014, де загальна вартість піску в кількості 500 куб.м. з доставкою - 18000,00 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 3000,00 грн.; №23 від 14.03.2014, де загальна вартість піску в кількості 630 куб.м. з доставкою - 34020,00 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 5670,00 грн; №24 від 21.03.2014, де загальна вартість піску в кількості 730 куб.м. з доставкою - 38880,00 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 6480,00 грн., №25 від 29.03.2014, де загальна вартість піску в кількості в кількості 650 куб.м. з доставкою - 35100,00 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 5850,00 грн. (а.с.73-77 том 1). Постачальником виписано податкові накладні №1 від 17.01.2014, №4 від 31.01.2014, №25 від 14.03.2014, №26 від 21.03.2014, №27 від 29.03.2014, податок на додану вартість за якими позивачем віднесено до податкового кредиту за січень 2014 року (8702,40 грн.) та березень 2014 року (18000,00 грн.). Оприбуткування товарно-матеріальних цінностей в бухобліку позивача, як і віднесення їх вартості без врахування ПДВ - 133512,00 грн. до витрат, які враховуються при визначенні обєкта оподаткування за 2014 рік, відповідачем не оспорюється (а.с.11-13 том 1).

Згідно платіжного доручення №44 від 02.04.2014 ТОВ Нерудпром Авто перераховано для ТОВ Тілар кошти в сумі 1397,96 грн., в т.ч. ПДВ - 232,99 грн.(а.с.78 том 1). В той же час, ТОВ Нерудпром Авто поставило для ТОВ Тілар дизпаливо згідно видаткових накладних: №1 від 17.01.2014 року на загальну суму 34214,40 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 5702,40 грн.; №4 від 31.01.2014 на загальну суму 18000,00 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 3000,00 грн.; №8 від 24.03.2014 на загальну суму 76042,30 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 12673,72 грн.; №9 від 25.03.2014 на загальну суму 30559,74 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 5093,29 грн. (а.с.79-82 том 1). І відповідно до цього, сторонами проведено взаємозалік розрахунків на суму 158816,49 грн. (а.с.11 том 1).

На підтвердження використання придбаного у ТОВ Тілар піску позивачем надано письмові пояснення з документальним підтвердженням того, що пісок у кількості 891 куб.м, придбаний за видатковою накладною №1 від 17.01.2014 того ж дня реалізований обслуговуючому кооперативу Макарова-2010 , що підтверджується видатковою накладною № 1 від 17.01.2014 та податковою накладною №1 від 17.01.2014 (а.с.139-140 том 1); пісок у кількості 500 куб.м, придбаний за видатковою накладною №2 від 31.01.2014 того ж дня реалізовано КП Костопількомунсервіс , що підтверджується видатковою накладною №3 від 31.01.2014 та податковою накладною №3 від 31.01.2014 (а.с.141-142 том 1); пісок, у кількості 630 куб.м., придбаний за видатковою накладною №23 від 14.03.2014 того ж дня реалізований обслуговуючому кооперативу Макарова-2010 , що підтверджується видатковою накладною №5 від 14.03.2014 та податковою накладною №5 від 14.03.2014 (а.с.162-163 том 1); пісок у кількості 720 куб.м., придбаний за видатковою накладною №24 від 21.03.2014 того ж дня реалізовано обслуговуючому кооперативу Макарова-2010 , що підтверджується видатковою накладною №7 від 21.03.2014 та податковою накладною №6 від 21.03.2014 (а.с.164-165 том1); пісок у кількості 650 куб.м., придбаний за видатковою накладною №25 від 29.03.2014 того ж дня реалізовано обслуговуючому кооперативу Макарова-2010 , що підтверджується видатковою накладною №10 від 29.03.2014 та податковою накладною №10 від 29.03.2014 (а.с.166-167 том1).

Суми податку на додану вартість за такими податковими накладними позивачем віднесено до складу своїх податкових зобов'язань за січень 2014 року та за березень 2014 року (а.с.143-161,168-186 том1).

Обслуговуючий кооператив Макарова-2010 та Костопількомунсервіс провели розрахунки з позивачем в повному обсязі, що підтверджуються платіжними дорученнями №374, №384, №425, №237 (а.с.187-190 том1).

При цьому, слід зауважити, що у позивача різниця між ціною продажу піску та ціною його придбання має позитивне значення, тобто вказана господарська операція принесла позивачу дохід.

Поставка товару, а саме солі технічної, ТОВ Скілур-Торг для ТОВ Нерудпром Авто оформлена видатковими накладними: №82 від 19.09.2014, де загальна вартість солі технічної в кількості 60 т. - 43200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7200,00 грн., №83 від 22.09.2014, де загальна вартість солі технічної в кількості 62 т. - 44640,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7440,00 грн. (а.с.83-84).

Згідно платіжного доручення №79 від 30.09.2014 ТОВ Нерудпром Авто перераховано для ТОВ Скілург-Торг кошти в сумі 43200,00 грн., в т.ч. ПДВ 7200,00 грн., а згідно платіжного доручення №80 від 01.10.2017 - кошти в сумі 44640,00 грн., в т.ч. ПДВ 7440,00 грн. (а.с.85-86 том 1).

Оприбуткування товарно-матеріальних цінностей в бухобліку позивача, як і віднесення їх вартості без врахування ПДВ - 73200,00 грн. до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік сторонами не оспорюється (а.с.16 том 1).

ПДВ в розмірі 7200,00 грн. за податковою накладною №17 від 19.09.2014 та ПДВ в розмірі 7440,00 грн. за податковою накладною №24 від 22.09.2014 віднесено позивачем до податкового кредиту за вересень 2014 року (а.с.215-234 том 1).

На підтвердження використання придбаної у ТОВ Скілур-Торг солі технічної позивачем надано письмові пояснення з документальним підтвердженням того, що сіль технічна у кількості 60 т., придбана за видатковою накладною №82 від 19.09.2014, реалізована 08.10.2014 ТОВ Нерудпром ЛТД , що підтверджується видатковою накладною №31 від 08.10. 2014 та податковою накладною №31 від 08.10.2014 (а.с.192-193 том 1); сіль технічна у кількості 62 т., придбана за видатковою накладною №83 від 22.09.2014, реалізована 09.10.2014 ТОВ Нерудпром ЛТД , що підтверджується видатковою накладною №32 від 09.10.2014 та податковою накладною №32 від 09 .10.2014 (а.с.194-195 том1 ).

Суми податку на додану вартість за такими податковими накладними позивачем віднесено до складу своїх податкових зобов'язань за жовтень 2014 року (а.с.196-214 том1).

При цьому, різниця між ціною продажу солі технічної та ціною її придбання має позитивне значення, тобто вказана господарська операція принесла позивачу дохід.

Поставка товару ТОВ Аякс Матеріал для ТОВ Нерудпром Авто оформлена видатковими накладними: №156 від 30.06.2015 року, де загальна вартість труби залізобетонна в кількості 2 шт. - 9000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1500,00 грн, №188 від 15.07.2015 року, де загальна вартість піску в кількості 1000 куб.м. - 40000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6666,67 грн. (а.с.87-88 том 1). На поставку труби наявна також товарно-транспортна накладна №12 від 30.06.2015 (а.с.92 том 1).

Оплату товару ТОВ Нерудпром Авто здійснено згідно з платіжними дорученнями №82 від 03.07.2015 на суму 9000,00 грн, №89 від 15.07.2015 на суму 19000,00 грн. та №90 від 16.07.2015р. на суму 21000,00 грн. (а.с.89-91 том 1).

ТОВ Аякс Матеріал виписано для ТОВ Нерудпром Авто податкову накладну №82 від 03.07.2015, де сума ПДВ 6666,67 грн. , яку позивач включив до складу податкового кредиту за липень 2015 року. Також ТОВ Аякс Матеріал виписано для ТОВ Нерудпром Авто податкову накладну №24 від 15.07.2015 , де сума ПДВ 1500,00 грн., яка не відображена у декларації з податку на додану вартість (а.с.16-18 том 1).

На підтвердження використання придбаних у ТОВ Аякс Матеріал товарно-матеріальних цінностей позивачем надано письмові пояснення з документальним підтвердженням того, що труба залізобетонна, придбана за видатковою накладною №156 від 30.06.2015 у кількості 2 шт., того ж дня була реалізована ДП Рівненський облавтодор , філія Рівненська ДЕД, що підтверджується видатковою накладною №39 від 30.06.2015 та податковою накладною №39 від 30.06.2015 (а.с.238-239 том1); пісок у кількості 1000 куб.м., придбаний за видатковою №188 від 15.07.2015 було реалізовано: в кількості 211,00 куб.м. - ПП Еко , що підтверджується видатковою накладною №44 від 15.07.2015, податковою накладною №44 від 15.07.2015 та платіжним дорученням №135 від 15.07.2015 (а.с.2-4 том 2), в кількості 140,00 куб.м. ТОВ Фасад , що підтверджується видатковою накладною №45 від 22.07.2015, податковою накладною №45 від 22.07.2015 та платіжним дорученням №412 від 31.08.2015 (а.с.5-7 том 2), в кількості 40,00 куб.м. - ПрАТ Рівнеавтошляхбуд , що підтверджується видатковою накладною №49 від 29.07.2015, податковою накладною №49 від 29.07.2015 (а.с.8-9 том 2).

Суми податку на додану вартість за такими податковими накладними позивачем віднесено до складу своїх податкових зобовязань за червень 2015 року та за липень 2015 року (а.с.240-247 том 1, а.с.1, 10-27 том 2).

При цьому, різниця між ціною продажу труби та ціною її придбання має позитивне значення, тобто вказана господарська операція принесли позивачу дохід. Що стосується піску, то він реалізований за тією ж ціною, що й придбаний.

Також пісок придбаний у ТOB Аякс Матеріал використовувався при конанні робіт, що підтверджується договором генпідряду №7 від 14.08.2015, актом №7 приймання будівельних робіт за липень 2015ртоку; платіжним дорученням №1 від 18.08.2015, договором генпідряду №9 від 17.09.2015, актом №9 приймання будівельних робіт за вересень 2015 року, платіжним дорученням №3 від 22.09.2015 (а.с.28-44 том 2).

Досліджені судом документи є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 (у відповідній редакції), а з інших даних вбачається, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, позивачем підтверджено, а відповідачем не спростовано і факт використання позивачем придбаних у ТОВ Тілар , ТОВ Скілур-Торг та ТОВ Аякс Матеріал товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності. Не спростовано також і господарський сенс відповідних операцій.

Що стосується посилань відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, то слід зауважити, що вказане є порушенням автомобільного, а не податкового законодавства.

Стосовно зауважень відповідача про відсутність у позивача сертифікатів якості, відповідності, договорів, то вони не є обов'язковими первинними документами, на підставі яких здійснюється податковий облік.

Належним доказом передачі товару є видаткова накладна, яка, за умови належного оформлення підписами і печатками продавця і покупця відповідних граф: здав / прийняв , є належним первинним документом, що підтверджує передачу товару.

Нормою пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Це поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення обєкта оподаткування з податку на додану вартість, і за її змістом, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно. Однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в ході податкової перевірки, результати якої оскаржуються, відповідачем не зібрано, а в ході судового розгляду - не надано, жодного доказу на підтвердження факту нереальності вчинення господарських операцій між ТОВ Нерудпром Авто та ТОВ Тілар , ТОВ Скілур-Торг , ТОВ Аякс Матеріал .

Щодо посилання контролюючого органу на інформацію, отриману в межах кримінального провадження №22015180000000067 за фактом придбання та створення суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.28, ч.2 ст.205, ч.1 ст.209 Кримінального кодексу України, в ході якого встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою, придбали та створили з метою прикриття незаконної діяльності, в тому числі і вказані підприємства, від імені яких у період 2014-2015 років укладали фіктивні господарські угоди щодо псевдо постачання товарів, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час звернення позивача з позовом) вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору Кодексом адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів вказує на те, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Поряд з цим, суд, керуючись вимогами ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне врахувати висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі Булвес АД проти Болгарії (№3991/03), відповідно до яких: платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню; у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагентів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вирішення спору), за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з придбання товарів у ТОВ "Тілар", ТОВ "Скілур-Торг" та ТОВ "Аякс Матеріал" сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Враховуючи вказане колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги контролюючого органу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "17" жовтня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: М.М. Капустинський

Б.С. Моніч

Повне судове рішення складено "06" вересня 2018 р.