Рішення

від 31.08.2018 по справі 345/2886/17

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/2886/17

Провадження № 2/345/79/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2018 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Сухарник І.І.

секретаря судового засідання Баран В.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші цивільну справу за позовом Управління будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних витрат, 3% відсотків річних та 20% відсотків штрафу за порушення умов договору та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Управління будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради про визнання договору недійсним, суд -

встановив:

що позивач звернувся до суду з даним позовом мотивуючи тим, що 22.12.2016 між сторонами було укладено договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Калуша (далі - Договір) по об'єкту: будівництво будівлі комерційного призначення (торгово-офісні приміщення) по вул. Каракая, 32а в м. Калуш Івано-Франківської області на суму - 100017,60 грн. За умовами п. 1.3 Договору ОСОБА_3 з дня підписання договору перераховує позивачу 20% розміру пайової участі в сумі - 20003,52 грн. до кінця 2016 року, а залишкову суму 80014,08 грн. сплачує протягом чотирьох місяців рівним частинами до 30.04.2017 згідно графіку, що зазначений у Додатку № 2 до Договору. Згідно п. 4.2 Договору за порушення строків виконання зобов'язання замовник сплачує інфляційні нарахування та 3% річних, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми основного зобов'язання. Згідно інформації фінансового управління Калуської міської ради ОСОБА_3 проплатив: 22.12.2016 - 20000,00 грн., 25.04.2017 - 10000,00 грн., 19.06.2017 - 30000,00 грн., 22.06.2017 - 40017,60 грн. Таким чином, внаслідок порушення умов Договору, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 1582,40 грн. - інфляційних витрат; 281,99 грн. - 3% річних; 14003,52 - 20% штрафу за порушення грошового зобов'язання та 1600,00 грн. - судового збору. Згодом, збільшивши позовні вимоги, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 1582,40 грн. - інфляційних витрат; 281,99 грн. - 3% річних; 20003,52 - 20% штрафу за порушення грошового зобов'язання та 1600,00 грн. - судового збору.

11.12.2017 ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом про визнання договору недійсним, мотивуючи тим, що відповідно до положень ст. 179 ГК України, господарський договір укладається певною категорією суб'єктів господарювання з органом місцевого самоврядування за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами для окремих видів договорів. Таким чином, даний договір міг бути укладений виключно з Калуською міською радою. Оскільки, даний договір укладений з Управлінням будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради, а не з самим органом місцевого самоврядування, отже він не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України. Тому вважає, що в даному випадку відповідач не може вимагати обов'язкового виконання зобов'язання і виконання таких зобов'язань не може забезпечуватись штрафом. З наведених підстав просить визнати з моменту укладення недійсним договір № 21/16 від 22.12.2016 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Калуша, укладений між ОСОБА_3 та Управлінням будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради.

16.01.2018 від представника Управління будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради подано заперечення на зустрічний позов, мотивований тим, що спірний договір укладений на підставі Положення Про цільовий фонд соціально-економічного розвитку м. Калуша (далі Положення) затвердженого рішенням Калуської міської ради від 06.05.2014 № 2479 Про внесення змін до Положення Про цільовий фонд соціально-економічного розвитку м. Калуша . Відповідно до ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності дане Положення регулює організаційні та економічні відносини, пов'язані з порядком залучення, розрахунку розміру і використанням коштів пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Калуша. Пункт 7.7. даного Положення встановлює поширення його дії на всіх замовників, незалежно від форми власності, які здійснюють будівництво на території м. Калуша. Також зазначає, що 22.16.2016 ОСОБА_3 сам звернувся із заявою про укладення спірного Договору і перераховував кошти на його виконання, чим підтвердив правомочність укладеного Договору. Не заслуговують на увагу посилання позивача на укладення даного договору виключно з Калуською міською радою, оскільки відповідно до п. 7.2 розділу 7 Положення, контроль за підготовкою, збереженням договорів та виконанням замовниками їх умов покладається на Управління будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради. Також, згідно п. 7.5 Положення, уразі невиконання замовником умов договору щодо перерахування коштів у повному обсязі, то Управління будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради здійснює необхідні заходи щодо примусового стягнення вказаних коштів у судовому порядку. Оскільки, Калуська міська рада, як орган місцевого самоврядування в межах Конституції своїм рішенням надала законні повноваження начальнику Управління будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради на укладення та підписання відповідних договорів, тому оспорюваний договір укладений в межах чинного законодавства та відповідає вимогам ст. 203 ЦК України і є правомірним. З наведених підстав просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Ухвалою суду від 19.08.2017 відкрито провадження у справі та призначено відкрите судове засідання на 29.08.2017 о 08:20 год., яке за неявкою відповідача відкладено на 25.09.2017 о 09:30год., яке за клопотанням представника позивача відкладено на 27.10.2017 о 10:00год.

25.09.2017 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

27.10.2017 розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача на 11.12.2017 о 11:30год., який за неявкою відповідача відкладено на 17.01.2018 о 09:00год., який за клопотанням представника відповідача відкладено на 16.02.2018 о 13:30год.

11.12.2017 від відповідача ОСОБА_3 поданий зустрічний позов про визнання договору недійсним, який ухвалою суду від 11.12.2017 прийнятий до розгляду та об'єднаний в одне провадження з первісним позовом.

16.02.2018 розгляд справи відкладено у зв'язку із зайнятістю головуючого судді у іншій кримінальній справі на 15.03.2018 о 13:30год.

15.03.2018 за клопотанням представника відповідача оголошено перерву до 02.05.2018 о 13:00год., за неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено на 17.05.2018 о 16:00год., який за клопотання представника відповідача відкладено на 13.06.2018 о 16:00год.

13.06.2018 розгляд справи відкладено у зв'язку із зайнятістю головуючого судді у іншій кримінальній справі на 04.07.2018 о 15:30год., який відкладено на 13.08.2018 о 15:30год. у зв'язку із зайнятістю судді у іншому провадженні.

13.08.2018 розгляд справи відкладено на 31.08.2018 о 13:30год. у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав із зазначених підстав у позовній заяві та заперечив проти вимог зустрічного позову, оскільки спірний договір був укладений в рамках чинного законодавства. Зокрема зазначив, що даний договір укладено на підставі Положення, яке затверджене рішенням Калуської міської ради від 06.05.2014 № 2479, що регулює відповідно до ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності організаційні та економічні відносини, пов'язані з порядком залучення, розрахунку розміру і використанням коштів пайової участі замовників будівництва інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури. ОСОБА_3 як замовник 22.12.2016 сам звернувся із заявою до позивача про укладення даного договору чим саме і підтвердив намір укласти вищевказаний договір відповідно до ст. 40 ч. 9 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності . Просить позов задоволити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 первісний позов заперечив, а позовні вимоги зустрічного позову підтримав з наведених у заяві підстав, оскільки вважає, що згідно вимог законодавства, спірний договір повинен був укладатися саме з Калуською міською радою, а не з її структурним підрозділом, тому він не відповідає вимогам змісту правочину відповідно до ст. 203 ЦК України, що є підставою його недійсності. Просить у задоволенні первісного позову відмовити, та задоволити зустрічний позов повністю.

Суд, заслухавши доводи сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, прийшов до наступних висновків:

Встановлено, що згідно заяви ОСОБА_3 від 22.12.2016 (а.с. 53) між ним та Управлінням будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради в особі начальника управління ОСОБА_4 укладено Договір № 21/16 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Калуша від 22.12.2016 (далі Договір) (а.с. 5, 6) по об'єкту Будівництво будівлі комерційного призначення (торгово-офісні приміщення) по вул. Каракая, 32а в м. Калуш Івано-Франківської області із розміром пайової участі замовника, що становить по розрахунку 100017,60 грн.

За умовами п. 1.3 Договору ОСОБА_3 перераховує позивачу 20% розміру пайової участі в сумі - 20003,52 грн. до кінця 2016 року, а залишкову суму 80014,08 грн., замовник сплачує протягом чотирьох місяців рівним частинами до 30.04.2017 згідно графіку, що зазначений у Додатку № 2 до Договору. Згідно п. 4.2 Договору за порушення строків виконання зобов'язання замовник сплачує інфляційні нарахування та 3% річних, а за прострочення понад 30 днів.

Згідно інформації фінансового управління Калуської міської ради ОСОБА_3 проплатив: 22.12.2016 - 20000,00 грн., 25.04.2017 - 10000,00 грн., 19.06.2017 - 30000,00 грн., 22.06.2017 - 40017,60 грн. (а.с. 7, 8, 9, 10).

Таким чином, первісний позивач вважає, що замовник в особі ОСОБА_3 порушив умови строкових зобов'язань даного договору.

Відповідно до положень ст. 179 ч. 3 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно вимог положень ст. 40 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності , порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З оспорюваного Договору слідує, що він укладений із Управлінням будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради, а не із самим органом місцевого самоврядування, тобто Калуською міською радо.

Суд відхиляє посилання сторони позивача на те, що даний Договір був укладений на підставі п. 7.7 Положення Про цільовий фонд соціально-економічного розвитку м. Калуша , яке затверджене рішенням Калуської міської ради від 06.05.2014 № 2479 Про внесення змін до Положення Про цільовий фонд соціально-економічного розвитку м. Калуша , що регламентує поширення його дії на всіх замовників (а.с. 50-52).

Оскільки, дане Положення є підзаконним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини самої процедури залучення пайових коштів для розвитку інфраструктури населеного пункту, однак сам Договір про пайову участь, повинен бути укладений із органом місцевого самоврядування згідно вимог припису ст. 40 ч. 5 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності .

Положення, на яке посилається сторона позивача, як підзаконний нормативно-правовий акт не може визначати сторін Договору про пайову участь, оскільки сторони такого договору визначені у ст. 40 ч. 5 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності , згідно якої - величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування.

Таким чином, згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, чи іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України.

Аналогічна позиція викладена у п. 2 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними .

Згідно ст. 215 ч. 1 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З огляду на вимоги законодавства, суд прийшов до висновку, що зміст оспорюваного правочину не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, що є підставою його недійсності.

Таким чином, зустрічний позов слід задоволити у повному обсязі та визнати оспорюваний договір недійсним з моменту його укладення.

Оскільки первісні позовні вимоги та зустрічні є взаємовиключними, то у задоволенні первісного позову слід відмовити, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. 40 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності , ст. 179 ГК України та керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

у задоволенні позову Управління будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних витрат, 3% відсотків річних та 20% відсотків штрафу за порушення умов договору - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Управління будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради про визнання договору недійсним - задоволити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір № 21/16 від 22 грудня 2016 року про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Калуша, укладений між ОСОБА_3 та Управлінням будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Головуючий: