Постанова

від 06.09.2018 по справі 371/450/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 371/450/17 Головуючий у І інстанції Капшук Л. О. Провадження № 22-ц/780/3527/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 58 06.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Сержанюка А.С., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря Удовиченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства Коритищанське на ухвалу Миронівського районного суду Київської області, постановлену у м. Миронівка 06 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 ландшафтного парку Трахтемирів до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Департамент екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації про визнання незаконним наказу, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В березні 2017 року Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів звернувся до суду із даним позовом, просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:004/00016460 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984000:01:004:0016, зареєстроване 01 квітня 2014 року з індексним номером 5214203 на ім'я ОСОБА_4

Посилався на те, що ОСОБА_2 ландшафтний парк Трахтемирів був організований та набув статусу об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення, у межах Київської області ландшафтний парк розміщується на територіях в тому числі Миронівського району, охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Дніпровського коридору екологічної мережі України.

На підставі листа Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації на адресу ландшафтного парку встановлено, що формування земельної ділянки із кадастровим номером 3222984000:01:004:0016 на території парку здійснено з порушенням п. 3 ч. 1 ст. 186 ЗК України, а саме проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території природно-заповідного фонду, підлягають погодженню з органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, даного погодження не було надано. Виявлені порушення призводять до порушення цілісності земель регіонального ландшафтного парку, що створює загрозу його існування.

Також ОСОБА_2 ландшафтний парк Трахтемирів звернувся до суду із заявою про забезпечення позову по справі у вигляді накладення арешту на спірну земельну ділянку, що належить ОСОБА_5 та знаходиться в оренді ПП Коритищанське в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області та на території ОСОБА_2 ландшафтного парку Трахтемирів , шляхом заборони відчуження та здійснення будь-яких реєстраційних дій, в тому числі переоформлення земельної ділянки, здача в оренду, реєстрація права оренди, об'єднання, поділ, зміна кадастрових номерів, оформлення технічної документації, заборона будь-ким використання земельної ділянки.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 06 лютого 2018 року заяву частково задоволено, забезпечено позов ОСОБА_2 ландшафтного парку Трахтемирів шляхом накладення арешту на нерухоме майно у виді земельної ділянки з кадастровим номером 3222984000:01:004:0016, призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, належної ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на земельну ділянку, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 22420172, який полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та користування такою земельною ділянкою. В задоволенні заяви в іншій частині вимог відмовлено.

ПП Коритищанське , не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, та вважаючи, що його права порушено, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 06 лютого 2018 року в частині заборони користування такою земельною ділянкою.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ОСОБА_5, реалізуючи своє право власності, згідно договору оренди № 332 від 23 листопада 2017 року передала ПП Коритищанське земельну ділянку із кадастровим номером 3222984000:01:004:0016 пл. 2 га., строком на 10 років, для вирощування товарної сільськогосподарської продукції. Виконуючи зобов'язання за вказаним договором, ПП Коритищанське засіяло вказану земельну ділянку. Оскаржувана ухвала Миронівського районного суду Київської області від 06 лютого 2018 року порушує права підприємства на ведення господарської діяльності на орендованій земельній ділянці.

Вказує, що згідно положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Прийняттям даної ухвали суд порушив право ПП Коритищанське на здійснення господарської діяльності на орендованій земельній ділянці, унеможлививши проводити догляд за посіяними культурами.

Згідно листа Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації від 14 листопада 2017 року межі регіонального ландшафтного парку в натурі не винесено та охоронне зобов'язання на нього відсутнє. Крім того, відсутній Проект організації ОСОБА_2 ландшафтного парку Трахтемирів .

Позивач ОСОБА_2 ландшафтний парк Трахтемирів подав відзив на апеляційну скаргу, де вказував, що рішення судді щодо забезпечення позову законне та обґрунтоване, в процесі розгляду заяви позивача щодо забезпечення позову суд не припустився порушень норм матеріального та процесуального права.

До апеляційної скарги ПП Коротищанське не додано копії ухвали від 06 лютого 2018 року по справі № 371/450/17, у своїй скарзі просить скасувати ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 06 лютого 2018 року у справі № 371/463/17, а апеляційне провадження відкрито на рішення суду щодо забезпечення позову по справі № 371/450/17. До апеляційної скарги не додано копії квитанції про сплату судового збору, в тексті апеляційної скарги не зазначено усі учасники процесу, а повноваження адвоката ОСОБА_6 не підтверджені.

02 липня 2018 року Миронівський районний суд Київської області по даній справі позов задовольнив частково, визнав незаконним та скасував наказ від 11 березня 2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та надання у власність, скасував свідоцтво про право власності на нерухоме майно, відтак твердження апеляційної скарги про відсутність проекту організації ОСОБА_2 ландшафтного парку Трахтемирів свідчать про необхідність захищати об'єкт природно-заповідного фонду України.

Вказував також, що ПП Коротищанське володіло інформацією стосовно ризиків відповідальності за проведення будь-яких робіт щодо знищення ОСОБА_2 ландшафтного парку Трахтемирів та настання юридичних наслідків.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_2 ландшафтного парку Трахтемирів про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами дійсно виник спір з приводу об'єкта нерухомості, яким є земельна ділянка з кадастровим номером 3222984000:01:004:0016; звертаючись з заявою, заявник вказав причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, зазначив обставини, які несуть реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, та вказують на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, або поновлення оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся. Існує ризик перетворення чи відчуження земельної ділянки, яка є предметом спору. Заява про забезпечення позову є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову у вигляді арешту майна. Вказаний вид забезпечення позову, який просить застосувати заявник, відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається. Предметом позову є матеріально-правова вимога, що кореспондує із способами захисту порушеного права. Предмет позову має правовий характер і випливає з певних матеріально-правових відносин. Заявлене клопотання про забезпечення позову по суті спрямоване до відповідача. Враховуючи пов'язаність заходів забезпечення позову з предметом спору, наявність обставин, які свідчать про можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення позову, застосування заходів забезпечення позову є доцільним.

Відповідно до статей 149, 150 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що звертаючись до суду із даним позовом в березні 2017 року, Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів посилався на те, що парк був організований та набув статусу об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення. У межах Київської області ландшафтний парк розміщується на територіях в тому числі Миронівського району, охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Дніпровського коридору екологічної мережі України. На підставі листа Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації на адресу ландшафтного парку встановлено, що формування земельної ділянки із кадастровим номером 3222984000:01004:0016 на території парку здійснено з порушенням п. 3 ч. 1 ст. 186 ЗК України, а саме проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території природно-заповідного фонду, підлягають погодженню з органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, даного погодження не було надано. Виявлені порушення призводять до порушення цілісності земель регіонального ландшафтного парку, що створює загрозу його існування.

Таким чином, в разі задоволення позову ОСОБА_2 ландшафтного парку Трахтемирів індивідуальний правовий акт органу державної влади та правовстановлюючий документ, на підставі яких відповідач ОСОБА_4 набув права власності на земельну ділянку, яке в подальшому перейшло до відповідача ОСОБА_5, можуть бути визнані недійсними.

Відповідно до ст. 178 ЦК України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Оскільки земельні ділянки як об'єкти цивільних прав не вилучені та не обмежені в обороті, ризик відчуження спірного майна за умови невжиття заходів забезпечення позову є постійним, а отже є ризик, що відповідач ОСОБА_5 у даному випадку як власник спірної земельної ділянки при її відчуженні стане неналежним відповідачем і вимоги до неї задоволенню не підлягатимуть.

З огляду на викладене ґрунтуються на законі та відповідають матеріалам справи висновки суду першої інстанції про те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення заявлених позовних вимог.

В даній частині ухвала Миронівського районного суду Київської області від 06 лютого 2018 року ніким не оскаржується.

Разом із тим, судом першої інстанції додатково забезпечено позов ОСОБА_2 ландшафтного парку Трахтемирів шляхом тимчасового позбавлення права на користування земельною ділянкою.

При цьому суд помилково вважав, що арешт майна полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та користування земельною ділянкою, не звернувши уваги, що відчуження є одним із видів юридичного розпорядження майном, а користування таким майном при застосуванні лише такого виду забезпечення позову, як накладення арешту, не забороняється.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач вказував, що спірна земельна ділянка, щодо якої він просить вжити заходи забезпечення позову, знаходиться у оренді ПП Коритищанське на підставі договору, укладеного із нинішнім власником земельної ділянки ОСОБА_5, і дане речове право зареєстроване в державному реєстрі прав 08 грудня 2017 року (а. с. 15), однак дані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, і не враховано, що обмеження користування земельною ділянкою із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, щодо якої укладено договір оренди, який не оспорено, беззаперечно перешкоджає господарській діяльності орендаря.

Судом також не надано оцінки відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 ландшафтний парк Трахтемирів жодним чином не обґрунтовує, яким чином забезпечення позову у вигляді заборони користування земельною ділянкою може істотно ускладнити чи унеможливити рішення суду у разі задоволення позовних вимог про скасування наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:004:00016460 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984000:01:004:0016, зареєстроване 01 квітня 2014 року з індексним номером 5214203 на ім'я ОСОБА_4

Оцінюючи доводи відзиву позивача на апеляційну скаргу, що адвокат у своїй скарзі просить скасувати ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 06 лютого 2018 року у справі № 371/463/17, а апеляційне провадження № 22-ц/780/3527/18 відкрито на рішення суду щодо забезпечення позову по справі Миронівського районного суду Київської області № 371/450/17, і вказує, що земельна ділянка є предметом спору у цивільній справі № 371/452/17, апеляційний суд враховує наступне.

Так, у вступній та описовій частині апеляційної скарги ПП Коритищанське зазначено, що вона подається на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 06 лютого 2018 року у справі № 371/450/17, якою забезпечено позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку із кадастровим номером 3222984000:01:004:0016 пл. 2 га. для ведення особистого селянського господарства на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, яка і є предметом спору у даній справі.

Таким чином, із змісту апеляційної скарги логічно та беззаперечно випливає, що вона подана саме на ухвалу від 06 лютого 2018 року у справі № 371/450/17, і зазначення іншого номеру справи в прохальній частині апеляційної скарги є нічим іншим, ніж опискою, яка не перешкоджає її розгляду.

За таких обставин, залишення без руху апеляційної скарги із цих суто формальних підстав, які не перешкоджають її розгляду, було би порушенням права третьої особи на доступ до правосуддя.

Із цих же підстав відхиляються доводи відзиву щодо відсутності копій квитанцій щодо сплати судового збору, враховуючи, що в матеріалах справи наявний оригінал квитанції про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі, встановленому Законом України Про судовий збір , що має значення лише до суду на стадії надходження апеляційної скарги, і жодної інформації по суті апеляційної скарги, що розглядається, копія зазначеної квитанції для інших учасників справи не містить.

Крім того, виходячи із систематичного тлумачення змісту п.п. 2, 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України, документи, що підтверджують сплату судового збору, не належать до доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, які повинна надавати особа, яка подає апеляційну скаргу.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу, що повноваження адвоката ОСОБА_6 на представництво інтересів ПП Коритищанське не є підтвердженими, спростовуються матеріалами справи, оскільки до самої апеляційної скарги додано довіреність, видану ПП Коритищанське 02 березня 2018 року, якою підприємство уповноважило адвоката ОСОБА_6 представляти інтереси підприємства в судах різних інстанцій, та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а. с. 53, 54 т. 2), будь-якими доказами дані повноваження не спростовані.

Також помилковими є доводи відзиву на апеляційну скаргу щодо неповного зазначення учасників справи у тексті апеляційної скарги, оскільки на першому аркуші апеляційної скарги вказано позивача - ОСОБА_2 ландшафтний парк Трахтемирів , відповідачі - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також третя особа - Департамент екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації.

Зазначено також інші необхідні реквізити, передбачені вимогами ч. 2 ст. 356 ЦПК України щодо форми та змісту апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи відзиву, що внаслідок скасування заходу забезпечення позову відповідальність за збереження земельної ділянки із кадастровим номером 3222984000:01:004:0016 від подальшого руйнування, псування, використання поза правовим полем України та фактичне знищення буде покладено на державу, апеляційний суд враховує, що будь-яких доказів зазначеного руйнування, псування або іншого пошкодження спірної земельної ділянки позивачем до суду надано не було.

Враховуючи позовні вимоги і зміст позову, апеляційний суд приходить до висновку, що забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірну земельну ділянку, який полягає у забороні розпорядження нею, в даному випадку є достатнім для ефективного захисту прав позивача, і додаткових видів забезпечення позов не потребує.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду в частині забезпечення позову у вигляді заборони користування земельною ділянкою відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України - скасуванню, оскільки постановлена із порушенням норм процесуального права, із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині.

В іншій частині ухвала Миронівського районного суду Київської області від 06 лютого 2018 року є законною, обґрунтованою і ніким не оскаржується.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат і стягує із позивача на користь ПП Коритищанське судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 1762 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Коритищанське задовольнити.

Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 06 лютого 2018 року, якою накладено арешт на нерухоме майно у вигляді земельної ділянки із кадастровим номером 3222984000:01:004:0016, призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області в частині тимчасового позбавлення права користування такою земельною ділянкою - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Відмовити ОСОБА_2 ландшафтному парку Трахтемирів в задоволенні заяви про забезпечення позову до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Департамент екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації про визнання незаконним наказу, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку у вигляді заборони користування земельною ділянкою.

В іншій частині ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 06 лютого 2018 року залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_2 ландшафтного парку Трахтемирів (Київська область, Миронівський район, с. Малий Букрин, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21679697) на користь Приватного підприємства Коритищанське (Київська область, Миронівський район, м. Миронівка вул. Черненка 37 ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33111530) судові витрати в розмірі 1762 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 06 вересня 2018 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Сержанюк А.С.

ОСОБА_7