Постанова

від 12.03.2019 по справі 371/450/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 371/450/17 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Капшук Л.О.

12 березня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Саліхова В.В.

суддів: Вербової І.М., Поліщук Н.В.,

секретаря судового засідання: Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу приватного підприємства Коритищанське на рішення Миронівського районного суду Київської області від 02 липня 2018 року в справі за позовом Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області Юзика Олександра Миколайовича, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Департамент екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації, приватне підприємство Коритищанське про визнання незаконним наказу про затвердження документації із землеустрою, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів звернувся до суду із вищевказаним позовом та просив:

поновити строк звернення до суду;

визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 11 березня 2014 року №КИ/3222984000:01:004/00016460 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, надано йому у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області;

скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2, індексний номер 19948387, видане Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції 03 квітня 2014 року ОСОБА_3 на вищевказану земельну ділянку.

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2327/2019 Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 02 липня 2018 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:004/00016460 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області. Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2, індексний номер 19948387, видане Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції 03 квітня 2014 року ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, призначену для ведення особистого селянського господарства, номер запису про право власності 5214203. Решту вимог залишено без задоволення. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_3 на користь Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів понесені судові витрати в розмірі по 2 005 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі приватне підприємство Коритищанське просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилається на неповне з'ясування та недоведеність судом обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В обґрунтування своїх доводів вказує, що у позивача не існує жодного права на спірну земельну ділянку та відсутні докази на підтвердження належності останньої до земель природно-заповідного фонду. Зазначає, що процедура створення позивача не була дотримана. Звертає увагу на те, що єдиним документом, який підтверджує права позивача на земельну ділянку є проект організації регіонального ландшафтного парку, який не був доданий до матеріалів справи. Вказує, що позивачем пропущені строки позовної давності звернення до суду. Зазначає, що ОСОБА_3 отримав спірну земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Головного управління Держгеокадастру у Київській області просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Зазначила, що Головне Управління не мало підстав відмовити у затвердженні проекту землеустрою, оскільки відповідно до проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, позивач не вніс відомостей про земельні ділянки природно-заповідного фонду до Державного земельного кадастру. Вказує, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження створення РЛП Трахтемирів як об'єкту природно-заповідного фонду та відомості про вищевказані об'єкти по Малобукринській та Грушівській сільських радах не обліковуються.

У судовому засіданні представник приватного підприємства Коритищанське підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній та просила останню задовольнити.

Представник Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів заперечувала проти апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомили.

Київським апеляційним судом здійснювалося оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України ОСОБА_3, ОСОБА_5

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41 Пономарьов проти України суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності інших учасників процесу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників приватного підприємства Коритищанське та Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача доведено належними та допустимими доказами факт порушення прав позивача та факт передачі земельної ділянки у власність відповідачу для ведення особистого селянського господарства без дотримання встановленої законом процедури такої передачі. Підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні, оскільки такий строк не пропущено позивачем.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів.

Судом першої інстанції та апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до пунктів 1.2 - 1.4 Положення Про регіональний ландшафтний парк Трахтемирів РЛП є природоохоронною, науково-дослідною та еколого-просвітницькою установою, територія й акваторія якої включає природні комплекси й об'єкти, що мають особливу екологічну, історичну і естетичну цінність і які призначені для використання в природоохоронних, наукових, просвітницьких, культурних, обмежено-рекреаційних цілях і для регульованого туризму.

Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів перебуває на обліку територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Дніпровського коридору Екологічної мережі України.

Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів згідно рішення Київської обласної ради № 168-10-ХХІІІ від 17.02.2000 та рішення Черкаської обласної ради № 14-4 від 26.02.2000 Про організацію регіонального парку Трахтемирів був організований та набув статусу об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення.

Відповідно до п. 1 рішення Київської обласної ради від 17.02.2000 №168-10-ХХІІІ об'єкт природно-заповідного фонду РЛП Трахтемирів організовано у власності АТЗТ Аграрно-екологічне об'єднання Трахтемирів площею - 5148,7 га на землях Малобукринської та Грушівської сільських рад Миронівського району Київської області без вилучення земель у землекористувача. Пунктом 2.2. даного рішення облрада зобов'язала АТЗТ АБО Трахтемирів протягом 2000 року розробити і подати на затвердження обласної ради проект організації РЛП Трахтемирів .

Згідно даних обліку територій та об'єктів природно-заповідного фонду України Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів в Київській області розташований та знаходиться в межах Малобукринської та Грушевської сільських рад Миронівського району та займає площу 5148,7 га.

Такі обставини підтверджені рішенням Київської обласної ради двадцять третього скликання № 168-10-ХХІІІ від 17.02.2000, даними листа Департаменту заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів України № 143/09/04-14 від 12.02.2014, листа Департаменту екомережі та природно-заповідного фонду Міністерства екології та природних ресурсів України № 8-03/21-18 від 09 січня 2018 року, листа Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації № 02-09/14 від 21 лютого 2018 року.

08 жовтня 1999 року директором Наукового центру досліджень з проблем заповідної справи затверджено Проект створення регіонального ландшафтного парку Трахтемирів .

Згідно даних Проекту створення РЛП Трахтемирів , Державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду України Міністерства екології та природних ресурсів України, карти-схеми регіонального ландшафтного парку Трахтемирів та схеми розташування земельної ділянки, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 розташована в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, знаходиться на території РЛП Трахтемирів .

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від 27 січня 2014 року № КИ/3222984000:01:004/00014812 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області.

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від 11 березня 2014 року №КИ/3222984000:01:004/00016460 Про затвердження документації землеустрою та надання земельної ділянки у власність затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, надано йому у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_3, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області (т. 1, а. с. 32, 125).

03 квітня 2014 року Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2, індексний номер 19948387, на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, призначену для ведення особистого селянського господарства, номер запису про право власності 5214203 (т. 1, а. с. 123).

Позивач зазначив, що Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів на підставі статей 51-53 Закону України Про природно-заповідний фонд України , пункту 24 частини 1 статті 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , пункту 4 частини 1 статті 24 ЦК УРСР та згідно рішення Про організацію регіонального парку Трахтемирів , прийнятого Черкаською (№14-4 від 26.02.2000) та Київською (№ 168-10-ХХІІІ від 17.02.2000) обласних Рад, був організований та набув статусу об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення.

У межах Київської області РЛП розміщується на території, що розташована на землях Малобукринської та Грушівської сільських рад Миронівського району, та займає площу 5148,7 га. РЛП охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Дніпровського коридору Екологічної мережі України.

РЛП є природоохоронною, науково-дослідною та еколого-просвітницькою установою, територія й акваторія якої включає природні комплекси й об'єкти, що мають особливу екологічну, історичну і естетичну цінність, і які призначені для використання в природоохоронних, наукових, просвітницьких, культурних, обмежено-рекреаційних цілях і для регульованого туризму.

Вказав, що ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечитиме статусу і завданням РЛП, оскільки може перешкоджати збереженню РЛП в природному стані як унікального комплексу, а також забезпеченню умов організованого відпочинку населення, такі дії були здійснені з порушенням процедури, встановленої законом.

Відведення земельної ділянки у власність чи користування повинно проводитись у чіткій відповідності із процедурою, визначеною Земельним Кодексом України та іншими законами і підзаконними актами. За змістом листа Департаменту екології та природних ресурсів Київської ОДА від 02.02.2015 № 05.1-08.3/561 формування земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 на території РЛП проведено з порушенням статті 186 частини 1 пункту 3 ЗК України, оскільки проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території об'єкта ПЗФ, підлягають погодженню з органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Зазначає, що такого погодження відповідачу не було надано.

До компетенції Департаменту екології та природних ресурсів при КОДА у сфері земельних ресурсів належить погодження в межах повноважень проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Адміністрація РЛП, відповідно до покладених на неї завдань, зверталась до Департаменту екології та природних ресурсів при Київській ОДА, Миронівської прокуратури, прокуратури Київської області стосовно неправомірних дій щодо передачі земельної ділянки з державної форми власності до приватної.

Наведені порушення призводять до порушення цілісності земель РЛП, що створює загрозу його існування. Вказані порушення можуть перешкоджати створенню умов для ефективного туризму, відпочинку, та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів.

Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів вважає, що пропустив строк звернення до суду з вимогою про скасування Наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від11.03.2014 КИ/3222984000:01:004/00016460 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , що став підставою для державної реєстрації права на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, з поважних причин. Копію оскаржуваного наказу отримав 09.03.2017.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Згідно статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За положеннями статті 81 ЗК України однією з підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки є безоплатна їх передача із земель державної і комунальної власності.

Згідно статті 5 Закону України Про особисте селянське господарство для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектарів, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. а ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 8 ст. 118 ЗК України).

Громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара (п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України).

Згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

На час виникнення спірних правовідносин Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) було центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовувалася і координувалася Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входило до системи органів виконавчої влади і забезпечувало реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Згідно Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 10.05.2012 № 258 (яке було чинне на момент виникнення спірних відносин) Головне управління Держземагентства в області було територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане. Завданням Головного управління була реалізація повноважень Держземагентства України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Відповідно до пункту 9 вказаного Положення (що втратило чинність на підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства № 49 від 16.02.2015) Головне управління у межах своїх повноважень видавало накази організаційно-розпорядчого характеру.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що Головне Управління Держземагенства у Київській області за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має право надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або надати мотивовану відмову у його наданні, - з підстав, які прямо зазначені статтею 118 ЗК України та затверджує проекти землеустрою.

Встановлено, що оспорюваний позивачем наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 11 березня 2014 року №КИ/3222984000:01:004/00016460 Про затвердження документації землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, надано йому у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, прийнятий територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України (т. 1, а. с. 125).

Згідно з частинами 1, 4 статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до вказаного органу за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини 3 вказаної статті ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об'єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Частиною 6 статті 186-1 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів визначає Закон України Про природно-заповідний фонд України .

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 1 Закону України Про природно-заповідний фонд України завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.

За статтею 2 Закону відносини в галузі охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України Про охорону навколишнього природного середовища , цим Законом та іншими актами законодавства України.

Частиною 3 статті 7 Закону України Про природно-заповідний фонд України передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до частини 4 вказаної статті Закону межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Статтею 9 Закону визначено допустимі цілі та види використання природно-заповідного фонду та встановлено можливість здійснення діяльності, яка не суперечитиме цільовому призначенню територій та об'єктів даного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворенню та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.

Відповідно до Закону України Про місцеві державні адміністрації , постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 року № 606 Про затвердження рекомендаційних переліків структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної у м. Києві та Севастополі державних адміністрацій , Типового положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 № 887, розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 16.05.2013 № 190 Про створення департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації було затверджено в попередній редакції Положення про департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації.

Згідно з Положенням до компетенції Департаменту у сфері земельних ресурсів належить погодження в межах повноважень проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів згідно рішення Київської обласної ради № 168-10-ХХІІІ від 17.02.2000 та рішення Черкаської обласної ради № 14-4 від 26.02.2000 Про організацію регіонального парку Трахтемирів був організований та набув статусу об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення.

Відповідно до п. 1 рішення Київської обласної ради від 17.02.2000 №168-10-ХХІІІ об'єкт природно-заповідного фонду РЛП Трахтемирів організовано у власності АТЗТ Аграрно-екологічне об'єднання Трахтемирів площею - 5148,7 га на землях Малобукринської та Грушівської сільських рад Миронівського району Київської області без вилучення земель у землекористувача. Пунктом 2.2. даного рішення облрада зобов'язала АТЗТ АБО Трахтемирів протягом 2000 року розробити і подати на затвердження обласної ради проект організації РЛП Трахтемирів .

Згідно даних обліку територій та об'єктів природно-заповідного фонду України Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів в Київській області розташований та знаходиться в межах Малобукринської та Грушевської сільських рад Миронівського району та займає площу 5 148,7 га.

Такі обставини підтверджені рішенням Київської обласної ради двадцять третього скликання № 168-10-ХХІІІ від 17.02.2000, даними листа Департаменту заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів України № 143/09/04-14 від 12.02.2014, листа Департаменту екомережі та природно-заповідного фонду Міністерства екології та природних ресурсів України № 8-03/21-18 від 09 січня 2018 року, листа Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації № 02-09/14 від 21 лютого 2018 року.

Відповідно до пунктів 1.2 - 1.4 Положення Про регіональний ландшафтний парк Трахтемирів РЛП є природоохоронною, науково-дослідною та еколого-просвітницькою установою, територія й акваторія якої включає природні комплекси й об'єкти, що мають особливу екологічну, історичну і естетичну цінність і які призначені для використання в природоохоронних, наукових, просвітницьких, культурних, обмежено-рекреаційних цілях і для регульованого туризму.

Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів перебуває на обліку територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Дніпровського коридору Екологічної мережі України.

08 жовтня 1999 року директором Наукового центру досліджень з проблем заповідної справи затверджено Проект створення регіонального ландшафтного парку Трахтемирів (т. 1, а. с. 25).

Згідно даних Проекту створення РЛП Трахтемирів , Державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду України Міністерства екології та природних ресурсів України, карти-схеми регіонального ландшафтного парку Трахтемирів та схеми розташування земельної ділянки, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 розташована в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, знаходиться на території РЛП Трахтемирів .

За наведеного, на час формування земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 , винесення оспорюваного наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка відноситься до земель природно-заповідного фонду, у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства необхідною умовою було погодження Департаментом як структурним підрозділом Київської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції здійснював заходи для отримання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, проте вони залишились безрезультатними, проект землеустрою відсутній у відповідача Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

За повідомленням Департаменту проект землеустрою щодо відведення відповідачу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області на території регіонального ландшафтного парку Трахтемирів на розгляд до Департаменту не надходив.

Такі обставини підтверджені листом директора Департаменту № 02-09/13 від 21 лютого 2018 року.

Вимоги закону щодо погодження Департаментом екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виконані не були, земельна ділянка була передана відповідачу у власність без погодження проекту зі структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Встановлені обставини свідчать про набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку з порушенням вимог Закону.

Враховуючи вищевикладене та те, що наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 11 березня 2014 року №КИ/3222984000:01:004/00016460 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, надано йому у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області є таким, що суперечить актам цивільного законодавства, порушує цивільні права та інтереси позивача, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо визнання його незаконним та скасування правильними.

Частина 1 ст. 15 ЦК закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (ст. 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (ч. 1 ст. 55).

Відповідно до ч. 1 ст.16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно зі ст. 152 ЗК держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

г) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п. 2 Постанови від 16.04.2004 №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , виходячи з положень ст. .ст. 8, 124 Конституції, ст.ст.26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК, глав 27, 33, 34 ЦК, ст.15 ЦПК, ст.12 Господарського процесуального кодексу судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Отже, оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Враховуючи визнання незаконним та скасування оскаржуваного наказу, на підставі якого прийнятий правовстановлюючий документ у виді свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2, індексний номер 19948387, видане Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції 03 квітня 2014 року ОСОБА_3 на вищевказану земельну ділянку , не може розцінюватися як такий, що відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги про те, що у позивача не існує жодного права на спірну земельну ділянку та відсутні докази на підтвердження належності останньої до земель природно-заповідного фонду є необґрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції й спростовуються матеріалами справи.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем пропущені строки позовної давності звернення до суду не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд першої інстанції дав належну оцінку вказаним обставинам, зробив свої висновки, з якими погоджується і колегія суддів, тому даний довід не є підставою для скасування або зміни рішення суду.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що при розгляді справи в суді першої інстанції стороною відповідача не заявлялося клопотання про застосування судом строку позовної давності. Вказана обставина, яка не досліджувалася судом першої інстанції, а тому відповідно до вимог чинного законодавства відсутні правові підстави щодо застосування даних норм права до спірних правовідносин.

Судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, матеріали справи та надані відповідні висновки з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з якими погоджується і колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги фактично збігаються із запереченнями на позовні вимоги, по яким суд першої інстанції надав відповіді, з якими погоджується і колегія суддів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Коритищанське залишити без задоволення.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 02 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 14.03.2019.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: І.М. Вербова

Н.В.Поліщук