Рішення

від 16.08.2018 по справі 910/2655/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.08.2018Справа № 910/2655/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Мазур В.М.

розглянувши справу № 910/2655/18

за позовом Київської міської ради

до Релігійної громади Успення Пресвятої Богородиці у Дарницькому районі

м.Києва Української православної церкви Київського патріархату

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

за участю представників сторін:

від позивача: Ткаченко О.О., довіреність № 225-КМР-2247 від 18.06.2018р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Релігійної громади Успення Пресвятої Богородиці у Дарницькому районі м. Києва Української православної церкви Київського патріархату про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за відсутності документів, які посвідчують право власності або право користування, здійснює будівництво нерухомого майна на земельній ділянці орієнтованою площею 0,3 га навпроти діл. № 77 на вул. 160-ій Садовій (біля озера "Підбірне") у Дарницькому районі м. Києва, чим порушує права територіальної громади міста Києва.

Частиною 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що загальними справами є справи, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2655/18, справу вирішено розглядати за правилами загального провадження, підготовче засідання призначено на 05.04.2018р.

03.04.2018р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі, у зв'язку на даний час коштів для оплати послуг представника по справі.

В судове засідання 05.04.2018р. представник відповідача не з'явився.

Представник позивача не заперечував щодо відкладення підготовчого засідання по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2018р. відкладено підготовче засідання на 19.04.2018р.

19.04.2018р. на адресу Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує.

Присутній у судовому засіданні 19.04.2018р. представник позивача просив надати йому час ознайомитись з відзивом на позовну заяву, оскільки станом на день розгляду справи Київська міська рада відзив відповідача не отримала.

Представник відповідача проти відкладення розгляду справи не заперечував.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 ГПК України, в підготовчому засіданні була оголошена перерва до 04.05.2018р.

В судовому засіданні 04.05.2018р. представник відповідача подав клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та на час проведення судової експертизи зупинити провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2018р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/2655/18 на 30 днів та підготовче засідання у справі № 910/2655/18 відкладено на 31.05.2018р.

До початку судового засідання 31.05.2018р. через загальний відділ господарського суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони здійснення відповідачем будівництва на спірній земельній ділянці до набрання судовим рішенням законної сили; відповідь на відзив та заперечення на правову позицію щодо проведення експертизи.

Присутній у судовому засіданні 31.05.2018р. представник позивача просив задовольнити заяву про забезпечення позову та надав представнику відповідача копії відповіді на відзив та заперечень на правову позицію щодо проведення експертизи.

Представник відповідача просив надати йому час на ознайомлення з поданими позивачем документами.

Суд, на підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України, оголосив в судовому засіданні перерву до 14.06.2018р. та ухвалив повернути заява про забезпечення позову, у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

13.06.2018р. через загальний відділ господарського суду від представника відповідача надійшли заперечення на правову позицію щодо проведення експертизи.

Присутній у судовому засіданні 14.06.2018р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та заперечив щодо призначення у справі судової експертизи, посилаючись на те, що заявлений предмет спору не потребує проведення експертного дослідження.

Представник відповідача наполягав на призначенні судової будівельно-технічної експертизи для встановлення стану спірної земельної ділянки.

Суд, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, без виходу до нарадчої кімнати ухвалив відмовити в задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи з огляду на його безпідставність.

Оскільки у підготовчому засіданні 14.06.2018 р. вирішені питання, зазначені у ч. 2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України, а також здійснені усі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.07.2018р.

В судовому засіданні 12.07.2018р. представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зверненням до Київської міської ради з пропозицією укладення мирової угоди по справі № 910/2655/18.

Представник позивача не заперечував щодо перенесення судового засідання для розгляду пропозиції відповідача щодо мирного врегулювання спору.

Відповідно до ч. 6 ст. 216 ГПК України та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якою визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 02.08.2018р.

Присутній у судовому засіданні 02.08.2018р. представник позивача просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача зазначив про те, що попередньо отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою, що є підставою для перенесення судового засідання.

Представник позивача зазначив, що відповідачу не надавався дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Представник відповідача просив надати час для перевірки інформації, повідомленої позивачем.

Відповідно до ч. 6 ст. 216 ГПК України та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 16.08.2018р.

Присутній у судовому засіданні 16.08.2018р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з посиланням на обставини, наведені у позовній заяві, та подав письмові пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважної причини або без повідомлення причин неявки.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача про дату і час проведення судового засідання 16.08.2018р. був повідомлений у попередньому судовому засіданні під розписку, проте про причини неявки в судове засідання господарський суд не повідомив.

Відтак, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 16.08.2018р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасника судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2017р. посадовою особою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003р. № 16/890, ст.ст. 187,189 Земельного кодексу України, головним спеціалістом ОСОБА_2, в присутності начальника відділу землеустрою та моніторингу земель Дарницького району м. Києва ОСОБА_3, було проведено обстеження земельної ділянки, розташованої навпроти діл. № 77 на вул. 160-ій Садовій (біля озера Підбірне ) у Дарницькому районі м. Києва, за результатами якого складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 17-0122-02 від 21.12.2017р., копія якого долучена до позовної заяви.

Відповідно до акту № 17-0122-02 від 21.12.2017р., встановлено, що Релігійна громада Успення Пресвятої Богородиці у Дарницькому районі м. Києва УПЦ Київського патріархату здійснює будівельні роботи на земельній ділянці орієнтовною площею 0,3 га навпроти діл. № 77 на вул. 160-ій Садовій (біля озера Підбірне ) у Дарницькому районі м. Києва за відсутності рішень Київської міської ради щодо передачі зазначеної земельної ділянки у власність (користування).

Отже, посадовою особою Департаменту земельних ресурсів ОСОБА_2 було виявлено порушення пункту б) ст. 211 Земельного кодексу України - самовільне зайняття земельної ділянки.

21.12.2017р. на адресу Релігійної громади Успення Пресвятої Богородиці у Дарницькому районі м. Києва УПЦ Київського патріархату була направлена вказівка щодо усунення порушень земельного законодавства у десятиденний строк.

Як вбачається з доданого до матеріалів справи Витягу з бази даних міського земельного кадастру станом на 01.03.2018р. - Реєстр земельних ділянок, черговий план - будь-яка земельна ділянка по вул. 160-ій Садовій у Дарницькому районі м. Києва за відповідачем не зареєстрована.

Отже, спір у даній справі виник щодо самовільного (без відповідних правовстановлюючих документів) використання відповідачем земельної ділянки орієнтовною площею 0,3 га навпроти діл. № 77 на вул. 160-ій Садовій (біля озера Підбірне ) у Дарницькому районі м. Києва, яка належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує на те, що на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,03 га, яка розташована навпроти ділянки № 77 на вул. 160-Садовій (біля озера Підбірне ) у Дарницькому районі міста Києва тривалий час знаходилося сміттєзвалище побутового сміття, яке стихійно виникло і роками розросталося, у зв'язку з безвідповідальним ставленням мешканців, а особливо членів Садівничих товариств, які розташовані поруч. Сама земельна ділянка була занедбаною, містила, велику кількість дерев, гілки з яких падали на голови людей, які приходили повз, під час сильних поривів вітру, створюючи загрозу їх життю та здоров'ю.

Біля вищевказаної земельної ділянки, побудований Духовний Центр Храму Успення Пресвятої Богородиці (за адресою: м. Київ, вул. Садова 73-а). Після отримання, 15 лютого 2016 року, від Дарницької районної в місті Києві Державної адміністрації, дозволу на проведення робіт з благоустрою (Вих. № 101-1368/02) на вищевказаній земельній ділянці, Релігійна організація Релігійна громада Успення Пресвятої Богородиці у Дарницькому районі м. Києва Української православної церкви Київського патріархату вивезла за власні кошти, а саме за рахунок пожертвувань парафіян на її користь, все побутове сміття, яке там знаходилося. Також представники Релігійної організації, за власні кошти, розчистили зарослі та підрізали старі дерева.

Зважаючи на попередню занедбаність земельної ділянки, яку Релігійна організація привела до ладу за власні кошти, за рахунок пожертвувань своїх прихожан, її непотрібність та невикористання, а також існуючу необхідність в будівництві ще однієї, більшої церкви, а також те, що три фізичні особи відмовилися від подальшої приватизації цієї земельної ділянки на користь Релігійної організації (копії нотаріально посвідчених заяв додані до відзиву), Релігійна організація почала будувати на цій земельній ділянці Храм Різдва Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. При цьому, Релігійна організація неодноразово зверталася до Голови Київської міської державної адміністрації в м. Києві, з проханнями допомогти в державній реєстрації цієї земельної ділянки. Також, Релігійною організацією зібрано 600 підписів з проханнями парафіян до Київської міської державної адміністрації в м. Києві на виділення цієї земельної ділянки для храму (довідка додається до відзиву).

Крім того, 29 березня 2018 року Релігійна організація подала до Київської міської ради клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (копія клопотання додана до відзиву).

Отже, на думку відповідача, оскільки Релігійна організація вжила заходи для оформлення прав на земельну ділянку, але в неї відсутні кошти на отримання правової допомоги, тому раніше вжиті заходи щодо оформлення спірної земельної ділянки не відповідали встановленій законом процедурі, проте на даний час відповідач вже належним чином звернувся до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, окрім цього, релігійні організації мають право на отримання земельних ділянок у безоплатне постійне; релігійна організація є неприбутковою організацією, яка не має на меті одержання прибутку, і планує використання спірної земельної ділянки виключно задля суспільних потреб та інтересів парафіян храму, а відтак наявні підстави для відмови в позові.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За змістом ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Як встановлено судом, спір у справі виник у зв'язку з виявленням факту використання відповідачем без документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, орієнтовною площею 0,3 га, яка розташована навпроти діл. № 77 на вул. 160-ій Садовій (біля озера Підбірне ) у Дарницькому районі м. Києва, та проведення на ній будівництва храму.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Положеннями ст. 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища та зазначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, в тому числі, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Аналогічні положення наведені в ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, делеговані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Оскільки спірна земельна ділянка, яка, за твердженням позивача, використовуються відповідачем без будь-яких правових підстав, знаходиться на території міста Києва, суд дійшов висновку, що Київська міська рада, як орган місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження землями територіальної громади міста Києва та який уповноважений на здійснення в межах своєї території контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з огляду на заявлені предмет позову та підстави позову, є належним позивачем у даній справі.

За змістом ст. 2 Закону України "Про охорону земель", об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статтею 189 Земельного кодексу України та статтею 20 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюють сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.

За змістом Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 року № 16/890, самоврядний контроль за використанням і охороною земель полягає у забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства та включає правові, економічні і соціальні заходи, спрямовані на додержання вимог земельного законодавства. Самоврядний контроль повинен здійснюватись систематично, регулярно і своєчасно, що значно підвищує ефективність та результативність контрольної діяльності. Самоврядний контроль за використанням і охороною земель передбачає постійне спостереження за станом земель, отримання від землекористувачів і землевласників відповідної проміжної та підсумкової інформації про використання земель, аналіз цієї інформації та результатів моніторингу. Усі землі в межах міста Києва є об'єктами самоврядного контролю та охорони.

Пунктом 10 рішення Київської міської ради від 2 квітня 2015 року N 317/1182 "Про забезпечення недопущення самочинного будівництва та самовільного зайняття земельних ділянок" передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва без відповідних дозвільних документів або виданих з порушенням законодавства чи самовільного зайняття земельної ділянки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідній районній в місті Києві державній адміністрації слід забезпечити складання акта про виявлені порушення.

Як встановлено судом, 21.12.2017р. посадовою особою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003р. № 16/890, ст.ст. 187,189 Земельного кодексу України, головним спеціалістом ОСОБА_2, в присутності начальника відділу землеустрою та моніторингу земель Дарницького району м. Києва ОСОБА_3, було проведено обстеження земельної ділянки, розташованої навпроти діл. № 77 на вул. 160-ій Садовій (біля озера Підбірне ) у Дарницькому районі м. Києва, за результатами якого складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 17-0122-02 від 21.12.2017р., копія якого долучена до позовної заяви.

Відповідно до акту № 17-0122-02 від 21.12.2017р., встановлено, що Релігійна громада Успення Пресвятої Богородиці у Дарницькому районі м. Києва УПЦ Київського патріархату здійснює будівельні роботи на земельній ділянці орієнтовною площею 0,3 га навпроти діл. № 77 на вул. 160-ій Садовій (біля озера Підбірне ) у Дарницькому районі м. Києва за відсутності рішень Київської міської ради щодо передачі зазначеної земельної ділянки у власність (користування).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 роз'яснено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а також передбаченому ст. 6 Земельного кодексу України принципі забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Частиною 2 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, згідно з положеннями законодавства України право на землю реалізується шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Визначений законодавством порядок набуття права на землю передбачає, зокрема, отримання заявником дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішення компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також про передання у власність чи користування (оренду) визначеної земельної ділянки заявникові, та отримання документів, що посвідчують права заявника на визначену земельну ділянку. Усі перелічені документи можуть свідчити або про вжиття особою заходів до оформлення права на земельну ділянку або про завершення оформлення такого права в установленому законодавством порядку.

Суд зазначає, що будь-які рішення про передачу спірної земельної ділянки орієнтовною площею 0,3 га, розташованої навпроти діл. № 77 на вул. 160-ій Садовій (біля озера Підбірне ) у Дарницькому районі м. Києва, Київською міською радою не приймались, доказів протилежного суду не надано.

При цьому, факт використання відповідачем спірної земельної ділянки, орієнтовною площею 0,3 га, розташованої навпроти діл. № 77 на вул. 160-ій Садовій (біля озера Підбірне ) у Дарницькому районі м. Києва, та проведення на ній будівництва храму за відсутності будь-яких дозвільних документів відповідачем не заперечується.

Водночас, відповідачем до матеріалів справи залучено клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відносно земельної ділянки площею 0,4 га для будівництва, експлуатації та обслуговування будівлі храму за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. Садова, 159-160. Вказане клопотання зареєстровано Департаментом земельних ресурсів за вих.. № К-33802 від 29.03.2018р., тобто після виявлення факту порушення відповідачем вимог земельного законодавства та звернення позивача 06.03.2018р. з позовом до господарського суду про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Крім того, суд звертає увагу на те, що до відзиву на позовну заяву відповідачем надано лише два звернення до Київської міської ради, в яких відповідач просив Голову Київської міської ради ОСОБА_4 сприяти в оформленні земельної ділянки за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, масив Осокорки, вул. Садова, 159-160. Водночас, належним чином було зареєстроване тільки одне звернення від 04.07.2016р.

Позивачем до матеріалів справи залучено лист Департаменту земельних ресурсів від 12.04.2018р. за вих. № ПНП-1426, яким відповідача повідомлено, що для подальшого опрацювання клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та підготовки відповідного проекту рішення Київської міської ради необхідно надати певний пакет документів, визначених законом України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядком набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017р. № 241/2463.

Також, суд вважає неналежними доказами, які не стосуються предмету спору, заяви фізичних осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в яких вказані особи відмовились від приватизації земельних ділянок на користь Релігійної громади Успення Пресвятої Богородиці у Дарницькому районі м. Києва УПЦ Київського патріархату, оскільки у наданих суду копіях заяв зазначені земельні ділянки, які розташовані за іншими адресами, ніж спірна земельна ділянка.

Окрім того, дозвіл про проведення робіт з благоустрою, виданий Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією 15.02.2016р. за № 101-1368/02, стосувалося благоустрою прибережної ділянки, прилеглої до пляжу на вул. Садовій, 159 , тоді як спірна земельна ділянка орієнтовною площею 0,3 га, розташована навпроти діл. №77 на вул. 160-ій Садовій у Дарницькому районі м. Києва, тобто вказаний дозвіл також стосувався іншої земельної ділянки.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За наведених обставин, оскільки спірна земельна ділянка орієнтовною площею 0,3 га, яка розташована навпроти діл. № 77 на вул. 160-ій Садовій (біля озера Підбірне ) у Дарницькому районі м. Києва, використовуються без правовстановлюючих документів відповідачем, таке використання порушує право територіальної громад міста Києва на землю.

За змістом ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

За змістом ч. 2 ст. 212 Земельного кодексу України, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Так, оскільки земельна ділянка орієнтовною площею 0,3 га, яка розташована навпроти діл. № 77 на вул. 160-ій Садовій (біля озера Підбірне ) у Дарницькому районі м. Києва, самовільно використовуються без правовстановлюючих документів відповідачем, така ділянка підлягає поверненню власнику землі - позивачу із приведенням їх у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

За таких обставин, позов Київської міської ради до Релігійної громади Успення Пресвятої Богородиці у Дарницькому районі м. Києва Української православної церкви Київського патріархату про зобов'язання звільнити самовільну зайняту земельну ділянку та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан, є обґрунтованим, підтверджений належними і допустимими доказами та таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Релігійну громаду Успення Пресвятої Богородиці у Дарницькому районі м. Києва Української православної церкви Київського патріархату (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 146, кв. 493; код ЄДРПОУ 35426585) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,3 га, яка розташована навпроти діл. № 77 на вул. 160-ій Садовій (біля озера Підбірне ) у Дарницькому районі м. Києва, та повернути її Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 22883141), привівши у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

3. Стягнути з Релігійної громади Успення Пресвятої Богородиці у Дарницькому районі м. Києва Української православної церкви Київського патріархату (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 146, кв. 493; код ЄДРПОУ 35426585) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 22883141) 3524,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 27.08.2018р.

Суддя А.І. Привалов