Постанова

від 28.08.2018 по справі 817/478/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2018 року

м. Київ

справа №817/478/17

касаційне провадження №К/9901/1776/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.08.2017 (суддя Жуковська Л.А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 (головуючий суддя - Іваненко Т.В., судді: Кузьменко Л.В., Франовська К.С.) у справі № 817/478/17 за позовом Приватного підприємства Спіріт Захід до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Спіріт Захід звернулось до суду з адміністративним позовом до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2016 № 0002001200.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 10.08.2017 позов задовольнив повністю.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.10.2017 залишив постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.08.2017 без змін.

Сарненська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.08.2017, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 та направити справу на новий розгляд.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, статті 36, пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує, що висновки судових інстанцій не відповідають обставинам справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Сарненською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Рівненській області проведено камеральну перевірку податкових декларацій позивача з акцизного податку за квітень - вересень 2016 року, а саме: порядку нарахування самостійно визначеного грошового зобов'язання та своєчасної сплати акцизного податку, результати якої оформлено актом від 02.11.2016 № 214/17-14-12/40124584.

За її наслідками орган доходів і зборів дійшов висновку про порушення Приватним підприємством Спіріт Захід вимог пункту 57.1 статті 57, підпункту 222.1.1 пункту 222.1 статті 222, пункту 223.1 статті 223 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з акцизного податку в сумі 52205,30 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.11.2016 № 0002001200, згідно з яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10441,06 грн.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 222.1.1 пункту 222.1 статті 222 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суми податку перераховуються до бюджету платниками акцизного податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

Згідно з пунктами 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

За правилами пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Приватним підприємством Спіріт Захід як платником податку-суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі, що здійснює реалізацію підакцизних товарів, подано до органу доходів і зборів декларації акцизного податку, в яких самостійно визначено до сплати суми грошового зобов'язання: за квітень 2016 року в розмірі 14983,00 грн.; за травень 2016 року в сумі 12502,00 грн.; за червень 2016 року в розмірі 14133,00 грн.; за липень 2016 року в сумі 13613,00 грн.; за серпень 2016 року в розмірі 13266,00 грн.; за вересень 2016 року в сумі 13693,00 грн.; за жовтень 2016 року в розмірі 16213,00 грн.; за листопад 2016 року в сумі 17311,00 грн.

Визначені у вказаних податкових деклараціях грошові зобов'язання з акцизного податку сплачено позивачем у повному обсязі та в законодавчо встановлені строки, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями від 17.05.2016 № 594, від 27.07.2016 № 838, від 30.08.2016 № 1202, від 29.09.2016 № 1564, від 27.10.2016 № 1929, від 30.11.2016 № 2301, від 28.12.2016 № 2623, які прийнято банком до виконання.

Утім, відповідно до картки особового рахунку Приватного підприємства Спіріт Захід за платежем акцизний податок за період з 29.04.2016 по 31.12.2016 кошти, сплачені позивачем на погашення грошових зобов'язань з акцизного податку за квітень - липень 2016 року, надходили до бюджету несвоєчасно.

Зокрема, кошти, сплачені згідно з платіжним дорученням від 17.05.2016 № 594, у сумі 29983,00 грн., не відображені в даних особового рахунку платника, внаслідок чого за Приватним підприємством Спіріт Захід почала обліковуватись заборгованість, у рахунок погашення якої спрямовувались кошти, що сплачувались ним у подальшому.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2016 у справі № 817/917/16, яка набрала законної сили 31.01.2017, встановлено, що несвоєчасне надходження до бюджету коштів у сумі 29983,00 грн., сплачених за платіжним дорученням від 17.05.2016 № 594 у рахунок сплати акцизного податку за квітень та травень 2016 року, мало місце внаслідок їх несвоєчасного перерахування Публічним акціонерним товариством Фідобанк , що здійснювало банківське обслуговування Приватного підприємства Спіріт Захід .

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, за змістом цієї норми процесуального права учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

Водночас передбачене частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Проте, для спростування преюдиційних обставин, передбачених зазначеною нормою, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.

Утім, органом доходів і зборів у розглядуваній ситуації на підтвердження своєї позиції щодо невчасного зарахування до бюджету суми акцизного податку в розмірі 29983,00 грн. з вини позивача, не представлено жодного іншого доказу, оцінка якому б не надавалась судами у справі № 817/917/16.

За правилами ж пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.08.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 у справі № 817/478/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк