Постанова

від 06.09.2018 по справі 311/1841/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 311/1841/18Головуючий у 1-й інстанції Сидоренко Ю.В. Пр. № 22-ц/778/3077/18Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства ММК на ухвалу судді Василівського районного суду Запорізької області від 19 червня 2018 року про відмову у задоволенні заяви Фермерського господарства ММК в особі директора ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом Фермерського господарства ММК (надалі - ФГ ММК ) до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, та зобов'язання звільнити земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ФГ ММК звернулось до суду із вищезазначеним позовом, який у подальшому уточнило (а.в.м. 14-16), та в якому просило:

- зобов'язати ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку площею 36,1145 га з кадастровим номером 2320983300:05:018:0025, яка розташована на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області,

- усунути перешкоди для подальшої діяльності позивача;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ФГ ММК шкоду за самовільне зайняття земельної ділянки в розмірі 138823,65 грн.;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ФГ ММК судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову та заяви про забезпечення позову в розмірі 6487,37 грн.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 19 червня 2018 року (а. в.м. 19) провадження за позовом позивача у цій справі відкрито.

18.06.2018 року разом із уточненим позовом ФГ ММК подана суду першої інстанції заява про забезпечення позову (а.в.м 17-18), в якій позивач просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 в межах суми позову - 138823,65 грн.

Ухвалою судді Василівського районного суду Запорізької області від 19 червня 2018 року (а.в.м. 20) у задоволенні заяви ФГ ММК про забезпечення позову у цій справі відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, позивач ФГ ММК у своїй апеляційній скарзі (а.в.м. 24-35) просило ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно, що належить ОСОБА_3, на праві приватної власності в межах суми позову - 138823,65 грн.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується (п. 8 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною скаргою відкрито (а.в.м. 40), справу призначено до апеляційного розгляду (а.в.м. 42).

Відповідач ОСОБА_3 подав через свого представника відзив на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі (а.в.м. 51-57).

У судове засідання 06 вересня 2018 року належним чином повідомлені апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи (а.в.м. 45-46) представник позивача ФГ ММК та відповідач ОСОБА_3 не з'явились, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

Відповідач ОСОБА_3 про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістив.

Позивач ФГ ММК подало апеляційному суду заяву (а.в.м. 47-49), в якій просило розглядати дану справу апеляційним судом за відсутності його представника.

В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажними причини неявки у дане судове засідання представника позивача ФГ ММК та відповідача ОСОБА_3 і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України ухвалив заяву позивача задовольнити, розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю всіх нез'явившихся учасників цієї справи за присутністю представника відповідача ОСОБА_3 за оредом - адвоката (а.в.м. 56-57) ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ФГ ММК підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 367 ч. 4 ЦПК України).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу , що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ФГ ММК про забезпечення позову у цій справі, керувався ст. ст. 149-153 ЦПК України , та виходив із наступного.

Згідно із ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У п. 4 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вивчивши зміст поданої заяви про забезпечення позову та додані до заяви документи, суд першої інстанції вважав необхідним відмовити позивачу ФГ ММК в задоволенні заяви про забезпечення позову з підстав її необґрунтованості та неконкретності, оскільки на підтвердження та в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивачем чітко та конкретно не зазначено, на яке саме рухоме та/або нерухоме майно, що належать ОСОБА_3 на праві приватної власності, позивач просив накласти арешт.

Крім того, заявником не надано жодного доказу на підтвердження належності відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної власності майна, на яке він просить накласти арешт, та тих обставин, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відсутність зазначених відомостей у заяві позбавляє суд першої інстанції можливості дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у зв'язку з чим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

Із змісту оскаржуємої ухвали суду першої інстанції у цій справі вбачається, що суд першої інстанції фактично відмовив по суті у задоволенні заяви позивача ФГ ММК про забезпечення позову у цій справі , але з формальних підстав: через відсутність в його вищезазначеній заяві інших відомостей, які були потрібні суду для забезпечення позову, зокрема інформації щодо конкретного рухомого та/або нерухомого майна, що належать ОСОБА_3 на праві приватної власності, на яке позивач просив накласти арешт та доказів на підтвердження належності цього майна відповідачу тощо.

Однак, за змістом ст. 151 ч. 1 п. 7 ЦПК України (зміст і форма заяви ) заява про забезпечення позову …повинна містити…інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

В силу вимог ст. 153 ч. 9 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

При вищевикладених обставинах, доводи позивача ФГ ММК як особи, яка подала апеляційну скаргу, лише частково ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та наявних у цій справі доказах. Допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали, що перешкоджає подальшому розгляду цієї справи, в силу вимог ст. 379 ЦПК України та підлягає скасуванню з направленням справи (вирішення питання) для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Також встановлено, що позивач ФГ ММК при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду було сплачено судовий збір у сумі 1762,00 грн. (а.в.м. 23).

Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного із розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції у подальшому за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 141, 367, 371-372, 374, 379, 381-384 ЦПК України, п. 8 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства ММК задовольнити частково.

Ухвалу судді Василівського районного суду Запорізької області від 19 червня 2018 року цій справі скасувати.

Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови у цій справі апеляційним судом складений 07.09.2018 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя ОСОБА_1 ОСОБА_5ОСОБА_6