Рішення

від 25.09.2018 по справі 311/1841/18

ВАСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 311/1841/18

Провадження № 2/311/769/2018

25.09.2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді: Сидоренко Ю.В.

при секретарі: Осінцевій Л.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом Фермерського господарства ММК до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та зобов'язання звільнити земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

01.06.2018 року до Василівського районного суду Запорізької області надійшов позов Фермерського господарства ММК , який в подальшому уточнений в редакції від 18.06.2018 року, до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, та зобов'язання звільнити земельну ділянку (а.с.41-46). В обґрунтування заявлених та в подальшому уточнених позовних вимог позивач ФГ «ММК» зазначає, що 30 березня 2018 року між Фермерським господарством ММК та фізичною особою ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки № 30/03/18, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 квітня 2018 року, та згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка відноситься до земель сільськогосподарського призначення кадастровий номер 2320983300:05:018:0025, для ведення особистого сільського господарства, яка знаходиться на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області (за межами населеного пункту), загальною площею 43,3982 га. Дана земельна ділянка належить на праві приватної власності ОСОБА_4. Спірна земельна ділянка знаходиться у позивача в орендованому користуванні на законних підставах. Наприкінці лютого поточного 2018 року було виявлено, що відповідачем вищевказана земельна ділянка була виорана та засіяна озимою пшеницею. Жодних договорів, чи документів які б надавали право користування цією ділянкою відповідачу, не має. 02 березня 2018 року власник земельної ділянки ОСОБА_5 письмово звернулася до ОСОБА_3 з вимогою припинити порушення прав власника земельної ділянки та звільнити вказану земельну ділянку, але дані дії не дали позитивного результату,.20 березня 2018 року відповідач ОСОБА_6 направив на адресу ОСОБА_4 листа.

12 квітня 2018 року представник позивача звернувся з заявою до Начальника Головного управління Держгеокадасрту в Запорізькій області з проханням провести обстеження земельної ділянки кадастровий номер №2320983300:05:018:0025 загальною площею 43,3982 га. 25 квітня 2018 року в присутності сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_7, державним і нспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Запорізькій області - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Вільнянському, Запорізькому, Новомиколаївському районах та м.Запоріжжі Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області ОСОБА_8, було здійснено виїзд на вищезазначене поле здійснено огляд земельної ділянки та встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_3, за відсутності у останнього рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду), про що свідчить Акт обстеження земельної ділянки від 25.04.2018 року № 179/0/92-18-ДК/325/АО/10/01/-18. Відповідно до зазначеного Акту, в результаті проведеного обстеження було виявлено самовільне використання ОСОБА_3 земельної ділянки. Після чого, 27 квітня 2018 року відносно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення № 179/0/92-18-ДК/0052П/07/01/-18 за ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п.Б ч.1 ст.211 Земельного кодексу України.

14 травня 2018 року постановою ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн., яку в подальшому відповідач оскаржив. Рішення по скарзі на теперішній час не прийняте. Площа самовільного зайняття земельної ділянки, а саме: засіяння озимою пшеницею, відповідно до план-схеми, виконаної інженером-землевпорядником ОСОБА_7, складає 36,1145 га.

25 квітня 2018 року представником позивача також було подано заяву до правоохоронних органів про порушення кримінального провадження з приводу самовільного зайняття земельної ділянки, яку зареєстровано за № 1495 та оскільки працівниками поліції не було здійснено виїзду на вищезазначене поле для огляду, 27 квітня 2018 року було подано заяву з проханням долучити до матеріалів провадження: плану-схеми земельної ділянки з позначенням геодезії засіву земельної ділянки, акту обстеження земельної ділянки від 25.04.2018 року № 179/о/92-18-ДК/325/АО/10/01/-18 та розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

08 травня 2018 року порушено кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12018081190000262 за ознаками кримінального правопорушенн, передбаченого ст.356 КК України. 14 травня 2018 року представника ФГ ММК було залучено до кримінального провадження, як представника потерпілого.

Згідно розрахунку, здійсненого на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 року, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Запорізькій області, шкода заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельною ділянкою, склала 138 823,65 грн. Оскільки мирним шляхом вирішити дане питання відповідач відмовився, тому позивач вимушений звернутися з даним позовом, в якому позивач просить: Зобов'язати ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку площею 36,1145 га з кадастровим номером № 2320983300:05:018:0025, яка розташована на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, та усунути перешкоди для подальшої діяльності позивача; Стягнути з ОСОБА_3 на користь Фермерського господарства ММК шкоду за самовільне зайняття земельної ділянки в розмірі 138823,65 грн.; Стягнути з ОСОБА_3 на користь Фермерського господарства ММК судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову та заяви про забезпечення позову, в розмірі 6487,37 грн.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 19 червня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.58).

13 липня 2018 року представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву (а.с.67-68).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заявлений та в подальшому уточнений позов в редакції від 18.06.2018 року підтримала у повному обсязі, просить задовольнити позов, посилаючись на підстави та обгрунтуванян, викладені у позовній заяві в редакції від 18.06.2018 року.

В судовому засідання представник відповідача ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, висловив заперечення проти заявлених позивачем позовних вимог, посилаючись на обставини, які викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.67-68), та додаткових поясненнях по справі (а.с.101-102), вказуючи про те, що договір оренди земельної ділянки ФК ММК уклало 30.03.2018 року, тож наприкінці лютого 2018 року дане господарство не мало відношення до земельної ділянки з кадастровим номером № 2320983300:05:018:0025 для ведення особистого селянського господарства загальною площею 43,3982 га. Що стосується письмової вимоги ОСОБА_4 про звільнення земельної ділянки, то вона є безпідставною, оскільки не було надано копії документів з місцем розташування її земельної ділянки на кадастровій карті, і вимога щодо самовільного зайняття ОСОБА_3 земельної ділянки та те, що він чинив перешкоджання фактичному доступу ОСОБА_4, не підтверджено. Зазначені в позові обставини щодо самовільного зайняття вищевказаної земельної ділянки суперечать наданим договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером № 2320983300:05:018:0025, який укладений 30 березня 2018 року та актом приймання передавання земельної ділянки від 30 березня 2018 року, при складанні яких не зазначено будь-яких недоліків та не вказано, що земельна ділянка зайнята або використовується іншими особами. Позивачем не вказано ту обставину, що право власності на земельну ділянку з кадастровим № 2320983300:05:018:0025 було отримано внаслідок ліквідації ОК Геліон , яке з вересня 2017 року шляхом об'єднання земельних ділянок 22 членів кооперативу Геліон і до моменту своєї ліквідації здійснювало сільськогосподарське використання ділянки, оскільки дана обставина вказує на те, що користування земельною ділянкою до отримання у власність ОСОБА_4, тобто до 23.02.2018 року, здійснювалось членами ОК Геліон , а не ОСОБА_3 Також позивач посилається на постанову ГУ ДЗК в Запорізькій області від 14 травня 2018 року, якою його було визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП та накладено стягнення у розмірі 170,00 гривень. Проте висновок про самовільне зайняття земельної ділянки з кадастровим № 2320983300:05:018:0025 ОСОБА_3 здійснено лише на підставі заяви ФК ММК , огляд вищевказаної земельної ділянки проводився без участі ОСОБА_3 та враховувалось лише твердження заявника. Дана постанова була оскаржена та 09.07.2018 року представником ГУ ДЗК у Запорізькій області подано клопотання про закриття провадження по справі у зв'язку з скасування спірної постанови від 14.05.2018 року щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності. Розрахунок шкоди здійснено по справі про адміністративне правопорушення, постанову по якій скасовано, також зазначено, що розрахунок здійснено невірно, оскільки враховано коефіцієнт функціонального використання земель, визначених у додатку № 4 Постанови КМУ від 25 липня 2007 року № 963 Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого грунту) без спеціального дозволу на рівні 2,5 як для ведення комерційного та іншого використання, що не відповідає дійсності, оскільки дана земельна ділянка є сільськогосподарського призначення. А вимога щодо зобов'язання ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку площею 36,1145 га з кадастровим № 2320983300:05:018:0025 є необґрунтованою, оскільки докази її зайняття відсутні, тому відповідач просить відмовити в задоволенні позову Фермерського господарства ММК до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та зобов'язання звільнити земельну ділянку. В додаткових поясненнях по справі зазначає, що ОСОБА_3 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі як фізична особа-підприємець з 11.03.2003 року, дата запису 22.10.2015 року та не є орендарем будь-яких земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Договір оренди земельної ділянки від 30.03.2018 року між ФГ ММК та ОСОБА_4 та Акт приймання передавання земельної ділянки до нього повністю спростовують обставини позовної заяви про самовільне зайняття ОСОБА_3В земельної ділянки ще до моменту передачі землі в оренду фермерському господарству у лютому 2018 року, саме в п. 4 договору зазначено … земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню , тобто не вказано, що земельна ділянка зайнята або використовується іншими особами. На підставі викладеного, відповідач вважає, що обставини позовної заяви ФГ ММК щодо самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_3 та заподіяння у зв'язку з цим шкоди, не доведено та просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача ФГ ММК ОСОБА_1 на обґрунтування заявлених та в подальшому уточнених позовних вимог, пояснення представника відповідача адвоката ОСОБА_2, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали цивільної справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені Фермерським господарством ММК до ОСОБА_3 позовні вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та зобов'язання звільнити земельну ділянку, задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст.10-13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання, крім цього ст.16 ЦК України зазначає, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і одним із способів такого захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер № 2320983300:05:018:0025, загальною площею 43,3982 га, яка знаходиться на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 115791790, сформованим 01.03.2018 року реєстратором виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області ОСОБА_9 (а.с.11-12).

30.03.2018 року між ОСОБА_4 та орендарем - Фермерським господарством ММК було укладено Договір оренди землі, за яким в оренду передано земельнау ділянку загальною площею 43,3982 га, строком на 10 років, орендна плата становить 1000,00 грн., яка вноситься в строк до 25 грудня поточного року (а.с.106-108).

Відповідно до Акту прийому-передачі земельної ділянки від 30 березня 2018 року ОСОБА_4 передала, а Фермерське господарство ММК прийняло в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 43,3982 га, яка знаходиться на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, кадастровий номер № 2320983300:05:018:0025, для ведення фермерського господарства, (а.с.109)

04.04.2018 року вказаний договір оренди зареєстрований реєстратором виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області ОСОБА_9, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний ззапис № 25644540 від 04.04.2018 року.(а.с.13).

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки за № 179/0/92-18-ДК/325/АО/10/01/-18 від 25.04.2018 року, складеного державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Вільнянському, Запорізькому, Новомиколаївському районах та м. Запоріжжя Управління контролю та використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області ОСОБА_8, в присутності інженера-землевпорядника ФОП ОСОБА_7, проведено обстеження земельної ділянки загальною площею 43,3982 га, кадастровий номер № 2320983300:05:018:0025 за межами населеного пункту Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, яка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, та за результатами візуального обстеження встановлено, що земельна ділянка площею 43,3982 кадастровим номером № 2320983300:05:018:0025 , частково оброблена (згідно заяви ФГ ММК ) ОСОБА_3 та самовільно засіяна орієнтовно озимою пшеницею, за відсутності відповідного рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо неї. Площа самовільно зайняття земельної ділянки, а саме: засіяння озимою пшеницею, відповідно до план-схеми, виконаної інженером-землевпорядником ОСОБА_7, складає 36,1145 га. Згідно розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки розмір заподіяної шкоди становить 138823,65 гривень, та копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.18-22).

27 квітня 2018 року інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Вільнянському, Запорізькому, Новомиколаївському районах та м. Запоріжжя Управління контролю та використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області ОСОБА_8 складено протокол про адміністративне правопорушення № 179/0/92-18-ДК/0052/П/07/01/-18 відносно ОСОБА_3 за ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п.Б ч.1 ст.211 Земельного кодексу України, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.23-25).

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 14 травня 2018 року за № 179/0/92-18-ДК/0047/По/08/01/-18, винесеної інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Вільнянському, Запорізькому, Новомиколаївському районах та м. Запоріжжя Управління контролю та використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області ОСОБА_8, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП та на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170,00 гривень, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.50-53).

Рішенням від 09.07.2018 року № 179/0/92-18ДК/0003/РПО/02/01/-18, прийнятим заступником державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Запорізькій області, заступником начальника - начальником Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області ОСОБА_10, - скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення від 14 травня 2018 року за № 179/0/92-18-ДК/0047По/08/01/-18, винесену інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Вільнянському, Запорізькому, Новомиколаївському районах та м.Запоріжжя Управління контролю та використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області ОСОБА_8, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.69-70).

15.04.2018 року заява представника ФГ «ММК» ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення прийнята поліцейським СРПП Дніпрорудненського ВП ОСОБА_11, про що заявнику видано талон-повідомлення №31 про реєстрацію в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за № 1495 (а.с.54).

Постановою слідчого СВ Дніпрорудненського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_12 від 14.05.2018 року за матеріалами досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018081190000262 від 08.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України, в якості представника потерпілого залучено ОСОБА_1 (а.с.56).

Як вбачається з технічного завдання на виконання робіт, затвердженого 28.09.2017 року головою ОК Гелион ОСОБА_13 та погодженого 28.09.2017 року ФОП ОСОБА_14 (а.с.71), пояснювальної записки за підписом інженера-землевпорядника ОСОБА_14 щодо встановлення ОК Гелион меж земельної ділянки (кадастровий номер № 2320983300:05:018:0025) загальною площею 43,3982 га для ведення особистого селянського господарств, яка розташована на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області та подальшу державну реєстрацію земельної ділянки (а.с.72-73) та рішення Голови ліквідаційної комісії обслуговуючого кооперативу Гелион ОСОБА_15 від 19.12.2017 року, вирішено: передати члену кооперативу ОСОБА_4 наступні земельні ділянки: земельну ділянку загальною площею 12,6458 га, кадастровий номер - 2320983300:03:020:0034, балансова вартість - 7000,00 грн., земельну ділянку загальною площею 42,7864 га, кадастровий номер - 2323384400:08:006:0029, балансова вартість 22000,00 грн., земельну ділянку загальною площею 49,9967 га, кадастровий номер - 2321188400:06:003:0112, балансова вартість 25000,00 грн., земельну ділянку загальною площею 66,0442 га, кадастровий номер - 2320355100:04:001:0047, балансова вартість 34000,00 грн., земельну ділянку загальною площею 43,3982 га, кадастровий номер - 2320983300:05:018:0025, балансова вартість 22000,00 грн., земельну ділянку загальною площею 42,7864 га, кадастровий номер - 2323384400:08:006:0029, балансова вартість 22000,00 грн., земельну ділянку загальною площею 42,8685 га, кадастровий номер 232098300:01:009:0064, балансова вартість 22000,00 грн., земельну ділянку загальною площею 40,0987 га, кадастровий номер - 2320983300:03:019:0024, балансова вартість 21000,00 грн. (а.с.74).

Проаналізувавши виниклі між сторонами спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Право користування землею набувається та реалізується громадянами та юридичними особами в порядку та на підставах, визначених Конституцією України (ст.ст.13,14), Земельним кодексом України (ст.116,124), а також іншими Законами, що приймаються відповідно до них (Закон України Про оренду землі , Цивільний кодекс України).

Відповідно до ст.78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу,ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Як зазначено в ст.90 ЗК України власники земельних ділянок мають право:

а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;

б) самостійно господарювати на землі;

в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно до ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Як зазначено в ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як визначено приписами ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.

Згідно зі статтею 211 ЗК України, за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

За змістом статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до положень статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків, шкоди за самовільне зайняття земельних ділянок є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків, заподіяної шкоди може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених Законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому, пред'явлення вимоги про відшкодування шкоди покладає на позивача обов'язок довести , що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

В обґрунтування позовних вимог позивачем надано суду: протокол про адміністративне правопорушення № 179/0/92-18-ДК/0052П/07/01/-18 від 27.04.2018 року відносно ОСОБА_3 за ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.23-25); Акт обстеження земельної ділянки №179/о/92-18-ДК/325/АО/10/01/-18 від 25.04.2018 року (а.с.18-20); план-схема земельної ділянки, складена інженером-землевпорядником ОСОБА_7 (а.с.21); розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, здійснений головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Вільнянському, Запорізькому, Новомиколаївському районах та м.Запоріжжі Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області ОСОБА_8, що складає 138823,65 грн. (а.с.22); постанова державного інспектора ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області Іваниці Ю.Ю. від 14 травня 2018 року, якою визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП та накладено стягнення у розмірі 170,00 гривень (а.с.50-53). Проте, вищевказана постанова була ОСОБА_3 оскаржена та в подальшому скасована, що підтверджується рішенням начальника Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області ОСОБА_10 від 09.07.2018 року за № 179/0/92-18ДК/0003/РПО/02/01/-18 (а.с.69-70), яким скасовано постанову від 14 травня 2018 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_3, винесену інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Вільнянському, Запорізькому, Новомиколаївському районах та м.Запоріжжя Управління контролю та використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області ОСОБА_8

При цьому, наданий позивачем розрахунок розміру шкоди здійснено головним спеціалістом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області ОСОБА_8 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3, постанову по якій було скасовано, та інших належних доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог в цій частині позивачем не надано та в судовому засіданні представником позивача належними та допустимими доказами не доведено.

Крім того, при здійсненні розрахунку розміру шкоди було враховано коефіцієнт функціонального використання земель, визначених у додатку № 4 Постанови КМУ від 25 липня 2007 року № 963 Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого гранту) без спеціального дозволу на рівні 2,5 як для ведення комерційного та іншого використання, що не відповідає дійсності, оскільки дана земельна ділянка є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення.

Також, відповідно до п.7 Постанови КМУ від 25 липня 2007 року № 963 розрахунок розміру шкоди, заподіяної юридичними та фізичними особами, здійснюється територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок ,проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого Постановою КМУ від 01 листопада 2000 року № 1619.

Проте, постанова КМУ від 01 листопада 2000 року № 1619 втратила чинність на підставі постанови КМУ від 01 березня 2017 року № 109, та іншого нормативно-правового акту, яким врегульовано порядок проведення розрахунку розміру шкоди, не прийнято. Таким чином, порядок проведення розрахунку розміру шкоди законодавчо не врегульовано.

Крім того, до наданого позивачем ОСОБА_16 обстеження земельної ділянки №179/о/92-18-ДК/325/АО/10/01/-18 від 25.04.2018 року, складеного державним інспектором ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області Іваницею Ю.О. (а.с.18-20) суд відноситься критично, оскільки висновок про самовільне зайняття земельної ділянки з кадастровим номером № 2320983300:05:018:0025 саме ОСОБА_3 зроблений інспектором лише на підставі заяви орендаря ФК ММК , та при цьому огляд вищевказаної земельної ділянки проводився без участі ОСОБА_3, тобто при складанні даного Акту враховувалися лише твердження заявника ФК ММК .

Також позовні вимоги в частині зобов'язання ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку площею 36,1145 га, кадастровий номер № 2320983300:05:018:0025 є необґрунтованою та належними і допустимими доказами в судовому засіданні не доведені, оскільки докази її зайняття ОСОБА_3 відсутні.

Як вбачається з пункту 4 Договору оренди землі від 30.03.2018 року, укладеного між ФГ ММК та ОСОБА_4 (а.с.106-108) та пункту 4 Акту прийому-передачі земельної ділянки (а.с.109), який є невід?ємною частиною вказаного вище Договору, … земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню . Тобто не вказано, що земельна ділянка зайнята або використовується іншими особами, що спростовують обставини позовної заяви про самовільне зайняття ОСОБА_3В земельної ділянки до моменту передачі землі в оренду фермерському господарству у лютому 2018 року.

Таким чином, в ході судового розгляду справи позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт самовільного зайняття відповідачем ОСОБА_3 спірної земельної ділянки, що належить ОСОБА_4, позивачем не обґрунтовано та не доведено підставність нарахування шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки в розмірі 138823,65 грн., не надано суду доказів на підтвердження реальної можливості на отримання доходів від користування та розпорядження земельною ділянкою, шляхом здачі її в оренду.

На підтвердження та обґрунтування заявлених позовних вимог, представником позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні не доведено належними та допустимими доказами наявності факту самовільного зайняття ОСОБА_3 земельної ділянки, кадастровий номер № 2320983300:05:018:0025, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства, загальною площею 43,3982 га, яка знаходиться на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, оскільки в матеріалах справи є договір оренди земельної ділянки від 30 березня 2018 року та акт приймання передавання земельної ділянки від 30 березня 2018 року, при складанні яких не зазначено будь-яких недоліків та не вказано, що земельна ділянка зайнята або використовується іншими особами (а.с.106-108,109).

Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.ст.13,43,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (часитна 1). Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частина 2). Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (частина 4). Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 6).

Аналізуючи вказані правові норми та враховуючи вищенаведені підстави, суд приходить до висновку про недоведеність представником позивача ФГ ММК ОСОБА_1 в ході судового розгляду справи самовільного зайняття відповідачем ОСОБА_3 земельної ділянки за кадастровим номером № 2320983300:05:018:0025, загальною площею 43,3982 га, яка знаходиться на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства, а тому суд приходить до висновку про безпідставність заявлених ФГ ММК до ОСОБА_3 позовних вимог про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та зобов'язання звільнити земельну ділянку, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити за вищевикладеними підставами.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, суд також відмовляє позивачеві у відшкодуванні понесених ним судових витрат у вигляді судового збору, відповідно до положень п.2 ч.1 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. 22, 317, 321, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 78,81,90,125,126,152,211 Земельного кодексу України, ст.ст.9, 12, 13, 81, 95, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог Фермерського господарства ММК (місцезнаходження: вул.Будівельників буд.17 м.Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, код ЄДРПОУ - 39693837) до ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає за адресою: вул.Київська буд.25 с.Мала Білозерка Василівського району Запорізької області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та зобов'язання звільнити земельну ділянку - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_17