Рішення

від 04.09.2018 по справі 442/4760/17

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/4760/17

Провадження №2/442/272/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі головуючого судді Нагірної О.Б.

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 442/4760/17за позовом ОСОБА_2 до Стебницької міської ради, виконавчого комітету Стебницької міської ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Стебницької міської ради №213 від 09.07.1998 року, рішення виконавчого комітету Стебницької міської ради №17 від 21.01.1999, визнання недійсним державного акту про право приватної власності на землю,

учасники справи

позивач ОСОБА_2,

представник позивача ОСОБА_4.,

відповідач ОСОБА_3,

представник відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_5,

суд -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася в суд із позовом про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Стебницької міської ради №213 від 09.07.1998 року, рішення виконавчого комітету Стебницької міської ради №17 від 21.01.1999, визнання недійсним державного акту про право приватної власності на землю , в обґрунтування якого посилається на те, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, є власником вказаного будинку та законно володіє земельною ділянкою, на якій розташований цей будинок, що підтверджується реєстрацією місця її проживання, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним актом на земельну ділянку.

В липні 2013 року її сусідка, ОСОБА_6 загородила частину проїзду по вул..Дрогобицькій в м. Стебнику збудувавши бетонний паркан, яким огородила свій будинок, прибудинкову територію та ще деяку частину незабудованої землі в даному районі. Відповідно через дорогу пройшли два ряди цього паркану на певній відстані один від одного. Це підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 09.09.2015 року, який складений комісією утвореного розпорядженням міського голови № 6 від 10.02.2014 року, фотографіями даного місця.

Певний час позивачка та сусіди, вважали, що ОСОБА_6 цю загорожу збудувала самочинно, оскільки проїзди, дороги, вулиці, інші місця загального користування не можуть на законних підставах передаватися у володіння на будь-яких правах приватним особам у одноособове користування. Позивачка разом із сусідами писали різні звернення до державних органів та органів місцевого самоврядування, зокрема, це колективна заява - скарга міському голові м. Стебника - ОСОБА_7 В результаті з'ясували, що ОСОБА_6 збудувала дану загорожу, маючи право власності на земельну ділянку, яку вона цим парканом обгородила.

З цього приводу позивачка зверталася до суду з позовом, в процесі розгляду якого у 2016 році за клопотанням ОСОБА_6 до участі у справі на правах третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог була залучена судом інша сусідка ОСОБА_3 Її залучення пояснювалося тим, що вона також приватизувала частину цієї дороги. Як доказ цього ОСОБА_3 було надано суду копію державного акту на право власності на зе млю на ім'я ОСОБА_8 та деякі інші документи.

З цих документів з'ясувалося, що рішенням Виконкому Стебницької міської ради від 09.07.1998 р. № 213 надано в постійне користування і передано в приватну власність із земель постійного користування ОСОБА_8 земельну ділянку площею 1611 кв.м. по вул. Андрійовського, 12/1 для ведення особистого підсобного господарства. Рішенням Викон кому комітету Стебницької міської ради від 21.01.1999 р. № 17 за тверджено уточнені дані площі земельної ділянки в розмірі 1704 кв. м. На під став цих рішень ОСОБА_9 2 лютого 1999 року видано державний акт на право приватної власності на землю. У вересні 2008 року ОСОБА_9 помер, спадкоємицею якого є йо го донька, відповідачка у справі, ОСОБА_3, яка набула право власності на будинок, проте право власності на землю відповідачка не оформила, та від її спадкування не відмовилась і продовжує землею користуватися в межах ви значених державним актом. ОСОБА_3 не загородила приватизова ну земельну ділянку, проте спираючись на отримане нею право власності забороняє позивачці та сусідам користуватись земельною ділянкою в ча стині, яка розташована на вулиці Дрогобицькій в м. Стебник .

Вважає, що ОСОБА_9А набув право власності на землю з грубими порушеннями законодавства, відповідачка ОСОБА_3 є спадкоємцем померлого ОСОБА_10, а тому звертається в суд за захистом порушених прав та інтересів.

Згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ № 201 від 26.09.2017 дана справа передана на розгляд судді Нагірній О.Б., ухвалою від 26.09.2017 прийнята до провадження та призначена до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві, просить позов задоволити. Додатково, в підтвердження вимог суду пояснила, що державний акт з нею не узгоджений; стверджувала, що виконавчий комітет не має права надавати дозвіл на приватизацію земельних ділянок, такими повноваженнями наділена лише місцева рада, сесії про таке не було; порушено порядок видачі такого рішення; ОСОБА_11 акт на земельну ділянку належить батьку ОСОБА_3,яка успадкувала її разом з будинком. По вул. Дрогобицька в м. Стебник утворився тупик і цим порушуються права, бо користуватись дорогою вона не може.

Представник Стебницької міської ради в судове засідання не з явився, подав до суду заяву, просив розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги визнав в частині виявлених порушень в приватизації земель загального користування відповідачем ОСОБА_3Я, з приводу позовних вимог , заявлених до Стебницької міської ради, покладається на думку суду . (а.с. 149).

Відповідач ОСОБА_3 та її представник заперечили щодо задоволення позовних вимог, просили в позові відмовити, оскільки позивачем не надано суду жодного документу, що земельна ділянка є загального користування, жодної дороги по вул. Дрогобицькій в м. Стебник немає .

Свідок ОСОБА_12, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_2 в судовому засіданні пояснила, що пів села ходили по дорозі по вул. Дрогобицькій в м. Стебник, а тепер дорога перекрита парканом громадянки ОСОБА_6. Міська рада не прокладала таку дорогу, її зробили самі люди.

Свідок ОСОБА_13, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_3 в судовому засіданні суду пояснила, що дорога по вул. Дрогобицька в м. Стебник була у виді стежки, яку перекрила громадянка ОСОБА_6 щляхом зведення паркану, громадянин ОСОБА_10 дорогу не перекривав.

Свідок ОСОБА_14,що проживає ІНФОРМАЦІЯ_4 в судовому засіданні пояснила, що по вул Дрогобицька в м. Стебник був прохід, який зробили самі люди, де їздили кіньми, люди ходили на город, а зараз громадянка ОСОБА_6 загородила такий прохід.

Заслухавши вступне слово учасників процесу, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного.

Оцінивши встановлені обставини справи, надані докази та відповідні норми закону, суд прийшов до переконання, що вимоги позивачки є необґрунтованими, такими, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому позов є безпідставним і таким, що не підлягає до задоволення виходячи з наступного:

Так, у відповідності до ст. 4 ЦПК України кожна особа в порядку, встановленому цивільним кодексом, має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АРК або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Ефективне і раціональне використання земельних ділянок у населених пунктах значною мірою залежить від належного планування та забудови цих ділянок. Споруджувати житлові будинки і господарські споруди потрібно відповідно до вимог державних будівельних норм та протипожежних і санітарних правил, які затверджуються державними органами архітектури та будівництва (ОСОБА_11 комітет будівництва і архітектури та житлової політики України) і охорони здоров'я (Міністерство охорони здоров'я України).

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотньої дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства. який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Перелік категорій земель відповідно до їх цільового призначення був визначений ст.2 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990 р. з наступними змінами і доповненнями), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, і одними з них є землі сільськогосподарського призначення, землі населених пунктів, землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико -культурного призначення та інші.

Власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування ( ст.3 ЗК України ( в ред.1990 року).

Статтею 4 ЗК України ( в ред.1990 року) визначено, що землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися в користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки ОСОБА_15. Не можуть передаватися у колективну та приватну власність: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів), а також землі, надані для розміщення будинків органів державної влади та державної виконавчої влади та інші.

Відповідно ч.1 ст.22 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990 р. з наступними змінами і доповненнями) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно ст.23 цього ж Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.

Матеріалами справи встановлено та сторонами не оспорюється, що ОСОБА_2 проживає у належному їй житловому будинку № 14/1, в м. Стебнику по вул. Андрієвського, що стверджується реєстрацією місця її проживання , а також володіє земельною ділянкою на якій розташований такий будинок, що стверджується витягами з Державного реєст ру речових прав на нерухоме майно та на земельну ділянку (а/с 11 -15).

ОСОБА_16 у своєму позові покликається на те, що у неї та інших сусідів виникла незручність у користуванні земельною ділянкою в ча стині, яка є по вулиці Дрогобицькій в м. Стебник, що належить ОСОБА_3 Однак із досліджених матеріалів справи вбачається, що остання помилково вважає, що до складу земельної ділянки ОСОБА_3 входить проїзд загального користування, який нібито остання хоч і не перекрила проте перешкоджає вільному використанню позивачці, чим порушила її права. У зв'язку із цим просить суд визнати недійсними ряд правовстановлюючих документів, однак - без достатньої на те правової підстави та тим самим має намір позбавити ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно, набуте ОСОБА_9 законним шляхом.

У відповідності до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 (Реквізиція) цього Кодексу.

Зі змісту ст. 328 ЦК України вбачається, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Правомірність набуття ОСОБА_9 права власності на земельну ділянку по вул. Андрійовського,12/1 є безумовною та підтверджується належними доказами.

Так, з копії рішення виконкому Стебницької міської ради від 12.03.1998 року № 97 вбачається, що ОСОБА_9 надано у тимчасове користування самовільно захоплені земельні ділянки міськземфонду, які прилягають до існуючих будинковолодінь, без права будь якого будівництва та посадки зелених насаджень на них (а/с 58)

З копії рішення виконавчого комітету Стебницької міської ради від 09.07.1998 року № 213 вбачається, що ОСОБА_9 надано в постійне користування неперспективну земельну ділянку площею 411 кв м по вул. Андрійовського, 12/1 і встановити норму площі земельної ділянки 1611 кв м.; передано ОСОБА_9 у приватну власність із земель постійного користування з наступною видачею ОСОБА_11 актів про право приватної власності на землю і право постійного користування землею земельну ділянку площею 1611 кв м по вул. Андрійовського, 12/1 для ведення особистого підсобного господарства (а/с17).

Рішенням виконавчого комітету Стебницької міської ради від 21.01.1999 року № 17 затверджено уточнені при проведенні робіт по виготовленню державних актів на право приватної власності на землю, площі земельних ділянок та видати державні акти на право приватної власності на землю по вул. Андрійовського, 12/1 ОСОБА_9 (а/с18,). На підставі такого рішення видано державний акт на право приватизованої власності на землю (а/с 19) та земельно - кадастровим бюро при Дрогобицькому міському управлінні земельних ресурсів складено технічний звіт (а/с 22), акт обстеження і погодження меж земельних ділянок, які передаються у власність (а/с 24), план обміру земельної ділянки (а/с 25)акт перевірки і прийомки виконаних проектно - пошукових робіт по підготовці державного акту на право приватної власності на землю та актдержавної землевпорядної експертизи Дрогобицького міського управління земельних ресурсів (а/ 26).

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_9 помер 03.09.2008 року (а/с 27), спадкоємицею за законом якого є його дочка ОСОБА_3, що вбачається з копії рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.03.2009 року про визнання за останньою права власності на житловий будинок по вул. Андрійовського , 12 в м. Стебник після смерті ОСОБА_9 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а/с28 -30).

Так, спір щодо наявності чи відсутності проїзду (дороги) через земельну ділянку, яка належала батькові (ОСОБА_9А.) відповідачки, після смерті якого ОСОБА_3 успадкувала цю землю, так і сусідам (в тому числі - ОСОБА_9А.(по Андрійовського,12) вирішувався ще до приватизації такої землі.

Мешканці м.Стебника (мікрорайону Колпець) в період розробки, погодження та затвердження проекту забудови житлового кварталу по вул. В.Великого в м. Стебнику (1997 рік), на який в якості доказу покликається позивачка, неодноразово звертались до керівництва Стебницької та Дрогобицької міської ради з приводу недопущення відібрати землі, які використовувались для садівництва, у корінних жителів мікрорайону Колпець для прокладання дороги, що підтверджується заявою від 14.11.1997 року (а.с. 165).

Як вбачається з відповіді міського голови м. Стебника на запит ОСОБА_17 від 21.06.2016 року змін до генерального плану м. Стебника за період з 29.03.1997 року по 1999 рік не було. Рішенням № 3 від 28.01.2000 року затверджено новий генеральний план міста Стебник згідно якого проїзд біля будинковолодінь № 18 та 12/1 по вул. Андрієвського передбачений (а/с 36). Згідно акту обстеження дороги загального користування по вул. Дрогобицькій в м. Стебник на предмет її перегородження та надання у власність від 20.06.2017 встановлено , що громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_6 перегородили проїзд загального користування та приватизували в результаті чого порушено генеральний план міста (а/с 39).

З листа начальника міського управління земельних ресурсів м.Дрогобича І. Квіка, так і з самого проекту забудови житлового кварталу по вул. В.Великого в м.Стебнику, затвердженого рішенням сесії Стебницької міської ради депутатів (8 сесія) № 10 від 28.03.1997 року, чітко вбачається, що в межах забудови кварталу влаштування (прорізки) вулиці Дрогобицької не передбачено. Більше того, як спірна земельна ділянка (по Андрійовського,18) так і сусідні з нею (в тому числі - по Андрійовського, 12) були сформовані та перебували в користуванні ОСОБА_18, ОСОБА_9 та інших мешканців мікрорайону Колпець ще до розробки та затвердження проекту забудови житлового кварталу по вул. В.Великого в м.Стебнику і знаходились поза його межами (а.с.170). Отже все, що знаходиться поза межами проектованого кварталу, не відноситься до даного проекту, а відтак - надана позивачкою копія проекту не є належним доказом на підтвердження її позовних вимог, як і решта копій поверхових планів земельних ділянок, отриманих з інвентаризаційних справ БТІ.

Більше того, вже після розбивки та затвердження вказаного проекту забудови житлового кварталу по вул. В. Великого, було прийняте рішення виконкому Стебницької міської ради № 97 від 12.03.1998 року, згідно до якого ОСОБА_9 надано право тимчасового користування самозахопленою земельною ділянкою, площею 411 кв.м. по вул. Андрійовського, 12/1 (а/с 58).

Відтак, оскаржуване рішення Стебницької міської ради № 280 від 13.08.1998 року Про впорядкування земельних ділянок при будинковолодіннях та передачу їх у приватну власність є законним і не може бути скасоване лише з тих підстав, що позивачка та ще деякі мешканці м.Стебника бажають ходити до своїх новобудов не центральною дорогою, яка є в наявності, а через успадковану відповідачкою земельну ділянку.

Питання щодо передачі у користування та приватну власність ОСОБА_18 спірних земельних ділянок неодноразово розглядалось на засіданнях виконкому Стебницької міської ради, про що були прийняті відповідні рішення: Рішення виконкому Стебницької міської ради № 170 від 11.06.1998 року; Рішення виконкому Стебницької міської ради № 280 від 13.08.1998 року; Рішення виконкому Стебницької міської ради № 363 від 12.11.1998 року.

Вказане свідчить про те, що земельні ділянки ОСОБА_18 неодноразово обстежувались, відповідно - уточнювались їхні межі та розміри, а відтак при наявності на цих землях проїзду загального користування, це обов'язково було би відображено як в рішеннях, так і на планах земельних ділянок.

Щодо визнання позову Стебницькою міською радою, то таке визнання порушує права ОСОБА_6, а саме її право власності на успадковані земельні ділянки, тому визнання позову не може бути прийняте судом та з цих підстав не може бути задоволено позовні вимоги.

Окрім того, визнаючи позовні вимоги Л. ОСОБА_16, представник Стебницької міської ради ОСОБА_19 бере до уваги доданий до позову ОСОБА_11 обстеження земельної ділянки від 09.09.2015 року, який складався комісією Стебницької міської ради на, нібито, виконання ухвали Дрогобицького міськрайонного суду по цивільній справі № 442/7736/13-а. Проте, вказаний акт не може братись судом до уваги, оскільки саме на виконання вказаної ухвали суду від 29 січня 2014 року є ОСОБА_11 обстеження земельної ділянки на вул. Андрійовського, 18 в м. Стебнику від 17.02.2014 року, який підписаний членами комісії в складі шести осіб і міститься в матеріалах цивільної справи № 442/7736/13-а. В цьому ОСОБА_11, що складався комісією Стебницької міської ради на виконання ухвали Дрогобицького міськрайонного суду по цивільній справі № 442/7736/13-а, зокрема, в пункті 2 чітко зазначено: Земельні ділянки по вул. Андрійовського, 18, кадастрові номери: 4610670500:01:013:0144, 4610670500:01:013:0143, 4610670500:01:014:0236, межують між собою, тобто мають спільну межу та вул. ОСОБА_15 не розмежовані .

Згідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом… Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПКУ)

В якості доказу в обґрунтування своїх вимог позивачка надала копію технічного звіту про виконані роботи по підготовці та видачі оспорюваного Державного акту на право приватної власності на землю (на право постійного користування землею) по вул. Андрійовського, 18 у м. Стебнику, що був виконаний на замовлення ОСОБА_18. Проте, даний технічний звіт не підтверджує підставність позовних вимог ОСОБА_16, а навпаки, їх спростовує, виходячи з наступного:

- вказаний технічний звіт містить ОСОБА_11 державної землевпорядної експертизи від 22.10.1998 року № 334 за підписом експерта ОСОБА_20 та начальника управління земельних ресурсів м.Дрогобича І. Квіка, в якому зазначено, що проектні матеріали виконані з додержанням вимог нормативно-правових документів.

- у звіті також міститься ОСОБА_11 перевірки і прийомки виконаних проектно-пошукових робіт по підготовці і видачі оспорюваного Державного акту на право приватної власності на землю (постійного користування землею), де начальником бюро Д.Квіком в присутності виконавця ОСОБА_21 проведена перевірка виконаних робіт по встановленню зовнішніх меж і наявність всіх юридичних документів для підготовки і видачі Державного акту на право приватної власності на землю (постійного користування землею). Зауважень щодо виконаних робіт немає, роботи виконано добре.

- звіт містить, окрім інших необхідних документів, план обміру земельної ділянки, з якого чітко вбачається, що земельна ділянка, загальною площею 2303 кв.м., є суцільною, не розділена навпіл (як того бажає позивачка) ані проходом, ані дорогою, на ньому позначено будівлі, а також опис суміжних меж власників землі і користувачів.

- аналогічний з планом обміру земельної ділянки в технічному звіті міститься абрис погодження меж земельної ділянки по вул. Андрійовського, 18. Межі спірної землі погоджено із заступником голови Стебницького міськвиконкому та землевпорядником Стебницького відділу Дрогобицького міського управління земельних ресурсів.

- окрім того, в ОСОБА_11 обстеження і погодження меж земельної ділянки, що передається у власність, зазначено, що межі проходять по існуючий огорожі. Межі спірної земельної ділянки погоджено із сусідами, що підтверджується їхніми підписами: Гавдяка, ОСОБА_9, Хриптуна.

Отже, з матеріалів технічного звіту про виконані роботи по підготовці та видачі оспорюваного Державного акту на право приватної власності на землю (на право постійного користування землею) по вул. Андрійовського, 18 у м. Стебнику, що був виконаний на замовлення ОСОБА_18 (тітки ОСОБА_6М.), вбачається, що такий виконано з додержанням вимог нормативно-правових документів, на підставі вимог діючого на той час законодавства, в ньому відсутні недоліки та незаконні розпорядження, водночас - містяться всі необхідні погодження, в тому числі і з сусідами (користувачами суміжних земельних ділянок), які своїми підписами підтвердили відсутність будь - яких заперечень та претензій з приводу встановлених меж спірної тепер земельної ділянки.

Важливо також те, що зазначений вище технічний звіт виготовлявся, а також ОСОБА_11 на землю видавався ОСОБА_9 вже після розробки проекту забудови житлового кварталу по вул. В.Великого в м. Стебнику, тобто після вирішення спірного питання щодо прорізки дороги через землі ОСОБА_18, ОСОБА_9 та інших корінних мешканців м. Стебника, де питання було вирішено на користь останніх. Саме начальником управління земельних ресурсів м. Дрогобича І.Квіком розглядалось це питання та погоджувався технічний звіт, на підставі якого в подальшому видавались ОСОБА_11 на землю ОСОБА_18 та ОСОБА_9

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05 вересня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Системний аналіз наведених вимог законодавства та зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі за недоведеністю позовних вимог.

Керуючись ст..ст. 3, 10, 11, 15, 59, 60, 212, 214 ЦПК України, суд -

ухвалив :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Стебницької міської ради, виконавчого комітету Стебницької міської ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Стебницької міської ради №213 від 09.07.1998року, рішення виконавчого комітету Стебницької міської ради №17 від 21.01.1999, визнання недійсним державного акту про право приватної власності на землю - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області шляхом подання через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 4 вересня 2018 р.

Суддя: О.Б.Нагірна