Рішення

від 30.08.2018 по справі 476/111/18

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/111/18

Провадження № 2/476/95/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.08.2018 року Єланецький районний суд

Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Минаєвої Н.П.

представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Єланець цивільну справу за позовом ПСП "Відродження" до ОСОБА_2 про поновлення договору оренди землі

В С Т А Н О В И В:

12.02.2018 року ПСП "Відродження" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про поновлення договору оренди землі.

Свої вимоги мотивує тим, що 03.10.2005 року між ПСП "Відродження" та ОСОБА_4, правонаступником якої є відповідач, укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,8806 га строком на 5 років, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Куйбишевської сільської ради Єланецького району Миколаївської області. В подальшому додатковою угодою внесено зміни до вищевказаного договору оренди землі, згідно яких строк дії договору продовжено на 5 років, тобто до 18.10.2015 року, та збільшено орендну плату до 3% від вартості земельної ділянки. По закінченню строку дії вищевказаного договору оренди землі, маючи намір використати своє переважне право на поновлення вищевказаного договору оренди землі, підприємство направило відповідачу лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, які останній залишив без уваги. Тому після закінчення строку дії вищевказаного договору та збору врожаю 2015 року підприємство припинило обробляти земельну ділянку. Разом з тим, на початку 2017 року підприємству стало відомо, що вищевказана земельна ділянка передана в оренду ФГ "ОСОБА_5В.".

Вважаючи, що згідно ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" відповідачем порушено переважне право підприємства на поновлення договору оренди землі, просили суд визнати поновленим договір оренди землі від 03.10.2005 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, з підстав вказаних в позовній заяві, просила задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Також вважають позивача недобросовісним орендарем, оскільки, ним не виплачено орендну плату за користування земельною ділянкою у 2015 році. Крім того, позивач пояснив, що дійсно після повернення йому земельної ділянки він передав її в користування ФГ "ОСОБА_5В.", але пов'язано це було з тим, що він не мав достатньо коштів для обробітку землі самостійно. Наразі відповідач використовує земельну ділянку особисто, поновлювати вищевказаний договір оренди землі не бажає. Крім того, вважають, що примушування відповідача до поновлення договору оренди є порушенням його права вільно розпоряджатися належною йому земельною ділянкою.

Вислухавши представника позивача, відповідача та його представника, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого.

Так, умови укладення, зміни, припинення та поновлення договорів оренди землі урегульовані Законом Про оренду землі та загальними нормами цивільного законодавства щодо правочинів, в тому числі договорів найму.

Статтею 33 Закону Про оренду землі (далі Закон) передбачені два різних випадки поновлення договору оренди.

За правилами частини 1 статті 33 Закону орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Обов'язкова процедура реалізації переважного права на поновлення договору оренди за частиною 1 статті 33 Закону передбачена частинами 2-5 цієї норми. Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється, якщо при поновленні договору оренди сторони не досягли домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору (пункт 4 ).

Аналіз правил частин 1-5 статті 33 Закону свідчить про те, що орендар має переважне право на поновлення договору оренди землі, якщо він: 1) належно виконує свої обов'язки за договором, 2) до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк, 3) до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди; 4) орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі. За цих умов договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Обов'язковість укладення з власником земельної ділянки у місячний строк додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення передбачались частинами 8,9 статті 33 Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною 6 статті 33 Закону, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Аналіз правил статті 33 Закону свідчить про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК , має місце при укладенні договору оренди:- з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;- укладення договору оренди з іншим орендарем на умовах, які не є більш сприятливими ніж запропоновані попереднім орендарем при реалізації переважного права;- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю в поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Така правова позиція щодо застосування правил статті 33 Закону неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 9 вересня 2015 року (справа № 6-531цс15), від 25 лютого 2015 року (справа № 6-219цс14, № 6-10цс15).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, 03.10.2005 року між ПСП Відродження та ОСОБА_4 укладено договір оренди належної останній земельної ділянки площею 5,8806 га з кадастровим номером 4823082200:01:000:0298 строком на 5 років, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Куйбишевської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, зареєстрований у Єланецькому районному відділі реєстрації Миколаївської філії ДП Центр ДЗК , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 18.10.2005 року за реєстровим №040501400161 (а. с. 12-16, 99).

Відповідно до пункту 8 вищевказаного договору договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку його дії повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В подальшому сторонами договору укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 03.10.2005 року, зареєстровану в Єланецькому реєстраційному окрузі (офісі) МРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.06.2009 року за №040901401136 (а. с. 14).

Додатковою угодою внесено зміни до п.п. 8, 9 вищевказаного договору оренди землі щодо строку дії, який продовжено на 5 років, тобто до 18.10.2015 року, та збільшено орендну плату до 3% від вартості земельної ділянки з урахуванням податку з доходів фізичної особи на рік або за бажанням орендодавця в натуральній формі сільськогосподарською продукцією, послугами, наданими підприємством в рахунок орендної плати за узгодженою ціною (а. с. 14).

Після смерті ОСОБА_4, 26.01.2015 року відповідачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належну спадкодавиці земельну ділянку з кадастровим номером 4823082200:01:000:0298 (а. с. 10).

29.08.2014 року відповідачем направлено лист на ім'я директора ПСП "Відродження" ОСОБА_6 з вимогою повернути йому належну земельну ділянку по закінченню строку дії вищевказаного договору оренди землі (а. с. 17).

29.09.2014 року позивачем надано відповідь за №128 на вищевказаний лист відповідача, в якому повідомлено, що по закінченню договору оренди землі вищевказана земельна ділянка буде повернута їй після збирання врожаю 2015 року (а. с. 18).

20.05.2015 року ПСП Відродження надіслало відповідачу лист-повідомлення з пропозицією поновити діючий договір оренди землі на той самий строк з підвищенням розміру орендної плати (7185,63 грн.), а також проект Додаткової угоди № 2, якою визначались умови оренди (а. с. 20-21 ).

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не відреагував на вищевказаний лист-повідомлення підприємства та не надав на нього відповідь, а тому після закінчення строку дії договору оренди землі від 03.10.2005 року та збирання врожаю 2015 року позивачем було звільнено вищевказану земельну ділянку.

10.11.2015 року між відповідачем та ФГ "ОСОБА_5В." укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4823082200:01:000:0298 строком до 10.11.2020 року (а. с. 10, 67-69).

15.01.2018 року вказаний договір оренди землі від 10.11.2015 року розірвано за взаємною згодою сторін (а. с. 70).

З пояснень відповідача слідує, що наразі вищевказану земельну ділянку він використовує особисто.

Так, звертаючись за захистом переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк, ПСП Відродження посилалось на те, що належно виконувало умови договору оренди від 03.10.2005 року, своєчасно повідомило орендодавця про намір продовжити орендні відносини, надіславши проект додаткової угоди, а орендодавець протягом місяця не повідомив його про наявність заперечень та своє рішення, тобто підстави, передбачені частинами 1-5 статті 33 Закону.

Протягом дії орендних відносин ПСП Відродження належно виконувало умови договору оренди, використовувало землю за призначенням, своєчасно сплачувало орендну плату (а. с. 71-72, 84-95).

Отже, суд вважає встановленим, що ПСП Відродження , як попередній орендар земельної ділянки, належно виконувало умови оренди; своєчасно повідомило відповідача про свій намір продовжити орендні відносини та запропонувало умови оренди на новий строк, тобто виконало передбачену законом та договором оренди відповідну процедуру; а власник не висловив своїх заперечень із цього приводу в передбачені законом спосіб і строки.

Встановлені обставини свідчать про наявність у ПСП Відродження переважного права на продовження орендних відносин з власником відповідно до частин 1-5 статті 33 ЗК , та порушення цього права укладенням договору оренди з ФГ "ОСОБА_5В." .

Доводи відповідача про неналежне виконання орендрем ПСП "Відродження" договірних умов протягом строку дії договору оренди землі від 03.10.2005 року, в тому числі, і в частині виплати орендної плати, суд не приймає до уваги, так як, відповідачем не надано до суду належних доказів, які підтверджують порушення права ОСОБА_2 на отримання орендної плати.

Разом з тим, суд вважає, що сам факт наявності забогованості у ПСП "Відродження" з виплати орендної плати ОСОБА_2 за 2015 рік не може свідчити про неналежне виконання позивачем договірних зобов'язань, оскільки, відповідач не оскаржував дії позивача з приводу невиплати йому орендної плати та порушення інших умов договору, не звертався до суду за захистом порушених прав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем дійсно порушено переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк, а тому вказане право позивача підлягає судовому захисту, відтак суд вважає за необхідне позов ПСП "Відродження" до ОСОБА_2 про поновлення договору оренди землі задовольнити у повному обсязі.

Оскільки, суд прийшов до висновку про задоволення позову, то відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1762 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 263, 264, 265, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ПСП "Відродження" до ОСОБА_2 про поновлення договору оренди землі задовольнити.

Визнати поновленим договір оренди земельної ділянки площею 5,8806 га з кадастровим номером 4823082200:01:000:0298 від 03.10.2005 року, укладений між ПСП "Відродження" та ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_2, зареєстрований 18.10.2005 року за реєстровим №040501400161, з внесеними змінами на підставі додаткової угоди №1, зареєстрованої 09.06.2009 року за реєстровим №040901401136.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПСП "Відродження" 1762 (тисячу сімсот шістдесят дві) грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 07.09.2018 року.

Суддя Н.В. Чернякова