Постанова

від 17.01.2019 по справі 476/111/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

17.01.19

22-ц/812/27/19

Справа № 476/111/18

Провадження № 22-ц/812/27/19

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 січня 2019 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_3

на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 30 серпня 2018 року, яке ухвалено у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Черняковою Н.В., вступна та резолютивна частини проголошені о 16 год. 07 хв., повний текст складено 07 вересня 2018 року, у цивільній справі за позовом приватного сільськогосподарського підприємства Відродження ( далі - ПСП Відродження ) до ОСОБА_3 про поновлення договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И Л А

12 лютого2018 року ПСП Відродження звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про поновлення договору оренди землі.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 05 жовтня 2005 року між ПСП Відродження та ОСОБА_5, строком на 5 років було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,8806 га з кадастровим номером НОМЕР_1, в межах території Куйбишевської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Даний договір зареєстрований у Єланецькому районному відділі реєстрації Миколаївської філії ДП Центр ДЗК , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 18.10.2005 року за реєстровим №040501400161.

В подальшому між сторонами договору укладено додаткову угоду за умовами якої строк дії договору продовжено на 5 років, тобто до 18 жовтня 2015 року, та збільшено орендну плату до 3% від вартості земельної ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла.

Спадщину після її смерті прийняв ОСОБА_3, який 26 січня 2015 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Позивач, маючи намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди, до закінчення строку дії цього договору на адресу відповідача, направив лист де висловив своє бажання про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди.

Проте ОСОБА_3 не повернув підприємству підписаної ним додаткової угоди та не направив лист-повідомлення.

Після збору урожаю у 2015 році ПСП Відродження вже не обробляло дану земельну ділянку, оскільки вона була зайнята іншою особою.

На початку 2017 року, працівники підприємства помітили, що ділянка відповідача обробляється технікою ФГ ОСОБА_6. . Отримавши інформацію з державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку, з'ясовано що 10 листопада 2015 року між відповідачем та фермерським господарством укладено договір оренди землі.

Вважаючи, що зазначені дії ОСОБА_3 порушують право підприємства на переважне укладення договору оренди, позивач просив поновити договір оренди земельної ділянки від 03 листопада 2005 року укладений між ОСОБА_5 та ПСП Відродження .

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 30 серпня 2018 року позовні вимоги задоволено. Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 від 03 жовтня 2005 року укладений між ПСП Відродження та ОСОБА_5, правонаступником якої є ОСОБА_3 за реєстровим №040501400161., з внесеними змінами на підставі додаткової угоди №1, зареєстрованої 09 червня 2009 року за реєстровим №040901401136 та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, та посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду, просив про його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

У відзиві, який надійшов на адресу суду, представник позивача зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції судом повно з'ясовано обставини справи, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

У суді апеляційної інстанції відповідач та його представник підтримали апеляційну скаргу, просили про її задоволення.

Представник позивача апеляційну скаргу не визнала, просила її відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належним чином виконував умови договору оренди, використовував землю за призначенням, своєчасно сплачував орендну плату, що свідчить про наявність у нього переважного права на продовження орендних відносин з власником.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з такого.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

У статті 33 Закону України Про оренду землі встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, на його поновлення після закінчення строку, на який було укладено договір.

Переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

Редакція цієї статті, яка діяла на час укладення договору оренди землі від 03 жовтня 2005 року передбачала, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням".

Законом України №3038-VI від 17 лютого 2011 року ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" викладена в новій редакції.

Так, частинами першою-п'ятою статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Разом з тим, ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушеним у разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право.

Такий висновок викладений у постанові ВСУ від 23 березня 2016 року по справі № 6-146цс16, постанові ОСОБА_7 Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17 (провадження № 14-65цс18).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_5 на підставі Державного акту про право власності на землю серія 1-МК №030552 , виданого 27 січня 2003 року належала земельна ділянка площею 5,8806 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована на території Куйбишевської сільської ради Єланецького району Миколаївської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарьського виробництва ( а.с.16).

03 жовтня 2005 року між ПСП Відродження та ОСОБА_5 строком на 5 років укладено договір оренди даної земельної ділянки, державна реєстрація якого здійснена 18 жовтня 2005 року, про що у державному реєстрі земель вчинено запис за №040501400161 (а. с. 12-16, 99).

Пунктом 8 зазначеного договору передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його поновлення. Маючи намір продовжити договір оренди орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку його дії повідомити письмово про це орендодавця.

В подальшому до вищезазначеного договору оренди земельної ділянки сторонами укладено додаткову угоду, яку зареєстровану в Єланецькому реєстраційному окрузі МРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09 червня 2009 року за №040901401136 (а. с. 14).

Додатковою угодою внесені зміни до п.п. 8, 9 договору оренди землі від 03 жовтня 2005 року, якими строк дії договору продовжено на 5 років, а саме до 18 жовтня 2015 року, та збільшено орендну плату до 3% від вартості земельної ділянки з урахуванням податку з доходів фізичної особи на рік або за бажанням орендодавця в натуральній формі сільськогосподарською продукцією, послугами, наданими підприємством в рахунок орендної плати за узгодженою ціною (а. с. 14).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке видано 26 січня 2015 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 належить ОСОБА_3, як спадкоємцю померлої ОСОБА_5 (а. с. 10).

З метою поновлення договору оренди земельної ділянки від 03 жовтня 2005 року ПСП Відродження 20 травня 2005 року направило на адресу ОСОБА_3 лист-повідомлення в якому зазначило про свої наміри та умови на яких даний договір буде поновлено. Тим же листом позивач направив проект Додаткової угоди №2, за умовами якої договір оренди поновлюється на той самий строк, тобто на п'ять років, включно до 18 жовтня 2020 року, з орендною платою - 7185,63 грн. та визначеною формою її виплат(а.с.20-21).

Як пояснила представник позивача у суді апеляційної інстанції, зібравши в червні 2015 року врожай, восени земельну ділянку ними оброблено не було, оскільки вона вже була засіяна іншою особою.

Як згодом з'ясувалося, 10 листопада 2015 року між ОСОБА_3 та ФГ "ОСОБА_6." укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 строком до 10 листопада 2020 року, який 15 січня 2018 року розірвано за взаємною згодою сторін (а. с. 67-70). На теперішній час земельну ділянку обробляє відповідач.

Звертаючись за захистом переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк, ПСП Відродження посилалось на те, що належно виконувало умови договору оренди від 3 жовтня 2005 року, своєчасно повідомило орендодавця про намір продовжити орендні відносини, надіслав проект додаткової угоди, а орендодавець протягом місяця не повідомив його про наявність заперечень та своє рішення, тобто підстави, передбачені частинами 1-5 статті 33 Закону.

Протягом дії орендних відносин (2003-2015 роки) ПСП Відродження належно виконувало умови Договору, використовувало землю за призначенням, своєчасно та в повному обсязі сплачувало орендну плату (а.с. 116-121).

Відповідач та його представник не заперечували в судовому засіданні апеляційного суду факт належного виконання позивачем умов Договору до 2014 року.

Факт отримання листа-повідомлення та проекту Додаткової угоди № 2 у травня 2015 року відповідач не заперечував.

Обов'язкових вимог до форми листа-повідомлення та додаткової угоди редакція частини 5 статті 33 Закону не передбачає.

ОСОБА_3 протягом місяця не повідомила ПСП Відродження про наявність у нього заперечень та своє рішення.

Таким чином, у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України Про оренду землі обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Відповідно до ст.3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом ч.3 ст.503 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

За встановлених судом обставин належного виконання орендарем обов'язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПСП Відродження , як попередній орендар земельної ділянки, належно виконувало умови оренди; своєчасно повідомило ОСОБА_3 про свій намір продовжити орендні відносини та запропонувало умови оренди на новий строк, тобто виконало передбачену законом та Договором відповідну процедуру; а власник не висловив своїх заперечень із цього приводу в передбачені законом спосіб і строки.

Встановлені обставини свідчать про наявність у ПСП Відродження переважного права на продовження орендних відносин з власником відповідно до частин 1-5 статті 33 ЗК, та порушення цього права укладенням договору оренди з ФГ "ОСОБА_6.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем приймалися заходи для проведення розрахунку за договором оренди землі за 2015 рік, проте відповідач відмовився від отримання цих коштів, посилаючись на те, що видатковий касовий орден виданий на ім'я його матері.

Колегія суддів вважає, що така відмова відповідача зумовлена, не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру, оскільки він не бажає продовжувати орендні відносини з позивачем, підтвердженням чого є укладання в період дії цього договору у червні 2014 року іншого договору оренди землі з іншою особою, який визнано у судовому порядку недійсним.

А відтак доводи апеляційної скарги про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань є надуманими.

Не має правового значення і лист ПСП Відродження від 29 вересня 2014 року (а.с. 15), направлений у відповідь на вимогу ОСОБА_5 - ОСОБА_3 повернути ділянку до закінчення строку дії договору.

Повідомлення про можливість повернення землі по закінченню договору, надіслане за рік до його закінчення, не породжує будь-яких прав та обов'язків для сторін у розумінні статті 33 Закону, а переважне право на продовження договору реалізоване позивачем завчасно з дотриманням процедур, передбачених частинами 2,3 цієї норми. В цей же час, власник не висловив своїх заперечень із цього приводу в передбачені законом спосіб і строки.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на його правильність не впливають.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та дослідив надані сторонами докази, яким дав правильну оцінку, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та регулюючий їх закон та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з урахуванням предмету спора та доводів апеляційної скарги немає.

Таким чином, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду, як законне і обґрунтоване, - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 30 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Т.Б. Кушнірова

Повний текст постанови складено 17 січня 2019 р.