Постанова

від 06.09.2018 по справі 487/2196/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №487/2196/17 06.09.2018

Провадження №22-ц/784/1414/18

П О С Т А Н О В А

Єдиний унікальний номер судової справи: 487/2196/17

Провадження №22-ц/784/1414/18

Категорія 54 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

Постанова

іменем України

06 вересня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Прокопчук Л.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Гавор В.Б.,

за участю:

- позивача ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3,

- представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Державного підприємства Адміністрація морських портів України на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2018 року, вступна та резолютивна частини якого проголошені головуючим суддею Нікітіним Д.Г., цього ж дня у приміщенні цього ж суду о 09 год. 59 хв., по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства Адміністрація морських портів України (далі - ДП АМПУ ) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановила:

20 квітня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ДП АМПУ про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач зазначав, що перебував з відповідачем у трудових відносинах, наказом № 168/о від 23 березня 2017 року його звільнено з посади заступника начальника команди охорони загону загальної охорони Служби загальної охорони та режиму з 23 березня 2017 року за п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату працівників.

Посилаючись на те, що не існувало об'єктивних причин для скорочень, роботодавець завчасно не повідомив профспілкову організацію про наступне вивільнення, звільнив працівника без отримання попередньої згоди профспілкової організації, а також не дотримався порядку вивільнення, передбаченого ст. 49-2 КЗпП України, позивач просив поновити його на роботі на посаді заступника начальника команди охорони загону загальної охорони Служби загальної охорони та режиму у Миколаївській філії ДП АМПУ та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача посилався на безпідставність позову та дотримання чинного трудового законодавства при звільненні позивача.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2018 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_2 на роботі в Миколаївській філії ДП Адміністрація морських портів України на посаді заступника начальника команди охорони загону загальної охорони служби загальної охорони та режиму, стягнуто з ДП Адміністрація морських портів України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмір 112 688 грн. 25 коп. та на користь держави судові витрати в сумі 1766 грн. 88 коп.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один календарний місяць у сумі 6495 грн.

В апеляційній скарзі ДП АМПУ , посилаючись на те, що суд першої інстанції не дослідив належним чином та не дав належної оцінки доводам відповідача щодо дотримання останнім вимог законодавства про працю під час звільнення позивача за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, наказом № 5/о від 13 червня 2013 року ОСОБА_2 з 13 червня 2013 року за переведенням з ДП Миколаївський морський торгівельний порт прийнято на посаду командира відділення стрілкової команди ВОРОХ в ДП АМПУ з оплатою згідно штатного розпису зі збереженням всіх істотних умов праці.

Наказом т.в.о. начальника Адміністрація Миколаївського морського порту ОСОБА_5 Про внесення змін до штатного розпису № 30 від 17 січня 2017 року скорочено із штатного розпису 66 штатних одиниць команди охорони загону загальної охорони служби загальної охорони та режиму з 23 березня 2017 року (а.с. 38).

19 січня 2017 року роботодавець, в особі т.в.о. начальника філії ОСОБА_5, попередив позивача про наступне вивільнення та запропонував вакантні посади в Миколаївській філії ДП АМПУ . В той же день ОСОБА_2 ознайомився з попередженням про звільнення та відмовився від пропозиції вакантних посад (а.с.43, 44).

З наданої відповідачем відомості щодо пропозицій ОСОБА_2 посад в ДП АМПУ без зазначення дати, останній відмовився від ознайомлення із запропонованими вакантними посадами (а.с.45).

ОСОБА_4 того, згідно акту від 08 лютого 2017 року ОСОБА_2 відмовився від наданих пропозицій вакантних посад (а.с.104).

Також відповідачем надано список постійних посад філій ДП Адміністрація морських портів України станом на 16 січня 2017 року та аналогічний список на 30 січня 2017 року (а.с. 46-48, 49-51).

Згідно наказу начальника адміністрації Миколаївського морського порту ОСОБА_6М №170/о від 23 березня 2017 року Про припинення трудового договору позивача звільнено з посади заступника начальника команди охорони загону загальної охорони Служби загальної охорони та режиму Миколаївської філії ДП АМПУ за п. 1 ст. 40 КЗпП, - за скороченням штату. В наказі про звільнення зазначено, як підставу звільнення - наказ № 30 від 17 січня 2017 року Про внесення змін до штатного розпису .

За змістом п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п.1). Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2 ст.40 КЗпП України).

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своєчасно та належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення, але не виконав обов'язок надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які з'явилися на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення.

Так, відповідно до відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Державне підприємство Адміністрація морських портів України , код ЄДРПОУ 38727770 є юридичною особою та має 15 відокремлених підрозділів. Доказів, які б належним чином підтверджували факт надання позивачу пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, включаючи 15 відокремлених підрозділів, і з'являлись на цих підприємствах до моменту звільнення (23 березня 2017 року) матеріали справи не містять.

За такого, суд вірно виходив з того, що відповідачем не виконано обов'язок, передбачений ст. 49-2 КЗпП України.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 та пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина перша ст. 43 КЗпП України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач є членом Професійної спілки працівників морського транспорту Миколаївського морського торговельного порту.

Оскільки відповідач не звертався до профспілки із обґрунтованим письмовим поданням, профспілка здійснила розгляд питання щодо надання згоди (відмови в наданні згоди) на звільнення позивача відповідно до вимог ч. 9 ст. 43 КЗпП України.

Відповідно до витягу з протоколу засідання профкому профспілка відмовила ДП АМПУ у наданні згоди на звільнення позивача (а.с. 114-116).

Таке рішення мотивоване порушенням вимог ст. 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , п. 4.1.1 Колективного договору на 2013-2018 року, відсутності об'єктивних причин для неминучих звільнень працівників загону охорони, який має функціонувати відповідно до вимог Закону України Про морські порти України , невиконання ст. ст. 40, 49 КЗпП України, оскільки роботодавець запропонував наявні вакансії лише в філії, а не на підприємстві в цілому.

Також профспілка зазначила, що ДП АМПУ не видавало т.в.о. начальника філії ОСОБА_5 довіреність представляти інтереси юридичної особи, а тому він не мав відповідно до приписів ст. ст. 92, 95 ЦК України повноважень на видачу наказу Про внесення змін до штатного розпису № 30 від 17 січня 2017 року.

Отже, рішення профспілки про відмову у наданні згоди на звільнення позивача, яке отримане судом на підставі ч. 9 ст. 43 КЗпП України є обґрунтованим у розумінні ч. 7 ст. 43 КЗпП України та ч. 6 ст. 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , оскільки містить посилання на неврахування власником суттєвих фактичних обставин та деталізоване правове обґрунтування незаконності звільнення.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_2 відбулося з порушенням закону, а тому відповідно до ст. 235 КЗпП України, вірно поновив позивача на роботі та стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Посилання відповідача про те, що суд першої інстанції помилково виходив з того, що відповідач порушив вимоги ст. 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки несвоєчасне повідомлення профспілки про заплановані звільнення, згідно вищезазначеної норми закону жодним чином не впливають на права працівника та зазначене порушення не стало підставою для поновлення позивача на роботі.

Що стосується доводів відповідача про те, що відмова профспілки надати згоду на звільнення позивача належним чином не аргументована та не містить посилань на правове обґрунтування незаконного звільнення працівника, то колегія суддів не може погодитись з такими доводами, оскільки вони спростовуються витягом з протоколу засідання профкому від 30 жовтня 2017 року, яке є аргументованим, містить посилання на неврахування власником суттєвих фактичних обставин та деталізоване правове обґрунтування незаконності звільнення, що відповідає положенням ч. 7 ст. 43 КЗпП України та ч. 6 ст. 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності .

Колегія суддів не може погодитись з доводами відповідача щодо дотримання ним положень ст. 49-2 КЗпП України, на підтвердження яких відповідачем було надано відомість і акт відмови в ознайомленні з вакансіями та долученими до них списками вакансій АП АМПУ , оскільки ані у відомості, ані в акті не зазначено з якими вакансіями ДП АМПУ мав намір ознайомити позивача. Так, акт не містить посилань на конкретний список вакансій, його реквізити. При цьому, дати наданих суду списків вакансій не співпадають із датами відомостей та акту.

До того ж, відсутні докази повідомлення позивача про наявні вакансії у центральному офісі, Головному представництві в ОСОБА_4 та 12 філіям ДП АМПУ протягом двох місяців та на день звільнення.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 - 382 ЦПК України, колегія суддів

постановила

Апеляційну скаргу державного підприємства Адміністрація морських портів України залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту до Верховного Суду у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: Л.М. Прокопчук

ОСОБА_7

Повний текст постанови складено 07 вересня 2018 року