Постанова

від 05.09.2018 по справі 583/3713/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року

м.Суми

Справа №583/3713/15-ц

Номер провадження 22-ц/788/8/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Хвостика С. Г.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Охтирська міська рада Сумської області, Управління Держгеокадастру в Охтирському районі Сумської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

треті особи: ОСОБА_6, Охтирський дошкільний навчальний заклад Калинка Охтирського міського відділу освіти,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25 квітня 2017 року в складі судді Плотникової Н.Б., ухваленого у м. Охтирка,

в с т а н о в и в:

16 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, вимоги якого заявою від 12 вересня 2016 року уточнила та обґрунтовувала їх тим, що після смерті чоловіка стала власницею 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами та 837 кв.м земельної ділянки по вул. Парковій (Гончаренка), 17 у м. Охтирка. Власником іншої 1/2 частини житлового будинку є ОСОБА_3, а на підставі Державного акта від 19 травня 2005 року він став власником 0,0500 га земельної ділянки, тобто 1/2 її частини, яку згодом продав. У 2015 році заявниця замовила кадастровий номер на свою частину земельної ділянки, був виготовлений проект кадастрового плану, однак площа земельної ділянки склала 0,0500 га, а не 837 кв.м, яку успадкувала позивачка.

Вважає, що оскільки фактична загальна площа земельної ділянки складає 0,1621 га і за висновками експертів є технічно можливим виділити в натурі частину земельної ділянки, площею 688 кв.м., тому просить позовні вимоги задовольнити та виділити в натурі на місцевості під володіння та користування окремо зазначену частку земельної ділянки зі складу земельної ділянки по вул. Парковій (Гончаренко), 17 у м. Охтирка по фактично сформованому на місцевості порядку володіння та користування земельною ділянкою за І варіантом виділу земельної ділянки, запропонованому у проведених у справі судових експертизах зі встановленням права земельного сервітуту, площею 11 кв.м. навколо сараю Д для проходу, будівельних риштувань та складання будівельних матеріалів.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

При цьому зазначає, що є власницею успадкованої після смерті чоловіка земельної ділянки, площею 837 кв.м по вул. Гончаренка, 17 у м. Охтирка, яка була йому надана за життя на підставі рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради від 11 листопада 1993 року № 518 відповідно до вимог чинного на той час законодавства. Вважає помилковими посилання місцевого суду на вимоги ЗК та ЦК України, оскільки спірні правовідносини регулюються нормами земельного та цивільного законодавства станом на 1993 рік, тобто на момент набуття у власність землі чоловіком заявниці. Крім того, судовим експертом зазначено про технічну можливість виділу в натурі земельної ділянки, площею 688 кв.м.

Сторони та треті особи в судове засідання не з'явилися, про час та місце судововго засідання були повідомлені належним чином.

За приписами частини 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п. 3 розділу ХIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII Про судоустрій і статус суддів , апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних суддів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження права володіння чи користування земельною ділянкою, площею 688 кв.м. Крім того, суд вважав, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 22 жовтня 1998 року, за яким ОСОБА_1 успадкувала 837 кв.м спірної земельної ділянки, до уваги не може бути взяте, оскільки суду не доведено надання заявниці у володіння чи користування земельної ділянки, площею 837 кв.м на підставі технічних матеріалів та документів, які підтверджують саме таку площу земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Як вбачається із цивільної справи, що у м. Охтирка по вул. Парковій (до перейменування - вул. Гончаренка, вул. Краснолісся) розташована земельна ділянка № 17, призначена для індивідуального житлового будівництва.

На підставі договору дарування від 21 червня 2016 року ОСОБА_5 є власником частини земельної ділянки, площею 0,0500 га за вказаною вище адресою (т. 3 а.с. 75-79).

До відповідача ОСОБА_5 вказаною частиною земельної ділянки на підставі правочинів володіли ОСОБА_7 (договір купівлі-продажу 14 червня 2016 року), ОСОБА_5 (договір дарування від 29 грудня 2014 року), ОСОБА_8 (договір купівлі-продажу від 28 січня 2014 року), ОСОБА_4 (договір купівлі-продажу від 27 липня 2011 року), ОСОБА_2 (договір купівлі-продажу від 20 травня 2010 року).

ОСОБА_3 до продажу земельної ділянки ОСОБА_2 набув частину земельної ділянки у власність на підставі рішення Охтирської міської ради від 17 вересня 2002 року, яким земельну ділянку, площею 0,0500 га по вул. Гончаренка, 17 у м. Охтирка безкоштовно передано в спільну часткову власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку посвідчене Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку СМ № 150823 від 19 травня 2005 року.

З технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на зазначену земельну ділянку вбачається, що загальна площа земельної ділянки згідно з кадастровим планом складає 0,1000 га, власником 1/2 частини якої є ОСОБА_3

Позивачка ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 22 жовтня 1998 року набула у власність 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами та земельну ділянку, площею 837 кв.м, які розташовані по вул. Парковій (Гончаренка), 17 у м. Охтирка.

Земельна ділянка належала померлому чоловіку позивачки ОСОБА_9 на підставі рішення виконкому Охтирської міськради від 11 листопада 1993 року № 518 (т. 1 а.с. 16) і на її території розташовані житловий будинок та інші господарські споруди, власники яких неодноразово змінювалися.

При цьому житловий будинок фактично був поділений у рівних частках, тобто по 1/2 між проживаючими в ньому сім'ями, однак частки земельної ділянки, які перебували у користуванні власників будинку непропорційно змінювалися.

З цього приводу неодноразово вирішувалися питання поділу земельної ділянки між власниками будинку, виходячи з фактичних меж домоволодіння, які склалися в процесі використання цієї ділянки впродовж тривалого часу.

Зокрема, станом на 1963 рік загальна площа земельної ділянки, яка була у користуванні, складала 0,2111 га, у 1964 році - 0,1383 га, з 1971 року - 0,1675 га, а згідно з висновками проведених у даній справі судової земельно-технічної експертизи від 31 травня 2016 року № 10 та додаткової судової земельно-технічної експертизи від 12 серпня 2016 року № 18 фактична площа земельної ділянки складає 0,1621 га.

З викладеного вбачається, що за адресою по вул. Парковій (Гончаренка), 17 у м. Охтирка розташована земельна ділянка, загальна нормативна площа якої становить 0,1000 га, а фактична 0,1621 га.

Співвласниками вказаної земельної ділянки у рівних частках є ОСОБА_1 та ОСОБА_5

Частина земельної ділянки ОСОБА_5 у зв'язку з виділенням її в натурі під час складання технічної документації в процесі приватизації передана у власність виходячи не з фактичної її площі, яка протягом тривалого часу була у використанні попередніх власників, а виходячи з її нормативної площі - 0,1000 га, тобто у власність передано 0,0500 га земельної ділянки, що складає 1/2 її частину.

Проте заявниця на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом є власницею 0,0837 га земельної ділянки, площа якої не відповідає її ідеальній частці у домоволодінні, яка складає 1/2.

Доказів виділу в натурі 0,0837 га земельної ділянки чоловіку позивачки на момент набуття ним у власність земельної ділянки на підставі рішення виконкому Охтирської міськради від 11 листопада 1993 року № 518 матеріали справи не містять і заявницею суду не надані.

Також встановлено, що постановою Апеляційного суду Сумської області від 01.06.2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Охтирської міської ради, ОСОБА_5 та інших про визнання незаконним та скасування рішення 4 сесії Охтирської міської ради від 17 вересня 2002 року, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, відмовлено.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує на передбачене ЗК України право як власниці на виділення їй земельної ділянки в натурі.

Відповідно до п. г ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЗК України учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Порушивши у 2015 році питання виділення належної заявниці частини земельної ділянки із складу земельної ділянки по вул. Парковій, 17 у м. Охтирка у визначеному чинним земельним законодавством порядку, ОСОБА_1 відмову у реалізації такого права не отримувала. Не зазначає позивачка також і про перешкоди у реалізації такого права зі сторони відповідачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, при відкритті провадження у справі та її вирішенні суд відповідно до вимог ст. 264 ЦПК України повинен був визначити зміст позовних вимог, предмет позову та його підставу з метою з'ясування наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, виявлення заінтересованих осіб у справі, правильного застосування матеріальної норми права до цих правовідносин та застосування необхідного способу захисту порушеного права, а також для визначення й дослідження кола питань і заходів, необхідних для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Проте, суд першої інстанції зазначених вимог процесуального закону не дотримався.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України, якою визначено способи такого захисту, а саме, а) визнання прав;б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Посилання заявниці на зменшення належної їй на праві власності частини земельної ділянки з 837 кв.м до 500 кв.м за наслідками виготовлення проекту кадастрового плану як на підставу для захисту своїх прав шляхом виділу частини земельної ділянки не відповідає передбаченим ст. 152 ЗК України способам захисту порушених прав.

Так, жодних рішень органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування з цього приводу прийнято не було, відповідачами перешкоди у праві на виділ земельної ділянки не вчинялися, відмову у реалізації такого права позивачка також не отримувала.

Таким чином, захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав судом здійснюється у спосіб, визначений норами матеріального та процесуального закону, які не надають право суду використовувати повноваження або підміняти орган чи посадових осіб, які за законом чи нормативно-правовим актом уповноважені, зокрема, вирішувати питання відновлення меж земельних ділянок шляхом проведення відповідного комплексу робіт з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками (ст. 107, 198 ЗК України, Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 р. № 376).

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч цим вимогам позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачами її права на виділ належної на праві власності частини земельної ділянки із складу земельної ділянки по вул. Парковій, 17 у м. Охтирка, а відтак і не довела порушення своїх прав. Крім того, заявлені позивачкою вимоги є передчасними.

Апеляційна скарга відповідних доказів порушення, невизнання чи оспорювання прав заявниці відповідачами також не містять.

Вирішуючи спір суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог через не сформування позивачем у встановленому законом порядку земельної ділянки, яку вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_9

Суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував, обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому до уваги не приймаються і на підставі ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає оскаржене рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення..

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 6 вересня 2018 року.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: О.Ю. Кононенко

ОСОБА_10