Постанова

від 03.09.2018 по справі 917/2156/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2018 р. Справа № 917/2156/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Слободін М.М.

при секретарі судового засідання Кладько А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, Горішньоплавнівської міської ради, вх. №864 П/2 на рішення господарського суду Полтавської області від 02.04.2018 (ухвалене суддею Тимощенко О.М. у приміщенні господарського суду Полтавської області, повне рішення складено 11.04.2018) у справі № 917/2156/17

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЖК", м. Горішні Плавні Полтавської області,

до Горішньоплавнівської міської ради, м. Горішні Плавні Полтавської області,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - виконавчий комітет Горішньоплавнівської міської ради, м. Горішні Плавні Полтавської області,

про визнання права власності на нежитлове приміщення площею 131,1 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Горішні Плавні, пр-т Героїв Дніпра, 40

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.04.2018 позов задоволено.

Визнано за Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "МЖК" право власності на нежитлове приміщення площею 131,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Горішні Плавні, пр-т Героїв Дніпра, 40. Стягнуто з Горішньоплавнівської міської ради на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЖК" 11475,85 грн. витрат по сплаті судового збору.

Суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для застосування ст. 344 ЦК України (на яку посилався позивач) з огляду на наявність між сторонами спору про право власності на спірне майно, однак водночас вказав, що помилкове посилання позивача на ст. 344 ЦК України не є підставою для відмови у позові в даному випадку, оскільки саме посилання на невірні норми не змінює ні підставу, ні предмет позову, а кваліфікація правовідносин та вибір норм чинного законодавства, що підлягає застосуванню, відноситься до компетенції суду. Місцевий господарський суд дійшов висновку про визнання за позивачем права власності на спірне майно в порядку ст.392 ЦК України, пославшись на обставини, встановлені судом під час розгляду іншої господарської справи - № 5/179-19/77-9/78, зокрема, на висновок комісійної будівельно-технічної експертизи від 28.07.2009 № 1245, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, в ході якої судовими експертами було встановлено, що приміщення площею 138 кв.м. та 35,4 кв.м. відносяться за проектним та цільовим призначенням до нежитлових громадських приміщень, частина приміщень площею 138 кв.м. та 35,4 кв.м. відносяться до допоміжних приміщень (технічних) житлового будинку, що призначені для забезпечення експлуатації й обслуговування житлового будинку. Судом першої інстанції також зазначено, що матеріалами даної справи підтверджується правомірність набуття позивачем спірного майна у власність, тоді як відповідачем не спростовано факту передачі майна позивача за актом приймання-передачі майна загального користування у спільну власність власникам квартир та нежитлових приміщень будинку; судовим рішенням у справі 5/179-19/77-9/78 виконкому та міській раді було відмовлено у позовах про витребування майна та визнання права власності на спірне майно.

Відповідач, Горішньоплавнівська міська рада, з рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, вірно зазначивши про відсутність підстав для задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю (ст.344 ЦК України), безпідставно змінив спосіб захисту та визнав за позивачем право власності на спірне приміщення в порядку ст.392 ЦК України. Горішньоплавнівська міська рада зазначає, що підставою для звернення до суду стала відмова провести державну реєстрацію права власності, а не оспорювання/порушення прав Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЖК", однак відповідно до правової позиції Верховного Суду України (постанова від 20.06.2011 у справі №3-55гс11), відмова органу державної реєстрації прав в оформлені права власності на об'єкт нерухомого майна та видачі свідоцтва суб'єкту господарювання у зв'язку з ненаданням ним необхідних документів для оформлення такого права не є оспорюванням права власності на об'єкт нерухомого майна. Апелянт також стверджує, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про набуття позивачем права власності на спірне приміщення, оскільки дане приміщення було передано позивачеві не у власність, а лише на баланс - без права його відчуження з комунальної власності. Із посиланням на довідку ВАТ "Полтаваобленерго" від 13.10.2009 (копію якої додано до скарги)

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2018 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.) відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою, призначено її розгляд на 24.05.2018.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 повідомлено про відкладення розгляду справи на 09.07.2018.

02.07.2018 позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що ухвалення місцевим господарським судом рішення про задоволення позову на підставі ст.392 ЦК України, а не на підставі ст.344 ЦК України (на яку посилався позивач), не є виходом за межі позовних вимог та повністю відповідає ст.237 ГПК України; матеріалами справи (актом приймання-передачі майна від 28.11.2001, висновком комісійної будівельно-технічної експертизи від 28.07.2009) підтверджується факт передання позивачеві спірного приміщення у власність. Також позивач зазначає, що апелянтом було додано до скарги нові докази - без обгрунтування підстав неможливості їх надання до суду першої інстанції. Позивач просить суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

09.07.2018, у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Крестьянінова О.О. та перебуванням у відпустці судді Фоміної В.О., було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого для її розгляду визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою колегії суддів у зазначеному складі від 09.07.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 02.08.2018.

Ухвалою суду від 02.08.2018 оголошено перерву у судовому засіданні до 15.08.2018.

14.08.2018, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Гребенюк Н.В., було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого для її розгляду визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Слободін М.М.

Ухвалою суду від 15.08.2018 оголошено перерву у судовому засіданні до 03.09.2018.

29.08.2018 апелянт надав письмові пояснення з додатками на підтвердження обставин зведення і прийняття в експлуатацію у 1987 році будівлі, в якій знаходяться спірні приміщення, а також щодо подальшого передання її міською радою на баланс житлово-експлуатаційним підприємствам. Апелянт наполягає на тому, що відповідні приміщення на теперішній час перебувають у комунальній власності і що вони не є майном загального користування або елементом обслуговування будинку, не використовуються співвласниками житлового будинку, а натомість передані за договором оренди суб'єкту господарювання для здійснення останнім підприємницької діяльності (про що зазначав представник позивача в судовому засіданні 15.08.2018). Неможливість подання відповідних пояснень та доказів до суду першої інстанції апелянт обґрунтовує тим, що місцевим господарським судом розглядався позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЖК" про визнання права власності за набувальною давністю, тому міська рада надавала до суду докази, які спростовували вимоги об'єднання, однак у зв'язку з тим, що господарський суд з власної ініціативи змінив спосіб захисту прав позивача, міська рада була позбавлена можливості надати докази та заперечення щодо визнання за позивачем права власності в порядку ст.392 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст.269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів вважає, що наведені апелянтом обставини свідчать про винятковість даного випадку, у зв'язку з чим надані ним докази мають бути прийняті судом апеляційної інстанції.

Присутні в судовому засіданні 03.09.2018 представники позивача та відповідача підтримали викладену ними письмово правову позицію. Представник третьої особи зазначив, що виконавчий комітет Горішньоплавнівської міської ради підтримує вимоги апеляційної скарги та просить її задовольнити. У судовому засіданні 03.09.2018 оголошувалася перерва з 15:47 до 15:54 години, в межах якої представнику позивача було надано можливість ознайомитися з письмовими поясненнями апелянта (які були надіслані позивачеві, але станом на 03.09.2018 не отримані ним) та у разі необхідності додаткового часу для такого ознайомлення і викладення своєї правової позиції - заявити клопотання про оголошення більш тривалої перерви в судовому засіданні. Після перерви представник позивача зазначив про відсутність необхідності у наданні йому додаткового часу та просив суд продовжити розгляд справи.

В ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи в судових засіданнях, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Присутні у судовому засіданні 03.09.2018 представники учасників справи погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що неоспорені обставини даної справи є наступними.

У 1987 році у м.Комсомольськ (на теперішній час населений пункт перейменовано на Горішні Плавні) на замовлення Полтавського ГЗК було збудовано та прийнято в експлуатацію житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями РАГСу і бібліотеки за адресою: м.Комсомольськ, вул.Леніна, 40 (на теперішній час перейменовано на пр. Героїв Дніпра). Відповідне підтверджується поясненнями представників учасників справи та наданими відповідачем суду апеляційної інстанції доказами.

15.05.2001 було зареєстровано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЖК" (позивач), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 17-19).

30.07.2001 виконавчий комітет Комсомольської міської ради Полтавської області прийняв рішення № 237 "Про передачу майна на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЖК", згідно з яким, з метою підтримки діяльності об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, підвищення відповідальності за обслуговування житлових будинків, в яких створені ОСББ, і утримання прибудинкової території виконавчий комітет вирішив передати на баланс ОСББ "МЖК" нежитлове приміщення площею 138 кв.м (надалі - рішення №237, а.с. 76-77). Згідно з п.3 вказаного рішення, ОСББ "МЖК" було надано право укладати договори оренди вищевказаних нежитлових приміщень з дозволу представника власника (управління економічного розвитку виконкому міськради).

На підставі вказаного рішення 15.08.2001 було складено акт приймання-передачі будинку № 40 по вул. Леніна, з балансу ПП "Сервіс-житло" на баланс ОСББ "МЖК", відповідно до якого відповідачу було передано на баланс житловий будинок разом з нежитловими приміщеннями площею 35,4 кв.м. та 138 кв.м. (а.с.78).

Листом від 18.09.2001 № 08/2-504 (а.с.11) відповідач надав ОСББ "МЖК" інформацію про приміщення, що перебувають у власності територіальної громади міста та які знаходяться за адресою: м. Комсомольськ, вул. Леніна, 40, станом на 01.09.2001, а саме - приміщення бібліотеки (балансоутримувач міський відділ культури виконкому міської ради), приміщення магазину (балансоутримувач комунальне підприємство озеленення та благоустрою), приміщення РАГСу (балансоутримувач - виконком, знаходиться у безоплатному користуванні Комсомольського міського управління юстиції).

28.11.2001 на підставі рішення № 237 було складено акт приймання-передачі майна загального користування у спільну власність власникам квартир та нежитлових приміщень будинку (а.с. 9-10).

Згідно з п.1 цього акту в багатоквартирному будинку визначено склад майна загального користування і здійснено передачу цього майна у спільну власність власникам квартир та нежитлових приміщень будинку. В п.3 зазначеного акту зазначено, що на момент передачі майна в числі приватизованих приміщень, окрім перелічених в акті квартир, перебували нежитлові приміщення (номери згідно кодів технічного паспорту будинку) НП №1 - 35,4 кв.м, НП №2 - 9,6 кв.м, НП №3 - 138 кв.м, а у власності Комсомольської міської ради залишилось 24 квартири та нежитлові приміщення НП №1 - 391,4 кв.м, НП №2 - 1085,4 кв.м, НП №3 - 186 кв.м. Акт затверджено міським головою Поповим О.П.

Як вбачається з довідки Кременчуцького МБТІ Полтавської обласної ради від 17.05.2017 (а.с.16), за даними технічної інвентаризації від 31.03.2017 на нежитлове приміщення за адресою: м.Горішні Плавні, вул. Героїв Дніпра, 40, загальна площа приміщення зменшена на 6,9 м. кв. за рахунок внутрішнього оздоблення та складає 131,1 м.кв.

25.03.2003 виконавчий комітет Комсомольської міської ради Полтавської області ухвалив рішення № 151 "Про впорядкування питань оренди комунального майна" (а.с.79). Вказаним рішенням виконком зобов'язав ОСББ "МЖК" передати спірне приміщення безоплатно на баланс виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області, а також скасував пункт 3 рішення № 237. Проте, як свідчать матеріали справи та підтверджується поясненнями представників сторін, вказане рішення фактично не було виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий комітет Комсомольської міської ради звертався до господарського суду Полтавської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЖК" про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме: нежитлових приміщень 35,4 м2 (код за техпаспортом будинку НП-1) та 138 м2 (код за техпаспортом будинку НП-3), які знаходяться за адресою: Полтавська обл., м. Комсомольськ, вул. Леніна, буд. №40; та стягнення 12861,66 грн. втраченої вигоди у вигляді орендної плати за період з 01.07.03 до 25.03.06 (справа № 5/179-19/77-9/78). Господарський суд Полтавської області ухвалою від 17.04.2007 залучив до участі в справі в якості третьої особи Комсомольську міську раду, а ухвалою від 24.05.2007 прийняв для розгляду разом з первісним позовом позовну заяву цієї особи до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЖК" про визнання права власності на спірні приміщення, витребування їх з чужого незаконного володіння та стягнення 14150,71 грн. втраченої вигоди. Справа № 5/179-19/77-9/78 за вищевказаним позовом розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.01.2011 у справі №5/179-19/77-9/78 (а.с.20) було відмовлено у задоволенні позову виконавчого комітету Комсомольської міської ради (з тих підстав, що позивачеві не передавалися функції власника та повноваження на стягнення неодержаних доходів) та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Комсомольської міської ради (з підстав спливу позовної давності). Виконавчий комітет Комсомольської міської ради та Комсомольська міська рада не оскаржили рішення у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЖК" звернулося до державного реєстратора з заявою про проведення державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Горішні Плавні, пр-т Героїв Дніпра, 40, однак рішенням від 24.11.2017 (а.с.24) державний реєстратор відмовив у здійсненні такої дії через неусунення заявником обставин, що стали підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а саме, згідно з поясненнями представника позивача - через ненадання заявником правовстановлюючих документів на відповідне майно. Представником позивача зазначено, що такі документи у Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЖК" відсутні.

22.12.2017 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЖК" звернулося з позовом до Горішньоплавнівської міської ради про визнання права власності на нежитлове приміщення площею 131,1 в. м., яке знаходиться за адресою: м. Горішні Плавні, пр-т Героїв Дніпра, 40. Позивач просив визнати за ним право власності на спірне майно за набувальною давністю, відповідно до ст.344 ЦК України.

Розглянувши вказаний позов, місцевий господарський суд зазначив про відсутність підстав для застосування ст. 344 ЦК України.

Виходячи зі змісту вказаної норми, обставинами, які мають значення для справи, і які повинен довести позивач, є, зокрема, такі: майно може бути об'єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Однак у даному випадку на спірне майно претендує відповідач, Горішньоплавнівська міська рада, яка стверджує про перебування вказаного майна в комунальній власності. В ході апеляційного провадження відповідачем було підтримано зазначену правову позицію.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для застосування ст.344 ЦК України - з огляду на наявність між сторонами спору про право власності на відповідне майно.

Водночас суд першої інстанції зазначив про наявність фактичних та правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірне майно в порядку ст.392 ЦК України.

Надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 2 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно з вимогами статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, від 14.08.2018 у справі № 9/057-09/6/13 тощо.

В обґрунтування тверджень про наявність у Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЖК" права власності на приміщення площею 131,1 в. м., яке знаходиться за адресою: м. Горішні Плавні, пр-т Героїв Дніпра, 40 позивач посилався на наступні докази:

- рішення №237 від 30.07.2001 (а.с. 76-77), згідно з яким спірне приміщення передано на баланс ОСББ "МЖК" та надано останньому право укладати договори оренди вищевказаних нежитлових приміщень з дозволу представника власника (управління економічного розвитку виконкому міськради);

- акт приймання-передачі будинку № 40 по вул. Леніна, з балансу ПП "Сервіс-житло" на баланс ОСББ "МЖК" від 15.08.2001, складений на підставі рішення №237 (а.с.78);

- лист від 18.09.2001 № 08/2-504 (а.с.11), яким відповідач надав ОСББ "МЖК" інформацію про приміщення, що перебувають у власності територіальної громади міста та які знаходяться за адресою: м. Комсомольськ, вул. Леніна, 40, станом на 01.09.2001;

- акт приймання-передачі майна загального користування у спільну власність власникам квартир та нежитлових приміщень будинку від 28.11.2001, складений на підставі рішення №237 (а.с. 9-10).

Згідно зі ст.41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно з ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Як вбачається з рішення №237, на яке посилається позивач, у ньому зазначено про передання спірного приміщення на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЖК", а не у власність - на вказану обставину, яка не спростована позивачем, обґрунтовано посилається відповідач. Відповідно, ні саме рішення, ні акти приймання-передачі майна, складені на його виконання, ні тим більше лист, яким відповідач надав позивачеві інформацію про перелік приміщень, що знаходяться у власності територіальної громади міста, не можуть бути визнані правовстановлюючими документами (правочинами), що свідчили б про виникнення у позивача права власності на спірне майно у відповідності до вищенаведених приписів ЦК України.

Колегія суддів зазначає, що в оформленні відповідачем та третьою особою документів, які стосуються спірного майна, дійсно мали місце суперечності. А саме, у п. 3 рішення №237 зазначено про те, що ОСББ "МЖК" надано право укладати договори оренди нежитлового приміщення площею 138 кв.м. з дозволу представника власника (управління економічного розвитку виконкому міськради) - тобто, приймаючи дане рішення, виконавчий комітет Комсомольської міської ради Полтавської області вважав, що право власності на нежитлове приміщення залишається за ним і позивачеві не передається.

Водночас у документі, складеному на виконання рішення №237, а саме, у вступній частині (п.3) акту від 28.11.2001, згідно з яким власникам квартир у будинку за адресою: м.Комсомольськ, вул.Леніна, 40, передавалося інше майно (конструктивні елементи, санітарно-технічні системи та обладнання, інженерне обладнання, системи освітлення) вказано про перебування нежитлового приміщення площею 138 кв.м. у спільній власності будинку.

Проте вказана невідповідність, так само як і не зазначення спірного приміщення в листі від 18.09.2001 в переліку об'єктів, що перебувають у власності територіальної громади міста, на думку колегії суддів, не може бути визнана достатньою підставою для висновку про наявність у позивача права власності на спірне приміщення - оскільки, як було зазначено вище, дані документи не є правовстановлюючими стосовно права власності. Відповідно до пояснень представника позивача, саме через відсутність правовстановлюючих документів йому було відмовлено у державній реєстрації права власності на спірне майно.

Колегія суддів додатково зазначає, що за актом, складеним на виконання рішення №237, ОСББ "МЖК" не могло отримати більший обсяг прав, ніж передбачено самим рішенням, окрім того, зі змісту листа від 18.09.2001 не вбачається, що наведений в ньому перелік приміщень є вичерпним.

Тому твердження позивача і висновки місцевого господарського суду про те, що спірне приміщення було фактично передано позивачеві у власність за актом 28.11.2001, не відповідають приписам ст.11, 328 ЦК України та спростовуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції із посиланням на ч. 4 ст. 75 ГПК України зазначив про наявність обставин, встановлених рішенням господарського суду Полтавської області від 25.01.2011 у справі №5/179-19/77-9/78, які мають значення для вирішення спору в даній справі №917/2156/17. Зокрема, в оскаржуваному рішенні наведено наступний висновок суду у справі №5/179-19/77-9/78: згідно висновку комісійної будівельно-технічної експертизи від 28.07.2009 №1245, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, судовими експертами було встановлено, що приміщення площею 138 кв.м. та 35,4 кв.м. відносяться за проектним та цільовим призначенням до нежитлових громадських приміщень, частина приміщень площею 138 кв.м. та 35,4 кв.м. відносяться до допоміжних приміщень (технічних) житлового будинку, що призначені для забезпечення експлуатації й обслуговування житлового будинку; зазначені висновки експерта ні позивачем, ні третьою особою з самостійними вимогами не спростовані, документальні докази в обґрунтування того, що спірні приміщення не відносяться до допоміжних приміщень не надані.

Стосовно вказаного аргумента колегія суддів зазначає, що відсутність доказів неналежності спірного приміщення до допоміжних у справі №5/179-19/77-9/78 не свідчить беззаперечно про те, що воно є допоміжним і належить позивачеві в силу приписів пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. Для з'ясування обставини - чи належить приміщення до допоміжних - має бути встановлено, чи має воно окремий вхід, чи використовується незалежно від інших приміщень, чи призначене воно для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №907/564/16, від 08.05.2018 у справі №904/5196/17, від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.174 - 180), проектним призначенням спірного приміщення, прийнятого в експлуатацію у 1987 році, зазначено "салон для молодят", воно має окремий вхід. На теперішній час у ньому розташовані кабінети та інші приміщення (а.с.13, 14), які, згідно з поясненнями представників сторін, здаються Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "МЖК" в оренду - тобто використовуються незалежно від інших приміщень будинку. Доказів того, що спірне приміщення призначене для експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, позивачем не надано. Водночас відповідач надав до суду першої інстанції довідку ВАТ "Полтаваобленерго" від 13.10.2009 (а.с.181) про те, що електрощитова №3, яка знаходиться у нежитловому приміщенні площею 138 кв.м. за адресою: вул.Леніна,40 у м.Комсомольську, не призначена для обслуговування житлового комплексу за даною адресою.

Посилання позивача та суду першої інстанції на висновок експертизи у справі №5/179-19/77-9/78 (який не було надано сторонами для долучення до матеріалів даної справи №917/2156/17) колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як вбачається з тексту рішення господарського суду Полтавської області від 25.01.2011 у справі №5/179-19/77-9/78, у висновку експертизи зазначено про те, що лише частина приміщень площею 138 кв.м. та 35,4 кв.м. відносяться до допоміжних приміщень (технічних) житлового будинку, що призначені для забезпечення експлуатації й обслуговування житлового будинку. При цьому в ході розгляду даної справи №917/2156/17 позивачем не надано доказів на підтвердження того, яка саме частина приміщень площею 138 кв.м. (131,1 кв.м.) відноситься до допоміжних приміщень.

На думку колегії суддів, відповідне виключає можливість визнання за позивачем права власності на весь спірний об'єкт площею 131,1 кв. м. з підстав його належності до допоміжних приміщень.

Окрім того, як вбачається з рішення господарського суду Полтавської області від 25.01.2011 у справі №5/179-19/77-9/78, в ньому не зазначено про належність спірного приміщення Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "МЖК" на праві власності, а Комсомольській міській раді вказаним рішенням було відмовлено в позові про визнання права власності на спірні приміщення, витребування їх з чужого незаконного володіння та стягнення 14150,71 грн. втраченої вигоди не через безпідставність зазначених вимог (яким суд не надавав оцінку по суті), а з огляду на сплив позовної давності - на що також обґрунтовано посилається апелянт.

Тому колегія суддів вважає, що викладені в оскаржуваному рішенні суду в даній справі №917/2156/17 висновки про те, що в ході розгляду справи №5/179-19/77-9/78 було встановлено обставини, що свідчать про наявність у позивача права власності на спірне приміщення, є необґрунтованими і такими, що не узгоджуються зі змістом вищевказаного рішення господарського суду Полтавської області від 25.01.2011 у справі №5/179-19/77-9/78.

Інші висновки місцевого господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні (зокрема, про те, що виконком міської ради не мав повноважень приймати рішення №151 від 25.03.2003 "Про впорядкування питань оренди комунального майна" в частині скасування пункту рішення № 237 та зобов'язання ОСББ "МЖК" повернути спірне приміщення), на думку колегії суддів, не можуть бути визнані належними аргументами щодо правомірності позовних вимог про визнання права власності - оскільки у рішенні №151 від 25.03.2003, так само як і в рішенні №237 від 30.07.2001, йдеться про передання спірного майна виключно на баланс, а не у власність будь-якому суб'єкту.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не доведено наявності жодних підстав, з якими чинне законодавство пов'язує виникнення права приватної власності на річ, у даному випадку, на нерухоме майно, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх необґрунтованістю.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення має бути скасовано як таке, що прийнято при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а в задоволенні позову має бути відмовлено.

Керуючись статтями 273, п.2 ч.1 статті 275, п.2 ч.1 статті 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Горішньоплавнівської міської ради задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 02.04.2018 у справі №917/2156/17 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.09.18

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Слободін М.М.