Постанова

від 05.09.2018 по справі 903/481/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року Справа № 903/481/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І. Ю. , суддя Демидюк О.О.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників сторін:

прокурор Гончар Б.С., посвідчення №045818 від 01.02.2017р.,

відповідача - адвокат Купріянчук А.П., посвідчення №4458/10 від 17.02.2011р.,

третьої особи - Грицаюк Н.О., посвідчення №23-001 від 14.03.2018р.,

Міністерства оборони України - не з'явився

Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апляційну скаргу відповідача Орендного будівельно-монтажного управління "Репер" на рішення господарського суду Волинської області від 24.05.2018р. (повний текст складено 01.06.2018р. об 14:43 год у м. Луцьку)

у справі №903/481/17 (головуючий суддя Якушева І.О., суддя Слободян О.Г., Кравчук А.М.)

за позовом Заступника військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України

до Орендного будівельно-монтажного управління "Репер"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Волинської обласної державної адміністрації

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою і будівлями, зобов'язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України в червні 2017 року звернувся з позовом до орендного будівельно-монтажного управління "Репер" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою і будівлями, зобов'язання до вчинення дій.

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.05.2018р. у справі №903/481/17 задоволено позов Заступника військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України до Орендного будівельно-монтажного управління "Репер" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою і будівлями, зобов'язання до вчинення дій задовольнити повністю.

Зобов'язано Орендне будівельно-монтажне управління "Репер" усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою (площею - 1,04 га), що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3, та перебуває на балансі Міністерства оборони України шляхом припинення її фактичного використання.

Зобов'язано Орендне будівельно-монтажне управління "Репер" звільнити будівлі (інвентарний номер 255 - контора; і. н. 256 - складське приміщення; і. н. 257 - гараж на три бокси; і. н. 258 , механічні майстерні; і. н. 259 - столярний цех; і. н. 260 - КПП), загальною площею кв.м, які розташовані на земельній ділянці площею 1,04 га за адресою: м Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3, та перебувають у власності держави в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, шляхом припинення їх фактичного використання.

Зобов'язано Орендне будівельно-монтажне управління "Репер" передати в натурі будівлі (інвентарний номер 255 - контора; і. н. 256 - складське приміщення; і. н. 257 - гараж на три бокси; і. н. 258 - механічні майстерні; і. н. 259 - столярний цех; і. н. 260 - КПП), загальною площею 1771,20 кв.м., належному власнику Західному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України, та земельну ділянку, площею 1,04 га за адресою: м Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3, на якій розміщені вказані будівлі, Міністерству оборони України.

Стягнуто з Орендного будівельно-монтажного управління "Репер" на користь Військової прокуратури Західного регіону України 4 800,00 грн. витрат пов'язаних з оплатою судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач Орендне будівельно-монтажне управління "Репер" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у позові, судові витрати покласти на позивача.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом невірно визначено характер спірних правовідносин, оскільки власність і інше речове право, яким є право постійного користування, не є тотожними поняттями. Також зазначає, що судом помилково застосовано ч. 4 ст. 75 ГПК України. Судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, оскільки обраний прокурором в інтересах позивачів спосіб захисту у вигляді зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку та будівлі в натурі, які на ній знаходяться, з огляду на інше зареєстроване інше речове право, фактично не призводить до відновлення його порушених прав. Також судом першої інстанції не взято до уваги, що єдиним та допустимим доказом для підтвердження особи права власності на нерухоме майно є докази державної реєстрації права власності на це майно у державному реєстрі прав власності, у даній справі відповідні витяги з такого реєстру відсутні. Також, на думку скаржника, військовий прокурор змінив одночасно і предмет, і підстави позову, однак, місцевий господарський суд не застосував наслідків ч. 5 ст. 46 ГПК України. З огляду на ч. 3 ст. 59 ГПК України, позов підписано особою, яка не має її підписувати, що пов'язане з вчиненням процесуальної дії з представницва. Скаржник зазначає, що посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, не достатньо для прийняття судом цієї заяви та рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після встановлення судом правових підстав для представництва. Також судом першої інстанції не враховано, що оскаржуване рішення суду про зобов'язання відповідача передати в натурі Міністерству оборони України земельну ділянку фактично не може бути виконане, оскільки така земельна ділянка належить іншій особі - Волинській обласній державній адміністрації та використовується Військовою частиною 1141 на праві постійного користуванні. Судом першої інстанції проігноровано доводи та підстави розгляду заяви відповідача про застосування строків позовної давності. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що згідно з ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-8424/11 (876/12940/13) від 26.11.2014р. колегія суддів дійшла висновку, що Міністерство оборони України, в межах своїх повноважень, добровільно відмовилось від прав на спірну земельну ділянку.

У поясненнях на апеляційну скаргу скаржник зазначає, що ОБМУ "Репер" не є належним відповідачем у даній справі.

У судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у ній.

Прокурор доводи апеляційної скарги заперечив, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа доводи апеляційної скарги заперечила, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Також під час розгляду скарги в апеляційному порядку прокурором подано клопотання про долучення до матеріалів справи копій: державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ВЛ №000803 від 09.01.1998р., відомості про нерухоме державне майно (форма №2(б)д, відомість наявності та використання земельних дялнок КЕВ м. Володимир-Волинський (форма 405А), звірку площі земельних ділянок, які використовуються військовими частинами, державними підприємствами, установами та організаціями Міністерства оборони України та перебувають на обліку в КЕВ м. Володимир-Волинський.

Обґрунтовуючи доводи вказаного клопотання прокурор у додаткових поясненнях зазначив, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач в своїх запереченнях на обставини щодо відсутності спору не посилався, а тому не було необхідності долучати вказані докази

Згідно ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів приймає надані прокурором докази, оскільки останні не були подані до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача, третьої особи та прокурора, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно наказу Міністра оборони України №234 від 10.05.2007 р. Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України (далі - ЗУКБ МОУ) прийняло на баланс нежитлові будівлі (інвентарний номер 255 - контора; і.н. 256 - складське приміщення; і. н. 257 - гараж на три бокси; і.н. 258 - механічні майстерні; і.н. 259 - столярний цех; і.н. 260 - КПГІ), вилучені із балансу Управління капітального будівництва Міністерства оборони України (в/ч А0200 Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 08228659), загальною площею 1771,20 кв.м., що розташовані на земельній ділянці площею 1,04 га за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3.

Згідно з технічними паспортами, виданими КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" 21.07.2008р., зазначені будівлі належали Міністерству оборони України.

30.10.1999р. виконавчим комітетом Луцької міської ради було прийнято рішення №498, згідно з яким ОБМУ "Репер" в/ч А-0200 Міністерства оборони України було передано в постійне користування земельну ділянку за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка Карого, 3, площею 1,04 га для будівництва та обслуговування адміністративних та господарських будівель та видано Державний акт на право постійного користування серії I-BЛ №000133 від 11.11.1999 р.

Однак, рішенням господарського суду Волинської області від 29.07.2014 р. у справі №903/564/14 за позовом Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський до виконавчого комітету Луцької міської ради рішення № 498 від 30.10.1999р. "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки орендному будівельно-монтажному управлінню "Репер" військової частини А0200 Міністерства оборони України та Державний акт на право постійного користування землею серії І-ВЛ № 000133 від 30.10.1999р., виданий ОБМУ "Репер" в/ч А0200 МО України, визнано недійсними та скасовано.

Рішенням господарського суду Волинської області від 29.07.2014р. у справі №903/564/14 встановлено, що земельна ділянка площею 1,04 га по вул. Карпенка-Карого, 3 у м. Луцьку є державною власністю, закріплена за Міністерством оборони України, має статус військового майна, ОБМУ "Репер" була передана в користування незаконно, оскільки відповідно до ст. 4 ЗК (в редакції від 18.12.1990р., чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не можуть передаватись у колективну та приватну власність землі оборони.

Згідно із статутом орендне будівельно-монтажне управління "Репер" на час прийняття рішення було підприємством колективної форми власності та не відносилось до військових формувань.

Як зазначено в цьому ж рішенні, згідно з книгами обліку земельна ділянка знаходиться на обліку КЕВ м. Володимир-Волинський, а використовується ОБМУ "Репер".

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як пояснював під час розгляду справи заступник військового прокурора Луцького гарнізону, правовстановлюючих документів на земельну ділянку оформлено не було у зв'язку із відсутністю коштів.

Згідно з поясненнями заступника військового прокурора Луцького гарнізону ОБМУ "Репер" використовує земельну ділянку та об'єкти у власних потребах, чим створює перешкоди у користуванні належним власникам.

В листопаді 2015 року представником ЗУКБ МОУ було здійснено виїзд на територію військового містечка № 35 (м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3) з метою обстеження будівель.

Під час обстеження встановлено, що на території військового містечка в будівлях, які обліковувалися на балансі ЗУКБ МОУ, розміщується ОБМУ "Репер", представником від якого був ОСОБА_6 Будь-яких документів щодо законності користування будівлями та земельною ділянкою представнику ЗУКБ МОУ надано не було. Крім цього, представник ОБМУ "Репер" не допустив представника ЗУКБ МОУ до внутрішнього огляду будівель.

За вказаним фактом військовою прокуратурою Луцького гарнізону було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016030220000110 від 19.05.2016р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, тобто привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало у її віданні.

В матеріалах кримінального провадження наявна копія протоколу допиту свідка - представника ОБМУ "Репер" ОСОБА_6, який зазначив про використання будівель ЗУКБ МОУ та земельної ділянки, які розташовані у м. Луцьк по вул. Карпенка-Карого, 3.

Також матеріали справи містять заяву представника ОБМУ "Репер" від 27.07.2017р. /а.с.193, т.1/, із змісту якої вбачається, що представник у письмовій формі не дозволила оглянути територію по вул. Карпенка-Карого, 3, посилаючись на те, що цю земельну ділянку використовує ОБМУ "Репер" на підставі Державного акта про постійне користування землею.

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності спірне майно: КПП, механічна майстерня, столярний цех, гараж на три бокси, склад бази, контора, 25.01.2018р. зареєстровано на праві власності за Західним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України; форма власності - державна.

На думку позивача, відповідач без достатніх правових підстав займає земельну ділянку і будівлі, порушуючи вимоги діючого земельного законодавства та створюючи перешкоди Міністерству оборони України та Західному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України у користуванні цією земельною ділянкою та будівлями, чим порушує їх права як землекористувача і власника будівель. А тому заступник військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України звернувся до господарського суду із позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою і будівлями, зобов'язання до вчинення дій.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право постійного користування - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як вбачається із позовної заяви, прокурор посилається на відсутність будь-яких правових підстав на користування ОБМУ "Репер" спорудами та земельною ділянкою площею 1,04 га, що розташована у Луцьку по вул. Карпенка-Карого, 3, які на праві власності належать Міністерству оборони України та перебувають на балансі ЗУКБ МОУ.

Вище зазначалося, що оскаржуваним рішенням зобов'язано відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою (площею - 1,04 га), що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3, та перебуває на балансі Міністерства оборони України шляхом припинення її фактичного використання та зобов'язано вчинити дії, а саме: передати в натурі будівлі, загальною площею 1771,20 кв.м. належному власнику - Західному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України, та земельну ділянку площею 1,04 га за адресою: м Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3, на якій розміщені вказані будівлі, Міністерству оборони України.

Однак, скаржник вважає, що оскаржуване рішення суду про зобов'язання відповідача передати в натурі Міністерству оборони України земельну ділянку фактично не може бути виконане, оскільки така земельна ділянка належить іншій особі - Волинській обласній державній адміністрації та використовується Військовою частиною 1141 на праві постійного користуванні. Зокрема, спірна земельна ділянка площею 1,4035 га відноситься до земель оборони, які знаходяться в управління та користуванні Міністерства оборони України, власником якою є держава в особі Волинської обласної державної адміністрації.

На підтвердження вказаного скаржником долучено до апеляційної скарги інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 20.06.2018р. /а.с. 56-71, т. 3/.

Однак, колегія суддів не погоджується із такими доводами скаржника, з огляду на наступне.

Пунктом 5.14 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №448 від 03.07.2013р., передбачено, що фонди військових містечок та земельні ділянки, утримання яких фінансується за рахунок бюджетних асигнувань відповідно до кошторису Міністерства оборони України на квартирно-експлуатаційне забезпечення, обліковуються у КЕВ (КЕЧ).

Згідно п. 1.1 Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України", затверджених наказом Міністерства оборони України №680 від 19.12.2017р., облік земельних ділянок, які надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військових навчальних закладів, підприємств, організацій, госпрозрахункових організацій Збройних Сил України та Міністерства оборони України, ведеться в одиницях виміру площі - гектарах, приведених у відповідних формах обліку документів.

Відповідно до п. 1.13 Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України", затверджених наказом Міністра оборони України №680 від 19.12.2017р., облік земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби ведеться за формою облікових документів - 405 "Відомість наявності та використання земельних ділянок".

В матеріалах справи наявна Відомість наявності та використання земельних ділянок станом на 01.01.2017р. /а.с. 131-137, т.3/, з якої вбачається, що на обліку у КЕВ м. Володимир-Волинський за землекористувачем - Західним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України по вул. Карпенка-Карого у м. Луцьку обліковано земельну ділянку площею 1,04 га (розділ "Луцький гарнізон", рядок №13).

Крім того, згідно відомостей Звірки обліку площі земельних ділянок, які використовуються військовими частинами, державними підприємствами, установами та організаціями Міністерства оборони України та перебувають на обліку в КЕВ м. Володимир-Волинський, на обліку у КЕВ м. Володимир-Волинський станом на 01.04.2017р. перебуває земельна ділянка площею 1,04 га у м. Луцьку по вул. Карпенка-Карого (розділ "Луцький гарнізон", рядок №13, графа 5) /а.с. 128-130, т.3/. У графі 6 зазначено, що згідно даних Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на обліку у КЕВ м. Володимир-Волинський перебуває земельна ділянка площею 1,04 га у м. Луцьку по вул. Карпенка-Карого. У графі 7 зазначено, що різниця в облікових даних відсутня. Державний акт на право постійного користування землею відсутній.

Таким чином, земельна ділянка площею 1,04 га у м. Луцьку по вул. Карпенка-Карого, 3, відноситься до земель оборони, перебуває на обліку у КЕВ м. Володимир-Волинський та передана у постійне користування Західному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України.

Водночас, інша земельна ділянка, на яку посилається скаржник, площею 1,4035 га надана у постійне користування Військовій частини 1141 Національної гвардії України, кадастровий номер 07010100000:22:035:0305, власник - Волинська обласна державна адміністрація.

Вказане підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 20.06.2018р. /а.с. 56-71, т. 3/. З вказаної інформаційної довідки вбачається, що 21.02.2018р. державним реєстратором виконавчого комітету Луцької міської ради Панасюк Я.С. на підставі Державного акту про право постійного користування землею серія та номер ІІ-ВЛ №000803, виданого 09.01.1998р. Луцькою міською радою на підставі рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 634 від 25.12.1997р., зареєстровано відомості про державну реєстрацію іншого речового права - право постійного користування земельною ділянкою за військовою частиною 1141 Національної Гвардії країни щодо земельної ділянки, власником якої є Волинська обласна державна адміністрація та відповідно до витягу з ДЗК від 17.02.2018р. серія та номер: 1176329, земельна ділянка має кадастровий номер 07010100000:22:035:0305, площу 1,4035 га, цільове призначення: для експлуатації та обслуговування приміщень, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення та відповідно знаходиться в м. Луцьку по вул. Карпенка Карого, 3.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що земельна ділянка площею 1,4035 га кадастровий номер 07010100000:22:035:0305, яка знаходиться у м. Луцьку по вул. Карпенка Карого, 3, не є предметом спору. Спірною є земельна ділянка площею 1,04 га за цією ж адресою без кадастрового номеру.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Судовий захист права власності здійснюється шляхом розгляду позовів, зокрема, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Способи захисту прав на земельні ділянки передбачені ст. 152 Земельного кодексу України.

Згідно із ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (ст.396 ЦК України).

Главою 29 Цивільного кодексу України передбачено наступні способи захисту: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387), на витребування майна від добросовісного набувача (ст. 388), витребування грошей та цінних паперів (ст. 389), захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння (ст. 391), визнання права власності (ст. 392) тощо.

Оцінюючи предмет позовних вимог про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивач обрав такий речово-правовий засіб захисту порушеного права як негаторний позов.

В силу статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності вимагаючи усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

Колегія суддів зазначає, що негаторний позов - це вимога власника, який володіє річчю, про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпорядження майном.

Умови подання негаторного позову такі: річ знаходиться у власника; інша особа заважає користуванню, розпорядженню тощо цією річчю; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо).

Позивачем за негаторним позовом є власник або інша особа, уповноважена на це законом чи договором, що володіє річчю, але позбавлена можливості користуватися і розпоряджатися нею. Відповідачем є особа, яка своєю протиправною поведінкою створює перешкоди, що заважають нормальному здійсненню права власності. Зміст негаторного позову становлять вимоги позивача (власника або іншої особи, уповноваженої законом чи договором) про усунення порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння.

Таким чином, негаторний позов може бути поданий власником або титульним володільцем, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Отже, звертаючись до суду із негаторним позовом, відповідна особа повинна довести наявність у неї права власності на майно, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні яким є предметом спору, а також неправомірність дій відповідача стосовно використання даного майна.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження факту використання ОБМУ "Репер" будівель та земельної ділянки площею 1,04 га, що розташована у Луцьку по вул. Карпенка-Карого, 3, які на праві власності належать Міністерству оборони України та перебувають на балансі ЗУКБ МОУ, позивач посилається на протокол допиту свідка ОСОБА_6 в межах досудового розслідування /а.с. 53-54, т. 1/, заяву представника ОБМУ "Репер" від 27.07.2017р. /а.с.193, т.1/, а також Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки №271-ДК від 17.10.2017р. /а.с. 224, т.1/.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів вважає, що вказані докази не є достатніми у розумінні ст. 79 ГПК, з огляду на наступне.

Як вбачається із протоколу допиту свідка ОСОБА_6 в кримінальній справі в межах досудового розслідування /а.с. 53-54, т. 1/, останній зазначив, що є представником ОБМУ "Репер", також зазначив, що приміщення за адресою у м. Луцьку по вул. Карпенка Карого, 3, належать ОБМУ "Репер".

Із заяви представника ОБМУ "Репер" від 27.07.2017р. /а.с.193, т.1/ вбачається, що остання підписана представником ОБМУ "Репер" ОСОБА_8

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повноважень ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на вчинення дій від імені та в інтересах ОБМУ "Репер" (довіреностей, доручень, тощо).

В судовому засіданні представник ОБМУ "Репер" заперечив наявність повноважень як представників ОБМУ "Репер" у ОСОБА_6 та ОСОБА_8

Як зазначив прокурор в судовому засіданні, кримінальна справа про привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало у її віданні, закрите за відсутністю складу злочину. Прокурор не довів, що відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України встановлений факт привласнення чужого майна ОБМУ "Репер", а саме земельної ділянки площею 1,04 га.

Колегія суддів зазначає, що Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки №271-ДК від 17.10.2017р. /а.с. 224, т.1/, складений інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держегеокадастру у Волинській області, про те, що ОБМУ "Репер" не надано документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою м. Луцьк, вул. Карпенка Карого, 3.

Однак, вказаний акт складено за відсутності представника ОБМУ "Репер" та підписаний лише уповноваженою особою Головного управління Держегеокадастру у Волинській області, не вказано місце складання вказного акту. В акті вказано, що на клопотання про надання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель ОБМУ "Репер" документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою м. Луцьк, вул. Карпенка Карого, 3, не надано. Однак, не вказано яким чином та в який спосіб вимагалися правовстановлюючі документи, зважаючи на те, що при складанні вказаного акту були відсутні посадові (службові) особи відповідача. Окреме клопотання позивачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, протокол допиту свідка ОСОБА_6 в межах досудового розслідування /а.с. 53-54, т. 1/, заява представника ОБМУ "Репер" від 27.07.2017р. /а.с.193, т.1/, а також Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки №271-ДК від 17.10.2017р. /а.с. 224, т.1/, не можуть вважатися достатніми доказами, які підтверджують факт використання ОБМУ "Репер" будівель та земельної ділянки, які розташовані у м. Луцьк по вул. Карпенка-Карого, 3.

Отже, враховуючи, що позивачем не доведено неправомірність дій відповідача щодо використання земельної ділянки та будівель у м. Луцьку по вул. Карпенка Карого, 3, рішення господарського суду Волинської області від 24.05.2018р. у справі №903/481/17 слід скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в позові відмовити. Тому клопотання про застосування строків позовної давсності не розглядається.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача про те, що рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №2а/8424/11 від 26.11.2014р. встановлено факт добровільної відмови Міністерства оборони України від спірної земельної ділянки площею 1,04 га у м. Луцьку по вул. Карпенка-Карого 3 на користь ОБМУ "Репер".

Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади та реалізує державну політику у сфері оборони.

Згідно з п. 8 Указу Президента України "Про положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України" Міноборони України очолює Міністр.

Відповідно до п. 9 Положення визначено, що Міністр у межах повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Нормативно-правові акти Міноборони України підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази Міноборони України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відсутні докази, які свідчили б про прийняття Міністерством оборони України нормативного документа, прийнятого та зареєстрованого у встановленому законом порядку, про відмову оборонного відомства від права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Рішенням господарського суду Волинської області від 29.07.2014р. у справі №903/564/14, яке набрало законної сили, встановлено приналежність спірної земельної ділянки до земель оборони.

Щодо наявності підстав захисту інтересів держави прокурором, суд апеляційної інстанції бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 2 ст. 121 Конституції України визначено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді і шляхом пред'явлення цього позову реалізуються зазначені повноваження.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

Додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, який закріплено у ст. 68 Конституції України (кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь i гідність інших людей) є обов'язковою передумовою досягнення загальнонаціональної мети українського народу - побудови демократичної, соціальної, правової держави.

Звернення прокурора до суду у даній справі спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час витрачання бюджетних коптив.

Згідно з приписами ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як вбачається із позовної заяви, прокурор посилався на відсутність будь-яких правових підстав на користування спорудами та земельною ділянкою площею 1,04 га, що розташована у Луцьку по вул. Карпенка-Карого, 3, ОБМУ "Репер" займає зазначену ділянку та будівлі, які на праві власності належать Міністерству оборони України та перебувають на балансі ЗУКБ МОУ. При цьому ОБМУ "Репер" використовує земельну ділянку та об'єкти у власних потребах, чим створює перешкоди у користуванні належному користувачу майном та завдає шкоди економічним інтересам держави

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції, що прокурором було обґрунтовано підстави подання позову, як такими, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 59 судді, прокурори, слідчі, працівники підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють від імені відповідного органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні представники.

Враховуючи, що Заступник військового прокурора Луцького гарнізону діє в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, посилання скаржника, що прокурором Гончарем Б.С. неправомірно підписано позов у даній справі є необґрунованими та безпідставними.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи відповідача викладені у апеляційній скарзі, є такими, що підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Дане, згідно п. 1 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для часткового скасування рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи вимоги ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів здійснює перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 269-270, 273, 275-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу відповідача Орендного будівельно-монтажного управління "Репер" на рішення господарського суду Волинської області від 24.05.2018р. у справі №903/481/17 задоволити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 24.05.2018р. у справі №903/481/17 скасувати. Прийняти нове судове рішення.

В позові відмовити.

3. Стягнути з Військової прокуратури Західного регіону України (код 38326057, Державна казначейська служба України, м. Київ, код 820172, р/р 35210081082783) на користь Орендного будівельно-монтажного управління "Репер" (45605, Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 17, код 20130058) 7200,00 грн. витрат пов'язаних з оплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Волинської області.

5. Справу №903/481/17 повернути до господарського суду Волинської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "10" вересня 2018 р.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.