Постанова

від 04.09.2018 по справі 826/14696/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14696/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Сорочка Є.О.

при секретарі: Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інфосейф Інноваційні Технології на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інфосейф Інноваційні Технології до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 жовтня 2017 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 84837,00 грн., у т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями - 21209,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач - ТОВ Інфосейф Інноваційні Технології , посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та здійснені порушення вимог процесуального права, просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. Апелянт зазначає про те, що судом першої інстанції не враховано при розгляді справи, що під час розгляду заперечень позивача на акт податкової перевірки, висновки даного акту було частково скасовано, у зв'язку з чим прийняте податкове повідомлення-рішення не стосувалось ряду контрагентів взаємовідносинам з якими судом першої інстанції надано правову оцінку.

Станом на 04 вересня 2018 року відповідачем не подано письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, за наказом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 7430 від 04 серпня 2017 року та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, на підставі направлень № 2843/26-15-14-03-03, № 1890/26-15-14-03-03, № 1011/26-15-14-02-04 від 21 серпня 2017 року та № 1026/26-15-14-02-04, № 1027/26-15-14-02-04 від 22 серпня 2017 року уповноваженими особами Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведена планова виїзна перевірка ТОВ Інфосейф ІТ з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, а також єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 08 вересня 2015 року по 30 червня 2017 року.

Зазначеною перевіркою, результати якої оформлені актом № 370/26-15-14-02-04/39996917 від 19 вересня 2017 року, встановлено порушення: п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого, в періоді, що перевірявся занижено податок на прибуток в загальній сумі 626295,00 грн., в т.ч. по періодам: 2016 рік - 626295,00 грн.; підп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 192.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2074003,00 грн., в т.ч. по періодам: квітень 2016 року - 161855,00 грн., серпень 2016 року - 39840,00 грн., вересень 2016 року - 39548,00 грн., жовтень 2016 року - 158100,00 грн., листопад 2016 року - 353800,00 грн., грудень 2016 року - 1276010,00 грн., квітень 2017 року - 44850,00 грн.; п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо своєчасності реєстрації податкових накладних; п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України під час подання декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року; ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та п. 6 ч. 3 розд. 4 наказу Міндоходів № 455 від 19 вересня 2013 року Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , несвоєчасно сплачено суму єдиного внеску за лютий 2016 року.

В подальшому позивачем на адресу відповідача направлено заперечення стосовно висновків зазначеного акту перевірки, та за результатом розгляду якого, відповідно до листа Головного управління Держаної фіскальної служби у м. Києві Про розгляд заперечення № 33250/10/26-15-14-02-04 від 20 жовтня 2017 року, відповідачем частково враховані доводи ТОВ Інфосейф ІТ , а висновки акту перевірки частково змінені.

На підставі акту № 370/26-15-14-02-04/39996917 від 19 вересня 2017 року Головним управлінням Держаної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 00007781402 від 25 жовтня 2017 року, яким ТОВ Інфосейф ІТ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 84837,00 грн., у т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями - 21209,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками, викладеними в акті №370/26-15-14-02-04/39996917 від 19 вересня 2017 року, на підставі якого винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 00007781402 від 25 жовтня 2017 року, а також з висновками у відповіді Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві згідно листа № 33250/10/26-15-14-02-04 від 20 жовтня 2017 року, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем матеріали не є беззаперечним доказом реальності його господарських операцій з відповідними контрагентами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України.

Так, згідно з п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (ч. 1 ст. 8 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 201 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлюючи обставини правомірності/неправомірності відображення в податковому обліку господарських операцій, слід ретельно, в сукупності та взаємозв'язку досліджувати всі надані податковим органом та платником податків докази щодо реального/нереального здійснення господарських операцій.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що висновок відповідача про здійснені позивачем порушення податкового законодавства контролюючим органом здійснено на підставі перевірки повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по розрахунках ТОВ Інфосейф ІТ з ТОВ Глобал інвест груп (код 39631634), ТОВ КРТ Сервіс (код 39807480) за період з 08 вересня 2015 року по 30 червня 2017 року, а саме у зв'язку з неможливістю здійснення господарських операцій між ТОВ Інфосейф ІТ з вище переліченими контрагентами з ідентифікованим товаром (роботами, послугами) за відсутності факту (джерела) його законного введення в обіг та використанням даних контрагентів виключно з метою отримання готівкових коштів у значних розмірах.

На думку відповідача, недійсність господарських операцій між ТОВ Інфосейф ІТ та ТОВ Глобал інвест груп за договором від 01 квітня 2016 року № 04/2016, ТОВ КРТ сервіс за договором від 01 квітня 2016 року № 01042016КТ, полягає в тому, що стосовно останніх наявна інформація про ознаки можливої фіктивності даних контрагентів та/або їх відношення до таких контрагентів.

На переконання податкового органу взаємовідносини із зазначеними контрагентами є безтоварними.

Відповідачем згаданий висновок про наявність порушень законодавства, що призвели до нарахування податкових зобов'язань у відношенні позивача, зроблено на підставі аналізу відомостей з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН), Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно контрагентів позивача та/або їх відношенні до певних контрагентів.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Глобал інвест групп податкову декларацію з податку на прибуток за 2016 рік до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві не подано, що свідчить про відсутність у підприємства власних основних засобів та інших необоротних активів, необхідних для провадження фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 24 лютого 2017 року в рамках досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100050000073 від 11 серпня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1,3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, встановлено: Так, вказаними невстановленими досудовим розслідуванням особами створено злочинну схему для отримання неконтрольованого державою особистого доходу шляхом проведення безтоварних фінансового-господарських операцій з підконтрольними суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності та транзитності, зокрема ТОВ Глобал Інвест Груп код 39631634 та інших, з метою формування податкового кредиту з податку на додану вартість іншим суб'єктам господарювання, надання послуги з мінімізації податкових зобов'язань підприємствам реального сектору економіки та ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.

Відповідно до ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 24 травня 2017 року в рамках досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100090000097 від 14 грудня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, встановлено: Для встановлення усіх обставин здійснення господарської ТОВ необхідно дослідити оригінали первинних документів, які складались за наслідком фінансово-господарських операцій з контрагентами, що мають ознаки фіктивності, а саме: ТОВ Глобал Інвест Груп (код 39631634) фінансово-господарських документів щодо взаємовідносин із зазначеними раніше суб'єктами підприємницької діяльності є єдиною можливістю дослідити ланцюг злочинної схеми від виконавця до замовника.

Також, відповідно до вироку Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2016 року в рамках досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015100020000163 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою ст. 27, частиною першою, другою ст. 205 Кримінального кодексу України, встановлено, що перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ Глобал Інвест Груп здійснювалась з метою прикриття незаконної діяльності визначеного кола суб'єктів та згідно вироку суду затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченими та призначено узгоджене сторонами покарання.

Також матеріали справи містять інформацію про те, що ТОВ КРТ сервіс податкову декларацію з податку на прибуток за 2016 рік до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не подано, що свідчить про відсутність у підприємства власних основних засобів та інших необоротних активів, необхідних для провадження фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 23 березня 2017 року в рамках досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100020004277 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 травня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою, ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, встановлено: В ході досудового розслідування встановлено, що ТОВ ТД Стор (код ЄДРПОУ 38735121) мало фінансового-господарські взаємовідносини з підприємствами з ознаками фіктивності , а саме: ТОВ КРТ Сервіс (ТОВ Кортленд ) (код 39807480)... .

Відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2016 року в рамках досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015040650000038 від 25 червня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою ст. 212 Кримінального кодексу України, встановлено: Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи підприємства ПП *** під час здійснення реалізації товарів за готівкові кошти третім особам, з наступним оформленням документів з реалізації (продажу) підприємствам, які мають ознаки фіктивності , а саме: ТОВ Кортленд (код ЄДРПОУ 39807480) та фактично не здійснювали господарської діяльності, компенсація у вигляді грошових коштів вищевказаних підприємств з ознаками фіктивності, за нібито відвантажені товари, підлягає включенню підприємством ПП *** до складу доходів у вигляді інших доходів , що враховуються при визначення об'єкта оподаткування.

Відповідно до ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 13 травня 2017 року в рамках досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016160000000063 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, встановлено: Слідчим доведено, що службові особи ТОВ *** в період 2015 - 2016 роки, при сприянні осіб задіяних у схемі по ухиленню від сплати податків, використовуючи реквізити підприємств з ознаками фіктивності ТОВ Кортленд (код ЄДРПОУ 39807480).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується неможливість здійснення господарської діяльності контрагентами позивача з підстав, зазначених у вищевказаних ухвалах суду, колегія суддів вважає, що надані позивачем документи не підтверджують реальний характер фінансово-господарських операцій позивача з даними юридичними особами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року № 21-1359а15 договори, видаткові накладні, податкові накладні та рахунки-фактури не є достатніми доказами фактичного виконання розглядуваних поставок; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ДПІ фактами щодо фіктивної діяльності спірних постачальників свідчить про безтоварність розглядуваних операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Дана позиція, в свою чергу, також знайшла відображення в постанові Верховного Суду від 28 серпня 2018 року по справі № 804/8332/17.

Відповідно, як вірно зазначив суд першої інстанції, правові підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

У зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інфосейф Інноваційні Технології - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді І.В. Федотов

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 07 вересня 2018 року.