Постанова

від 06.09.2018 по справі 471/500/18-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №471/500/18-ц 06.09.2018

Провадження №22-ц/784/1342/18

Категорія

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2018 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого: судді Прокопчук Л.М.

Суддів Самчишиної Н.В., Царюк Л.М.

Із секретарем судового засідання Лептугою С.С.

За участю учасників справи прокурора Цвікілевич Н.В., представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Миколаївської області на ухвалу Братського районного суду Миколаївської області від 22 червня 2018 року, постановлену в приміщенні того ж суду у складі судді Скарницької І.Б., у цивільній справі (єдиний унікальний номер 471/500/18, номер провадження 22-ц/784/1342/18) за заявою Першого заступника прокурора Миколаївської області до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача: приватний нотаріус Вознесенського районного нотаріального округу Нехимчук К.Б., ФГ "Едем", про визнання недійсними договорів міни земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В :

21 червня 2018р. Перший заступник прокурора Миколаївської області пред'явив в інтересах держави позов до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача: приватний нотаріус Вознесенського районного нотаріального округу Нехимчук К.Б., ФГ "Едем" про визнання недійсними договорів міни земельних ділянок (а.с. 37-48).

Позивач зазначав, що укладені відповідачами 04 грудня 2015р., 23 червня 2016р., 11 жовтня 2017р., 03 листопада 2017р. договори міни земельних ділянок не відповідають вимогам ст.ст.81, 131, п.15 розділу Х Перехідні положення ЗК, а тому на підставі ст.ст.203, 215 ЦК підлягають визнанню недійсними.

Разом з позовом прокурором подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки, а також шляхом заборони відповідачам вчиняти із спірними земельними ділянками дій спрямованих на зміну їх цільового призначення, поділу або об'єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини та проводити будівельні роботи (а.с. 2-6).

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 22 червня 2018р. у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено (а.с. 9).

В апеляційній скарзі Перший заступник прокурора Миколаївської області, посилаючись на незаконність ухвали суду, порушив питання про її скасування з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви у повному обсязі (а.с. 17-22).

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу вважає ухвалу суду законною і обґрунтованою та вказує, що прокурор заявляє позовну вимогу лише про визнання договорів міни недійсними, позовні вимоги про застосування наслідків недійсності договорів ним не заявляються, таким чином визнання оспорюваних договорів недійсними є достатнім для відновлення порушених інтересів держави, та виконання рішення не буде полягатиме у зобов'язанні сторін вчинити будь які дії (а.с. 85-88).

Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до таких висновків.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із таких підстав.

Відповідно до ст.149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як роз'яснено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 2 грудня 2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Зазначеним положенням закону та роз'ясненням ухвала суду у повній мірі не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор заявив вимоги про визнання недійсними правочинів щодо міни земельних ділянок, виділених в натурі власникам земельних часток (паїв), мотивуючи це порушенням законодавчо встановленого мораторію на їх відчуження.

В заяві про забезпечення позову прокурор зазначав, що набувачі земельних ділянок ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5 після укладання оспорюваних договорів з метою приховування незаконного обігу пайових земель обміняли ці землі між собою. А тому існує реальна можливість для їх подальшого відчуження, що у свою чергу утруднить виконання рішення суду при задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд не звернув уваги на названі вище обставини та доводи прокурора, а саме, що невжиття заходів забезпечення позову з огляду на наявність об'єктивних даних, які свідчать про неодноразове відчуження земельних ділянок може утруднити в майбутньому виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, не оцінив їх належним чином і відповідно не врахував при постановлені оскарженої ухвали.

Негативним наслідком неналежного забезпечення позову про визнання правочинів недійсними є можливість реалізації спірних земельних ділянок під час вирішення спору, що призведе до затягування розгляду справи, оскільки виникає необхідність залучати до участі у справі нових власників та пред'являти додаткові позовні вимоги.

З огляду на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання в майбутньому рішення за даним позовом у разі відчуження спірних земельних ділянок, колегія суддів вважає за необхідне вжити таких заходів шляхом накладення арешту.

Обрання у такий спосіб забезпечення позову у достатній мірі унеможливить зміну власників спірних земельних ділянок до моменту закінчення розгляду справи. А це у свою чергу у повній мірі буде відповідати меті забезпечення позову, гарантуванню виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Враховуючи вище викладене, ухвала суду першої інстанції в силу п.4 ч.1 ст.376 ЦПК підлягає частковому скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви.

В той же час слід погодитись з висновками суду про відсутність підстав для вжиття додаткових заходів забезпечення позову, оскільки між запропонованими заходами та предметом позову відсутній правовий зв'язок. А саме: вимог про застосування наслідків недійсності правочинів позивач не заявляв, спірні земельні ділянки не належать до державної чи комунальної власності. Також не оспорювались рішення уповноваженого державного органу про зміну цільового призначення земельних ділянок, які передували їх відчуженню. У зв'язку з чим апеляційна скарга в цій частині в силу ст.375 ЦПК підлягає відхиленню.

Що ж стосується понесених витрат при вирішенні питання про забезпечення позову, то вони підлягають відшкодуванню лише при вирішені спору по суті (ст.141 ЦПК). Окремий розгляд цього питання без взаємозв'язку із задоволенням позову, тобто при розгляді заяви про забезпечення позову главою 10 ЦПК та Законом Про судовий збір не передбачено.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Миколаївської області задовольнити частково.

Ухвалу Братського районного суду Миколаївської області від 22 червня 2018р. в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту скасувати і постановити нове судове рішення.

Вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, які розташовані в межах Улянівської сільської ради Братського району Миколаївської області :

-площею 0,01 га, кадастровий номер НОМЕР_1;

-площею 5,085 га, кадастровий номер НОМЕР_2;

-площею 0,01 га, кадастровий номер НОМЕР_3;

- площею 10,1835 га, кадастровий номер НОМЕР_4;

та на земельну ділянку розташовану в межах території Рощахівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області площею 3,98 га, кадастровий номер НОМЕР_5.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Прокопчук

Суддя Н.В. Самчишина

Суддя Л.М. Царюк

Повний текст постанови виготовлено 10 вересня 2018 року.