Ухвала

від 11.10.2018 по справі 471/500/18-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

11 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 471/500/18-ц

провадження № 61-44681ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М., (суддя-доповідач), ЛеськоА. О., Мартєва С. Ю., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 6 вересня 2018 року у справі за позовом Першого заступника прокурора Миколаївської області до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача: приватний нотаріус Вознесенського районного нотаріального округу Нехимчук К.Б., ФГ "Едем", про визнання недійсними договорів міни земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2018 року Перший заступник прокурора Миколаївської області пред'явив в інтересах держави позов до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача: приватний нотаріус Вознесенського районного нотаріального округу Нехимчук К.Б., ФГ "Едем", про визнання недійсними договорів міни земельних ділянок.

Позивач зазначав, що укладені відповідачами 4 грудня 2015 року, 23 червня 2016 року, 11 жовтня 2017 року, 3 листопада 2017 року договори міни земельних ділянок не відповідають вимогам статей 81, 131, пункту 15 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, а тому на підставі статей 203, 215 ЦК підлягають визнанню недійсними.

Разом з позовом прокурором подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки, а також шляхом заборони відповідачам вчиняти із спірними земельними ділянками дій спрямованих на зміну їх цільового призначення, поділу або об'єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини та проводити будівельні роботи.

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 22 червня 2018 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 6 вересня 2018 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Миколаївської області задоволено частково. Ухвалу Братського районного суду Миколаївської області від 22 червня 2018 року в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту скасовано і постановлено нове судове рішення. Вжито заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки, які розташовані в межах Улянівської сільської ради Братського району Миколаївської області та на земельну ділянку розташовану в межахтериторії Рощахівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.В іншій частині ухвалу суду залишено без змін.

21 вересня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 6 вересня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що вжитий судом арешт на земельні ділянки не є співмірним до заявлених позовних вимог про визнання недійсними договорів міни, і має місце непропорційне втручання в мирне володіння майном учасників справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів вважає, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних рішень.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, апеляційний суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову з огляду на наявність об'єктивних даних, які свідчать про неодноразове відчуження земельних ділянок може утруднити в майбутньому виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивача. Обрання у такий спосіб забезпечення позову у достатній мірі унеможливить зміну власників спірних земельних ділянок до моменту закінчення розгляду справи. А це у свою чергу у повній мірі буде відповідати меті забезпечення позову, гарантуванню виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що її доводи зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовим рішенням.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, підстав для відкриття касаційного провадження немає.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 6 вересня 2018 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Сімоненко

А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв