Постанова

від 10.09.2018 по справі 761/43036/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом янська, 2-А

Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження № 22-ц/796/6380/2018 р. Головуючий у 1 інстанції - Мальцев Д.О.

Справа № 761/43036/17 Доповідач - Мараєва Н.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2018 р. Апеляційний суд міста Києва в складі суддів судової палати з розгляду

цивільних справ :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.

При секретарі - Яроцькій Ю.Г.

Розглянули у порядку письмового провадження

Цивільну справу за апеляційною скаргою

ТОВ "Магістраль -77"

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2018 р.

в справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Магістраль-77

про стягнення заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку при звільненні,

відшкодування моральної шкоди та скасування наказу

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В с т а н о в и л а :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2018 р. задоволено частково позов ОСОБА_1 до ТОВ Магістраль-77 про стягнення заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди та скасування наказу, а саме : стягнуто з ТОВ Магістраль-77 на користь ОСОБА_1 заборгованість із виплати заробітної плати починаючи з червня 2017 р. по листопад 2017 р. включно у розмірі 14 581 грн., компенсацію при звільненні за невикористану відпустку 684 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 16351, 56 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів та моральну шкоду у розмірі 1000 грн., а всього: 32 616,56 грн.; стягнуто з ТОВ Магістраль-77 на користь держави 704, 80 грн. судового збору; допущено негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ Магістраль-77 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2018 р. та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково в частині сплати заборгованості по заробітній платі за жовтень 2017 р. та листопад (період з 1 по 15) 2017 р. та виплати компенсації невикористаної відпустки за період з 26 червня по 15 листопада 2017 р., загалом на суму 5 296,18 грн., посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з'ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIIІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України в реакції Закону №2147VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст.147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративної-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одинець), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402- VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147- VIII від 03 жовтня 2017 року.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, позивачка з 26.06.2017 р. працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера ТОВ Магістраль-77 та відповідно до Наказу №10/11/17 від 10.11.2017 р. її було звільнено із займаної посади з 15.11.2017 р. у зв'язку із виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, на підставі п.2 ст.40 КЗпП України.

Позивачка, вважаючи, що при звільненні відповідачем з нею не було проведено повного розрахунку, звернулася до суду із даним позовом.

Згідно ч.1 ст.47, ч.1 ст.83 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 р. №13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в день звільнення позивачки відповідач не провів з нею повного розрахунку по заробітній платі за червень - листопад 2017 р. в належному їй розмірі, а також не виплатив їй компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 684,00 грн.

Крім того, про відсутність доказів виплати позивачці вказаних сум, відповідач зазначав у своєму відзиві, визнавши при цьому, заборгованість перед позивачкою по заробітній платі за жовтень 2017 р., за листопад (період з 01.11.2017 р. по 10.11.2017 р.) та по оплаті компенсації при звільненні за невикористану відпустку.

Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь невиплаченої заробітної плати, починаючи з червня 2017 р. по листопад 2017 р. в розмірі 14 581,00 грн., а також компенсації при звільненні за невикористану відпустку в розмірі 684,00 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Також, враховуючи те, що за останні 2 календарні місяці перед звільненням з роботи заробітна плата позивачки становила 3 240,00 грн., в яких було 42 робочих календарних дні, середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 154,28 грн. (3240+3240) : 42 =154,28 грн.; час затримки розрахунку з 15.11.2017 р. по 19.04.2018 р. становить 106 робочих днів, суд стягнув на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 16 351,56 грн.; також судом першої інстанції на користь позивачки було стягнуто з відповідача моральну шкоду в сумі 1000 грн.

Проте, із такими висновками суду повністю погодитися не можна з огляду на наступне.

Так, частково заперечуючи проти позову та в апеляції, що було викладено також у відзивах, письмових поясненнях та апеляції, представник відповідача зокрема, зазначав, що із позовними вимогами вони погоджуються частково, а саме, в частині невиплати заробітної плати за жовтень 2017 р. та за листопад (з 1 по15 число) 2017 р., а також невиплати компенсації за невикористану відпустку, тобто на загальну суму 5 296,18 грн.; що саме ця сума у зв язку із неявкою позивачки на їхні виклики за отриманням розрахунку при звільненні була депонована, що підтверджується наданою відповідачем квитанцією.

Зазначали, що за решту робочого часу їй виплачувалася заробітна плата, проте, вони не можуть це підтвердити документально і у зв язку із відсутністю належних документів.

Також посилалися на те, що судом невірно зроблено розрахунок щодо заробітної плати позивачки за весь час її роботи у відповідача, оскільки, вона була прийнята на роботу 26.06.2017 р. та звільнена 15.11.2017 р., що всього нею було відпрацьовано 100 робочих днів.

Так,посадовий оклад ОСОБА_1 становив 3240,00 грн., а з урахуванням податку на доходи фізичних осіб (18 %) та військового збору (1,5 %), кінцева сума до сплати складає 2608,20 грн.

Сторона відповідача посилалася на те, що судом першої інстанції не було перевірено чи правильний був розрахунок по заробітній платі, наданий позивачкою за червень 2017 р. - листопад 2017 р. у розмірі 14581,00 грн.

Згідно розрахунку відповідача в червні було 20 робочих днів (далі р.д.), т.я. ОСОБА_1 почала працювати з 26.06.2017 р., то відпрацьованих нею було 4 робочих дні;

розрахунок: 3240,00 грн. / 20 р.д. * 4 р.д. = 648,00 грн. - 19,5 % (ПДФО і військовий збір) = 521,64 грн., отже за червень 2017 року до виплати ОСОБА_1 підлягає сума - 521,64 грн.

За липень 2017 року - було відпрацьовано 21 робочий день. Розрахунок: 3240,00 грн. - 19,5% (ПДФО і військовий збір) = 2608,20 грн., отже, за липень 2017 року до виплати ОСОБА_1 підлягає сума - 2608,20 грн.

За серпень 2017 року - було відпрацьовано 22 робочих дня. Розрахунок: 3240,00 грн. - 19,5% (ПДФО і військовий збір) = 2608,20 грн., тобто, за серпень 2017 року до виплати ОСОБА_1 підлягає сума - 2608,20 грн.

За вересень 2017 року - було відпрацьовано 21 робочих день. Розрахунок: 3240,00 грн. - 19,5% (ПДФО і військовий збір) = 2608,20 грн., тобто, за вересень 2017 року до виплати ОСОБА_1 підлягає сума - 2608,20 грн.

За жовтень 2017 року - було відпрацьовано 21 робочих день. Розрахунок: 3240,00 грн. - 19,5% (ПДФО і військовий збір) = 2608,20 грн., отже, за жовтень 2017 року до виплати ОСОБА_1 підлягає сума - 2608,20 грн.

За листопад 2017 року - було 22 робочих дня. З них до моменту звільнення ОСОБА_1 відпрацьовано 11 р.д. Розрахунок: 3240,00 грн. / 22 р.д * 11 р.д. = 1620,00 - 19,5 % (ПДФО і військовий збір) = 1304,10 грн., отже, за листопад 2017 р. до виплати ОСОБА_1 підлягає сума - 1340,10 грн.

Таким чином, за розрахунком відповідача, за період роботи з 26.06.2017 р. по 15.11.2017 р. ОСОБА_1 було відпрацьовано 100 робочих днів. Загальна сума до вирахування всіх податків та зборів складає 15 228,00 грн., а з вирахуванням ПДФО (18%) і військового збору (1,5%) становить - 12 258,54 грн., а не 14581,00 грн., як було стягнуто судом.

Судова колегія вважає, що доводи сторони відповідача в частині наведеного розрахунку належної позивачці заробітної плати заслуговують на увагу.

Тому, в частині стягнення заборгованості з виплати заробітної плати починаючи з червня 2017 р. по листопад 2017 р. включно у розмірі 14 581 грн. судова колегія вважає, що рішення в цій частині підлягає зміні, а стягнута судом сума - зменшенню до 12 258,54 грн., оскільки немає належних доказів щодо виплати заробітної плати позивачці за весь вказаний період.

Що стосується компенсації при звільненні за невикористану відпустку 684 грн., то ця сума була визнана стороною відповідача, тому рішення суду в цій частині слід залишити без змін.

Також судова колегія вважає, що слід залишити без змін рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимоги про скасування наказу, оскільки, висновки суду в цій частині є вірними, а рішення в цій частині фактично ніким не оскаржується.

Що ж до вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, то судова колегія вважає, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки, не встановлено вини відповідача у несвоєчасному проведенні розрахунку з позивачкою.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачка не довела, що вона зверталася до відповідача за виплатою розрахунку, а відповідач ігнорував це, чи не виплачував належні їй кошти з інших підстав, а навпаки, оскільки, позивачка у день звільнення не працювала, то відповідач її неодноразово запрошував за отриманням розрахунку, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями чеку про відправлення позивачці телеграми від 13.11.2017 р. (а.с.72) та копією листа та квитанції про його відправлення (а.с.32, 33), з якого вбачається, що позивачка відмовилася з явитися 15.11.2017 р. до відповідача із трудовою книжкою для внесення у неї запису про звільнення та за отриманням остаточного розрахунку, тому, їй було направлено копію наказу про звільнення від 10.11.2017 р. №10/11/17.

Тому, судова колегія вважає, що вимоги у цій частині задоволенню не підлягають, а рішення в цій частині слід скасувати, і в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди - відмовити.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим, тому в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди - слід скасувати і в позові відмовити, а в частині стягнення заробітної плати - змінити, зменшити стягнуту судом суму з 14581, 00 грн. до 12 258,54 грн., а в решті залишити без змін.

Керуючись ст.ст.268, 352, 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ТОВ Магістраль - 77 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2018 р. - в частині стягнення з ТОВ Магістраль -77 на користь ОСОБА_1 компенсації за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - скасувати і в цій частині постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити; в частині стягнення заробітної плати - змінити, зменшити стягнуту судом суму з 14581, 00 грн. до 12 258,54 грн., а в решті рішення - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 10.09.2018 р.

Головуючий :

Судді :