Постанова

від 26.06.2007 по справі 34/11пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/11пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

26.06.07 р.                                                                                 Справа № 34/11пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Кододової О.В.

При секретарі судового засідання  Котельніковій О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу   

за позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю “ Фірма Т.Е.Д.” м. Маріуполь

до відповідача 1. Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

до відповідача 2.   Головне управління державного казначейства  України в Донецькій області.

про зобов'язання відповідачів повернути суму зайво сплачених податкових зобов'язань , штрафні (фінансові) санкції та пеню в сумі 9635грн. на поточний рахунок позивача, зобов'язання відповідачів  перерахувати на поточний рахунок позивача суму донарахувань з податку на прибуток у розмірі 2540,09грн.

За участю:

Представників сторін:

від позивача -  Орлова Н.Є. (за довіреністю)

від відповідача 1.: Гришакова Н.Є. (за довіреністю)

від відповідача 2. – не з'явився

 Суть спору:  Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю “ Фірма Т.Е.Д.”                  м. Маріуполь до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції                                                м. Маріуполя та Управління державного казначейства  м. Маріуполя про зобов'язання відповідачів повернути суму зайво сплачених податкових зобов'язань в сумі  15741,09грн. на поточний рахунок позивача.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається  на те, що з моменту набрання законної сили рішень господарського суду Донецької області, а саме, з дати винесення Донецьким апеляційним господарським судом постанов по справам № 25/58а від 06.07.2004 року та № 2/58а від 20.05.2004 року  у нього виникло право на повернення зайво сплачених податковий зобов'язань.

Позивач також зазначає, що позбавлений можливості здійснювати нормальну господарську діяльність, сплачувати податки, заробітну плату, оскільки  на теперішній час відповідачами не повернуто з бюджету зайво сплачені суми податків.

Заявою від 01 березня 2007року (вхід.№02-41/8814) позивач збільшив позовні вимоги та просить суд зобов'язати відповідачів повернути суму зайво сплачених податкових зобов'язань в сумі  15771,09грн.

Додатковою заявою від 22 травня 2007року (вхід. №02-41/20344)  позивач змінив  позовні вимоги та просить суд зобов'язати відповідачів повернути суму зайво сплачених податкових зобов'язань , штрафні (фінансові) санкції та пеню в сумі 9635грн. на поточний рахунок позивача., зобов'язати  відповідачів  перерахувати на поточний рахунок позивача суму донарахувань з податку на прибуток у розмірі 2540,09грн.

Відповідач 1.  у запереченнях  від 13 лютого 2007 року (вхід. №02-41/5790) проти позову заперечує в повному обсязі за тих підстав, що відповідно  п.15.3.1 ст.15 Закону України “Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” заяви на повернення надмірну сплачених податків, зборів                  (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених  податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідач 1. зазначає,  що позивачем пропущено 1095 днів для звернення з заявою до ДПІ про повернення надміру сплачених податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Відповідач 2. у поясненнях від 04 квітня 2007року (вхід.№02-41/4159) на позовну заяву, вказує, що ним не порушено прав та інтересів позивача.

Відповідач 2. зазначає, що згідно до п.15.3.1 ст.15 Закону України “Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181- III заяви на повернення сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування . Однак висновки №241 від 27.11.2006р., №242 від 29.11.2006р. були складені з порушенням  статті 15 вищезначеног7о Закону і були повернуті без виконання.

          У письмових доповненнях  від 04 квітня 2007 року (вхід. №02-41/14161) до заперечень на позовну заяву відповідач 2. зазначає, що позивач не має правових підстав для повернення зайво сплачених податкових зобов'язань, оскільки на правовідносини у цій справі поширюються норми Кодексу адміністративного судочинства України, а саме п.2 ст.99 , якою передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлено річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, тобто позивачем пропущено строк для  звернення до суду.

          Ухвалою господарського суду Донецької області від 01 березня 2007року замінено первинного відповідача 2. Управління державного казначейства                                                             м. Маріуполя на Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області.

          Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до пункту 2-1 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Вислухавши у судовому засіданні представників позивача, відповідача 1.,  дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підприємства  задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Позивач є юридичною особою, зареєстрований рішенням Маріупольської міської ради №476р від 27 квітня 1998року, включений до ЄДРПОУ за номером 25577930.

На підставі акту перевірки №23-311-1/84 від 31.03.2003року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000662343 від 03.04.2003року, яким визначені податкові зобов'язання у вигляді штрафних санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 3500грн.

За результатами проведеної відповідачем перевірки позивача складено акт №23-112-2/173  від 22.06.2001року, на підставі акту  відповідачем прийняте рішення №23-3-1-25577930/6906 від 23.06.2003року про застосування  штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів) обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства. Зазначеним рішенням позивачу визначені  податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3700грн., податку на додану вартість у сумі 4021грн.,  прибуткового податку з громадян у сумі 42грн. та пеня по прибутковому податку у сумі 3грн., а також штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток в сумі 750грн., з податку на додану вартість у сумі 1005грн. та по прибутковому податку з громадян у розмірі 84грн., штрафні санкції за порушення готівкових розрахунків у сумі 96грн.

За результатами адміністративного оскарження ДПІ у Приморському районі  прийняте нове рішення №56-23-1-25577930/11305 від 30.10.2001року, яким була збільшена фінансова санкція з податку на прибуток на 30грн.

Нараховані відповідачем податкові зобов'язання були сплачені позивачем  платіжним дорученням №250 від 10.04.2003року на суму 3500грн. штрафні санкції за порушення законодавства про застосування РРО, платіжним дорученням №393 від 02.07.2001року на суму 86грн.  фінансові санкції , платіжним дорученням №394 від  02.07.2001року на суму 3460грн. податок на прибуток та фінансові санкції згідно рішення №23-23-1-25577930/6906 від 23.06.2003року, платіжним дорученням №395 від 02.07.2001року на суму 45грн. податок на прибуток та фінансові санкції згідно рішення №23-23-1-25577930/6906 від 23.06.2003року,  платіжним дорученням №396 від 02.07.2001року на суму 129грн. прибутковий податок та штрафні санкції згідно рішення №23-23-1-25577930/6906 від 23.06.2003року, платіжним дорученням №397 від 02.07.2001року на суму 96грн. фінансові санкції згідно рішення №23-23-1-25577930/6906 від 23.06.2003року. Всього зазначеними платіжними дорученнями позивачем сплачено 7316грн.

Інші суми донарахувань були погашені шляхом проведення заліку переплат.

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до  ДПІ у Приморському районі м. Маріуполя  про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000662343/0  від 03.04.2003року. Рішенням господарського суду Донецької області від 14.04.2004року по справі №2/58а позовні вимоги позивача задоволено. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.05.2004року рішення господарського суду Донецької області залишено без змін.

Також позивач звернувся до суду з позовом про  визнання недійсними рішень від 23.06.2001року №23-23-1-25577930/6906, від 30.10.2001року №56-23-1-25577930/11305. Рішенням господарського суду Донецької області від 27.04.2004року по справі №25/58а позовні вимоги позивача задоволено. Донецький апеляційний господарський суд  постановою від 06.07.2004року рішення господарського суду Донецької області залишив без змін.

Позивач направив заяву про повернення зайво сплачених податкових зобов'язань у розмірі 15741,09грн. до Жовтневої МДПІ.

Листом від 18.10.2006року Жовтнева МДПІ відмовила позивачу у поверненні зайво сплачених сум посилаючись на необхідність надання копій платіжних документів, які були зараховані у рахунок сплати фінансових санкцій, та те, що суми податку на додану вартість (4021грн. та штрафні санкції в сумі 1005грн.) були сплачені не грошовими коштами, а шляхом проведення заліку переплат.

Листом від 08.12.2006року Жовтнева МДПІ повідомила позивача, про те, що за результатами розгляду наданих позивачем документів сформовані висновки та направлені до УДК м. Маріуполя для повернення з бюджету зайво сплачених сум податків. Також відповідач повідомив, що дані висновки  були повернуті без виконання з посиланням на п.15.3.1 ст.15 Закону України “Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” .

Відповідно до Наказу від 25 квітня 2003 року N 197 Про затвердження узагальнюючого податкового роз'яснення положень пункту 15.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині визначення терміну "надміру сплачені податки, збори (обов'язкові платежі)" та граничних строків їх повернення, термін "надміру сплачені" (або "переплата") слід розуміти як суми податків, зборів (обов'язкових платежів), які на певну дату зараховані до бюджету понад узгоджені суми податкових зобов'язань (у тому числі штрафних санкцій), граничний термін сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до ст.50 Бюджетного Кодексу, Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.  

Згідно п.21.4 ст.21 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”  сума податку, що надміру надійшла до бюджету в результаті неправильного нарахування (донарахування) податковим органом, підлягає поверненню з відповідного бюджету з урахуванням сум, сплачених за фінансовими санкціями або зарахуванню на зменшення  платежів до цього бюджету майбутніх періодів на підставі заяви, що подається платником податку такому податковому органу, якщо не минув строк позовної давності, встановлений законодавством.

Відповідно до п.15.3.1 ст.15 Закону України “Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  заяви на повернення надмірну сплачених податків, зборів  (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених  податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Пунктом 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення  до адміністративного суду, встановленого цим  Кодексом або іншими законами.

Відповідно до пункту 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У даному випадку право позивача на відшкодування зайво сплачених сум сплачених податкових зобов'язань виникло у травні 2004 року та липні 2004 року, у зв'язку з оскарженням податкового повідомлення-рішення №0000662343/0  від 03.04.2003року , рішення від 23.06.2001року №23-23-1-25577930/6906, від 30.10.2001року №56-23-1-25577930/11305 в судовому порядку та оскільки рішення господарського суду Донецької області  по справі №2/58а  набрало законної сили  20.05.2004року та рішення по справі №25/58а  набрало законної сили 06.07.2004року, тобто позивачем порушено річний строк на право звернення до адміністративного суду.

Пунктом 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено,  що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.    

Враховуючи наполягання відповідачів на застосування ст.99 КАС України, це є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову відповідно до ст.100 КАС України. Відтак вимоги позивача задоволенню не підлягають.      

Таким чином позивач звернувся з позовом про зобов'язання відповідачів про повернення зайво сплачених сум сплачених податкових зобов'язань з порушенням  встановленого законодавством строк .

Основними засадами судочинства відповідно до ст. 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Одним із принципів ( п.4 ст.7 КАСУ) адміністративного судочинства є  змагальність    сторін,    диспозитивність   та   офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно до п.1ст.11 КАСУ розгляд  і  вирішення  справ  в адміністративних   судах здійснюються  на  засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними  суду  своїх  доказів  і   у   доведенні   перед   судом   їх переконливості.

Відповідно до п.1 ст.71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно до приписів статті 86 КАСУ суд  оцінює  докази,  які є у справі,  за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на їх  безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача задоволенню не підлягають.    

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її  вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 26 червня 2007 року в присутності представників сторін.  

На    підставі Бюджетного Кодексу, Законом Украйни “Про оподаткування прибутку підприємств”  ,  ст. 15 Закону України від 21.12.2000 року №2181  “Про порядок  погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та керуючись ст.ст.2-15, 17-18,  47-51, 56-59,   69-71, 79, 86, 87, 99, 100, 104-107, 121, 122-143, 151-154, 158, 163, 167, 185-186, 254 пунктами 6,7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ Фірма Т.Е.Д.”                    м. Маріуполь до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя та Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про зобов'язання відповідачів повернути суму зайво сплачених податкових зобов'язань , штрафні (фінансові) санкції та пеню в сумі 9635грн. на поточний рахунок позивача, зобов'язання відповідачів перерахувати на поточний рахунок позивача суму донарахувань з податку на прибуток у розмірі 2540,09грн. відмовити повністю .

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня  складання постанови  у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

 Постанова виготовлена у повному обсязі 02 липня 2007 року.

Суддя