Ухвала

від 07.08.2018 по справі 334/4787/18

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 07.08.2018

Справа № 334/4787/18

Провадження № 2/334/3104/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Добрєв М.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

09.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Трансмоторс про розірвання договору купівлі-продажу.

07.08.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, а саме накладення арешту на кошти відповідача у розмірі ціни позову 77 998,00 грн., які обліковуються на розрахунковому рахунку ТОВ Трансмоторс , в якій стверджувалось, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду.

У відповідності з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті зазначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно з ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно, що належить або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до роз'яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб'єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб'єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

У заяві позивач зазначає, що існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому необхідно вжити заходів щодо забезпечення позову, шляхом накладення арешту на кошти відповідача у розмірі ціни позову - 77998 гривень, які обліковуються на р/р ТОВ ТРАСМОТОРС №26003010006566 в АКБ ІНДУСТРІАЛБАНК .

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За загальним правилом, заявник зобов'язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду.

В обґрунтування заяви позивач посилається на необхідність щодо забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте, жодних доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду заявник до суду не надав .

На підставі вищенаведеного, суддя приходить до висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову повинно бути відмовлено.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 149-153, 260 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Добрєв М. В.