Постанова

від 26.01.2010 по справі 9/112-09(1/12-09)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2010 р. № 9/112-09(1/12-09)

Вищий господарський суд У країни у складі колегії судд ів :

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддів Чернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

за участю представників :

позивача - Гончаренко О.В.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому с удовому засіданні

касаційну скаргу

ТОВ "Столес"

на постанову Дніпропетровського апеля ційного господарського суду від 27.10.2009

у справі №9/112-09(1/12-09)

за позовом ТОВ "Столес"

до ПП "Експохім"

про стягнення 15129,28 грн. заборгов аності за договором

встановив:

Рішенням господарськог о суду Дніпропетровської обл асті від 22.06.2009 (суддя Подобєд І.М .), позов задоволено частково - на підставі ст.ст.525,526 ЦК Україн и, ст.193 ГК України та ст.ст.9,10 Зак ону України "Про транспортно -експедиторську діяльність" постановлено стягнути з відп овідача на користь позивача 13882,21 грн. заборгованості за екс педиторські послуги, надані за договором про надання екс педиторських послуг від 24.09.2007. В решті позовних вимог (інфляц ійні втрати, штраф) відмовлен о у зв'язку з їх необґрунтован істю.

Постановою Дніпропетровсь кого апеляційного господарс ького суду від 27.10.2009 (судді: Кулі ш Р.Ф., Лисенко О.М., Джихур О.В.) рі шення змінено шляхом відмови в позові в повному обсязі.

Постанова мотивована недо веденістю погодження з відпо відачем (замовником) збільше ння вартості експедиторськи х послуг та недоведеністю ви ни відповідача у простої кон тейнерів.

ТОВ "Столес" в поданій касац ійній скарзі просить постано ву скасувати, рішення залиши ти без змін, посилаючись на по рушення і неправильне застос ування судами норм матеріаль ного та процесуального права , а саме ч.ч.9,10,13 ст.9, ч.2 ст.12 Закону У країни "Про транспортно-експ едиторську діяльність" та ст .43 ГПК України. Зокрема, скаржн ик вважає, що пунктами 2.1.5 та 2.1.7 д оговору про надання експедит орських послуг від 24.09.2007 встано влено, що експедитор виконує та організовує виконання ви значених цими пунктами послу г без погодження із замовник ом. На думку позивача, згідно з п.2.2.3 договору від 24.09.2007 погоджен ня потребують лише ставки та розцінки експедитора, але ви трати експедитора на оплату послуг інших осіб, залучених до виконання договору транс портного експедирування, та на оплату зборів (обов'язкови х платежів), понесені в інтере сах клієнта, не є платою експе дитору (ч.9 ст.9 Закону України "П ро транспортно-експедиторсь ку діяльність"), а тому повинні бути відшкодовані останньом у замовником. Окрім того, дого вором про надання експедитор ських послуг від 24.09.2007 не передб ачено певного письмового пор ядку узгодження конкретних с тавок та розцінок, а тому оста нні погоджувалися менеджера ми сторін за допомогою телеф онного зв'язку.

Колегія суддів, перевіривш и в межах вимог касаційної ск арги (в частині стягнення 13882,21 г рн. основного боргу) фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної о цінки судом апеляційної інст анції та заслухавши поясненн я присутнього у засіданні пр едставника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарг а підлягає відхиленню, а оска ржувана постанова - залишен ню без змін з наступних підст ав.

Змінюючи первісне рішення шляхом відмови в позові в пов ному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

Згідно з п.п.2.2.3,3.1 укладеного м іж сторонами договору про на дання експедиторських послу г від 24.09.2007 відповідач зобов'яза вся сплачувати рахунки за по слуги позивача за ставками т а розцінками, погодженими з в ідповідачем. По узгодженню с торін, оплата робіт (послуг) мо же відбуватися на умовах по ф акту надання послуг на підст аві виставлених рахунків.

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків станом на 23.01.2009р. позивач у період з 01.10.2007р. п о 23.01.2009р. надав відповідачу посл уги на загальну суму 669228,37 грн., а відповідач погодився з опла тою послуг на суму 655346,16 грн. Заб оргованість у розмірі 13882,21 грн . по наявним у справі рахункам (а.с.32-36,43-47,49,51,54,57,60-61,64,67,69 том 1) відповіда ч не визнав.

Апеляційна інстанція відх илила надані позивачем платі жні документи по сплаті сум с траховикам, судоходній лінії та міжнародні товарно-транс портні накладні як такі, що не можуть бути належними доказ ами узгодження цих сум з відп овідачем відповідно до п.2.2.3 до говору від 24.09.2007, оскільки заявк и відповідача, акти виконани х робіт чи інші документи щод о узгодження вартості вистав лених до оплати послуг, позив ачем не надано.

Апеляційний суд також не вз яв до уваги доводи позивача п ро те, що умовами п.3.1 договору в ід 24.09.2007 він звільняється від уз годження з відповідачем варт ості виконаних робіт, так як п озивачем не надано докази уз годження з відповідачем опла ти на таких умовах.

Окрім того, додатковою угод ою №1 від 10.12.2007 сторони погодили , що у разі невиконання експед итором доставки вантажу у вс тановлений строк (4 дні), то він бере на себе додаткові витра ти, які виникли у зв'язку з про стоєм вантажу в порту (зберіг ання, демередж). Доказів своєч асного виконання експедитор ських послуг та доказів нара хування судоходною лінією де мередж та сум за зберігання п озивачем не надано.

Оскільки позивачем не дове дені підстави збільшення вар тості робіт (послуг) по відпра вленню вантажу та узгодження вказаного подорожчання з ві дповідачем, а також не доведе на вина відповідача в просто ї контейнерів, то в позові слі д відмовити.

Колегія погоджується з вис новками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно зі ст.629 ЦК України дог овір є обов'язковим до викона ння сторонами.

Відповідно до ст.525 Цивільно го Кодексу України встановле но, що одностороння відмова в ід зобов'язання або одностор оння зміна його умов не допус кається, якщо інше не встанов лено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного Кодек су України передбачено, що зо бов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивіл ьного Кодексу України, інших актів цивільного законодавс тва, а за відсутності таких ум ов та вимог - відповідно до зви чаїв ділового обороту або ін ших вимог, що звичайно ставля ться.

Згідно з абзацом 4 ч.1 ст.10 Зако ну України "Про транспортно-е кспедиторську діяльність" експедитор має право на від шкодування в погоджених з клієнтом обсягах додатко вих витрат, що виникли в нь ого при виконанні договору т ранспортного експедируванн я, якщо такі витрати здійснюв алися в інтересах клієнта.

Судом апеляційної інстанц ії на підставі ретельної пра вової оцінки умов укладеного між сторонами договору про н адання експедиторських посл уг від 24.09.2007 та додаткової угоди №1 від 10.12.2007 до нього, наявних у с праві рахунків-фактур (а.с.32-36,43-4 7,49,51,54,57,60-61,64,67,69 том 1), актів здачі-при йняття робіт (а.с.81,83 том 1), акта з вірки взаєморозрахунків ста ном на 23.01.2009р. (а.с.132-135 том 1) та інших доказів в їх сукупності з дос товірністю встановлено, а по зивачем не спростовано недов еденість погодження з відпов ідачем (замовником) сум експе диторських послуг (додаткови х витрат), сплачених експедит ором на користь третіх осіб.

Колегія відхиляє посиланн я скаржника на ч.2 ст.12 Закону Ук раїни "Про транспортно-експе диторську діяльність" в обґр унтування доводів щодо обов' язковості відшкодування від повідачем (клієнтом) у порядк у, передбаченому договором т ранспортного експедируванн я, документально підтверджен их витрат, понесених експеди тором в інтересах клієнта в ц ілях виконання договору тран спортного експедирування, ос кільки, по-перше, в цій нормі й деться про здійснення такого відшкодування у порядку, передбаченому договором тра нспортного експедирування, тобто за погодженням замо вника, як це і встановлено п.п. 2.2.3,3.1 договору про надання експ едиторських послуг від 24.09.2007. По -друге, обов'язок клієнта відш кодувати додаткові витрати е кспедитора кореспондується з правом останнього на відшк одування таких витрат в по годжених з клієнтом обсягах, що врегульовано абзацом 4 ч.1 ст.10 Закону України "Про тран спортно-експедиторську діял ьність" та умовами договору в ід 24.09.2007.

Не заслуговують на увагу тв ердження позивача про те, що з гідно з п.2.2.3 договору від 24.09.2007 по годження потребують лише ста вки та розцінки експедитора, що не розповсюджується на ви трати експедитора на оплату послуг інших осіб, залучених до виконання договору транс портного експедирування, та на оплату зборів (обов'язкови х платежів), понесені в інтере сах клієнта, які не є платою ек спедитору, оскільки вказаний пункт договору не розмежову є послуги експедитора на пев ні види, ставки та розцінки за які підлягають погодженню з відповідачем, а також ті, які не підлягають такому узгодже нню.

Недоречними є бездоказові посилання скаржника на пого дження усіх ставок та тарифі в експедитора засобами телеф онного зв'язку через відсутн ість в договорі певного пись мового порядку узгодження ко нкретних ставок та розцінок, оскільки відповідно до ст.33 Г ПК України обов'язок доказув ання відповідного погодженн я покладено на позивача.

Доводи експедитора про те, щ о пунктами 2.1.5 та 2.1.7 договору пр о надання експедиторських по слуг від 24.09.2007 нібито встановле но виконання та організація виконання експедитором визн ачених цими пунктами додатко вих послуг без погодження із замовником, суперечать змісту вказаних положень до говору, яким не передбачено д аного застереження, а саме зв ільнення експедитора від пог одження із замовником обсягі в та вартості (ставки та розці нки) таких послуг.

Інші наявні заперечення по зивача зводяться передусім д о посилань на неналежну оцін ку апеляційним судом доказів (рахунки-фактури, міжнародні товарно-транспортні накладн і) та до намагань надати перев агу одним доказам (акт звірки взаєморозрахунків станом на 23.01.2009р.) перед оціненими судом д оказами, однак, згідно імпера тивних вимог ч.2 ст.1117 Господарс ького процесуального кодекс у України касаційна інста нція не має права встановл ювати або вважати доведеними обставини, що не були встанов лені у рішенні та постанові г осподарського суду чи відхил ені ним, вирішувати питанн я про достовірність того чи і ншого доказу, про перевагу од них доказів над іншими, збира ти нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія враховує, що навед еної правової позиції дотрим ується також Верховний Суд У країни при здійсненні касаці йного перегляду постанов Вищ ого господарського суду Укра їни, прийнятих з порушенням в имог ч.2 ст.1117 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и (постанови ВСУ від 11.09.2007 у спра ві №1/151-3079, від 11.09.2007 у справі №18/439 та в ід 03.11.2009 у справі №34/36-09-910).

Окрім того, слід зазначити, що в основу первісного рішен ня про наявність підстав для стягнення 13882,21 грн. покладено п омилковий висновок суду перш ої інстанції про підтверджен ня вказаної заборгованості а ктом звірки взаєморозрахунк ів станом на 23.01.2009р.

Проте, відповідно до ст.9 Зак ону України "Про бухгалтерсь кий облік та фінансову звітн ість в Україні" підставою для проведення бухгалтерського обліку господарських операц ій є первинні документи, які ф іксують факти здійснення гос подарських операцій. Первинн і документи повинні бути скл адені під час здійснення гос подарських операцій, а якщо ц е неможливо - безпосередньо п ісля її закінчення. Первинні документи можуть бути склад ені на паперових або машинни х носіях і повинні мати обов' язкові реквізити: назву доку менту (форми), дату і місце скл адання, назву підприємства, в ід імені якого складено доку мент, зміст та обсяг господар ської операції, одиницю вимі ру господарської операції, п осади осіб, відповідальних з а здійснення господарської о перації і правильність її оф ормлення, особистий підпис а бо інші дані, що дають змогу ід ентифікувати особу, яка брал а участь у здійсненні господ арської операції.

Отже, акт звірки взаєморозр ахунків станом на 23.01.2009р. (а.с.132-135 т ом 1) не є первинним документом в розумінні ст.9 Закону Україн и "Про бухгалтерський облік т а фінансову звітність в Укра їні", а, відтак, не є безперечни м доказом існування заборгов аності відповідача перед поз ивачем. Тим більше, що з цього акта вбачається незгода відп овідача щодо боргу по певним рахункам-фактурам, несплата коштів по яким і стала підста вою для пред'явлення ТОВ "Стол ес" позову у даній справі.

Водночас не приймаються до уваги посилання скаржника н а недоведеність обставин нес воєчасного виконання експед иторських послуг, оскільки з гідно імперативних приписів ч.2 ст.111 ГПК України у касаційн ій скарзі не допускаються по силання на недоведеність обс тавин справи.

Правомірність відмови в ре шті позовних вимог (інфляцій ні втрати, штраф) не є предмето м даного касаційного оскарже ння, в зв'язку з чим законність та обґрунтованість судових рішень в цій частині касацій ною інстанцією не перевіряєт ься виходячи з меж перегляду справи в порядку касації.

Зважаючи на вищенаведене, к олегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної пос танови.

Враховуючи викладене та ке руючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарсь кого процесуального кодексу України, Вищий господарськи й суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетров ського апеляційного господа рського суду від 27.10.2009 у справі №9/112-09(1/12-09) залишити без змін, а кас аційну скаргу ТОВ "Столес" - б ез задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун