Ухвала

від 10.09.2018 по справі 1540/4500/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1540/4500/18

УХВАЛА

10 вересня 2018 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Тарасишина О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Арцизької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Комунальної установи Арцизька центральна районна лікарня про визнання протиправним та скасування рішення від 12.04.2018 року № 943-VII, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Арцизької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Комунальної установи Арцизька центральна районна лікарня , в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Арцизької міської ради від 12.04.2018 року № 943-VII Про надання дозволу щодо уточнення площі змельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні КУ Арцизька центральна районна лікарня для охорони здоров'я і соціальних послуг, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №№29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом (рішення у справі Занд проти Австрії , заява №7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. &?к;…&? ; фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із пунктами 1 та 2 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Статтею 19 КАС України визначено перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Так, згідно із пунктом 1 частини 1 вказаної статті, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 вказаного Кодексу).

Так, участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати у зв'язку з чим виник спір та на захист яких прав особа звернулася до суду.

Правовий статус сільських, селищних, міських рад визначено Законом України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 за №280/97-ВР.

Зі змісту статті 10 зазначеного Закону слідує, що ради є органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси відповідних територіальних громад та здійснюють повноваження, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Представницькі органи місцевого самоврядування, виконавчі органи місцевого самоврядування (виконавчі комітети, відділи, управління, тощо) діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно із частинами 3 та 5 статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Повноваження міських рад у галузі земельних правовідносин передбачені частиною 1 статті 12 Земельного кодексу України.

При цьому визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Дослідивши наявні в матеріалах позовної заяви докази, суд зазначає про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, з огляду на наступне.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, звернув увагу, на тому, що 23.02.2018 року звернувся до Арцизької міської ради з заявою про надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 0,02 га за адресою: АДРЕСА_1, якою позивач тривалий час користується для власних потреб.

Також позивач, зазначає, що, поряд з бажаною земельною ділянкою, розташована земельна ділянка (суміжна), яка перебуває у постійному користуванні Арцизької центральної районної лікарні. На земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні третьої особи розташовані гаражі та естакада, якими на підставі договору користується ФОП ОСОБА_2 Серед іншого зазначено, що ФОП ОСОБА_2 розпочав добудовувати естакаду, продовжуючи її на земельну ділянку, якою користувалась позивач.

За результатами розгляду Протоколу № 3 від 24.04.2018 року комісією Арцизької міської ради позивача було попереджено про користування цією земельною ділянкою без відповідних дозволів та зобов'язано усунути порушення. Третій особі рекомендовано перенести естакаду з земельної ділянки Арцизької міської ради на земельну ділянку наданої у постійне користування Арцизькій центральній районній лікарі.

Так, 23.02.2018 року позивач звернувся до Арцизької міської ради з заявою про надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 0,02 га за адресою: АДРЕСА_1, якою позивач тривалий час користується для власних потреб, однак рішенням Арцизької міської ради № 942-VII від 12.04.2018 року було відхилено проект рішення Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , проте, як Рішенням Ацизької міської ради № 943-VII від 12.04.2018 року надано дозвіл на уточнення площі земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні КУ Арцизька центральна районна лікарня для охорони здоров'я і соціальних послуг, загальною площею 0,2595 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Також зазначено, що на спірну земельну ділянку претендували дві особи, у зв'язку з чим між позивачем та третьою особою виник спір, в зв'язку з чим останній звернувся до Ацизької міської ради з цим позовом.

Так, органи місцевого самоврядування можуть бути як суб'єктами приватних правовідносин, так і суб'єктами публічних правовідносин. Причому статус державних чи місцевих органів влади визначається виключно нормами публічного права, незалежно від того, які права - цивільні чи публічні вони мають намір реалізувати.

Суд зазначає, що у даній справі спір пов'язаний з реалізацією земельних прав особи, зокрема прав на користування земельною ділянкою. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснює, а є особою, яка представляє власника державного чи комунального майна. Права, за захистом яких звернувся до суду позивач, виникають із земельних правовідносин.

Наведена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 по справі №809/1946/15, від 22.08.2018 по справі №826/13571/17.

Також, згідно із частинами 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною першою статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовну вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права користування землею), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 по справі №911/4111/16.

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, зокрема, що виникають з цивільних, земельних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, враховуючи те, що ознаки даного приватно-правового спору притаманні земельним правовідносинам, з урахуванням суб'єктного складу, справа за позовною заявою ОСОБА_1 підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі у випадку, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 170, 171, 243, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №1570/4500/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Арцизької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Комунальної установи Арцизька центральна районна лікарня про визнання протиправним та скасування рішення від 12.04.2018 року № 943-VII.

Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України, та може бути оскаржена у відповідності до ст. 295, 297 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Суддя О.М. Тарасишина