Рішення

від 11.09.2018 по справі 826/19059/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 11 вересня 2018 року                      № 826/19059/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовомДочірнього підприємства «Укр-Фестіна» доГоловного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві   проскасування наказу №327 від 19.07.2016р., О Б С Т А В И Н И   С П Р А В И: Дочірнє підприємство «Укр-Фестіна» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві (далі по тексту – відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу №327 від 19.07.2016р. «Про проведення планових перевірок» в частині проведення планової перевірки ДП «Укр-Фестіна» (п. 83 Додатку 1 Наказу). Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2016р. (суддя Качур І.А.) відкрито скорочене провадження у справі та призначено справу до судового розгляду. На підставі розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва про повторний автоматичний розподіл судових справ від 10.10.2017р. №6773 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу повторно автоматично розподілено на суддю Амельохіна В.В. Ухвалою від 07.11.2017р. справу прийнято до провадження судді Амельохіна В.В. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного наказу в частині проведення перевірки позивача, оскільки останній не відноситься до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику, а також не було дозволу Кабінету Міністрів України на проведення перевірки ДП «Укр-Фестіна» відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014р. №71-VІІІ. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №306 від 29.02.2012р. підприємство відноситься до суб'єкта господарювання з високим ступенем ризику, та на момент прийняття оскаржуваного рішення дія мораторію вже припинилась. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В:           Головним управлінням ДСНС України у м. Києві 19 липня 2016 року прийнято наказ №327 «Про проведення планових перевірок», яким на виконання вимог Кодексу цивільного захисту України, Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, Порядку проведення планових (позапланових) перевірок щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, затвердженого наказом МВС України від 02.11.2015р. №1337, зареєстрованого Мінюстом 25.11.2015р. №1467/27912 із урахуванням змін до Плану комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) органів державного нагляду (контролю) на 2016 рік, затверджених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 01.02.2016р. №141, яким з 04 серпня 2016 року по 25 серпня 2016 року провести перевірку Дочірнього підприємства «Укр-Фестіна» (2342256) по вул. Колекторна, 42-А, в м. Києві, ступінь ризику – високий (п. 83 Додатку до Наказу №327).           На підставі зазначеного наказу №327, відповідачем 20.07.2016р. прийнято повідомлення №22/2010 про проведення планової перевірки ДП «Укр-Фестіна».           Не погоджуючись з наказом про проведення перевірки позивача, останній звернувся до суду з адміністративним позовом.           Вирішуючи справу по суті, суд зазначає наступне.           Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.           Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”. Так, згідно зі ст. 1, ч. 5 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 6, ч. 7 ст. 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій. Повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом. Статтею 5 наведеного Закону встановлено, що планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому. Протягом одного року проведення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб'єкта господарювання не допускається. План здійснення заходів державного нагляду (контролю) на наступний плановий період повинен містити конкретні календарні дати початку кожного планового заходу державного нагляду (контролю) та строки їх здійснення. План здійснення заходів державного нагляду (контролю) на відповідний плановий період оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу державного нагляду (контролю) не пізніше ніж за 10 днів до початку відповідного планового періоду. Орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності. З урахуванням значення прийнятного ризику всі суб'єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), відносяться до одного з трьох ступенів ризику: з високим, середнім та незначним. Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю). Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності і періодичність проведення планових заходів, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю). Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначаються переліки питань для здійснення планових заходів, які затверджуються його наказом. У межах переліку питань кожен орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу має визначити ті питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль). Уніфіковані форми актів, в яких передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику, затверджуються органом державного нагляду (контролю) і публікуються в мережі Інтернет у порядку, визначеному законодавством. Орган державного нагляду (контролю) оприлюднює критерії та періодичність проведення планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) шляхом розміщення інформації в мережі Інтернет у порядку, визначеному законодавством. Щорічно до 1 квітня орган державного нагляду (контролю) готує звіт про виконання річного плану (квартальних планів) державного нагляду (контролю) суб'єктів господарювання за попередній рік і оприлюднює його в мережі Інтернет. Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю). Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу. Строк здійснення планового заходу не може перевищувати п'ятнадцяти робочих днів, а для суб'єктів малого підприємництва - п'яти робочих днів, якщо інше не передбачено законом. Продовження строку здійснення планового заходу не допускається. Відповідно до статті 1 Кодексу цивільного захисту України Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. Статтею 64 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи. Згідно з ст. 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону. Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДСНС України у м. Києві 19 липня 2016 року прийнято наказ №327 «Про проведення планових перевірок», яким на виконання вимог Кодексу цивільного захисту України, Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, Порядку проведення планових (позапланових) перевірок щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, затвердженого наказом МВС України від 02.11.2015р. №1337, зареєстрованого Мінюстом 25.11.2015р. №1467/27912 із урахуванням змін до Плану комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) органів державного нагляду (контролю) на 2016 рік, затверджених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 01.02.2016р. №141, яким з 04 серпня 2016 року по 25 серпня 2016 року провести перевірку Дочірнього підприємства «Укр-Фестіна» (2342256) по вул. Колекторна, 42-А, в м. Києві, ступінь ризику – високий (п. 83 Додатку до Наказу №327).           На підставі зазначеного наказу №327, відповідачем 20.07.2016р. прийнято повідомлення №22/2010 про проведення планової перевірки ДП «Укр-Фестіна».           Як вбачається з оскаржуваного наказу, відповідачем визначено ступінь ризику ДП «Укр-Фестіна» - високий.           Позивач не погоджується з даним визначенням та зазначає, що підприємство відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №306 від 29.02.2012р. не відноситься до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.           Однак, суд не погоджується з доводами позивача, з огляду на наступне.           Так, Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №306 від 29.02.2012р. (станом на момент виникнення спірних правовідносин).           Так, п. 3 Критерій визначено, що до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику відносяться суб'єкти:            1) які провадять діяльність на території та/або у приміщеннях, що належать їм на праві власності, володіння, користування:           об'єктів підвищеної небезпеки та об'єктів, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;           промислових, складських будівель (споруд), зовнішніх установок, які за вибухопожежною небезпекою належать до категорії "А" або "Б";           промислових, складських будівель (споруд), зовнішніх установок, які за пожежною небезпекою належать до категорії "В", площею:           - 500 кв. метрів та більше - для промислових будівель (споруд), зовнішніх установок;           - 1000 кв. метрів та більше - для складських будівель (споруд);           об'єктів, на яких передбачено перебування 50 або більше осіб, що мають хоча б одну з таких ознак:           - розташовані на підвальних та/або підземних поверхах;           - працюють у нічний час (з 23 по 7 годину);           об'єктів, на яких передбачено перебування 100 або більше осіб;           об'єктів, які є будинками та/або спорудами з умовною висотою понад 47 метрів;           об'єктів, які є пам'яткою архітектури та/або історії національного значення;            2) які провадять діяльність з будівництва об'єктів IV - V категорії складності;            3) які відповідно до одержаної ліцензії мають право надавати послуги і виконувати роботи протипожежного призначення на території та/або у приміщеннях, які належать суб'єктам господарювання з високим ступенем ризику;            4) які є державною, регіональною, комунальною, об'єктовою аварійно-рятувальною службою, а також аварійно-рятувальною службою громадської організації.           З матеріалів справи вбачається, а саме з копії Договору купівлі – продажу майнового комплексу від 09.12.2003р., що ДП «Укр-Фестіна» є власником майнового комплексу загальною площею 4518,50кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, 42-А, а тому з урахуванням зазначених вище Критеріїв воно відноситься до суб'єкта господарювання з високим ступенем ризику.           Також, суд зазначає, що не може бути підставою скасування наказу в частині проведення перевірки позивача тільки на тій підставі, що відповідачем помилково зазначено код ЄДРПОУ «Укр-Фестіна».           Суд зазначає, що в оскаржуваному наказі міститься назва підприємства та його місцезнаходження: м. Київ, вул. Колекторна, 42-А, Дарницький район.           В частині тверджень позивача щодо дії мораторію на проведення перевірок суб'єктів господарювання, суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 3 Розділу II Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28 грудня 2014 р. № 71-VIII у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Як слідує із назви та змісту цього Закону ним внесено зміни саме до Податкового кодексу України   та інших законодавчих актів щодо податкової реформи. Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи. Із наведеного випливає, що відповідач не є відповідним контролюючим органом в розумінні Податкового кодексу України, а відтак на відповідача не поширюються вимоги щодо обмеження перевірок, передбачені Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”. Статтею 31 Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік” від 31 липня 2014 р. № 1622-VІІ передбачалося, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби) здійснюється протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки. На виконання ст. 31 вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято   Постанову від 13 серпня 2014 року № 408 “Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами”. Відповідно до пункту 8 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року № 76-VIII перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) мають здійснюватися протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки. Водночас, на час призначення перевірки у серпні 2016 року дія пункту 8 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” № 76-VIII від 28 грудня 2014 року, тобто дія мораторію на перевірки, припинилась.           Таким чином, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства «Укр-Фестіна» має бути відмовлено повністю. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.  Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.           Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд – В И Р І Ш И В:           В задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства «Укр-Фестіна» (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47, код ЄДРПОУ 31661970) відмовити повністю. Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.           Суддя                                                                                              В.В. Амельохін