Рішення

від 11.09.2018 по справі 917/704/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2018 Справа № 917/704/18

м. Полтава

за позовною заявою Акціонерного товариства “Укргазвидобування”, вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053 в особі філії “УГВ-Сервіс”, юридична адреса: вул. Грабчака, 4А, м. Полтава, 36021, фактична адреса: вул. Р.Кириченко, 11А, м. Полтава, 36039

до Товариства з обмеженою відповідальністю “СТС-Груп”, вул. Овочева, 7А, м. Полтава, 36010

про стягнення 128 109,60 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 128 109,60 грн. штрафних санкцій за договором поставки № УГВС 176/13-17 від 17.08.2017 року, з яких 72 753,00 грн. пені, 55 356,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив строки постачання товару, передбачені умовами договору поставки № УГВС 176/13-17 від 17.08.2017 року, укладеного між сторонами.

За ухвалою від 12.07.2018 року провадження в цій справі відкрито в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

14.08.2018 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та про витребування додаткових доказів.

За ухвалою від 27.08.2018 року суд призначив судове засідання на 06.09.2018 року, в яке представники сторін не з'явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення ухвали від 27.08.2018 року залучені до матеріалів справи, а.с. 97-100) і суд продовжив розгляд справи в порядку спрощеного провадження (протокол судового засідання від 06.09.2018 року).

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 62-64), посилаючись на те, що виробником товару, що є предметом договору поставки № УГВС 176/13-17 від 17.08.2017 року – B&W Metals (США), порушені строки поставки за контрактом № PL-08/11/01 від 10.08.2017 року у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин, а саме тропічного шторму 4 категорії Гарві. Затримка поставки товару відповідачу за контрактом № PL-08/11/01 від 10.08.2017 року від контрагента B&W Metals (США) мала наслідком порушення обумовлених строків поставки товару позивачу за договором поставки № УГВС 176/13-17 від 17.08.2017 року.

Позивач у відповіді на відзив (а.с. 90-92) та доповненні до відповіді на відзив (а.с. 111-114) проти доводів відповідача заперечує з підстав їх недоведеності, зокрема ненадання відповідачем належних доказів виникнення обставин непереборної сили та строків їх дії, передбачених п. 8.3 укладеного між сторонами договору поставки.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, на підставі ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

17 серпня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТС-ГРУП», як Постачальником, та Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» в особі Філії «УГВ-Сервіс», як Покупцем, був укладений договір № УГВС 176/13-17 на поставку електродів карбідвольфрамових (далі – Договір) загальною вартістю 790 800,00 грн. (а.с. 9-20).

За п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язався поставити Покупцеві товар, зазначений в Специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а Покупець – прийняти і оплатити такий товар.

Найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість Договору вказується в Специфікації (п. 1.2 Договору).

У відповідності до п. 3 додатку № 1 до Договору Специфікації (а.с. 18-19), відповідач зобов'язався здійснити поставку карбід вольфрамових прутків із вказаними технічними умовами, в строк, що не перевищує 90 календарних днів від дати підписання Договору та Специфікації.

Згідно з п. 5.3 Договору, датою поставки вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі або видаткової накладної.

Відповідно до видаткової накладної № СТС-16/02/18 від 16.02.2018 року (а.с. 22) відповідач поставив позивачу товар за загальну суму 790 800,00 грн.

Весь обсяг поставленого товару Філія «УГВ-Сервіс» своєчасно і у повному обсязі оплатила шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 155 від 15.03. 2018 року (а.с. 23).

Пунктом 7.11. Договору встановлено, що у разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені в Специфікації до даного Договору, останній сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф в розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Із посиланням на п. 7.11 Договору, позивач нарахував до стягнення з відповідача 72 753,60 грн. пені та 55 356,00 грн. штрафу за 92 дні прострочення виконання зобов'язання з поставки товару (з 16.11.2017 року по 15.02.2018 року).

26.02.2018 року позивач звернувся до Постачальника із претензією (а.с. 24-25) про стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки товару в сумі 128 109,60 грн., яку відповідач залишив без реагування.

За твердженнями позивача, на момент його звернення до суду із цим позовом, відповідач штрафні санкції за Договором в розмірі 128 109,60 грн. не сплатив.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати отриманого товару.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК) України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2. ст. 712 ЦК).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 664 ЦК обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Умовами п. 3 Специфікації (додаток № 1 до Договору), відповідач зобов'язався здійснити поставку карбід вольфрамових прутків із вказаними технічними умовами, в строк, що не перевищує 90 календарних днів від дати підписання Договору та Специфікації. За таких обставин товар мав бути поставлений не пізніше 15 листопада 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами, відповідач передав Товар 16.02.2018 року, тому з 16.11.2017 року по 15.02.2018 року має місце прострочення виконання зобов'язання з його поставки.

Умовами Договору (п. 7.11) передбачено, що у разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені в Специфікації до даного Договору, останній сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф в розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Суд враховує, що штраф і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання –неустойки. Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони можуть врегульовувати свої відносини на власний розсуд. Умовами Договору передбачено цивільно-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати неустойки – пені та штрафу. При цьому законом не встановлено обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такої форми неустойки як пеня. Судом приймається до уваги правова позиція Верховного Суду України з даного питання викладена, зокрема, в постанові від 09.04.2012 року №3- 88гс11 по справі № 12/039.

Таким чином, одночасне застосування штрафу та пені, у разі неналежного виконання зобов'язань за Договором, не суперечить вимогам закону та умовам Договору, тому суд вважає вимоги позивача щодо стягнення 72 753,60 грн. пені та 55 356,00 грн. штрафу за 92 дні прострочення виконання зобов'язання з поставки товару (з 16.11.2017 року по 15.02.2018 року) обґрунтованими.

Заперечення відповідача проти позову, викладені у відзиві, визнаються судом необґрунтованими у зв'язку з наступними обставинами.

Відповідач у відзиві посилається на те, що товар, який мав бути поставлений позивачу, був придбаний ним за контрактом на поставку № PL-08/11/01 від 10.08.2017 року, укладеним з виробником продукції – підприємством B&W Metals, м. Х'юстон, США, але вказане підприємство, яке мало відвантажити вказаний товар 26.08.2017 року фактично поставило його відповідачу 16.02.2018 року, що підтверджується ВМД UA 100110/2018/339651 (а.с. 109). За твердженням відповідача, строки поставки були порушені внаслідок форс-мажорних обставин, які є загальновідомими, а саме тропічного шторму 4 категорії Гарві, який існував в період з 17.08.2017 року по 02.09.2017 року. Судом приймається до уваги, що п. 10.1 контракту на поставку № PL-08/11/01 від 10.08.2017 року (а.с. 104-108), на який посилається відповідач, передбачено, що при виникненні обставин, при яких виконання зобов'язань по цьому контракту одній із сторін повністю або частково стає неможливим, зокрема пожежа, повінь, землетрус, страйк, заборона в регулюванні експорту або імпорту, строки виконання цих зобов'язань будуть перенесені на час дії таких обставин.

В той же час, п. 10.3 контракту передбачає, що сторона, яка опинилась не в змозі виконати свої зобов'язання по цьому контракту має протягом 10 днів повідомити іншій стороні про настання та припинення дії форс-мажорних обставин.

В п. 10.4 контракту визначено, що доказом наявності форс-мажорних обставині їх тривалості є письмове свідоцтво національної Торгово-промислової палати.

Відповідачем не надано суду копії повідомлення про настання форс-мажорних обставин його контрагента (постачальника) за контрактом на поставку № PL-08/11/01 від 10.08.2017 року, здійсненого в порядку п. 10.3 контракту, а також копії письмового свідоцтва національної Торгово-промислової палати в підтвердження настання та тривалості таких обставин.

Крім того, відповідачем не надані ні специфікація, ні рахунок 1 до контракту, наявність яких передбачені п.п. 1.1, 1.3, 5.1, та в яких мали бути визначені строк поставки та умови оплати.

Пунктом 4.4 контракту передбачено, що строк відвантаження становить 15 днів від дати передоплати, якщо інше не обумовлено в рахунку 1, а п. 5.1 контракту передбачає умови оплати – передоплата 30% від загальної суми відповідного рахунку 1, якщо інша вимога не обумовлена в рахунку 1; 70% - оплата перед відправленням товару, упакованого та перевіреного та готового до відвантаження.

Відповідачем не надано суду докази здійснення ним попередньої оплати за товар, що підлягав поставці за контрактом на поставку № PL-08/11/01 від 10.08.2017 року, тому відповідачем не доведено виникнення у постачальника за цим контрактом зобов'язання по поставці товару саме 26.08.2018 року або в інший день періоду дії тропічного шторму Гарві.

Таким чином відповідачем не доведено належним чином факт порушення продавцем за контрактом своїх зобов'язань.

В той же час, суд вважає обґрунтованим посилання позивача у відповіді на відзив на ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, яка прямо передбачає, що не вважаються обставинами непереборної сили, які звільняють боржника від відповідальності, зокрема порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач, всупереч вимогам ч. 2 ст. 218 ГК України, не довів, що ним було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а також не довів відсутність своєї вини у невиконанні зобов'язання.

П.п. 8.2, 8.3 Договору передбачено, що сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом. Відповідачем не надано доказів повідомлення позивача відповідно до умов укладеного Договору.

Стосовно посилань у відзиві на надмірний розмір неустойки, а також на те, що в разі її стягнення настануть негативні наслідки для відповідача через брак коштів та його банкрутство, суд звертає увагу, що вони не обґрунтовані будь-якими доказами. Фактично в обґрунтування свого майнового стану відповідачем надано лише копію фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2017 рік, який, по-перше, не відображає реальний майновий стан відповідача станом на момент розгляду спору (липень-вересень 2018 року), по-друге, з вказаного звіту вбачається наявність у відповідача чистого прибутку за 2017 рік в розмірі 482,1 тис. грн.

В той же час, позивачем надано докази понесення збитків у зв'язку із залученням зовнішнього підрядника з метою уникнення простоїв бурових бригад і зриву плану виконання робіт з капітального ремонту свердловин (доповнення до відповіді на відзив, а.с. 113).

Суд вважає, що відповідач не довів, що розмір стягуваної неустойки є надмірно великим в порівнянні зі збитками кредитора, а також не довів, що розмір неустойки може дійсно суттєво вплинути на майновий стан відповідача. В зв'язку з цим суд не вбачає підстав для зменшення неустойки.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 72 753,00 грн. пені та 55 356,00 грн. штрафу визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129 (ч. 1), 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-Груп» (вул.. Овочева, 7а, м. Полтава, 36010, код ЄДРПОУ 38988381) на користь Акціонерного товариства “Укргазвидобування” (вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 30019775) в особі філії “УГВ-Сервіс” (юридична адреса: вул. Грабчака, 4А, м. Полтава, 36021, фактична адреса: вул. Р.Кириченко, 11А, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 40444061) – 72 753,00 грн. пені, 55 356,00 грн. штрафу; 1921,65 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

          Суддя І.І.Пушко