Постанова

від 06.09.2018 по справі 910/22550/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2018 р. Справа№ 910/22550/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Чорної Л.В.

Гончарова С.А.

секретар судового засідання Даниленко Т.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.09.2018.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної установи "Національний Інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України

на рішення Господарського міста Києва

від 15.05.2018 (повний текст рішення складено 23.05.2018)

у справі №910/22550/16 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК -БУД-СЕРВІС"

до Державної установи "Національний Інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3

про стягнення 816 138,77 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЖК - БУД-СЕРВІС" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державної установи "Національний Інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України (відповідач) 816 138,77 грн., з яких: 394944,51 грн. - основний борг, 32417,91 грн. - пеня, 355633,47 грн. - інфляційні та 33142,88 грн. - 3% річних

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю робіт з капітального ремонту Т-54/2013 від 23.09.2013 в частині оплати виконаних позивачем робіт за актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на суму 772270,02 грн. та акту вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт (додатково до акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року) на суму 3239,00 грн. (без ПДВ).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з Державної установи "Національний Інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК -БУД-СЕРВІС" 394 944,51 грн. основного боргу, 355 633,47 грн. інфляційних втрат, 33 142,88 грн. 3% річних, 11 755,81 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК -БУД-СЕРВІС" на користь Державної установи "Національний Інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України 946,57 грн. витрат на оплату експертизи.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна установа "Національний Інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 у справі №910/22550/16 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2018 апеляційну скаргу Державної установи "Національний Інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 у справі №910/22550/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Чорної Л.В., Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 апеляційну скаргу Державної установи "Національний Інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 у справі №910/22550/16 залишено без руху.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної установи "Національний Інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 у справі №910/22550/16, призначено справу до розгляду на 07.08.2018.

30.07.2018 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі №910/22550/16 без змін.

02.08.2018 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останній просить рішення Господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове рішення, яким у задовлення позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У зв'язку із перебуванням головуючого судді Куксова В.В. 07.08.2018 у відпустці, розгляд справи не відбувся.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 призначено справу до розгляду на 06.09.2018.

В судове засідання 06.09.2018 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача своїх представників не направили, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 06.09.2018 представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 у справі №910/22550/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Також скаржник у судовому засіданні підтримав заявлене в апеляційній скарзі клопотання про витребування доказів та клопотання про виклик судових експертів у судове засідання.

В судовому засіданні 06.09.2018 представник позивача заперечив проти доводів на апеляційну скаргу з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 у справі №910/22550/16 залишити без змін. Також представник позивача заперечив проти заявлених клопотань та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотань скаржника про витребування доказів та виклик судових експертів в судове засідання, у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю вказаних клопотань.

Відповідно до ч. ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

23.09.2013 між Державною установою "Національний Інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЖК -БУД-СЕРВІС" (далі - виконавець) укладено договір №Т-54/2013 про закупівлю робіт з капітального ремонту (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати роботи з капітального ремонту відділення анестезіології та інтенсивної терапії і роздягальні операційного блоку другого поверху ДУ "Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу згідно умов цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, замовник перераховує виконавцю авансовий платіж у розмірі 30% вартості робіт (у тому числі ПДВ) на придбання матеріалів, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №1404 від 09.10.2006 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" за умови наявності попереднього дозволу на таке перерахування від головного розпорядника бюджетних коштів та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №1764 від 27.12.2011 "Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва".

Подальші розрахунки за виконані роботи проводяться замовником щомісяця протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами Акту приймання виконаних робіт форми КБ-2в і Довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 (п. 3.2 договору).

Пунктом 4.3 договору встановлено, що ціна цього договору становить 1 270 707,71 грн., у тому числі ПДВ 211 784,62 грн.

Згідно з п. 6.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2 до договору) цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014, а в частині виконання обов'язків сторін до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Положеннями п. 11.7, 11.8 договору встановлено, що роботи виконані виконавцем приймаються замовником щомісяця протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами Акту приймання виконаних робіт форми КБ-2в і Довідки про вартість виконаних робіт з форми КБ-3. Акт приймання виконаних робіт - форми КБ-2в і Довідку про вартість виконаних робіт з форми КБ-3 виконавець надає на розгляд замовнику не пізніше двадцять п'ятого числа звітного місяця.

Замовник підписує форму КБ-2в та форму КБ-3 у термін не пізніше ніж через 3 (три) робочі дні з дати їх подання виконавцем, або у той же термін надає виконавцю офіційну обґрунтовану відмову у прийнятті виконаних робіт (п. 11.9 договору).

На виконання умов договору підряду позивач виконав обумовлені договором роботи та використав обладнання на загальну суму 776 156,82 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: Актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на суму 772270,02 грн., Актом вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт за грудень 2013 на суму 3239,00 грн. (3886,80 грн. з ПДВ), Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за грудень 2013 на суму 776156,82 грн.

Відповідачем на виконання умов договору, здійснена попередня оплата, відповідно до п. 3.1 договору на суму 381212,31 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача за 12.12.2013.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату прийнятих робіт та обладнання в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за договором №Т-54/2013 про закупівлю робіт з капітального ремонту становить 394 944,51 грн.

З урахуванням наведеного, у зв'язку із наявністю заборгованості за договором у розмірі 394 944,51 грн. та простроченням виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував пеню у сумі 32 417,91 грн., інфляційні втрати у розмірі 355633,47 грн. та 3% річних у розмірі 33 142,88 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що позивачем у грудні 2013 року за договором були виконані роботи на суму 381212,31 грн., які сплачені відповідачем у повному обсязі згідно із платіжним дорученням №2016 від 06.11.2013, яке виконано 12.12.2013. За твердженнями відповідача, Актів будівельних робіт за грудень 2013 року на суму 776156,82 грн. від позивача не надходило та відповідач їх не підписував.

В підтвердження своїх заперечень відповідачем надано акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 на суму 381212,31 грн. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року.

Також, за твердженням відповідача результатами будівельно-технічної експертизи спростовано виконання ремонтно-будівельних робіт, що внесені до двох актів за грудень 2013 року (вартістю 381 212,31 грн. та 772 270,02 грн.).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Позивачем заявлені позовні вимоги на підставі Акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на суму 772 270,02 грн., Акту вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт за грудень 2013 на суму 3239,00 грн. (3886,80 грн. з ПДВ), Довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за рудень 2013 на суму 776 156,82 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до вказаних Актів та довідки, позивачем передано, а відповідачем прийнято роботи та обладнання на загальну суму 776 156,82 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач підписав вказані акти та прийняв виконані позивачем роботи та устаткування без заперечень та зауважень.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач заперечив проти підписання вказаних актів та довідки та просив призначити у справі судову почеркознавчу експертизу з метою дослідження підписів уповноважених осіб на актах приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 на загальну суму 776156,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 у справі №910/22550/16 призначено судову комплексну почеркознавчу експертизу та будівельно-технічну експертизу.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ч. 1, ч. 2 ст. 98 ГПК України).

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Так, за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, судовими експертами складено висновок від 05.10.2017 №5640/5641/17-32, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в Акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на суму 772 270,02 грн., Акті вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт за грудень 2013 на суму 3239,00 грн., Довідці про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за грудень 2013 на суму 776 156,82 грн. виконанні відповідно ОСОБА_3 та ОСОБА_4

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на суму 772 270,02 грн., Акт вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт за грудень 2013 на суму 3239,00 грн. (3886,80 грн. з ПДВ), Довідка про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за рудень 2013 на суму 776 156,82 грн. підписані уповноваженим представником відповідача без зауважень та заперечень, а роботи та устаткування за вказаними актами прийняті відповідачем у поновному обсязі.

Крім того, скаржник зазначає, що результатами будівельно-технічної експертизи спростовано виконання ремонтно-будівельних робіт, що внесені до двох актів за грудень 2013 року (вартістю 381 212,31 грн. та 772 270,02 грн.).

Так, за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, судовими експертами складено висновок від 30.11.2017 №5642/17-43/23120/17-44. При цьому, під час проведення судової експертизи, досліджувались виконані роботи за двома актами за грудень 2013 року (на суму 381 212,31 грн., що наданий відповідачем та на суму 772 270,02 грн., на підставі якого заявлено позовні вимоги).

Зі змісту висновку судової експертизи вбачається, що частина будівельних робіт, внесених до актів №б/н приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року фактично є прихованими роботами - роботи, перевірити які можливо лише в процесі їх виконання технічним наглядом, то вказати вартість та відповідність фактично виконаних робіт і використаних матеріалів згідно з договором про закупівлю робіт з капітального ремонту №Т- 54/2013 від 23.09.2013 станом на грудень 2013 року, роботам та матеріалам внесених до двох актів №б/н приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року (вартістю робіт 381212,31 грн. та вартістю робіт 772270,02 грн.), не видається можливим.

Частина ремонтно-будівельних робіт, які внесені до двох актів №б/н приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року (вартістю робіт 381 212,31грн. та вартістю робіт 772 270,02 грн.) за договором про закупівлю робіт з капітального ремонту №Т-54/2013 від 23.09.2013 в приміщеннях відділення анестезіології №№92-110, приміщення роздягальні №№86, VII, VIII та кімнат санітарно-технічного вузла і душової №№88, 89 відповідно до поверхового плану головного хірургічного корпусу 2-го поверху літер "А" ДУ "НІХТ ім. О.О. Шалімова" НАМН України", виконувались.

Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 1 ст. 849 ЦК України Замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Визначені експертами обсяги видів виконаних робіт станом на 09.08.2017, на об'єкті дослідження - "Капітальний ремонт відділення анестезіології та інтенсивної терапії і роздягальні операційного блоку другого поверху ДУ "НІХТ ім. О.О. Шалімова" НАМН України" та які можливо було обрахувати за результатами проведеного обстеження, не відповідають обсягам робіт внесених до двох актів №б/н приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року (вартістю робіт 381212,31 грн. та вартістю робіт 772270,02 грн.). Розбіжності вказані в таблиці 3 у дослідницькій частині висновку.

Суд зазначає, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами.

Висновки судової експертизи не свідчать про те, що роботи, які зазначені в Акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на суму 772 270,02 грн. не виконувались відповідачем, а свідчать про те, що повний обсяг виконаних позивачем робіт встановити не видається можливим.

Водночас колегія суддів зазначає, що умовами договору чітко встановлений порядок прийняття виконаних будівельних робіт: замовник підписує форму КБ-2в, форму КБ-3 у термін не пізніше ніж через 3 (три) робочі дні з дати їх подання виконавцем, або у той же термін надає виконавцю офіційну обґрунтовану відмову у прийнятті виконаних робіт.

Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріали справи не містять доказів заперечень та зауважень відповідача проти кількості, вартості, якості виконаних робіт як під час підписання акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на суму 772 270,02 грн., так і після грудня 2013 року, заперечення заявлені лише після пред'явлення позивачем позову до суду, що суперечить умовам договору та приписам чинного законодавства.

Щодо зазначення судовими експертами вартості завищених робіт на суму 323 619,00 грн., то колегія суддів зазначає, що висновок про завищення вартості робіт зроблений з урахуванням того, що експерти досліджували роботи в сукупності по двом актам за грудень 2013 року на суму 772 270,02 грн. та на суму 381212,31 грн.) і встановили, що залишок вартості обсягів робіт становить 829 863,33грн.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не заявлялось до стягнення вартості робіт, що відображена у Акті за грудень 2013 року на суму 381212,31 грн., зазначений акт не є предметом спору у даній справі.

Більше того, оплату у розмірі 381212,31 грн. позивачем враховано як передоплату за Актом виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на суму 772 270,02 грн. Підстави для зменшення заявленої суми заборгованості на суму завищення, визначену експертами, відсутні, оскільки Акт за грудень 2013 року на суму 381212,31 грн. не є предметом спору у даній справі, позивачем вимог за вказаним актом не заявлялось, сума у розмірі 381 212,31 грн. не включалась до ціни позову, позивачем не зазначалось про виконання робіт за таким актом. Докази того, що вартість робіт завищена саме за Актом виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на суму 772 270,02 грн. матеріали справи не містять та у висновку судових експертів не встановлено

Твердження відповідача про те, що згідно із платіжним дорученням №2016 від 06.11.2013, яке виконано 12.12.2013, ним оплачені роботи за Актом за грудень 2013 року на суму 381 212,31 грн. колегією суддів відхиляються, оскільки у призначенні платежу чітко зазначено: "поп.оплата роб. з кап.рем. в розмірі 30% від варт.роб", а порядок сплати такої попередньої оплати погоджений сторонами у п. 3.1 договору.

Отже, з урахування доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем виконано та передано, а відповідачем прийнято без зауважень та заперечень роботи та обладнання на загальну суму 776 156,82 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що подальші розрахунки за виконані роботи провадяться замовником щомісяця протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами Акту приймання виконаних робіт форми КБ-2в і Довідки про вартість виконаних робіт з форми КБ-3 (п. 3.2 договору).

Суд першої інстанції зазначав, що Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на суму 772 270,02 грн., Акт вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт за грудень 2013 на суму 3239,00 грн., Довідка про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за грудень 2013 на суму 776 156,82 грн. не містять дати підписання, а тому дійшов висновку, що датою підписання є 31.12.2013.

В судовому засіданні представник скаржника заперечував проти вищезазначеного висновку суду першої інстанції та зазначав, що датою підписання вищезазначеного Акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на суму 772 270,02 грн., Акту вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт за грудень 2013 на суму 3239,00 грн., Довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за грудень 2013 на суму 776 156,82 грн. є 01.12.2013.

Колегією суддів дані твердження скаржника відхиляються оскільки, належними та допустимими доказами не підтверджені.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки, відповідач у визначені договором строки не здійснив повної оплати за виконані роботи, заборгованість відповідача у розмірі 394944,51 грн. (776 156,82 грн. - 381 212,31 грн. = 394944,51 грн.) підтверджена матеріалами справи, то суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 394944,51 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 32417,91 грн., інфляційні втрати у розмірі 355 633,47 грн. та 3% річних у розмірі 33 142,88 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

Нарахування 3% річних здійснено позивачем за період з 22.01.2014 по 07.11.2016, інфляційних втрат - з лютого 2014 вересень 2016 (включно).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем на суму основного боргу у розмірі 394944,51 грн., суд встановив, що вони є арифметично вірними, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 355633,47 грн. та 3% річних у розмірі 33 142,88 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені у сумі 32417,91 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання (оплати виконаних робіт) у вигляді пені, не передбачена договором.

Оскільки, сторони укладаючи договір не погодили відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання (оплати виконаних підрядних робіт) у вигляді пені, то вимоги про стягнення пені у сумі 32417,91 грн., задоволенню не підлягають.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги все вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК -БУД-СЕРВІС" до Державної установи "Національний Інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 394 944,51 грн. основного боргу, 355 633,47 грн. інфляційних втрат, 33 142,88 грн. 3% річних, 11 755,81 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

В іншій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК -БУД-СЕРВІС" не підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Державної установи "Національний Інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 у справі №910/22550/16 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної установи "Національний Інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України - залишити без задоволення,

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 у справі №910/22550/16 - без змін.

Матеріали справи №910/22550/16 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 11.06.2018.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Л.В. Чорна

С.А. Гончаров