Постанова

від 05.09.2018 по справі 826/5440/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5440/17 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Шелест С.Б.,

Пилипенко О.Є.,

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.04.2018 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Імпортпостач до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпортпостач" з позовом до Київської митниці ДФС, в якому просило:

скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості №125150001/2016/010098/2 від 28 грудня 2016 року;

зобов'язати Київську митницю ДФС підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ "Імпортпостач" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита за митною декларацією ІМ40 ДЕ №125150001/2016/710884 від 28 грудня 2016 року і подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товарів, що ввозились на територію України, позивачем самостійно визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявлено відповідні показники в митній декларації, до якої додано документи, що її підтверджують, та в яких зазначено всі кількісні та якісні показники товарів, що ввозилися. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), не врахував подані позивачем документи та незаконно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.04.2018 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпортпостач" задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості №125150001/2016/010098/2 від 28 грудня 2016 року. Зобов'язано Київську митницю ДФС підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Імпортпостач" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита за митною декларацією ІМ40 ДЕ №125150001/2016/710884 від 28 грудня 2016 року і подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпортпостач" (код ЄДРПОУ 38779745, адреса: 04050, м. Київ, вул. Січових стрільців (Артема), буд.103) сплачений ним судовий збір у розмірі 1783,32 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.04.2018 р. по справі № 826/5440/17 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 03 жовтня 2016 року між компанією "Jiesheng Lighter Manufacture Co., LTD", Китай (Продавець) та ТОВ "Імпортпостач" (Покупець) укладений зовнішньоекономічний договір поставки №JLM2016, в якому визначені загальні умови поставки товарів. При цьому, конкретні умови кожної окремої поставки визначались у відповідному інвойсі. Згідно договору умови поставки визначено за Інкотермс 2010 - FOB Шанхай або Нінгбо. На виконання умов договору видано Інвойс №JLM2016-1, де було погоджено вартість товару на умовах Інкотермс 2010 - FOB Нінгбо.

Так, 27.12.2016 р. уповноваженою особою декларанта TOB "Імексброк" до митного оформлення на Київську митницю ДФС була подана електронна митна декларація ІМ40 ДЕ №125150001/2016/710818 на товар "запальнички кишенькові газові, які підлягають перезарядженню" за заявленою митною вартістю 2,30 дол. США/кг.

Згідно з умовами Контракту №JLM2016 від 03.10.2016 та інвойсу № JLM2016-1 від 20.10.2016 поставка товару здійснюється на умовах FOB Шанхай. Загальна вартість товару 34 965,00 дол. США.

Митна вартість товару декларантом визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Декларантом одночасно з МД були подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, передбачені частиною другою статті 53 МКУ, та додаткові документи, передбачені частинами третьою та четвертою статті 53, статтею 335 МКУ, а саме: декларація митної вартості; контракт № JLM2016 від 03.10.2016; інвойс № JLM2016-1 від 20.10.2016; виписка по системі SWIFT-платежів №NJBKLG1212L3WE2 щодо перерахування сто відсотків оплати після відвантаження; довідка про вартість транспортно-експедиційних послуг №02612/06-06 від 20.12.2016; коносамент №143682328332 від 09.11.2016; прайс-лист від 20.10.2016; копія митної декларації країни відправлення №310120160517147743 від 04.11.2016; пакувальний лист; договір транспортного експедирування від 07.09.2016; довідка про вартість транспортних послуг від 20.12.2016; довідка про страхування вантажу від 28.12.2016; лист від 19.10.2016 на розміщення заявки на виробництво.

Київською митницею Державної фіскальної служби запропоновано позивачу надати додаткові документи, які б підтверджували визначену декларантом митну вартість товару, а саме: заявку на виготовлення продукції.

Декларантом була надана відповідь на повідомлення від митного органу щодо митної декларації №125150001/2016/710818 від 27.12.2016 р., якою повідомлено, що всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товарів були надані.

28 грудня 2016 р. відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 125150001/2016/010098/2, яким митний орган встановив наступну вартість за одиницю товару: запальнички кишенькові, газові, які підлягають перезарядженню 0,0502 дол. США. Коригування було здійснено за резервним методом (6), а в основу покладені митні декларації, оформлені іншими імпортерами. Митним органом відкоригована вартість товару до рівня 3,13 дол. США/кг.

Окрім того, ТОВ "Імпортпостач" згідно рішення про коригування митної вартості товарів №125150001/2016/010098/2 від 28.12.2016 оформлена митна декларація ІМ40 ДЕ №125150001/2016/710884 від 28.12.2016 і товар було випущено у вільний обіг зі сплатою фінансових гарантій.

Одночасно, ТОВ "Імпортпостач" звернулось до Київської митниці ДФС із заявою і додатком до неї, якою надав додаткові пояснення та додаткові документи на підтвердження раніше заявленої митної вартості. Зокрема, надано: копію листа від 28.12.2016 №1517/18 щодо того, що страхування товару не здійснювалось; переклад митної декларації країни відправлення №310120160517147743 від 04.11.2016. копію банківської виписки №2 від 31.01.2017; копію довіреності №15 від 15.02.2017.

Листом від 27.02.2017 №1599/4/10-70-64-47 Київська митниця ДФС повідомила, що за результатом розгляду заяви та додатково доданих документів прийняте рішення, яким залишено чинним рішення про коригування митної вартості № 125150001/2016/010098/2 від 28.12.2016.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI.

Відповідно до статей 49-50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною другою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 Митного кодексу України "Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування".

За правилами частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому, частинами другою та третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною п'ятою вказаної статті передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до норм частинами першою-третьою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Таким чином, статтею 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У свою чергу, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частиною першою статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При цьому, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року у справі №21-591а15.

При цьому, право витребовувати додаткові документи не означає беззаперечного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються. Митний орган повинен обов'язково зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

З аналізу приведених норм також вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.

Судом першої інстанції встановлено, що електронне повідомлення митного органу про надання додаткових документів не містять вказівки на недоліки у поданих відповідачем документах, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

Таким чином, судом вірно зазначено, що відповідач витребовуючи додаткові документи не повідомив декларанта про існування обставин, що виключають можливість визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору (контракту).

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" від 24.05.2012 № 598 в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем під час митного оформлення товару були подані всі необхідні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, та додаткові документи, передбачені частинами третьою-четвертою статті 53, статтею 335 Митного кодексу України.

Не наведення митницею в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Як зазначено у графі 33 оскаржуваного рішення, єдиною підставою неприйняття основного методу зазначено відсутність "заявки на производство продукции" згідно з п.2.2 Контракту.

Водночас, дослідивши наявні докази у справі, встановлено, що вказана заявка від 19.10.2016 р. була подана з первісною митною декларацією.

Слід зазначити, що "заявка на производство продукции" жодним чином не впливає та не формує числові значення складових митної вартості товару, і не містить будь-яких цінових відомостей.

Водночас, усі документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість за основним методом були надані з митною декларацією.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить вказівок на документи, що окремо або у сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не містить обставин, які мали бути підтвердженими додатково запитаними митним органом документами.

Вказане свідчить про те, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.

Отже, судом першої інстанції вірно зазначено, що у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів позивачем - за ціною договору.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ "Імпортпостач" митної вартості товару судом не встановлено.

При цьому, суд не погоджується з твердженням відповідача щодо відсутності експертного висновку ДП "Держзовнішекспертиза", оскільки експертний висновок не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України. Такі документи носять виключно інформаційний характер. Більше того, всі перелічені митницею документи не є обов'язковими, що зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України. Посилаючись на них, митниця не зазначає, у яких саме документах з частини другої статті 53 Митного кодексу України містяться розбіжності, ознаки підробки та інше.

Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом, відмовив у митному оформленні товару та прийняв оскаржуване рішення, відтак таке рішення №125150001/2016/010098/2 від 28.12.2016 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Київську митницю ДФС підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ "Імпортпостач" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита за митною декларацією ІМ40 ДЕ №125150001/2016/710884 від 28 грудня 2016 року і подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області, слід зазначати таке.

Відповідно до вимог частини першої статті 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється, відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно з вимогами пунктами 43.1, 43.3 статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику, відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Згідно із частиною третьою статті 301 Митного кодексу України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до Київської митниці ДФС із відповідною заявою, в якій просив разом із поданням додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, повернути надмірно сплачені грошові кошти.

Алгоритм дій державних органів щодо повернення платникам податків, зокрема, митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, врегульовано Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (далі - Порядок №618).

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 розділу ІІІ Порядку №618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

При цьому, виходячи зі змісту пункту 11 розділу ІІІ Порядку №618, повернення відмова у поверненні коштів у встановленому порядку можлива за умови відсутності підстав для такого повернення.

Отже, відповідач повинен був скасувати протиправно ухвалене рішення та повернути декларанту надмірно сплачені грошові кошти, використовуючи механізм, передбачений пунктом 2 розділу II цього Порядку, чого зроблено не було.

Таким чином, за наявності належних підстав для повернення надмірно сплачених грошових коштів порушене право ТОВ "Імпортпостач" суд вважає, що може бути захищено шляхом зобов'язання Київської митниці ДФС вчинити певні дії, а саме: підготувати висновок про повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, та направити його відповідному органу Казначейства.

Аналогічна правова позиція викладена при розгляді справ даної категорії Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року у справі № 21-29а14, від 25 листопада 2014 року у справі 21-338а14.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 16 вересня 2015 року у справі №826/4418/14, від 12 квітня 2016 року у справі № 813/7851/13-а, вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

В контексті вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И ЛА:

Апеляційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: С.Б.Шелест

О.Є.Пилипенко

Повний текст постанови виготовлено 07 вересня 2018 року.