Рішення

від 26.07.2019 по справі 826/5440/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 липня 2019 року № 826/5440/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпортпостач" (04050, м.Київ, вулиця Січових Стрільців, 103) до Київської митниці ДФС (08307, м.Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль") про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 28.12.2016 , О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

У квітні 2017 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Імпортпостач (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач), в якому просило суд:

- скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості №125150001/2016/010098/2 від 28 грудня 2016 року;

- зобов`язати Київську митницю ДФС підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ Імпортпостач суму надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита за митною декларацією ІМ40 ДЕ №125150001/2016/710884 від 28 грудня 2016 року і подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що при митному оформленні товарів, що ввозились на територію України, позивачем самостійно визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявлено відповідні показники в митній декларації, до якої додано документи, що її підтверджують, та в яких зазначено всі кількісні та якісні показники товарів, що ввозилися. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), не врахував подані позивачем документи та незаконно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Імпортпостач задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року залишено без змін.

Задовольняючи адміністративний позов суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом, відмовив у митному оформленні товару та прийняв оскаржуване рішення, відтак таке рішення №125150001/2016/010098/2 від 28 грудня 2016 року є протиправним та підлягає скасуванню.

В частині вимог про зобов`язання Київську митницю ДФС підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України Товариства з обмеженою відповідальністю Імпортпостач суму надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита за митною декларацією ІМ40 ДЕ №125150001/2016/710884 від 28 грудня 2016 року і подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області, суди виходили з того, що позивач звертався до Київської митниці ДФС із відповідною заявою, в якій просив разом із поданням додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, повернути надмірно сплачені грошові кошти. При цьому, вимога позивача зобов`язати митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року у справі №826/5440/17 скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання надати висновок про повернення надміру сплачених сум митних платежів та в цій частині адміністративну справу №826/5440/17 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Направляючи в зазначеній частині адміністративну справу на новий розгляд суд касаційної інстанції вказав, що судами не встановлено дотримання Товариством вимог, встановлених у статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 45 Бюджетного кодексу України, а також не встановлено дотримання Товариством процедури, врегульованої Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 №618 (в частині належного подання відповідної заяви).

Посилання судів попередніх інстанцій на факт звернення Товариства із відповідною заявою суперечить матеріалам справи, в яких така заява та, відповідно, відповідь митного органу, відсутня.

Заява про подання необхідних відомостей та документів для підтвердження заявленої митної вартості та повернення фінансової гарантії не може вважатись такою, що подана у відповідності до вимог зазначених норм законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято до провадження адміністративну справу №826/5440/17 в частині, переданій на новий розгляд та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник позивача у письмових поясненнях зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю Імпортпостач зверталося до митного органу із відповідною заявою, зміст якої був викладений у заяві про подання додаткових документів в порядку частини 55 Митного кодексу України, а у своїй відповіді на дану заяву відповідач зазначив, що заява Товариства стосувалася й повернення грошових коштів (фінансової гарантії).

Також, на думку представника позивача, наявні підстави стверджувати про відповідність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Імпортпостач щодо захисту його права, вимогам законодавства.

У відзиві на адміністративний позов представник митниці вказав, що підготовка висновку про повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів здійснюється на підставі поданої підприємством заяви, встановленої форми та змісту, до якої повинен бути доданий законодавчо передбачений перелік документів. При цьому, заява, з якою позивач звертався до митниці і зміст якої був викладений у заяві про подання додаткових документів у порядку статті 55 Митного кодексу України, не є належним документом, поданим в установленому порядку, на підставі якого приймається відповідне рішення. Водночас, заяв, поданих відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за N 1097/14364) та Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року №643, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 серпня 2017 року за №976/30844, до митниці не надходило та позивач про факт їх подання не зазначає, а відтак позивач і не отримував від митниці відмову у поверненні помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.

На думку представника відповідача, повернення помилково та/або надміру сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотань про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва (з урахуванням постанови Верховного Суду від 11 грудня 2018 року),-

В С Т А Н О В И В:

Позивач імпортував товар (запальнички кишенькові в асортименті), придбаний у компанії Jiesheng Lighter Manufacture Co., LTD , Китай , на умовах контракту від 03 жовтня 2016 року №JLM2016, інвойсу №JLM2016-1 від 20 жовтня 2016 року. Умови поставки FOB-Китай (Інкотермс 2010).

З метою митного оформлення імпортованого товару до митного органу подано митну декларацію № 125150001/2016/710818 від 27 грудня 2016 року, в якій митну вартість товару заявлено за ціною договору (контракту).

До митної декларації долучено необхідний пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.

У зв`язку з відсутністю всіх відомостей на підтвердження числових значень митної вартості товару (зокрема неподання до митного оформлення заявки на виробництво замовленої продукції, подання якої передбачено контрактом), відповідач рішенням №125150001/2016/010098/2 від 28 грудня 2016 року скоригував заялену Товариством митну вартість у бік збільшення за резервним методом на основі наявної в нього інформації.

Товариство з обмеженою відповідальністю Імпортпостач згідно рішення про коригування митної вартості товарів №125150001/2016/010098/2 від 28 грудня 2016 року оформлена митна декларація ІМ40 ДЕ №125150001/2016/710884 від 28 грудня 2016 року і товар було випущено у вільний обіг зі сплатою фінансових гарантій.

17 лютого 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Імпортпостач звернулось із заявою про подання необхідних відомостей та документів для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до частини 8 статті 55 Митного кодексу України та повернення фінансової гарантії, у якій просило здійснити перевірку, визначеної митним органом вартості, заявленої декларантом, скасувати рішення про коригування митної вартості №125150001/2016/010098/2 від 28 грудня 2016 року з повернення сплачених в межах гарантійних зобов`язань грошових коштів з депозитного рахунку фіскального органу на рахунок платника в порядку, передбаченому наказом Державної митної служби України №618.

За результатами розгляду вказаної заяви Київська митниця ДФС листом №1599/4/10-70-64-47 від 27 лютого 2017 року повідомила, що після розгляду наданих додаткових документів митниця не вбачає підстав для визнання заявленої декларантом митної вартості товару за вказаною митною декларацією та скасування зазначеного рішення.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 301 Митного кодексу України (в редакції станом на момент вирішення даної справи) визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Відповідно до частини 3 статті 301 Митного кодексу України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно частини 5 статті 301 Митного кодексу України повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо: 1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом; 2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим; 3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі; 4) митну декларацію змінено або визнано недійсною; 5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу; 6) платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Вимогами пунктів 43.1, 43.3 статті 43 Податкового кодексу України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України в період виникнення спірних правовідносин (лютий 2017 року) діяв Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 р. №618 (далі - Порядок №618, чинний до 26 вересня 2017 року).

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №618 передбачалось, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб`єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів: а) для повернення платнику податків - на поточний рахунок платника податків в установі банку; б) для подальших розрахунків як передоплата або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на банківський рахунок 2603; в) для повернення фізичній особі в готівковій формі, якщо такі кошти вносилися готівкою, - на банківський рахунок 2603; г) для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи, незалежно від виду бюджету.

До заяви додаються:

аркуші з позначенням "3/8" комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі;

документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів;

документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяв про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, у випадках, передбачених в абзацах третьому - восьмому цього пункту.

Суд зазначає, що заява від 17 лютого 2017 року, на яку позивач посилається як на підставу для повернення сплачених в межах гарантійних зобов`язань грошових коштів, не є заявою про повернення помилково та/або надмірно сплачених коштів у розумінні Порядку №618, оскільки не підписана керівником і головним бухгалтером суб`єкта господарської діяльності; не містить причин повернення коштів, реквізитів банку, а також напряму перерахування коштів. Також, до заяви позивача від 17 лютого 2017 року не додано документів, які визначені пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №618.

Суд також враховує, що Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2018 року встановив, що заява про подання необхідних відомостей та документів для підтвердження заявленої митної вартості та повернення фінансової гарантії не може вважатись такою, що подана у відповідності до вимог зазначених норм законодавства.

Відтак, твердження позивача про його звернення до митного органу із заявою про повернення помилково та/або надмірно сплачених коштів у порядку, визначеному Порядком №618 не підтверджується належними доказами.

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року №643, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 серпня 2017 року за №976/30844 (далі - Порядок №643, діє з 26 вересня 2017 року), передбачено, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Вимогами пунктів 4, 5 розділу ІІІ Порядку №643 визначено, що після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу. Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням

Проте, як свідчать матеріали справи, позивач не звертався до Київської митниці ДФС із відповідною заявою, в якій би просив повернути надмірно сплачені грошові кошти, що свідчить про недотримання ним вимог Порядку №643.

Отже, враховуючи те що позивач із заявою не звертався та враховуючи наявність чітко визначеного механізму повернення платникам податків коштів, які обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/ надмірно сплачених до бюджету виключно за заявою такого платника, суд вважає позовні вимоги є передчасними та, відповідно, такими що не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що позивач не позбавлений права на звернення до митного органу із заявою про повернення помилково та/ надмірно сплачених до бюджету з метою відновлення свого порушеного права. При цьому, у разі відмови митного органу у поверненні таких коштів належним способом захисту спірних правовідносин буде оскарження такої відмови, наданої за відсутності законодавчо передбачених на те підстав.

Вимогами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на наведене в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

З урахуванням вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 9, 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Імпортпостач відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук