Постанова

від 11.12.2018 по справі 826/5440/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

11 грудня 2018 року

справа №826/5440/17

адміністративне провадження №К/9901/63102/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження засіданні касаційну скаргу Київської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року у складі судді Качура І.А. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року у складі суддів Кузьмишиної О.М., Шелест С.Б., Пилипенко О.Є., у справі №826/5440/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Імпортпостач до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, а також підготування висновку про повернення надміру сплачених митних платежів,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпортпостач" (далі по тексту - Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Київської митниці ДФС (далі по тексту - митний орган, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати з мотивів безпідставності рішення про коригування митної вартості товарів №125150001/2016/010098/2 від 28 грудня 2016 року та зобов'язати Київську митницю ДФС підготувати висновок про повернення позивачу з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита за митною декларацією ІМ40 ДЕ №125150001/2016/710884 від 28 грудня 2016 року і подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області.

Позов обґрунтовано тим, що приймаючи спірне рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної Товариством за ціною контракту митної вартості товару, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року, позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості №125150001/2016/010098/2 від 28 грудня 2016 року; зобов'язано Київську митницю ДФС підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю Імпортпостач суму надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита за митною декларацією ІМ40 ДЕ №125150001/2016/710884 від 28 грудня 2016 року і подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесеного спірного акту індивідуальної дії.

В частині позовних вимог про надання висновку про повернення надміру сплачених сум митних платежів суди виходили з факту дотримання позивачем процедури звернення до відповідача із відповідною заявою, відтак з безпідставності діянь відповідача в цій частині.

У жовтні 2018 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року, справу №826/5440/17 витребувано з суду першої інстанції.

25 жовтня 2018 року справа №826/5440/17 надійшла до Верховного Суду.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме статей 53-55, 57-64 Митного кодексу України, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі.

Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару.

Крім того, скаржник зазначає про безпідставність задоволення судами позовних вимог про зобов'язання надати органу казначейства висновку про повернення надміру сплачених сум митних платежів, позаяк позивач не звертався із відповідною заявою, а отже правовий спір між сторонами з цього приводу відсутній.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає її розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанови судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2018 року) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Ця норма кореспондує зі статтею 242 чинної редакції процесуального закону.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення частково не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Позивач імпортував товар (запальнички кишенькові в асортименті), придбаний у компанії Jiesheng Lighter Manufacture Co., LTD , Китай , на умовах контракту від 03 жовтня 2016 року №JLM2016, інвойсу №JLM2016-1 від 20 жовтня 2016 року. Умови поставки FOB-Китай (Інкотермс 2010).

З метою митного оформлення імпортованого товару до митного органу подано митну декларацію № 125150001/2016/710818 від 27 грудня 2016 року, в якій митну вартість товару заявлено за ціною договору (контракту).

До митної декларації долучено необхідний пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.

У зв'язку з відсутністю всіх відомостей на підтвердження числових значень митної вартості товару (зокрема неподання до митного оформлення заявки на виробництво замовленої продукції, подання якої передбачено контрактом), відповідач спірним рішенням від 28 грудня 2016 року скоригував заялену Товариством митну вартість у бік збільшення за резервним методом на основі наявної в нього інформації.

Підставою, що лягла в основу прийняття 28 грудня 2016 року спірного рішення зазначено ненадання Товариством заявки на виготовлення замовленої продукції.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи. Судами оцінено і спростовано доводи митного органу щодо відсутності серед поданих до митного оформлення документів заявки на виробництво придбаваємої продукції, вказівка про яку міститься в графі 44 митної декларації, за якою відмовлено у митному оформленні товару та яка є в матеріалах справи.

Крім того, судами оцінено значення зазначеного документу як такого, наявність чи відсутність якого не впливає на числове значення складових митної вартості товару.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості товару, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у митному оформленні, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Задовольняючи позов в частині скасування спірного рішення, суди висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги в частині правомірності спірного рішення зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій.

Суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Позиція митного органу щодо непідтвердження складових митної вартості у цій справі не доведена.

Разом з тим, Суд вважає доречними доводи відповідача щодо відсутності підстав для зобов'язання митного органу надати органу казначейства висновок про повернення надміру сплачених позивачем митних платежів, позаяк судами не встановлено дотримання Товариством вимог, встановлених у статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 45 Бюджетного кодексу України, а також не встановлено дотримання Товариством процедури, врегульованої Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 №618 (в частині належного подання відповідної заяви).

Посилання судів попередніх інстанцій на факт звернення Товариства із відповідною заявою суперечить матеріалам справи, в яких така заява та, відповідно, відповідь митного органу, відсутня.

Заява про подання необхідних відомостей та документів для підтвердження заявленої митної вартості та повернення фінансової гарантії не може вважатись такою, що подана у відповідності до вимог зазначених норм законодавства.

З огляду на зазначене, судами факт дотримання Товариством вимог наведеного законодавства (факт належного звернення із відповідною заявою), тобто наявність підстав та умов для надання митним органом висновку органу казначейства про повернення надміру сплачених сум митних платежів, не встановлений, що обумовлює скерування справи у цій частині на новий розгляд з частковим скасуванням оскаржених судових рішень (у відповідності до статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року у справі №826/5440/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання надати висновок про повернення надміру сплачених сум митних платежів.

В цій частині адміністративну справу №826/5440/17 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року у справі №826/5440/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер