Ухвала

від 10.09.2018 по справі 916/386/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/386/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Одесаобленерго"

на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2018 (суддя Желєзна С.П.) та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 (головуючий - Савицький Я.Ф., судді - Головей В.М., Діброва Г.І.)

за позовом Акціонерного товариства "Одесаобленерго"

до Приватного акціонерного товариства "Білгород-Дністровський хладокомбінат"

про стягнення 23 913,07 грн.,

ВСТАНОВИВ:

16.08.2018, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції Одеського апеляційного господарського суду, Акціонерне товариство "Одесаобленерго" не погоджуючись із рішенням Господарського суду Одеської області від 14.05.2018 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення.

31.08.2018 зазначена касаційна скарга разом зі справою № 916/386/18 надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 916/386/18 і в обґрунтування цієї відмови зазначає таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Оскільки оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята за правилами, що встановлені вже новою редакцією Господарського процесуального кодексу України, отже у питанні наявності чи відсутності права на касаційне оскарження слід виходити з приписів Кодексу саме в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ.

Так, за приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 цієї ж статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 встановлено у розмірі 1 762,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення 23 913,07 грн., які є менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2018 рік (1 762,00 грн.* 100= 176 200,00 грн.), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) справа № 916/386/18 є малозначною.

Разом цим, обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник у касаційній скарзі посилається, що справа № 916/386/18 стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у справах за позовами про стягнення пені нарахованої за порушення строків сплати вартості недоврахованої електроенергії.

Скаржник звертає увагу, що висновки викладені в оскаржених судових рішеннях у цій справі, суперечать правовим висновкам викладеним у постановах Вищого господарського суду України від 17.06.2015 у справі № 916/3815/14 та від 23.04.2015 у справі № 922/4183/14. Так на думку скаржника, судами попередніх інстанції при прийнятті оскаржуваних судових рішень, надано невірну оцінку умовам договору про постачання електричної енергії від 19.03.2007 № 259.

Також скаржник зауважує, що форма договору про постачання електричної енергії є типовою, що міститься в додатках до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28.

Слід зазначити, що згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

За таких обставин, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржник спонукає касаційний суд лише до аналізу наявних у справі доказів, яким вже було надано оцінку господарськими судами попередніх інстанцій та повторне встановлення обставин справи.

Посилання скаржника на правові висновки викладені, зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 17.06.2015 у справі № 916/3815/14, як на іншу правову позицію у спірних правовідносинах, не заслуговують на увагу, оскільки зі змісту вказаної постанови вбачається, що право позивача на нарахування пені за порушення строків сплати вартості недоврахованої електроенергії було визначено сторонами договору у додатку №5 до договору "Порядок розрахунків", а не у договорі про постачання електричної енергії.

При цьому, додатки до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 не містять типової або будь-якої іншої форми додатків до договору про постачання електричної енергії.

Також слід зауважити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Одесаобленерго" на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 у справі № 916/386/18, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись частиною 5 статті 12, статями 163, 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Одесаобленерго" на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 у справі № 916/386/18.

2. Матеріали касаційної скарги на 10 аркушах повернути Акціонерному товариству "Одесаобленерго", у тому числі платіжне доручення № 10138912 від 06.08.2018.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков