Рішення

від 04.09.2018 по справі 911/1841/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1841/17

Розглянувши матеріали справи за первісним позовом Київського квартирно-експлуатаційного управління

до Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт

за участю третіх осіб: Міністерство молоді та спорту України, Міністерство оборони України

про зобов'язання повернути нерухоме майно

За зустрічним позовом Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спор

до Київського квартирно-експлуатаційного управління

про визнання договору оренди продовженим

Суддя А.Ю.Кошик

За участю секретаря судового засідання Абраменко М.К.

За участю представників:

Позивача за первісним, відповідача за зустрічним позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_2

Відповідача за первісним, позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_3, ОСОБА_4

Третьої особи за первісним позовом1: не з'явився

Третьої особи за первісним позовом2: ОСОБА_5

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області згідно з постановою Верховного суду України від 12.04.2018 року у справі № 911/1841/17 передано на новий розгляд справу № 911/1841/17.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.10.2017 року у справі № 911/1841/17 первісний позов задоволено. Зобов'язано Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт повернути Київському квартирно-експлуатаційному управлінню нерухоме військове майно, розташоване за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Броварської сотні (стара назва вул. Чкалова) 29, військове містечко № 201: інв. № 150 площею 261 кв. м., інв.. № 153 площею 106 кв. м., інв. № 152 площею 87 кв. м., інв. №№ 144, 154 площею 32 кв. м., інв. № 151 площею 8 кв. м., інв. №№ 155, 158 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 698,6 кв. м., інв. №№ 161, 162, 164 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 733,2 кв. м., інв. №№ 165, 173, 172, 174, 168, 169, 170, 177 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 2379,2 кв. м. В задоволені зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного Господарського суду від 01.02.2018 року у справі № 911/1841/17 апеляційну скаргу Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт на рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2017 року у справі № 911/1841/17 задоволено частково. Рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2017 року у справі № 911/1841/17 залишено без змін змінивши його мотивувальну частину.

Постановою Верховного суду від 12.04.2018 року у справі № 911/1841/17 касаційну скаргу Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт задоволено частково. Рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2017 року у справі № 911/1841/17 та постанову Київського апеляційного Господарського суду від 01.02.2018 року у справі № 911/1841/17 скасовано, справу № 911/1841/17 передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/1841/17 визначено суддю Кошика А.Ю.

15.12.2017 року набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, внесені Законом України № 2147- VIII від 03.10.2017 року, відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

За таких обставин, ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2018 року прийнято справу № 911/1841/17 до провадження в порядку нового розгляду з врахуванням нової редакції Господарського процесуального кодексу України. В враховуючий складність справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 24.07.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.07.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.08.2018 року.

У судовому засіданні 09.08.2018 року оголошувалась перерва на 16.08.2018 року.

У судовому засіданні 16.08.2018 року оголошувалась перерва на 23.08.2018 року, у зв'язку з усним клопотанням представника позивача за первісним позовом про надання можливості надати додаткові пояснення.

До канцелярії Господарського суду Київської області 22.08.2018 року представником позивача за первісним позовом подано письмові пояснення № 303/25-5084 від 21.08.2018 року.

Згідно зі ст. 217 Господарського процесуального кодексу України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

У судовому засіданні 23.08.2018 року суд закінчив з'ясування обставин та перевірку їх доказами та оголосив про перехід до судових дебатів. У зв'язку з чим, в судовому засіданні 23.08.2018 року оголошувалась перерва до 04.09.2018 року.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 04.09.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт , в якому просить суд зобов'язати Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт повернути Київському квартирно-експлуатаційному управлінню нерухоме військове майно, розташоване за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Броварської сотні (стара назва вул. Чкалова) 29, військове містечко №201: інв. № 150 площею 261кв. м., інв. №153 площею 106кв. м., інв. № 152 площею 87кв. м., інв. №№ 144, 154 площею 32кв. м. , інв. №151 площею 8кв. м., інв. №№155,158 майданчики стрільби з пунктами керування площею 698,6кв. м., інв. №№ 161, 162, 164 майданчики стрільби з пунктами керування площею 733,2кв. м., інв. №№ 165,173, 172, 174, 168, 169, 170, 177 майданчики стрільби з пунктами керування площею 2379,2кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач неналежно виконав свої зобов'язання за договором оренди №181/9-175р від 30.05.1999 року та додатковими договорами №42д/ККЕУ від 18.08.2009 року, №12д/2014/ККЕУ та №41д/2015/ККЕУ від 16.11.2015 року, в частині звільнення та повернення нерухомого військового майна, що перебувало в оренді відповідача.

Відповідач у справі - Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт у своєму відзиві просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на те, що відповідач на даний час правомірно та на законних підставах користується нерухомим майном, що знаходиться за адресою: вул. Броварської сотні 29, м. Бровари, Київська область, оскільки після закінчення строку дії договору оренди 17.05.2017 року жодна із сторін, зокрема і орендодавець - Київське квартирно-експлуатаційне управління, не звернулась до іншої сторони протягом місяця після закінчення строку його дії про зміну чи припинення договору, а тому договір оренди (разом зі змінами та доповненнями) вважається продовженим на той самий строк на тих же умовах.

В липні 2017 року, до початку розгляду справи по суті, Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт подано зустрічний позов до Київського квартирно-експлуатаційного управління, відповідно до якого відповідач (за первісним позовом) просить визнати договір оренди №181/9-175р від 30.05.1999 року (зі змінами згідно додатковим договором від 12.08.2014 року №12д/2014р.) продовженим на тих самих умовах і на той самий строк, які були передбачені договором оренди № 181/9-175р від 30.05.1999 року (зі змінами згідно додатковим договором від 12.08.2014 року № 12д/2014р.), а саме на два роки триста шістдесят чотири дні.

В обґрунтування вимог зустрічного позову відповідач (за первісним позовом) вказує, що спірний договір є продовженим, оскільки орендар не надсилав орендодавцю заяви про припинення договору оренди та не отримував від орендодавця у встановлений договором місячний строк заяви про його припинення. Також вказує на те, що ним у період дії спірного договору оренди належним чином виконувались взяті на себе обов'язки орендаря, а тому має переважне право на продовження договору оренди на новий строк.

Під час попереднього розгляду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (за первісним позовом) - Міністерство молоді та спорту України та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача (за первісним позовом) - Міністерство оборони України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.10.2017 року у справі № 911/1841/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 року, первісний позов Київського квартирно-експлуатаційного управління було задоволено та зобов'язано Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт повернути Київському квартирно-експлуатаційному управлінню нерухоме військове майно, розташоване за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Броварської сотні (стара назва вул. Чкалова) 29, військове містечко №201: інв. № 150 площею 261кв.м., інв. №153 площею 106кв.м., інв. № 152 площею 87кв. м., інв. №№ 144, 154 площею 32кв.м. інв. №151 площею 8кв. м., інв. №№155,158 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 698,6кв. м., інв. №№ 161, 162, 164 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 733,2кв. м., інв. №№ 165,173, 172, 174, 168, 169, 170, 177 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 2379,2кв.м. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

За наслідками апеляційного перегляду рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2017 року у справі № 911/1841/17 залишено без змін змінивши його мотивувальну частину.

Постановою Верховного суду від 12.04.2018 року у справі № 911/1841/17 касаційну скаргу Спільного Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт задоволено частково. Рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 року у справі № 911/1841/17 скасовано, справу № 911/1841/17 передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Як встановлено під час попереднього розгляду справи № 911/1841/17 та підтверджено під час касаційного перегляду, 30.05.1999 року між Міністерством оборони України (Орендодавець) та Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт (Орендар) був укладений договір оренди будівель, споруд та майданчиків, розташованих на території військового містечка №201 в Київському гарнізоні за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Чкалова, 29, №181/9-175р. (далі - договір).

В матеріалах справи наявний акт від 29.05.1999 року, відповідно до якого відповідачем (за первісним позовом) прийнято в оренду майно, а саме нежитлові приміщення за адресою: м. Бровари, вул. Чкалова, 29.

18.08.2009 року між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (Орендодавець) та Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт (Орендар) був укладений додатковий договір №42д/ККЕУ до договору (далі - додатковий договір №42д/ККЕУ), яким сторони виклали договір в новій редакції.

Відповідно до пункту 10.4 додаткового договору №42д/ККЕУ визначено, що у разі відсутності заяви орендаря про припинення чи укладення додаткового договору оренди на новий строк протягом місяця до закінчення строку оренди, дія додаткового договору оренди припиняється після закінчення строку, на який його було укладено. Згідно з пунктом 10.7 додаткового договору №42д/ККЕУ чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до пунктів 10.9, 10.1 додаткового договору №42д/ККЕУ у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. У разі якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

Пунктом 10.1 додаткового договору №12д/2014/ККЕУ від 12.08.2014 до договору передбачено, що Договір діє з моменту підписання до 17.05.2017 року.

Листами №303/25-1825 від 07.04.2017 року, №303/25-2271 від 28.04.2017 року, №303/20-2731 від 25.05.2017 року позивач за первісним позовом (Орендодавець) повідомляв відповідача за первісним позовом (Орендаря), що Договір продовжуватись не буде, що підтверджується журналом реєстрації вихідних документів Київського квартирно-експлуатаційного управління та роздруківками УДППЗ Укрпошта .

Відповідно до акта №1 від 31.05.2017 року майно передане за договором, станом на 31.05.2017 року не повернуто.

Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Статтею 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Касаційна інстанція визначила, що як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, зустрічний позов був обґрунтований тим, що спірний договір є продовженим, оскільки орендар виконав умови пункту 10.4 додаткового договору, який визначає умову припинення дії даного договору, зокрема, відсутність заяви орендаря про припинення чи укладення додаткового договору оренди на новий строк протягом місяця до закінчення строку оренди.

Таким чином, касаційна інстанція визначила, що для встановлення обгрунтованості/необгрунтованості зустрічних вимог слід встановлювати наявність чи відсутність відповідної заяви орендаря.

Касаційна інстанція дійшла висновку про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо невиконання позивачем за зустрічним позовом пункту 10.4 додаткового договору, оскільки судами не досліджено всіх доводів позивача за зустрічним позовом про належне виконання ним пункту 10.4 додаткового договору та відповідні докази, які підтверджують дані обставини, зокрема, лист орендаря № 11 від 03.05.2017 року, лист орендодавця №303/25-3768 від 17.07.2017 року про отримання листа від орендаря.

У зв'язку з чим, касаційна інстанція визначила, що під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

Як визначено ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

У зв'язку з чим, судом досліджено в сукупності обставини, які стосуються підстав вважати припиненими орендні відносини між сторонами, та встановлено, що позивач - Київське квартирно-експлуатаційне управління в обґрунтування наявності підстав припинення орендних відносин з відповідачем, зазначає, що ним надсилався на адресу СП у формі ТОВ Сапсан-спорт лист №303/25-1825 від 07.04.2017 року, зі змісту якого вбачається, що ККЕУ повідомив ТОВ Сапсан-Спорт про те, що договір оренди №181/9-175р від 30.05.1999 року продовжуватись не буде. Як доказ направлення вказаного листа позивачем (за первісними позовом) надано журнал реєстрації вихідних документів Київського квартирно-експлуатаційного управління та повідомлення про вручення поштового відправлення.

Листом №303/25-2271 від 28.04.2017 року ККЕУ повторно повідомило СП у формі ТОВ Сапсан-Спорт про те, що договір оренди №181/9-175р від 30.05.1999 року продовжуватись не буде. Як доказ направлення вказаного листа позивачем (за первісними позовом) надано журнал реєстрації вихідних документів Київського квартирно-експлуатаційного управління, а також чек та роздруківку УДППЗ Укрпошта .

Листом №303/20-2731 від 25.05.2017 року ККЕУ в черговий раз повідомило СП у формі ТОВ Сапсан-Спорт про те, що договір оренди №181/9-175р від 30.05.1999 року продовжуватись не буде. Як доказ направлення вказаного листа позивачем (за первісними позовом) надано журнал реєстрації вихідних документів Київського квартирно-експлуатаційного управління, а також роздруківку УДППЗ Укрпошта .

Також, в матеріалах справи міститься лист ПАТ Укрпошта № 1853-Д-6977 від 15.09.2017 року, відповідно до якого рекомендований лист від 25.05.2017 року за штрихкодовим ідентифікатором 0304908268350 на адресу СП у формі ТОВ Сапсан-Спорт (вул. Чкалова, 29, м. Бровари, Київська обл.) вручений 14.06.2017 року на підставі довіреності уповноваженій особі ОСОБА_6 під розпис у відділенні поштового зв`язку № 3 м. Бровари.

В ході нового розгляду справи представник відповідача за первісним позовом заперечував факт отримання від позивача вищенаведених листів, а в частині доведеності надіслання, заперечував належність відповідних доказів, зокрема, даних роздруківки УДППЗ Укрпошта .

У зв'язку з чим, суд зазначає про безпідставність тверджень відповідача (за первісним позовом) про неналежність в якості доказу роздруківки УДППЗ Укрпошта про відстеження поштового відправлення, оскільки таке відстеження є офіційним відображенням руху поштового відправлення за даними штрихкодового ідентифікатора, який присвоюється у поштовому відділенні під час оформлення рекомендованого відправлення і є унікальним.

Враховуючи приписи частини 3 статті 13 Закону України Про поштовий зв'язок , підпункту 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, належним підтвердженням надання послуг поштового зв'язку може бути квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Крім того, факт надіслання листів може бути засвідчений документами, які свідчать про поштове відправлення, які оформлюються поштовим оператором. При цьому, наявність та момент проставлення відмітки отримувача рекомендованого відправлення не має безумовного значення, оскільки факт вручення залежить від дій самого отримувача, який може з незалежних від нього чи зі свідомих причин зволікати з отриманням листа.

В будь-якому разі, листи позивача (за первісним позовом), які надсилались як в місячний термін до закінчення договору оренди, так і протягом місяця після його закінчення, в сукупності чітко висловлюють намір орендодавця припинити орендні відносини за договором.

При цьому, суд не приймає зауваження представника відповідача (за первісним позовом) щодо неналежності змісту листів позивача, оскільки в даному випадку мова йде про припинення договору закінченням терміну його дії та відсутність підстав вважати його продовженим на наступний термін, для чого достатньо висловленого письмово заперечення проти продовження договору та наміру припинити орендні відносини.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач (за первісним позовом) був обізнаний про намір позивача (за первісним позовом) (орендодавця) щодо припинення договору оренди №181/9-175р від 30.05.1999 року. Зазначене підтверджується листом самого відповідача (за первісним позовом) № 40 від 21.07.2017 року, зі змісту якого вбачається, що листом від 17.05.2017 року за №14 (вх. №8700/з від 18.05.2017 року) СП у формі ТОВ Сапсан-спорт зверталося до ТВО Міністра оборони України щодо листів Начальника Київського КЕУ ОСОБА_7, зокрема за №303/25-2409 від 11.05.2017 року на адресу Управління Превентивної діяльності Національної поліції України з заявами про те, що Міністерством оборони України прийнято рішення про не продовження із спільним підприємством у формі ТОВ Сапсан-спорт договору оренди на новий термін та повернення нерухомого майна Київському КЕУ 17.05.2017 року .

Одночасно, до матеріалів справи відповідачем (за первісним позовом) додано лист ККЕУ від 11.05.2017 року №303/25-2409, в якому зазначається, що Міністерство оборони, прийнято рішення про непродовження із СП у формі ТОВ Сапсан-Спорт договору оренди на новий термін та повернення нерухомого майна Київському КЕУ 17.05.2017 року.

Також, суд враховує наявний в матеріалах справи лист №11-13/1671 від 26.04.2017 року, зі змісту якого вбачається, що Київська обласна державна адміністрація просила посприяти Міністра оборони України в продовженні договору оренди між ККЕУ та СП у формі ТОВ Сапсан-Спорт . При цьому Київська обласна державна адміністрація в даному листі посилається саме на лист ККЕУ МО України №303-25-1831 від 07.04.2017 року щодо наявності якого відповідач (за первісним позовом) заперечує.

Крім цього, матеріали справи містять акт Київського квартирно-експлуатаційного управління № 1 від 31.05.2017 року про неповернення орендованого майна, зі змісту якого вбачається, що строк дії договори закінчився 19.05.2017 року і про це відомо відповідачу за первісним позовом.

Також, сам факт того, що Київське квартирно-експлуатаційне управління 15.06.2017 року звернулось до господарського суду Київської області з даним позовом, тобто в межах одного місяця після закінчення терміну дії Договору оренди, свідчить про відмову орендодавця продовжувати дію Договору оренди.

Згідно з пунктом 10.7 Додаткового договору №42д/ККЕУ чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Також суд враховує, що у спірних правовідносинах не розглядається питання про укладення договору оренди на новий строк з застосуванням переважного права чи щодо досягнення сторонами домовленості про припинення договору, тому дотримання сторонами порядку переддоговірного врегулювання не має значення для вирішення спору.

Щодо вказівок касаційної інстанції на необхідність дослідження обставин спору з врахуванням факту належного виконання орендарем пункту 10.4 Додаткового договору шляхом надіслання орендодавцю листа № 11 від 03.05.2017 року про намір продовжити орендні відносини на новий строк, про отримання якого свідчить лист орендодавця №303/25-3768 від 17.07.2017 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 10.4 Додаткового договору №42д/ККЕУ визначено, що у разі відсутності заяви орендаря про припинення чи укладення додаткового договору оренди на новий строк протягом місяця до закінчення строку оренди, дія додаткового договору оренди припиняється після закінчення строку, на який його було укладено.

Тобто, відповідною умовою договору обмежено визначені законодавством гарантії в орендних відносинах та права орендодавця, як власника майна, оскільки визначену законодавством підставу припинення договору оренди (як домовленості сторін) закінченням строку його дії, як і закріплений законодавством принцип вільного волевиявлення сторін та свободи договору, фактично поставлено в залежність від волевиявлення, що також суперечить нормі ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , яка надає обом сторонам можливість волевиявлення.

Виходячи зі змісту п. 10.4 Додаткового договору №42д/ККЕУ та позиції відповідача, за відсутності його заяви як орендаря договір оренди не припиняється зі сплином терміну його дії, що порушує гарантії орендодавця та права власника розпоряджатись своїм майном на власний розсуд.

Таким чином, з огляду на обставини справи та специфіку орендних відносин, висловлений орендодавцем намір припинити орендні відносини, що відбулось як за місяць до, так і протягом місяця після закінчення терміну дії договору, є підставою для припинення договору оренди закінченням строку його дії.

Згідно із статтею 1 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). Особливості зазначеного статусу визначені у статті 3 Закону, згідно з яким військове майно закріплюється за військовими частинами на праві оперативного управління. Під правом оперативного управління розуміється таке майнове право, за яким відповідна юридична особа володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до вказівок власника та призначення майна. Законом окреслюються межі використання зазначеного майна - лише за його цільовим і функціональним призначенням (ч.2 ст.3).

Згідно ст. 1 Закону України Про господарську діяльність у Збройних Силах України , господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

Згідно ст. 7 вказаного Закону, військові частини можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам.

Порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Спірні правовідносини щодо оренди нерухомого військового майна регулюються зокрема положеннями частин другої та третьої статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , нормами Цивільного та Господарського кодексів.

Виходячи із системного аналізу норм ч. 4 ст. 284, ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 763, ст. 764 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється (постанови Верховного Суду від 13.06.2018р. у справі № 909/442/17, Верховного Суду України від 28.02.2006 р. у справі №1/135-20/51).

За таких обставин, суд вважає доведеним факт повідомлення позивачем (за первісним позовом) відповідача (за первісним позовом) про намір не продовжувати дію Договору оренди як на дату закінчення строку договору, так і протягом місяця після закінчення дії договору.

Відтак, враховуючи, що позивач (за первісним позовом) однозначно висловив своє заперечення проти продовження дії договору оренди до закінчення терміну його дії, та відповідач був про це повідомлений, то Договір оренди №181/9-175р від 30.05.1999 року припинив свою дію з 17.05.2017 року.

Щодо наявності волевиявлення орендаря на укладення додаткової угоди про продовження дії договору оренди суд зазначає, наступне.

Зустрічний позов СП у формі ТОВ Сапсан-спорт обґрунтовано тим, що спірний договір оренди є продовженим, оскільки орендар належним чином виконав умови пункту 10.4 додаткового договору оренди №42д/ККЕУ. Вказана обставина підтверджується заявою орендаря, оформленою листом № 11 від 03.05.2017 року, якою останній звертається до орендодавця з проханням укласти додатковий договір про продовження терміну дії Договору оренди, а також листом Київського КЕУ № 303/25-3768 від 17.07.2017 року, яким останній підтверджує факт отримання від орендаря листа №11 від 03.05.2017 року.

Проте, суд вважає безпідставним твердження відповідача за первісним позовом про те, що звернення орендаря з заявою на виконання пункту 10.4 додаткового договору оренди №42д/ККЕУ, є підставою для автоматичного продовження договору оренди.

Даний пункт додаткового договору оренди №42д/ККЕУ визначає лише додаткову умову, за якою припиняється дія даного договору, зокрема, відсутність заяви орендаря про припинення чи укладення додаткового договору на новий строк протягом місяця до закінчення строку оренди. Виходячи зі змісту означеного пункту орендар може повідомити про свій намір (припинити або укласти додатковий договір оренди на новий строк) за місяць. При цьому така заява орендаря ніяким чином не може нівелювати право орендодавця відмовитися від продовження договору оренди після спливу строку, на який він був укладений незважаючи на наявність заяви орендаря про його продовження.

Інший підхід буде суперечити положенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст. 319 ЦК України, відповідно до яких кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства.

Матеріали даної справи свідчать, що листом Київського КЕУ від 25.05.2017 вих. № 303/25-2731 відповідач за первісним позовом був вкотре повідомлений (в тому числі й з урахуванням розгляду листа орендаря № 11 від 03.05.2017) про те, що Договір оренди продовжуватися на новий строк не буде.

За приписами статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно зі статтею 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Нормами п. 10.9. та 10.10. додаткового договору оренди №42д/ККЕУ визначено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. У разі якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акту приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

Відтак, враховуючи те, що спірний договір оренди припинив свою дію закінченням строку, а відповідач (за первісним позовом) не повернув спірне майно позивачу (за первісним позовом) суд вважає вимоги позивача за первісним позовом у даній справі обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача за первісним позовом та третьої особи щодо порушення державних інтересів у разі повернення майна позивачу за первісним позовом, оскільки на базі такого майна створена національна база олімпійської, параолімпійської підготовки зі стендової стрільби, не можуть бути прийнятими судом до уваги, позаяк, повернення орендованого майна, тобто зміна володіння однієї особою на іншу не означає автоматичну зміну цільового призначення або неможливості у подальшому існування такої бази.

Також, зустрічний позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Позивач (за зустрічним позовом) вказував на те, що в період дії договору оренди належним чином виконував взяті на себе обов'язки орендаря, а тому має переважне право на продовження договору оренди на новий строк.

Водночас, твердження позивача (за зустрічним позовом) щодо належного виконання ним умови Договору оренди не відповідає дійсним обставинам справи. Так, в матеріалах справи містяться беззаперечні докази, що підтверджують неналежне використання орендарем об`єкту оренди, а саме листи №303/20-2731 від 25.05.2017 року, №303/25-2409 від 11.05.2017 року, акт обстеження від 12.07.2016 року, акт обстеження від 12.07.2016 року, акт обстеження від 17.08.2016 року.

Згідно зі ст. 134 Господарського кодексу України та ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається майном на власний розсуд.

Отже, законодавець передбачив право власника відмовитися від продовження договору оренди і право орендаря на його продовження при умові належного виконання договірних зобов'язань та наявності інших суб'єктів господарювання на оренду спірного майна.

В даній справі, до закінчення терміну дії спірного договору оренди сторони не дійшли згоди щодо продовження договору на новий строк, а листи позивача (за первісним позовом) свідчать про відмову орендодавця в поновленні спірного договору оренди земельної ділянки.

На підставі вищевикладеного, суд не має підстав для задоволення зустрічного позову, з огляду на його безпідставність та необґрунтованість.

Крім того, суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками нового розгляду позовні вимоги за періфсним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі, позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем за первісним позовом у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача за первісним позовом у розмірі 1 600,00 грн, Витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Київського квартирно-експлуатаційного управління до Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт за участю третіх осіб: Міністерство молоді та спорту України, Міністерство оборони України про зобов'язання повернути нерухоме майно задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Броварської сотні, 29, код 20585103) повернути Київському квартирно-експлуатаційному управлінню (01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 38, код 22991617) нерухоме військове майно, розташоване за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Броварської сотні (стара назва вул. Чкалова) 29, військове містечко №201: інв. № 150 площею 261 кв.м, інв. №153 площею 106 кв.м, інв. № 152 площею 87 кв.м, інв. №№ 144, 154 площею 32 кв.м, інв. №151 площею 8 кв.м, інв. №№155,158 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 698,6 кв.м, інв. №№ 161, 162, 164 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 733,2 кв.м, інв. №№ 165,173, 172, 174, 168, 169, 170, 177 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 2379,2 кв.м.

3. Стягнути з Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Броварської сотні, 29, код 20585103) на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління (01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 38, код 22991617) 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. В задоволенні зустрічного позову Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан-спорт до Київського квартирно-експлуатаційного управління про визнання договору оренди продовженим відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу XI Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик