Постанова

від 13.03.2019 по справі 911/1841/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2019 р. Справа№ 911/1841/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом): Костенок А. М. ;

від позивача (за первісним позовом): Сажієнко І. О. ;

від відповідача (за первісним позовом): Ореховський М. Л., Коломієць В. А.;

від третьої особи 1 (за первісним позовом): не з'явились;

від третьої особи 2 (за первісним позовом): Комар А. Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт"

на рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2018

у справі №911/1841/17 (суддя Кошик А. Ю.)

за первісним позовом Київського квартирно-експлуатаційного управління

до Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт"

за участю третіх осіб 1) Міністерство молоді та спорту України,

2)Міністерство оборони України

про зобов'язання повернути нерухоме майно

за зустрічним позовом Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт"

до Київського квартирно-експлуатаційного управління

про визнання договору оренди продовженим

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Спільного Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Спорт" про зобов'язання повернути нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежно виконав свої зобов'язання за договором оренди №181/9-175р від 30.05.1999 року та додатковими договорами №42д/ККЕУ від 18.08.2009 року, №12д/2014/ККЕУ та №41д/2015/ККЕУ від 16.11.2015 року, в частині звільнення та повернення нерухомого військового майна, яке перебувало в оренді відповідача.

В липні 2017 року, до початку розгляду справи по суті Спільним Підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт" подано зустрічний позов до Київського квартирно-експлуатаційного управління відповідно до якого відповідач просить визнати договір оренди №181/9-175р від 30.05.1999 року (зі змінами згідно додатковим договором від 12.08.2014 №12д/2014р.) продовженим на тих самих умовах і на той самий строк, які були передбачені договором оренди № 181/9-175р від 30.05.1999 року (зі змінами згідно додатковим договором від 12.08.2014 № 12д/2014р.), а саме на два роки триста шістдесят чотири дні.

В обґрунтування вимог зустрічного позову, відповідачач (за первісним позовом) вказує, що ним у період дії спірного договору оренди належним чином виконувались взяті на себе обов'язки орендаря та останній має переважне право на продовження договору оренди на новий строк.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.10.2017 року у справі № 911/1841/17 первісний позов задоволено.

Зобов'язано Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт" повернути Київському квартирно-експлуатаційному управлінню нерухоме військове майно, розташоване за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Броварської сотні (стара назва вул. Чкалова) 29, військове містечко № 201: інв. № 150 площею 261 кв. м., інв.. № 153 площею 106 кв. м., інв. № 152 площею 87 кв. м., інв. №№ 144, 154 площею 32 кв. м., інв. № 151 площею 8 кв. м., інв. №№ 155, 158 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 698,6 кв. м., інв. №№ 161, 162, 164 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 733,2 кв. м., інв. №№ 165, 173, 172, 174, 168, 169, 170, 177 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 2379,2 кв. м. В задоволені зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного Господарського суду від 01.02.2018 року у справі № 911/1841/17 апеляційну скаргу Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт" на рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2017 року у справі № 911/1841/17 задоволено частково. Рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2017 року у справі № 911/1841/17 залишено без змін змінивши його мотивувальну частину.

Постановою Верховного суду від 12.04.2018 року у справі № 911/1841/17 касаційну скаргу Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт" задоволено частково. Рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2017 року у справі № 911/1841/17 та постанову Київського апеляційного Господарського суду від 01.02.2018 року у справі № 911/1841/17 скасовано, справу № 911/1841/17 передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

При новому розгляді справи рішенням Господарського суду Київської області від 04.09.2018 у справі № 911/1841/17 первісний позов Київського квартирно-експлуатаційного управління до Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт" за участю третіх осіб: Міністерство молоді та спорту України, Міністерство оборони України про зобов'язання повернути нерухоме майно задоволено повністю.

Зобов'язано Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт" повернути Київському квартирно-експлуатаційному управлінню нерухоме військове майно, розташоване за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Броварської сотні (стара назва вул. Чкалова) 29, військове містечко №201: інв. № 150 площею 261 кв.м, інв. №153 площею 106 кв.м, інв. № 152 площею 87 кв.м, інв. №№ 144, 154 площею 32 кв.м, інв. №151 площею 8 кв.м, інв. №№155,158 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 698,6 кв.м, інв. №№ 161, 162, 164 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 733,2 кв.м, інв. №№ 165,173, 172, 174, 168, 169, 170, 177 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 2379,2 кв.м.

Стягнуто з Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт" на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні зустрічного позову Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт" до Київського квартирно-експлуатаційного управління про визнання договору оренди продовженим відмовлено повністю.

Задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що є доведеним факт повідомлення позивачем (за первісним позовом) відповідача (за первісним позовом) про намір не продовжувати дію Договору оренди як на дату закінчення строку договору, так і протягом місяця після закінчення дії договору.

Відмовляючи в задоволені зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив, що до закінчення терміну дії спірного договору оренди сторони не дійшли згоди щодо продовження договору на новий строк, а листи позивача (за первісним позовом) свідчать про відмову орендодавця в поновленні спірного договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2018, ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні первісного позову, зустрічний позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що: 1) в матеріалах справи відсутні належні докази надсилання листів ККЕУ про припинення дії договору; 2) листи, надані в якості доказів припинення договору оренди, не є за своєю формою заявами про припинення; 3) суд першої інстанції не взяв до уваги порушення державних інтересів в разі повернення майна ККЕУ, оскільки на базі такого майна створена національна база олімпійської, параолімпійської підготовки зі стендової стрільби; 4) відповідач за первісним позовом своєчасно сплачує оренду плату, зберігає та поліпшує стан орендованого майна, будь-які зауваження щодо неналежного утримання майна є безпідставними, оскільки занедбане військове містечко було перетворене на олімпійську базу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" № 185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 911/1841/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Власов Ю. Л., Скрипка І. М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2018 апеляційну скаргу Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт" на рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2018 у справі № 911/1841/17 залишено без руху.

При цьому, Спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт" встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліку шляхом подання до суду доказів доплати судового збору у розмірі 2 157,00 грн.

Спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт" протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху були усунені недоліки.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 враховуючи перебування у відпустці суддів Власова Ю. Л. та Скрипки І. М., які не є головуючими суддями, у зв'язку з необхідністю вчинення процесуальних дій справу № 911/1841/17 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 15.01.2019, справу № 911/1841/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 відкрито апеляційне провадження по справі № 911/1841/17 та призначено справу до розгляду на 20.02.2019.

Крім того, вищевказаною ухвалою встановлювався строк для надання можливості скористатися наданими ст. 267 Господарського процесуального кодексу України правами не пізніше 31.01.2019.

31.01.2019 від апелянта надійшла заява про продовження строків на здійснення процесуальних прав, передбачених ст. 267 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 продовжено процесуальний строк для надання можливості сторонами скористатися наданими ст. 267 Господарського процесуального кодексу України правами до 19.02.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 відкладено розгляд справи на 13.03.2019.

Позиції учасників справи

13.03.2019 через відділ документального забезпечення суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Позивач за первісним позовом, заперечуючи проти доводів апелянта, вказав, що встановлені судом першої інстанції факти і відповідні їм правовідносини, свідчать про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги з формальних підстав.

15.02.2019 через відділ документального забезпечення суду від третьої особи 2 за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Третя особа 2, заперечуючи проти доводів апелянта, вказала, що з огляду на заявлені СП ТОВ Сапсан-Спорт доводи, а також беручи до уваги положення чинного законодавства, рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства, враховуючи всі фактичні обставини справи, з правильним застосуванням як норм процесуального, так і матеріального права.

15.02.2019 через відділ документального забезпечення суду від третьої особи 1 за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній підтримує апеляційну скаргу СП ТОВ Сапсан-Спорт та просить її задовольнити.

Явка представників сторін та результати розгляду заявлених у судовому засіданні клопотань

Представник третьої особи 1 за первісним позовом у судове засідання 13.03.2019 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи представники сторін були повідомлені належним чином.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 13.03.2019 року за відсутності представника третьої особи 1 за первісним позовом.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.05.1999 року між Міністерством оборони України (орендодавець) та Спільним підприємством у формі закритого акціонерного товариства "Сапсан-спорт" (орендар) укладено договір оренди №181/9-175р. будівель, споруд та майданчиків, розташованих на території військового містечка №201 в Київському гарнізоні за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Чкалова, 29.

Згодом, 18.08.2009 року між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням та СП ТОВ "Сапсан-спорт" було укладено додатковий договір №42д/ККЕУ до договору оренди №181/9-175р. нерухомого військового майна, розташованого в Броварському гарнізоні №201. (далі додатковий договір оренди).

Відповідно до п. 10.4. додаткового договору оренди №42д/ККЕУ у разі відсутності заяви орендаря про припинення чи укладення додаткового договору оренди на новий строк протягом місяця до закінчення строку оренди, дія додаткового договору оренди припиняється після закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 10.7. додаткового договору оренди №42д/ККЕУ чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Нормами п. 10.9. та 10.10. додаткового договору оренди №42д/ККЕУ визначено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. У разі якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання - передачі про повернення майна покладається на орендаря.

В подальшому, між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням та СП ТОВ "Сапсан-спорт" було укладено додатковий договір №12д/2014/ККЕУ від 12.08.2014 року. (далі додатковий договір оренди №12д/2014/ККЕУ).

Пунктом 10.1. додаткового договору оренди №12д/2014/ККЕУ встановлено, що договір оренди діє з моменту підписання та до 17.05.2017 року. Тобто, строк дії договору оренди продовжено до 17.05.2017 року включно.

В матеріалах справи наявний акт від 29.05.1999 року відповідно до якого відповідачем (за первісним позовом) прийнято в оренду майно, а саме нежитлові приміщення за адресою: м. Бровари, вул. Чкалова, 29.

Як зазначає позивач (за первісним позовом) останній відправив на адресу відповідача (за первісним позовом) лист №303/25-1825 від 07.04.2017 року зі змісту якого вбачається, що ККЕУ повідомив ТОВ Сапсан-Спорт про те, що договір оренди №181/9-175р від 30.05.1999 року продовжуватись не буде.

Як доказ направлення вказаного листа позивачем (за первісними позовом надано журнал реєстрації вихідних документів Київського квартирно-експлуатаційного управління, а також повідомлення про вручення поштового відправлення.

Листом №303/25-2271 від 28.04.2017 року ККЕУ повторно повідомило ТОВ Сапсан-Спорт про те, що договір оренди №181/9-175р від 30.05.1999 року продовжуватись не буде.

Як доказ направлення вказаного листа позивачем (за первісними позовом надано журнал реєстрації вихідних документів Київського квартирно-експлуатаційного управління, а також чек та роздруківкою УДППЗ "Укрпошта".

Також, листом №303/20-2731 від 25.05.2017 року ККЕУ повторно повідомило ТОВ Сапсан-Спорт про те, що договір оренди №181/9-175р від 30.05.1999 року продовжуватись не буде. Як доказ направлення вказаного листа позивачем (за первісними позовом) надано журнал реєстрації вихідних документів Київського квартирно-експлуатаційного управління, а також роздруківкою УДППЗ "Укрпошта".

Також, в матеріалах справи наявний лист №1853-Д-6977 від 15.09.2017 року відповідно до якого Укрпошта повідомляє, що рекомендований лист від 25.05.2017 року №0304908268350 на адресу СП ТОВ Сапсан-Спорт (вул. Чкалова, 29, м. Бровари, Київська обл.) вручений 14.06.2017 року на підставі довіреності уповноваженій особі Дишлевій О.Ю. під розпис у відділенні поштового зв`язку №3 м. Бровари.

Проте, як стверджує позивач (за первісним позовом) відповідач (за первісним позовом) ніяким чином не відреагував на вказані вище листи.

У вказаних листах позивачем (за первісним позовом) було також зазначено, що за результатами комісійного обстеження нерухомого військового майна, переданого в оренду СП ТОВ Сапсан-Спорт було встановлено порушення орендарем умов договору оренди (неналежне використання (заниження орендної ставки, у зв`язку із використанням всупереч мети договору оренди) та утримання деяких об`єктів оренди (добудова об`єкта оренди, не проведення відповідних ремонтів деяких об`єктів оренди) використання в господарській діяльності нерухомого військового майна, яке не є предметом оренди, використання земельної ділянки для досягнення мети оренди орієнтовною загальною площею 9,969 га, частина якої використовується для ведення господарської діяльності, в тому числі самовільно розміщено тимчасові будівлі та споруди.

Також, в матеріалах справи наявний акт №1 від 31.05.2017 року відповідно до якого вказано, що майно передане за договором оренди станом на 31.05.2017 року не повернуто, хоча в силу п.п.10.9. 10.10 договору оренди вказане майно мало бути передано орендарем орендодавця протягом 3 робочих днів, тобто 22.05.2017 року. Вказаний акт було складено в присутності представника відповідача (за первісним позовом).

У зв'язку з неповерненням майна, позивач за первісним позовом звернувся з даним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено у ч. 4 ст. 41 Конституції України, якою визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно з нормою ст. 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, правомочності власника та межі здійснення ним прав встановлені законом.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). Особливості зазначеного статусу визначені у статті 3 Закону, згідно з яким військове майно закріплюється за військовими частинами на праві оперативного управління. Під правом оперативного управління розуміється таке майнове право, за яким відповідна юридична особа володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до вказівок власника та призначення майна. Законом окреслюються межі використання зазначеного майна - лише за його цільовим і функціональним призначенням (ч.2 ст.3).

Згідно ст. 1 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

Згідно ст. 7 вказаного Закону, військові частини можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам.

Порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Спірні правовідносини щодо оренди нерухомого військового майна регулюються зокрема положеннями частин другої та третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон), нормами Цивільного та Господарського кодексів.

Згідно з частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 2 статті 291 ГК України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 4 ст. 284 ГК України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені статтею 764 ЦК України та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди.

Також, зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення можуть бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Реалізація зазначеного у частині 2 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна принципу продовження терміну дії договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків.

Тобто, для застосування частини 2 статті 17 Закону та визнання припиненим або продовженим на той самий строк договір оренди необхідно встановити такі юридичні факти: 1) наявність або відсутність заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди; 2) строк та спосіб повідомлення про припинення або зміну умов договору оренди. На виконання викладених вимог, суд встановлює, перш за все, наявність волевиявлення сторін щодо припинення дій договору або зміни його умов у вигляді відповідної заяви однієї із сторін договору.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вказана норма Закону не містить чіткої вказівки яким чином повинна бути зроблена ця заява.

Відповідач по первісному позову наполягає на тому, що позивачем по первісному позову не надано суду належних та допустимих доказів надсилання та отримання повідомлення його про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Київське квартирно-експлуатаційне управління надсилало на адресу СП у формі ТОВ "Сапсан-спорт" лист №303/25-1825 від 07.04.2017 року, зі змісту якого вбачається, що ККЕУ повідомив ТОВ "Сапсан-Спорт" про те, що договір оренди №181/9-175р від 30.05.1999 року продовжуватись не буде.

Як доказ направлення вказаного листа позивачем (за первісними позовом) надано журнал реєстрації вихідних документів Київського квартирно-експлуатаційного управління та повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих кодовим ідентифікатором № 0318614145331.

Листом №303/25-2271 від 28.04.2017 року ККЕУ повторно повідомило СП у формі ТОВ "Сапсан-Спорт" про те, що договір оренди №181/9-175р від 30.05.1999 року продовжуватись не буде.

Як доказ направлення вказаного листа позивачем (за первісними позовом) надано журнал реєстрації вихідних документів Київського квартирно-експлуатаційного управління, а також фіскальний чек від 10.05.2017 та роздруківку УДППЗ "Укрпошта".

Листом №303/20-2731 від 25.05.2017 року ККЕУ в черговий раз повідомило СП у формі ТОВ "Сапсан-Спорт" про те, що договір оренди №181/9-175р від 30.05.1999 року продовжуватись не буде.

Як доказ направлення вказаного листа позивачем (за первісними позовом) надано журнал реєстрації вихідних документів Київського квартирно-експлуатаційного управління, а також роздруківку УДППЗ "Укрпошта".

Також, в матеріалах справи міститься лист ПАТ "Укрпошта" № 1853-Д-6977 від 15.09.2017 року, відповідно до якого рекомендований лист від 25.05.2017 року за штрихкодовим ідентифікатором 0304908268350 на адресу СП у формі ТОВ "Сапсан-Спорт" (вул. Чкалова, 29, м. Бровари, Київська обл.) вручений 14.06.2017 року на підставі довіреності уповноваженій особі Дишлевій О.Ю. під розпис у відділенні поштового зв`язку № 3 м. Бровари.

Так, відповідач за первісним позовом заперечував факт отримання від позивача вищенаведених листів, а в частині доведеності надіслання, заперечував належність відповідних доказів, зокрема, даних роздруківки УДППЗ "Укрпошта".

В той же час, відстеження поштового відправлення є офіційним відображенням руху поштового відправлення за даними штрихкодового ідентифікатора, який присвоюється у поштовому відділенні під час оформлення рекомендованого відправлення і є унікальним.

Враховуючи приписи частини 3 статті 13 Закону України "Про поштовий зв'язок", підпункту 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, належним підтвердженням надання послуг поштового зв'язку може бути квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Крім того, факт надіслання листів може бути засвідчений документами, які свідчать про поштове відправлення, які оформлюються поштовим оператором. При цьому, наявність та момент проставлення відмітки отримувача рекомендованого відправлення не має безумовного значення, оскільки факт вручення залежить від дій самого отримувача, який може з незалежних від нього чи зі свідомих причин зволікати з отриманням листа.

В будь-якому разі, листи позивача (за первісним позовом), які надсилались як в місячний термін до закінчення договору оренди, так і протягом місяця після його закінчення, в сукупності чітко висловлюють намір орендодавця припинити орендні відносини за договором.

При цьому, доводи апелянта стосовно того, що ним не було отримано листів позивача (за первісним позовом) від 07.04.2017 року, від 28.04.2017 року та від 25.05.2017 року, оскільки матеріали справи не містять опису вкладеного в поштове відправлення, чеку та повідомлення про вручення поштового відправлення, колегією суддів відхиляються виходячи з наступного.

При відсутності конкретної вказівки в Законі або в договорі щодо способу повідомлення, колегія суддів вважає, що при дослідженні факту повідомлення про виявлення наміру однієї сторони щодо припинення дії договору слід брати до уваги сам факт обізнаності сторони про наявність такого волевиявлення контрагента по договору.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач (за первісним позовом) був обізнаний про намір позивача (за первісним позовом) (орендодавця) щодо припинення договору оренди №181/9-175р від 30.05.1999 року.

Зазначене підтверджується листом самого відповідача (за первісним позовом) № 40 від 21.07.2017 року, зі змісту якого вбачається, що листом від 17.05.2017 року за №14 (вх.. №8700/з від 18.05.2017 року) СП ТОВ Сапсан-Спорт зверталося до ТВО Міністра оборони України щодо листів Начальника Київського КЕУ К.С. Діцуленка, зокрема за №303/25-2409 від 11.05.2017 року на адресу Управління Превентивної діяльності Національної поліції України з заявами про те, що Міністерством оборони України прийнято рішення про не продовження із спільним підприємством у формі ТОВ Сапсан-спорт договору оренди на новий термін та повернення нерухомого майна Київському КЕУ 17.05.2017 року .

Одночасно, до матеріалів справи відповідачем (за первісним позовом) додано лист ККЕУ від 11.05.2017 року №303/25-2409, в якому зазначається, що Міністерство оборони, прийнято рішення про не продовження із спільним підприємством у формі ТОВ Сапсан-Спорт договору оренди на новий термін та повернення нерухомого майна Київському КЕУ 17.05.2017 року.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявний лист №11-13/1671 від 26.04.2017 року зі змісту якого вбачається, що Київська обласна державна адміністрація просила посприяти Міністра оборони України в продовженні договору оренди між ККЕУ та СП ТОВ Сапсан-Спорт . При цьому Київська обласна державна адміністрація в даному листі посилається саме на лист ККЕУ МО України №303-25-1831 від 07.04.2017 року щодо наявності якого відповідач (за первісним позовом) заперечує.

Крім цього, матеріали справи містять акт Київського квартирно-експлуатаційного управління № 1 від 31.05.2017 про неповернення орендованого майна, зі змісту якого вбачається, що строк дії договори закінчився 19.05.2017р. і про це відомо відповідачу по первісному позову.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що порушення способу (порядку) направлення заяви (без опису вкладення та не рекомендованим листом) про намір припинити дію договору оренди, у зв'язку з закінченням його строку при одночасному встановленні факту обізнаності (отримання інформації про наявність такого наміру), не є підставою для визнання факту неповідомлення орендаря орендодавцем про намір припинити дію договору та не тягне з собою наслідків відмови у позові.

За таких обставин, колегія суддів вважає доведеним факт повідомлення позивачем (за первісним позовом) відповідача (за первісним позовом) про намір не продовжувати дію договору.

В той же час, Верховний Суд у постанові від 12.04.2018, направляючи справу на новий розгляд, не ставив під сумнів висновки судів попередніх інстанції в частині належності доказів відправлення ККЕУ листів стосовно припинення договору оренди.

Крім того, відповідно до положень Закону України Про оренду державного та комунального майна орендодавець відмовляє в укладенні договору оренди в разі, якщо орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на укладення договору оренди.

Таким чином, однією з необхідних умов для продовження договору оренди державного майна, окрім відсутності заяви однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору, є згода органу, уповноваженого управляти майном.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 15.09.2016 № 220/8717 Міністерство оборони України повідомило СП ТОВ Сапсан-Спорт , що за результатами комісійного обстеження нерухомого військового майна, переданого в оренду СП ТОВ Сапсан-Спорт , проведеного відповідно до п. 8.2. договору оренди, було встановлено ряд порушень орендарем істотних умов, у зв'язку з чим Міністерство оборони України зазначило по відсутність наміру продовжувати строк дії договору.

Таким чином, Міністерство оборони України, як орган, уповноважений управляти майном, виразило своє волевиявлення щодо незгоди на продовження договору оренди.

Відтак, враховуючи, що позивач (за первісним позовом) однозначно висловив своє заперечення проти продовження дії договору оренди до закінчення терміну його дії, та відповідач (за первісним позовом) був про це повідомлений, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір оренди №181/9-175р від 30.05.1999 року припинив свою дію з 17.05.2017 року.

Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, вказав, що як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, зустрічний позов був обґрунтований тим, що спірний договір є продовженим, оскільки орендар виконав умови пункту 10.4 додаткового договору, який визначає умову припинення дії даного договору, зокрема, відсутність заяви орендаря про припинення чи укладення додаткового договору оренди на новий строк протягом місяця до закінчення строку оренди.

Таким чином, касаційна інстанція визначила, що для встановлення обґрунтованості/необґрунтованості зустрічних вимог слід встановлювати наявність чи відсутність відповідної заяви орендаря.

Касаційна інстанція дійшла висновку про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо невиконання позивачем за зустрічним позовом пункту 10.4 додаткового договору, оскільки судами не досліджено всіх доводів позивача за зустрічним позовом про належне виконання ним пункту 10.4 додаткового договору та відповідні докази, які підтверджують дані обставини, зокрема, лист орендаря № 11 від 03.05.2017 року, лист орендодавця №303/25-3768 від 17.07.2017 року про отримання листа від орендаря.

У зв'язку з чим, касаційна інстанція визначила, що під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

Як визначено ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Щодо наявності волевиявлення орендаря на укладення додаткової угоди про продовження дії договору оренди суд зазначає, наступне.

Зустрічний позов СП у формі ТОВ "Сапсан-спорт" обґрунтовано тим, що спірний договір оренди є продовженим, оскільки орендар належним чином виконав умови пункту 10.4 додаткового договору оренди №42д/ККЕУ.

Відповідно до п. 10.4. додаткового договору оренди №42д/ККЕУ у разі відсутності заяви орендаря про припинення чи укладення додаткового договору оренди на новий строк протягом місяця до закінчення строку оренди, дія додаткового договору оренди припиняється після закінчення строку, на який його було укладено.

Як вбачаться з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом звернувся до позивача за первісним позовом з листом № 11 від 03.05.2017 року, в якому СП ТОВ Сапсан-Спорт просив укласти додатковий договір про продовження терміну дії Договору оренди.

Як вбачається з листа Київського КЕУ № 303/25-3768 від 17.07.2017 року, останній підтверджує факт отримання від орендаря листа №11 від 03.05.2017 року.

В той же час, в матеріалах справи наявний лист №303/20-2731 від 25.05.2017 року ККЕУ, в якому орендодавець у відповідь на лист орендаря № 11 від 03.05.2017 в черговий раз повідомило СП у формі ТОВ "Сапсан-Спорт" про те, що договір оренди №181/9-175р від 30.05.1999 року продовжуватись не буде.

Крім того, пункт 10.4. додаткового договору оренди №42д/ККЕУ не є підставою для автоматичного продовження договору оренди.

Даний пункт додаткового договору оренди №42д/ККЕУ визначає лише додаткову умову, за якою припиняється дія даного договору, зокрема, відсутність заяви орендаря про припинення чи укладення додаткового договору на новий строк протягом місяця до закінчення строку оренди.

Виходячи зі змісту вказаного пункту орендар може повідомити про свій намір (припинити або укласти додатковий договір оренди на новий строк) за місяць. При цьому така заява орендаря ніяким чином не може нівелювати право орендодавця відмовитися від продовження договору оренди після спливу строку, на який він був укладений незважаючи на наявність заяви орендаря про його продовження.

Інший підхід буде суперечити положенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст. 319 ЦК України, відповідно до яких кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства.

Крім того, колегія суддів вважає за можливе відзначити, що в зустрічній позовній заяві СП ТОВ Сапсан-Спорт просить визнати договір оренди продовженим на тих самих умовах і на той самий строк з підстав, передбачених ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Тобто, відповідач за первісним позовом, подаючи зустрічну позовну заяву, визначив предмет позовних вимог, а саме використав інститут пролонгації договору оренди (продовження договору на той же строк і на тих же умовах), закріплений ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору.

Водночас відповідач за первісним позовом не заявляв про те, що було порушене переважне право останнього на укладення нового договору оренди на нових умовах у зв'язку з тим, що попередній припинив свою дію та на розгляд суду не було подано заяву про зміну предмету чи підстав позову.

Суд не вправі самостійно змінювати предмет чи підставу позовних вимог та ототожнювати правовий інститут пролонгації договору оренди (продовження договору на той же строк та на тих самих умовах) з інститутом переважного права добросовісного орендаря, за інших рівних умов, на укладення нового договору оренди на новий строк, за умови дотримання процедури реалізації такого права.

Крім того, інститут переважного права також не може бути застосований до спірних правовідносин щодо первісних позовних вимог, а саме: виселення з безпідставно займаних приміщень, оскільки дані підстави та предмет позову стосуються факту припинення договірних правовідносин, які виникли згідно Договору оренди, а не укладення нового договору оренди нерухомого майна з врахуванням переважного права відповідача.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.02.2018 у справі № 914/443/16.

А тому, суд першої інстанції правомірно зазначив, що у спірних правовідносинах не розглядається питання про укладення договору оренди на новий строк із застоуванням переважного права.

Крім того, колегія суддів вважає за можливе відзначити, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Тобто, положення частини третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частини першої статті 777 ЦК України передбачають можливість для добросовісного орендаря реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий термін перед іншими претендентами на оренду цього ж майна і за інших рівних з ними умов, а не автоматичного продовження договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах.

Крім того, твердження позивача (за зустрічним позовом) щодо належного виконання ним умов Договору оренди не відповідає дійсним обставинам справи.

Так, в матеріалах справи містяться докази, що підтверджують неналежне використання орендарем об`єкту оренди, а саме листи №303/20-2731 від 25.05.2017 року, №303/25-2409 від 11.05.2017 року, акт обстеження від 12.07.2016 року, акт обстеження від 12.07.2016 року, акт обстеження від 17.08.2016 року.

Протилежного відповідачем за первісним позовом доведено не було.

Так, законодавець передбачив право власника відмовитися від продовження договору оренди і право орендаря на його продовження при умові належного виконання договірних зобов'язань та наявності інших суб'єктів господарювання на оренду спірного майна.

В даній справі, до закінчення терміну дії спірного договору оренди сторони не дійшли згоди щодо продовження договору на новий строк, а листи позивача (за первісним позовом) свідчать про відмову орендодавця в поновленні спірного договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За приписами статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Нормами п. 10.9. та 10.10. додаткового договору оренди №42д/ККЕУ визначено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. У разі якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акту приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

Відтак, враховуючи те, що спірний договір оренди припинив свою дію закінченням строку, а відповідач (за первісним позовом) не повернув спірне майно позивачу (за первісним позовом), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача за первісним позовом у даній справі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача за первісним позовом та третьої особи, що вимога про повернення майна суперечить постанові Верховної Ради України № 66-V від 03.08.2006 Про недопущення закриття та перепрофілювання закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувально-фізкультурних закладів , судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наступне.

Так, задоволення первісних позовних вимог не порушує вимоги постанови Верховної Ради України № 66-V від 03.08.2006, оскільки повернення орендованого майна не спричиняє наслідків, що упереджуються даною постановою.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

В даній справі, до закінчення терміну дії спірного договору оренди сторони не дійшли згоди щодо продовження договору на новий строк, а листи позивача (за первісним позовом) свідчать про відмову орендодавця в поновленні спірного договору оренди земельної ділянки.

Відтак, враховуючи те, що спірний договір оренди припинив свою дію закінченням строку, а відповідач (за первісним позовом) не повернув спірне майно позивачу (за первісним позовом), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача за первісним позовом у даній справі обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 04.09.2018 року у справі № 911/1841/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт" на рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2018 року у справі № 911/1841/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2018 року у справі № 911/1841/17 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 911/1841/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 20.03.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко