Постанова

від 21.05.2019 по справі 911/1841/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/1841/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Пількова К. М. - головуючого, Краснова Є.В., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.

розглянув касаційну скаргу Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт"

на рішення Господарського суду Київської області (головуючий - А.Ю. Кошик) від 04.09.2018

та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - М.А. Дідиченко, судді Є.Ю. Пономаренко, М.А. Руденко) від 13.03.2019 у справі

за позовом Київського квартирно-експлуатаційного управління

до Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства молоді і спорту України,

Міністерства оборони України,

про зобов`язання повернути нерухоме майно,

та за зустрічним позовом Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт"

до Київського квартирно-експлуатаційного управління

про визнання договору оренди продовженим.

Учасники справи:

представник позивача - Сажієнко І.О.,

представник відповідача - Ореховський М.Л.,

представник третьої особи-1 - не з`явився,

представник третьої особи-2 - Комар А.Ю.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 15.06.2017 Київське квартирно-експлуатаційне управління (далі - Позивач) подало позовну заяву про зобов`язання Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт" (далі - Відповідач) повернути Позивачу нерухоме військове майно, розташоване за адресою: Київська область, міст Бровари, вул. Броварської Сотні (стара назва вул. Чкалова), 29, військове містечко № 201: інв. № 150 площею 261 кв. м., інв.. № 153 площею 106 кв. м., інв. № 152 площею 87 кв. м., інв. №№ 144, 154 площею 32 кв. м., інв. № 151 площею 8 кв. м., інв. №№ 155, 158 майданчики стрільби з пунктами керування площею 698,6 кв. м., інв. №№ 161, 162, 164 майданчики стрільби з пунктами керування площею 733,2 кв. м., інв. №№ 165, 173, 172, 174, 168, 169, 170, 177 майданчики стрільби з пунктами керування площею 2379,2 кв. м (далі - Майно).

1.2 Позовна заява мотивована порушенням прав Позивача на Майно через неповернення Відповідачем з оренди Майна Позивачу після спливу строку дії договору оренди № 181/9-175р, укладеного 30.05.1999 Відповідачем з Міністерством оборони України (далі - Третя особа-2) з урахуванням додаткових договорів до нього щодо зміни орендодавця на Позивача, щодо строку дії Договору та щодо переліку переданого в оренду Майна (далі - Договір), незважаючи на направлені Позивачем Відповідачу листи про закінчення строку дії Договору з повідомленням про непродовження строку дії Договору на новий термін та на необхідність повернення Майна, та на вимоги про повернення Майна Позивачу.

1.3 17.07.2017 Відповідач подав зустрічний позов про визнання Договору продовженим на тих самих умовах і на той самий строк, які були передбачені Договором, а саме на два роки триста шістдесят чотири дні.

1.4 Зустрічна позовна заява мотивована тим, що Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором, тобто на 2 роки та 364 дні, оскільки Позивач не надсилав Відповідачу заяви про зміну або припинення Договору, Позивач не отримував від Відповідача у встановлений Договором місячний строк заяви про припинення Договору, Відповідач продовжує сплачувати оренду плату за травень-червень 2017, належно використовує орендоване Майно, а зверненнями 03.05.3017 та 15.05.2017, до яких Відповідач додав проекти додаткових угод про продовження терміну дії договору оренди, Відповідач виконав всі законі умови щодо продовження Договору, натомість Відповідач на свої звернення від Позивача відповіді у встановлений законом строк не отримав, що позбавляє Позивача права вимагати повернення з оренди Майна. Направлені ж Позивачем Відповідачу листи з вимогами повернути Майно та повідомити про дату складення відповідного акта приймання-передачі мотивовані порушенням Відповідачем умов Договору, що не мало місце, а не закінченням строку дії Договору.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1 Справа розглядалась судами неодноразово.

2.2 При новому розгляді справи 04.09.2018 Господарський суд міста Київської області прийняв рішення (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2019) : первісний позов задовольнити повністю: зобов`язати Відповідача повернути Позивачу Майно; в задоволенні зустрічного позову відмовити.

2.3 Рішення судів мотивовані висновком про припинення Договору та виникнення у Відповідача обов`язку повернути з оренди Майно, який не був виконаний. Суди виходили з того, що Договір припинив дію, оскільки Позивач (орендодавець) однозначно висловив свій намір припинити орендні правовідносини в листах, направлених Позивачем Відповідачу як в місячний термін до закінчення дії Договору, так і протягом місяця після його закінчення, про що Відповідач був обізнаний та що відображено у відповідних листах Відповідача до Третьої особи-2 та Позивача, іншому листуванні, а також у складеному Позивачем акті від 31.05.2017 про неповернення Відповідачем орендованого майна, які у сукупності з фактом подання позову у цій справі 15.06.2017, тобто в межах місяця після закінчення строку дії Договору, свідчать про відмову орендодавця продовжувати дію Договору. При цьому суди вказали, що у спірних правовідносинах не розглядається питання укладення Договору на новий строк із застосуванням переважного права чи досягнення сторонами домовленості про припинення Договору.

Відмова у задоволенні зустрічного позову мотивована відсутністю підстав вважати продовженою дію Договору через звернення Відповідача з заявою на виконання пункту 10.4 Додаткового договору оренди № 42д/ККЕУ з огляду на те, що цей пункт визначає лише додаткову умову, за якою припиняється дія цього договору, однак направлена за місяць до закінчення Договору заява орендаря про свій намір припинити або укласти додатковий договір оренди на новий строк не може нівелювати право орендодавця відмовитись від продовження Договору після спливу строку, на якій він був укладений, незважаючи на існування заяви орендаря про його продовження. При цьому судами встановлені обставини неналежного використання Відповідачем орендованого майна.

3. Встановлені судами обставини

3.1 30.05.1999 між Третьою особою-2 (орендодавець) та Відповідачем (орендар) укладено Договір.

3.2 За актом від 29.05.1999 Відповідач прийняв в оренду Майно.

3.3 18.08.2009 між Позивачем (орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено додатковий договір №42д/ККЕУ до Договору (далі - Додатковий договір №42д/ККЕУ), яким сторони виклали Договір в новій редакції.

Відповідно до пункту 10.4 Додаткового договору №42д/ККЕУ визначено, що у разі відсутності заяви орендаря про припинення чи укладення додаткового договору оренди на новий строк протягом місяця до закінчення строку оренди, дія додаткового договору оренди припиняється після закінчення строку, на який його було укладено. Згідно з пунктом 10.7 Додаткового договору №42д/ККЕУ чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до пунктів 10.9, 10.1 Додаткового договору №42д/ККЕУ у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. У разі якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

3.4 Пунктом 10.1 Додаткового договору №12д/2014/ККЕУ від 12.08.2014 до Договору передбачено, що Договір діє з моменту підписання до 17.05.2017 року.

3.5 Листами №303/25-1825 від 07.04.2017, №303/25-2271 від 28.04.2017, №303/20-2731 від 25.05.2017 Позивач повідомляв Відповідача, що Договір продовжуватись не буде, що підтверджується журналом реєстрації вихідних документів Київського квартирно-експлуатаційного управління та роздруківками УДППЗ "Укрпошта".

3.6 Згідно з листом ПАТ "Укрпошта" № 1853-Д-6977 від 15.09.2017 рекомендований лист від 25.05.2017 за штрихкодовим ідентифікатором 0304908268350 на адресу Відповідача (вул. Чкалова, 29, м. Бровари, Київська обл.) вручений 14.06.2017 на підставі довіреності уповноваженій особі Дишлевій О. Ю. під розпис у відділенні поштового зв`язку № 3 м. Бровари.

3.7 За змістом листа Відповідача № 40 від 21.07.2017 року Відповідач листом від 17.05.2017 року за №14 (вх. №8700/з від 18.05.2017 року) звертався до ТВО Міністра оборони України щодо листів Начальника Позивача -К.С. Діцуленка, зокрема за №303/25-2409 від 11.05.2017 на адресу Управління Превентивної діяльності Національної поліції України з заявами про те, що "Міністерством оборони України прийнято рішення про не продовження із спільним підприємством у формі ТОВ Сапсан-спорт договору оренди на новий термін та повернення нерухомого майна Київському КЕУ 17.05.2017 року".

3.8 В листі Позивача від 11.05.2017 року №303/25-2409 зазначено, що Міністерством оборони України прийнято рішення про непродовження із Відповідачем Договору на новий термін та повернення Майна Позивачу 17.05.2017 року.

3.9 За змістом листа №11-13/1671 від 26.04.2017 Київська обласна державна адміністрація просила Міністра оборони України посприяти в продовженні Договору між Позивачем та Відповідачем. При цьому Київська обласна державна адміністрація в цьому листі посилається саме на лист Позивача №303-25-1831 від 07.04.2017, щодо існування якого Відповідач заперечує.

3.10 Відповідно до акта №1 від 31.05.2017 року, складеного Позивачем, Майно, передане за Договором, станом на 31.05.2017 року не повернуто, а за змістом цього акта строк дії Договору закінчився 17.05.2017 і про це відомо Відповідачу.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1 08.04.2019 Відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2018 повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити Позивачу в задоволенні вимог за первісним позовом та задовольнити зустрічний позов.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1 Суди зробили висновки про повідомлення Позивачем Відповідача листами про намір не продовжувати Договір на підставі неналежних доказів у справі, а протилежні аргументи Відповідача безпідставно відхилені.

5.2 Суди не врахували правові позиції Верховного суду України та Вищого господарського суду України у подібних правовідносинах, на які вказано в апеляційній скарзі.

5.3 Суди здійснили помилкове тлумачення статті 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" з огляду на те, що єдиним документом, який може підтвердити, що був відправлений конкретний документ з посилання на його зміст, є опис поштового вкладення до поштового відправлення, тому що саме в описі вкладення зазначається назва документа, зокрема заява про припинення договору оренди, тоді як інші форми цієї заяви, на які вказали суди в оскаржуваних рішеннях, не можуть вважатись належним доказом висловлення орендодавцем наміру припинити договір оренди у спірних правовідносинах як за змістом, так і за формою.

5.4 Суди зробили недостатньо обґрунтований (не підкріплений необхідними доказами) висновок, що задоволення первісних вимог не порушує вимоги постанови Верховної Ради України № 66-V від 03.08.2006, а повернення орендованого майна не спричиняє наслідків, що упереджуються цією постановою, оскільки повернення Майна унеможливить існування створеної на базі Майна бази олімпійської, параолімпійської підготовки зі стрілецьких видів спорту, а також заходів з допризивної та мобілізаційної підготовки, яка вимагає окрім нерухомості існування спеціально навченого персоналу, спеціальних правил безпеки, обладнання тощо.

5.5 Матеріали справи містять докази належного використання Відповідачем орендованого майна та своєчасної сплати орендної плати.

5.6 Суди дозволили у своїх висновках більш розширено тлумачити норми статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 764 Цивільного кодексу України та статті 284 Господарського кодексу України, тоді як скаржник мав право розраховувати на дію принципу правової визначеності, відповідно до якого Відповідач, виконавши всі вимоги щодо продовження Договору та не отримавши у встановлений законом строк заяви від орендодавця, правомірно розраховував на застосування законної процедури продовження дії договору оренди.

5.7 Суди не врахували, що Позивач у спірних правовідносинах діяв не в інтересах держави, враховуючи мету використання Відповідачем орендованого майна, а також без врахування мети витребування державного майна від Відповідача як добросовісного орендаря.

6. Позиція Позивача та Третьої особи-2, викладена у відзивах на касаційну скаргу

6.1 Суди надали належну оцінку обставинам та діям сторін (листуванню) до та за наслідками закінчення строку дії Договору, а тому, з урахуванням вказівок Верховного суду у цій справі, дійшли правильного висновку про відсутність підстав вважати продовженою дію Договору, оскільки Позивач як орендодавець у встановлений законом термін висловив своє заперечення проти продовження терміну дії Договору, а Відповідач був про це обізнаний, тому Договір припинив свою дію 17.05.2017. При цьому форма заперечення орендодавцем проти продовження дії договору оренди не визначена, тому доводи скаржника щодо недотримання форми заперечення Позивачем проти продовження строку дії Договору не є належними.

6.2 Висновки в оскаржуваних судових рішеннях відповідають судовій практиці як Верховного Суду України, так і Верховного Суду з вирішення подібних спорів.

6.3 У спірних правовідносинах Відповідач при зверненні із зустрічним позовом застосував правові підстави пролонгації договору оренди, визначені частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (внаслідок мовчазної згоди сторін договору), у зв`язку із чим відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин норм частини 3 цієї статті закону щодо переважного права добросовісного орендаря за інших рівних умов на укладення договору оренди на новий строк, за умови дотримання орендарем процедури реалізації цього права, тоді як Відповідач безпідставно ототожнює дві наведені підстави.

7. Касаційне провадження

7.1 Суд не бере до уваги доводи Міністерства молоді та спорту України у відзиві на касаційну скаргу з огляду на подання Міністерством молоді та спорту України відзиву на касаційну скаргу 13.05.2019, тобто з пропуском встановленого судом в ухвалі від 19.04.2019 строку для подання відзиву на касаційну скаргу - до 06.05.2019, без клопотання про поновлення строку для вчинення цієї процесуальної дії.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

8.1 Особливості регулювання відносин, пов`язаних з орендою державного і комунального майна визначені, зокрема Законом України "Про оренду державного і комунального майна" (далі - Закон), яким визначені умови укладення, особливості зміни, припинення і поновлення договору оренди державного і комунального майна .

8.2 Статтею 17 Закону регламентовані порядок та підстави продовження договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору, коли орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору оренди (частина 2 цієї статті), так і у випадку укладення договору оренди на новий термін у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частина 3 цієї статті).

8.3 Згідно з частиною 2 статті 17 Закону у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

8.4 Відповідно до частини 3 цієї статті Закону після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

8.5 Частиною 2 статті 26 Закону передбачено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

8.6 Зі змісту наведених норм Суд доходить висновку, що лише за умови неповідомлення орендодавцем орендаря про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору відповідно до частини другої статті 17 Закону договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

8.7 Положення ж частини третьої статті 17 Закону та частини першої статті 777 ЦК України ("Переважні права наймача") передбачають можливість для добросовісного орендаря реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий строк перед іншими претендентами на оренду цього ж майна і за інших рівних з ними умов, а не автоматичного продовження договору оренди.

Відтак, договір оренди припиняється, якщо буде встановлено, що на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця або щодо продовження договору або щодо поновлення договору на новий строк.

При цьому з огляду на те, що нормами частини 2 статті 17 Закону визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Суд звертається до власних правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справах № № 904/8389/17, 904/7825/17, 914/204/17, та від 11.12.2018 у справі № 920/120/18.

8.8 Щодо форми повідомлення орендодавцем орендаря про припинення або зміну умов договору оренди Суд зазначає, що норма частини 2 статті 17 Закону не вказує на те, що відповідна вимога (повідомлення) про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Ця заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.

Суд звертається до власної правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17.

Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункти 5.1, 5.3) щодо неналежної форми повідомлення орендодавцем (Позивачем) орендаря (Відповідача) про припинення Договору.

8.9 У зв`язку із викладеним та з огляду на встановлені судами обставини щодо вчиненої належним чином та у передбачені законом строки (дотримуючись вимог частини другої статті 17 Закону) відмови Позивача від продовження строку дії Договору, про що належним чином було повідомлено Відповідача, з урахуванням дати звернення Позивача до суду із вимогам у цій справі - 15.06.2017, а також заявленої вимоги про повернення Майна з оренди за актом приймання-передачі, яку станом на 31.05.2017 Відповідачем виконано не було (пункти 1.1, 3.5-3.9 цієї постанови), Суд дійшов висновку, що ця відмова є волевиявленням власника майна, а примусове продовження строку дії Договору є порушенням приписів статті 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, у зв`язку із чим Суд погоджується з правильними висновками судів про припинення Договору та виникненням у Відповідача обов`язку повернути з оренди Майно. У цих висновках Суд звертається до власної правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 905/713/16.

8.10 Дійшовши викладених висновків щодо вчиненої належним чином та у передбачені законом строки відмови орендодавця (Позивача) від продовження строку дії Договору та щодо повідомлення про це належним чином орендаря (Відповідача) (пункт 8.9) Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.6), згідно з якими Відповідач вказує на своє право розраховувати на застосування законної процедури продовження дії Договору відповідно до пункту 10.4 Додаткового договору №42д/ККЕУ (пункт 3.3 цієї постанови) через виконання Відповідачем всіх вимог щодо продовження Договору та через неотримання у встановлений законом строк заяви від орендодавця (Позивача), оскільки реалізація цього пункту Договору здійснена Відповідачем із застосуванням підстави пролонгації договору оренди, визначені частиною 2 статті 17 Закону, тому не може нівелювати право орендодавця відмовитись від продовження Договору після спливу строку його дії, а факт вчинення орендодавцем відмови від продовження строку дії Договору, встановлений судами в оскаржуваних рішеннях (пункт 8.9 цієї постанови).

8.11 З огляду на викладене, а також на приписи статті 785 ЦК України та частини 1 статті 27 Закону Суд погоджується з правильними висновками судів в оскаржуваних рішеннях про обґрунтованість вимог за первісним позовом - про зобов`язання Відповідача повернути з оренди Майно та існування підстав для їх задоволення, на відміну від яких, за викладених підстав, вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

8.12 Отже висновки в оскаржуваних судових рішеннях про задоволення позовних вимог за первісним позовом та про відмову у задоволенні вимог за зустрічним позовом зроблені з правильним застосуванням норм законодавства, а також відповідно до встановлених обставин справи. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення суду першої інстанції підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області 04.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 у справі № 911/1841/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Є.В. Краснов

Ю. Я. Чумак