Ухвала

від 12.09.2018 по справі 922/2516/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"12" вересня 2018 р.Справа № 922/2516/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредекс", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод", м. Харків про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кредекс звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Публічного акціонерного товариства Харківський комбікормовий завод про стягнення заборгованості у розмірі 1 671 561, 64 грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач також просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту з відновлюваною кредитною лінією № П/31-03/ХКЗ від 31.03.2017 року в частині здійснення повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.09.2018 року прийнято позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю Кредекс до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/2516/18 та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову (вх. № 2516/18), в якій останній просить суд вжити заходів забезпечення позову, а саме: накласти арешт на грошові кошти Публічного акціонерного товариства Харківський комбікормовий завод (ЄДРПОУ 00952214, розміщені на рахунку № 26002021142001 в ПАТ Юнекс Банк в м. Харків, МФО 322539, ЄДРПОУ 00952214).

В обґрунтування заяви зазначає, що з моменту настання строку повернення грошових коштів позивачеві минуло півроку, в мировому порядку відповідач від виконання зобов'язань ухиляється, без зазначення причини невиконання зобов'язань за договором. З моменту отримання грошових коштів відповідачем жодного разу не було перераховано відсотків за користування грошовими коштами. Тому на думку позивача невжиття таких заходів, може ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав позивача.

Розглянувши заяву про забезпечення позову (вх. № 2516/18), суд відмовляє у її задоволенні, враховуючи наступне.

Відповідно до положень статті частини першої статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або імя (прізвище, імя та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Таким чином, із змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Предметом поданої позовної заяви є стягнення заборгованості за договором про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту з відновлюваною кредитною лінією № П/31-03/ХКЗ від 31.03.2017 року. В обґрунтування своїх вимог щодо забезпечення позову, позивач посилається лише на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором.

Однак, саме лише посилання на можливе ухилення від виконання зобов'язань за договором та наявну заборгованість, на думку суду не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Також суд зазначає, що вирішуючи питання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, заявник не зазначає ціну позову, про забезпечення в межах якої просить накласти арешт на грошові кошти боржника, не обґрунтовує, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання у подальшому рішення господарського суду.

З поданих заявником матеріалів судом встановлено, що заява забезпечення позову (вх. № 2516/18) не містить жодних обґрунтованих причин, у зв'язку з якими необхідно забезпечувати позов та будь-яких належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем не надається.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 Господарського процесуального кодексу України позивачами не наведено обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю Кредекс про вжиття визначених ним заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.

За таких обставин та з огляду на те, що заявником не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відмітити, що вимога про забезпечення позову, яку раніше було відхилено повністю або частково, може бути подана вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись статтями 73-74, 77, 79-80, 136-137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредекс" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена, в порядку статей 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України, України до Харківського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання, з урахуванням приписів пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 12 вересня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1