Постанова

від 11.09.2018 по справі 912/3670/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2018 м. Дніпро Справа № 912/3670/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Парусніков Ю.Б. (доповідач);

суддів: Березкіної О.В., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання Саланжій Т.Ю.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю Об'єднання Дніпроенергобудпром в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.04.2018 у справі № 912/3670/16 (колегія суддів у складі головуючого судді Тимошевської В.В., суддів: Вавренюк Л.С., Макаренко Т.В.), повний текст рішення складено 13.04.2018

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Смарт Імпекс , м. Київ

до ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю Об'єднання Дніпроенергобудпром в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель, м. Світловодськ, смт. Власівка, Кіровоградської області

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Будівельна Інноваційна Компанія , м. Світловодськ, Кіровоградської області

про стягнення 804993,27 грн., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Смарт Імпекс звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю Об'єднання Дніпроенергобудпром в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель про стягнення заборгованості у сумі 804993,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю Об'єднання Дніпроенергобудпром в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель умов договору поставки від 04.01.2013 № 04/01/13, укладеного з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Будівельна Інноваційна Компанія , в частині оплати за отриманий товар.

Право вимоги оплати товару за договором поставки від 04.01.2013 № 04/01/13 у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Смарт Імпекс виникло на підставі договору про відступлення права вимоги, укладеного 01.03.2016 з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Будівельна Інноваційна Компанія .

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 05.04.2018 позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю Об'єднання Дніпроенергобудпром в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих Будівель на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Смарт Імпекс 804993,27 грн. заборгованості, а також 12074,90 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване невиконанням ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю Об'єднання Дніпроенергобудпром в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель умов договору поставки від 04.01.2013 № 04/01/13 щодо повної оплати отриманого товару, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість.

Непогодившись з рішенням суду ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю Об'єднання Дніпроенергобудпром в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.04.2018 у справі № 912/3670/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд не надав оцінки акту звіряння взаємних розрахунків від 13.01.2014 за яким його борг перед третьою особою на дату підписання акту становив 717846,27 грн. При цьому, судом надано оцінку лише акту від 30.09.2013, згідно якого сума боргу становила 804993,27 грн. Місцевий господарський суд не звернув уваги на ту обставину, що різниця заборгованості за актом від 13.01.2014 і актом від 30.09.2013 відповідачем було погашено за рахунок переданої третій особі продукції на загальну суму 87147,00 грн.

Скаржник вважає неправомірними дії третьої особи щодо зарахування сплачених відповідачем в період з січня по липень 2013 року 903656,00 грн. в рахунок погашення боргу за іншими зобов'язаннями, а не в рахунок погашення боргу за договором від 04.01.2013 № 04/01/13.

Місцевий господарський суд не дослідив обставини, за яких третя особа не виконала умови п. 5.5 договору від 04.01.2013 № 04/01/13, яким на неї покладено обов'язок до 10 числа кожного місяця направляти відповідачу акт звірки за попередній місяць, через що відповідач здійснював оплату за отриманий товар посилаючись на складені ним самостійно акти, які не були підписані третьою особою. Місцевий господарський суд лише встановив відсутність підписаних третьою особою актів в матеріалах справи і безпідставно відхилив доводи відповідача, що відповідні грошові кошти сплачувались за призначенням платежу саме за договором від 04.01.2013 № 04/01/13.

Скаржник зазначає, що протягом 2013-2014 він відвантажував третій особі продукцію власного виробництва в рахунок погашення боргу за договором від 04.01.2013 № 04/01/13, у зв'язку з чим вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про наявність у відповідача заборгованості за договором від 04.01.2013 № 04/01/13.

Крім того, скаржник вважає вимогу позивача про сплату 804993,27 грн. боргу за договором від 04.01.2013 № 04/01/13 недійсною, оскільки в акті звіряння взаєморозрахунків від 30.09.2013 немає посилання на Договір, тому він не може бути доказом заборгованості саме за договором від 04.01.2013 № 04/01/13, крім того в договорі про відступлення права вимоги від 01.03.2016 не зазначена сума боргу, що на думку апелянта, свідчить про необґрунтованість вимоги про стягнення 804993,27 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.04.2018 у справі № 912/3670/16 ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства, з повним дослідженням всіх обставин справи, тому просить залишити його в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.05.2018 колегією суддів у складі головуючого судді Пархоменко Н.В., суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є. відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю Об'єднання Дніпроенергобудпром в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.04.2018 у справі № 912/3670/16.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 09.07.2018 № 792/18, у зв'язку із відрядженням судді-доповідача ОСОБА_2, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи, визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Паруснікова Ю.Б., суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 12.07.2018 № 826/18, у зв'язку із відпусткою судді Коваль Л.А., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи, визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Паруснікова Ю.Б., суддів Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 11.09.2018 № 1220/18, у зв'язку із відпусткою судді Верхогляд Т.А., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи, визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Паруснікова Ю.Б., суддів Березкіної О.В., Чередка А.Є.

У судовому засіданні 11.09.2018 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Третя особа явку повноважного представника у судове засідання не забезпечила, про причини неявки суду не повідомила.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом і підтверджено матеріалами справи 04.01.2013 між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Будівельна Інноваційна Компанія (постачальник) та Заводом конструкцій швидкомонтованих будівель ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю Об'єднання Дніпроенергобудпром (покупець) укладено договір поставки № 04/01/13 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у визначений сторонами строк, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити будівельні матеріли, вказані у доповненнях до даного договору, що є невід'ємною його частиною (том 1 а. с. 11-12).

В специфікації № 1 від 04.01.2013 до Договору сторони погодили асортимент товару - цемент ПЦ ІІ/А-Ш-400 розсипний по ціні 750,00 грн. без ПДВ (з ПДВ - 900,00 грн.), що буде відвантажуватись покупцеві продавцем на строк дії Договору (том 1, а.с. 13).

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що його загальна ціна складається з сум, вказаних у видаткових накладних на відвантаження товару.

Датою поставки, згідно п. 3.2. Договору є дата, що вказана у видаткових накладних, а у разі коли сторони не підписали видаткові накладні, датою поставки є дата передачі товару перевізнику.

Відповідно до п. 4.1. Договору покупець проводить оплату поставленої партії товару протягом 3-х робочих днів з моменту поставки товару на поточний рахунок постачальника.

Порядок розрахунків змінено шляхом підписання сторонами 01.08.2013 додаткової угоди № 1 до Договору, згідно якої п. 4.1. Договору викладено в наступній редакції: покупець проводить оплату всіх партій поставленого товару за цим Договором протягом календарного року на поточний рахунок постачальника, але не пізніше 31 грудня 2013 року (том 4, а. с. 74).

В п. 9.2. Договору визначено строк його дії до 31.12.2013, але у будь-якому випадку до повного виконання взятих на себе сторонами зобов'язань.

Місцевий господарський суд встановив, що на виконання умов Договору постачальник поставив покупцеві товар (цемент ПЦ ІІ/А-Ш-400) на загальну суму 3124002,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними сторонами Договору видатковими накладними (том 1, а. с. 35-72, 95-137).

Умовами п. 5.1. Договору передбачено надання постачальником рахунку-фактури (на вимогу).

Часткова оплата отриманої продукції підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- 08.02.2013 згідно платіжного доручення № 71 на суму 25000,00 грн. за цемент згідно рахунку № 1, 3 (том 1 а. с. 159, 160, 161);

- 08.02.2013 згідно платіжного доручення № 78 на суму 25008,00 грн. за цемент згідно рахунку № 1, 4 (том 1 а. с. 162-164);

- 08.02.2013 згідно платіжного доручення № 80 на суму 65000,00 грн. за цемент згідно рахунку № 1, 5, 6 (том 1 а. с. 165-168);

- 11.02.2013 згідно платіжного доручення № 89 на суму 25010,00 грн. за цемент згідно рахунку № 7, 8 (том 1 а. с. 169-171);

- 12.02.2013 згідно платіжного доручення № 100 на суму 25012,00 грн. за цемент згідно рахунку № 9 (том 1 а. с. 172-173);

- 13.02.2013 згідно платіжного доручення № 107 на суму 25013,00 грн. за цемент згідно рахунку № 9 (том 1 а. с. 174-175);

- 13.02.2013 згідно платіжного доручення № 110 на суму 25013,00 грн. за цемент згідно рахунку № 10 (том 1 а. с. 176-177);

- 14.02.2013 згідно платіжного доручення № 1403 на суму 25014,00 грн. за цемент згідно рахунку № 10 (том 1 а. с. 181);

- 14.02.2013 згідно платіжного доручення № 1404 на суму 65014,00 грн. за цемент згідно рахунку № 9, 10 та акта звіряння від 30.01.13 (зараховано повністю згідно розрахунку позивача і третьої особи) (том 1 а. с. 180);

- 19.02.2013 згідно платіжного доручення № 143 на суму 65019,00 грн. за цемент згідно рахунку № 11, 12, 13 (том 1 а. с. 182-185)

- 27.02.2013 згідно платіжного доручення на суму 25027,00 грн. за цемент згідно рахунку № 14, 15 (том 1 а. с. 186-188);

- 05.03.2013 згідно платіжного доручення № 196 на суму 25000,00 грн. за цемент згідно рахунку № 16, 17 (том 1 а. с. 189-192);

- 06.03.2013 згідно платіжного доручення № 1432 на суму 25006,00 грн. за цемент згідно рахунку № 17 та акта звіряння від 15.02.2013 (зараховано повністю згідно розрахунку третьої особи) (том 1 а. с. 193);

- 12.03.2013 згідно платіжного доручення № 203 на суму 13012,00 грн. за цемент згідно рахунку № 18 (том 1 а. с. 195-196);

- 12.03.2013 згідно платіжного доручення № 1449 на суму 12000,00 грн. за цемент згідно рахунку № 18 (том 1 а. с. 197-198);

- 21.03.2013 згідно платіжного доручення № 259 на суму 65021,00 грн. за цемент згідно рахунку № 18, 19 (том 1 а. с. 199-201);

- 21.03.2013 згідно платіжного доручення № 262 на суму 65022,00 грн. за цемент згідно рахунку № 19, 20 (том 1 а. с. 202-204);

- 29.03.2013 згідно платіжного доручення № 279 на суму 66000,00 грн. за цемент згідно рахунків № 24, 25, 26 (том 1 а. с. 205-208);

- 09.04.2013 згідно платіжного доручення № 315 на суму 130000,00 грн. за цемент згідно рахунку № 27 (том 1 а. с. 213-214);

- 15.04.2013 згідно платіжного доручення № 336 на суму 25015,00 грн. за цемент згідно рахунку № 30 (том 1 а. с. 215-216);

- 25.04.2013 згідно платіжного доручення № 363 на суму 100000,00 грн. за цемент згідно рахунку № 35 (том 1 а. с. 219-220);

- 15.05.2013 згідно платіжного доручення № 423 на суму 25000,00 грн. за цемент згідно рахунків № 31, 32 (том 1 а. с. 223-225);

- 17.05.2013 згідно платіжного доручення № 428 на суму 60000,00 грн. за цемент згідно рахунку № 44 (том 1 а. с. 226-227);

- 21.05.2013 згідно платіжного доручення № 446 на суму 50000,00 грн. за цемент згідно рахунку № 38 (том 1 а. с. 228-229);

- 23.05.2013 згідно платіжного доручення № 478 на суму 25000,00 грн. за цемент згідно рахунків № 34, 31 (том 1 а. с. 230-231);

- 28.05.2013 згідно платіжного доручення № 500 на суму 50000,00 грн. за цемент згідно рахунків № 45, 46 (том 1 а. с. 232-234);

- 04.06.2013 згідно платіжного доручення № 520 на суму 50000,00 грн. за цемент згідно рахунків № 47, 48 (том 1 а. с. 235-237);

- 05.06.2013 згідно платіжного доручення № 532 на суму (тут і надалі за розрахунком позивача і третьої особи) в частині, яка відповідає рахунку № 50, посилання на який міститься в призначені платежу, що становить 24288,00 грн. (том 1 а. с. 238-239);

- 07.06.2013 згідно платіжного доручення № 543 на суму 65000,00 грн. за цемент згідно рахунку № 49 (том 1 а. с. 240-241);

- 13.06.2013 згідно платіжного доручення № 574 на суму в частині, яка відповідає рахунку № 52, посилання на який міститься в призначені платежу, що становить 24096,00 грн. (том 1 а. с. 242-243);

- 18.06.2013 згідно платіжного доручення № 585 на суму в частині, яка відповідає рахунку № 43, посилання на який міститься в призначені платежу, що становить 24480,00 грн. (том 1 а. с. 244, 246);

- 17.06.2013 згідно платіжного доручення № 583 на суму 10000,00 грн. за цемент згідно рахунку № 53 (том 1 а. с. 248-248);

- 25.06.2013 згідно платіжного доручення № 642 на суму в частині, яка відповідає рахунку № 56, посилання на який міститься в призначені платежу, що становить 23808,00 грн. (том 2 а. с. 3-4);

- 26.06.2013 згідно платіжного доручення № 661 на суму в частині, яка відповідає рахунку № 57, посилання на який міститься в призначені платежу, що становить 24180,00 грн. (том 2 а. с. 5-6);

- 11.07.2013 згідно платіжного доручення № 695 на суму 54000,00 грн. за цемент згідно видаткової накладної № 72 від 26.06.13 (том 2 а. с. 13-14);

- 12.07.2013 згідно платіжного доручення № 702 на суму 10000,00 грн. за цемент згідно рахунку № 58 (том 2 а. с. 15-16);

- 12.07.2013 згідно платіжного доручення № 703 на суму 59000,00 грн. за цемент згідно рахунку № 63 (том 2 а. с. 17-18);

- 17.07.2013 згідно платіжного доручення № 735 на суму в частині, яка відповідає рахунку № 62, посилання на який міститься в призначені платежу, що становить 23622,00 грн. (том 2 а. с. 19-20);

- 19.07.2013 згідно платіжного доручення № 754 на суму 17000,00 грн. за цемент згідно рахунку № 59 (том 2 а. с. 21-22);

- 22.07.2013 згідно платіжного доручення № 758 на суму в частині, яка відповідає рахунку № 61, посилання на який міститься в призначені платежу, що становить 23529,00 грн. (том 2 а. с. 23-24);

- 23.07.2013 згідно платіжного доручення № 770 на суму в частині, яка відповідає рахункам № 79, 81, 82, 83, 84, посилання на які міститься в призначені платежу, що становить 163794,00 грн. та крім того, зараховано 40 грн, а всього зараховано 163834,00 грн. (том 2 а. с. 27-31);

- 25.07.2013 згідно платіжного доручення № 823 на суму 158622,00 грн. за цемент згідно рахунків № 85, 86, 87, 88, 89 (том 2 а. с. 33-38);

- 02.08.2013 згідно платіжного доручення № 906 на суму 23715,00 грн. за цемент згідно рахунку № 95 (том 2 а. с. 41-42);

- 07.08.2013 згідно платіжного доручення № 922 на суму 130000,00 грн. за цемент згідно рахунків № 99, 100, 102 (том 2 а. с. 43-99);

- 27.08.2013 згідно платіжного доручення № 1090 на суму 29000,00 грн.. за цемент згідно рахунку № 110 (том 2 а. с. 47-48);

- 02.09.2013 згідно платіжного доручення № 1143 на суму в частині, яка відповідає рахунку № 104, посилання на який міститься в призначені платежу, що становить 64800,00 грн. (том 2 а. с. 49, 51).

Окрім того, за розрахунком позивача і третьої особи (том 4 а. с.31-35) зараховано за Договором оплату згідно платіжного доручення № 293 від 03.04.2013 в частині суми 81177,00 грн. (том 2 а. с.75).

Загальна сума оплати за отриманий в межах Договору товар становить 2215357,00 грн.

За призначенням платежу, вказаному у наведених платіжних дорученнях, покупець оплачував вартість отриманого товару, відповідно до рахунків-фактур, наданих йому третьою особою на умовах Договору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із статтями 11, 509 Цивільного кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виконання третьою особою обов'язків щодо постачання відповідачу товарів на загальну суму 3124002,00 грн. підтверджується підписаними сторонами Договору видатковими накладними.

Покупець обов'язок з оплати отриманого товару виконав частково, в загальній сумі 2215357,00 грн., у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо наявності у відповідача заборгованості за Договором.

Між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Будівельна Інноваційна Компанія (первісний кредитор) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Смарт Імпекс (новий кредитор) 01.03.2016 укладено договір про відступлення права вимоги (том 1 а. с. 17-18), відповідно до якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги, належне первісному кредитору і став кредитором за договором поставки від 04.01.2013 № 04/01/13 (основний договір), укладеним між первісним кредитором і Заводом конструкцій швидкомонтованих будівель ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю Об'єднання Дніпроенергобудпром (боржник).

Згідно з п. 1.2 договору про відступлення права вимоги, новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.

Новий кредитор і первісний кредитор 04.03.2016 уклали договір (том 1 а. с. 138) про внесення змін до договору про відступлення права вимоги від 01.03.2016, відповідно до якого доповнено п. 1 договору Предмет Договору наступними підпунктами, зокрема:

1.3. до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав. Так, за цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника реального та належного виконання наступних обов'язків:

- сплата заборгованості по договору поставки від 04.01.2013 № 04/01/13 в сумі 858790,00 грн, в т.ч. ПДВ;

- сплата неустойки по договору поставки від 04.01.2013 № 04/01/13 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Згідно з актом приймання-передачі від 01.03.2016 № 1 (том 1 а. с. 73) первісний кредитор передав новому кредитору оригінали наступних документів:

- договір поставки від 04.01.2013 № 04/01/13;

- специфікація № 1 до договору поставки від 04.01.2013 № 04/01/13;

- видаткові накладні за реєстром;

- товаро-транспортні накладні;

- акт звіряння взаєморозрахунків від 30.09.2013.

01.03.2016 ТОВ Будівельна Інноваційна Компанія направило на адресу ТДВ Об'єднання Дніпроенергобудпром повідомлення (том 1 а. с. 19) про відступлення права вимоги за договором поставки від 04.01.2013 № 04/01/13 .

У квітні 2016 року позивач направив відповідачу претензію про сплату суми боргу за Договором.

У відповіді на претензію за вих. № 265 від 16.05.2016 (том 1 а. с. 24) відповідач відхилив доводи викладені у претензії, заперечив проти суми боргу, що і стало причиною спору.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Виходячи з наведених норм права, заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг і порядок виконання боржником своїх обов'язків, не погіршує становище боржника і не зачіпає його інтересів, та здійснюється без згоди боржника, якщо інше не передбачено договором.

За своєю правовою природою відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредитору, і відбувається на підставі укладеного між ними правочину. При цьому зміна кредитора у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання.

Оскільки відповідач мав заборгованість перед первісним кредитором за основним зобов'язанням на час укладення договору про відступлення права вимоги від 01.03.2016, доказів погашення боргу за Договором не надав, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості вимог нового кредитора про стягнення з боржника заборгованості за основним зобов'язанням.

Таким чином, апеляційний господарський суд не встановив протиправності у діях третьої особи, яка грошові кошти отримані за платіжними дорученнями в призначенні платежу яких немає посилання на Договір, зарахувала в якості погашення боргу за іншими зобов'язаннями.

Постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлені загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюється за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Одним із реквізитів платіжного доручення, відповідно до додатку 2 до Інструкції, є Призначення платежу , який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції.

Пунктом 3.8. Інструкції визначено, що реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення Призначення платежу .

В матеріалах справи крім платіжних доручень призначення платежу в яких містить посилання на Договір, наявні також і такі, призначення платежу в яких зазначено за цемент ПЦ ІІ/А-Ш-400 згідно актів звіряння, які підписані лише з боку відповідача.

Також в матеріалах справи є копії договорів поставки № 09-01/12, № 17-01/11-Ц (том 3 а. с. 4-7), договору оренди № 03-01/11-А від 03.01.2011, договору оренди № 31-01/11-А від 31.01.2011, договору № 485 від 12.07.2013, договору № 508 від 01.06.2013, договору № М-16 від 05.03.2013 (том 4 а. с. 22-28), що свідчить про тривалі правовідносини між відповідачем і третьою особою, предметом яких, в тому числі, була поставка цементу ПЦ ІІ/А-Ш-400.

Розрахунки за наведеними договорами, наявність чи відсутність заборгованості з виконання зобов'язань за ними, не є предметом спору у даній справі, крім того, відповідач не надав належних доказів відсутності заборгованості за цими зобов'язаннями на момент здійснення розрахунків за Договором.

Умовами пункту 5.5 Договору поставки № 04/01/13 від 04.01.2013 передбачено, що сторони за Договором здійснюють звірку поставленого товару з оформленням двостороннього акту звірки. Постачальник направляє до 10 числа кожного місяця Покупцю акт звірки за попередній місяць.

Апеляційний господарський суд зазначає, що порушення постачальником умов Договору в частині надання покупцю таких актів, не звільняє останнього від обов'язку сплати заборгованості за отриманий товар.

В матеріалах справи відсутні докази підписання актів звірки за датами, які відповідають посиланням в призначені платежу згідно наданих відповідачем платіжних доручень, у зв'язку з чим доводи скаржника про сплату цих коштів в рахунок погашення боргу саме за Договором, не є доведеними.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає правильним висновок місцевого господарського суду, що при надходженні грошових коштів на рахунок третьої особи від відповідача за платіжними дорученнями, які не містять повної інформації призначення платежу, їх зарахування в якості оплати за іншими зобов'язаннями не суперечить законодавству.

З цих же підстав апеляційний господарський суд відхиляє заперечення відповідача щодо зарахування не у повному обсязі грошових коштів за платіжним дорученням №293 від 03.04.2013, оскільки в ньому не міститься посилання на Договір, тому третя особа частину суми зарахувала в рахунок погашення заборгованості за Договором, а іншу - за іншими зобов'язаннями.

Доводи скаржника щодо недоведеності наявності в нього заборгованості за Договором, через відсутність в актах звіряння взаєморозрахунків від 30.09.2013 і 13.01.2014 посилання на Договір та зазначенні в цих актах різних сум боргу, відхиляються апеляційним господарським судом з огляду на наступне.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Актом від 30.09.2013 сторони Договору зафіксували заборгованість відповідача перед третьою особою у розмірі 804993,27 грн., в акті від 13.01.2014 борг у сумі 717846,27 грн. (том 2 а. с. 68), а з урахуванням множинності правовідносин відповідача і третьої особи, акти взаєморозрахунків без посилання в них на правочин за яким відбувається звірка, розглядаються господарським судом у сукупності з іншими доказами по справі.

Як зазначено вище, матеріалами справи підтверджено отримання відповідачем товару і його часткову оплату, тому відсутність в акті звіряння взаєморозрахунків від 30.09.2013 посилання на відповідний правочин, не доводить відсутність у скаржника боргу за Договором.

Крім того, сума боргу встановлена місцевим господарським судом є більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення, тому посилання скаржника на акт звірки від 13.01.2014, яким зафіксована заборгованість відповідача перед третьою особою у сумі 717846,27 грн. і який також не містить посилання на правочин відповідно до якого утворилась ця заборгованість, є безпідставними.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника, що поставка третій особі товару на загальну суму 501390,20 грн. здійснена відповідачем в рахунок погашення заборгованості за Договором.

Статтею 600 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредитору відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Тобто вказана норма права передбачає зміну первісного предмета виконання іншим в разі згоди сторін договору.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Будівельна Інноваційна Компанія , в яких останнє просить ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю Об'єднання Дніпроенергобудпром в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель відвантажити продукцію (залізобетонні вироби) в рахунок існуючої заборгованості (том 2 а. с. 52-67), не є доказом передачі відступного в рахунок погашення заборгованості за спірним Договором, оскільки не містять відповідних посилань на Договір.

Також не відповідають обставинам справи доводи скаржника про зміну порядку оплати по Договору з безготівкової на товарообмінну, у зв'язку з чим він здійснював відвантаження власної продукції третій особі в рахунок погашення боргу за отриману продукцію.

Пунктом 9.4 Договору визначено, що зміни і доповнення до нього вносяться по узгодженню сторін і проводяться в письмовій формі. Матеріали справи не містять доказів укладення додаткової угоди до Договору, відповідно до якої сторони змінили порядок розрахунків, тому у відповідності до пункту 4.1. Договору оплата за товар повинна перераховуватись на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю Об'єднання Дніпроенергобудпром в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.04.2018 у справі №912/3670/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.04.2018 у справі №912/3670/16 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12.09.2018.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: О.В. Березкіна

ОСОБА_3